Постанова

від 25.07.2018 по справі 192/599/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3392/18 Справа № 192/599/17 Головуючий у 1 й інстанції - Щербина Н. О. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 48

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Солонянська районна державна адміністрація, Дніпровська районна Державна адміністрація Дніпропетровської області (як орган опіки та піклування) про визначення місця проживання дитини з батьком та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Солонянська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з матір'ю,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини.

Позов мотивований тим, що 24 квітня 2010 року між сторонами було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №26. В період шлюбу 02 жовтня 2010 року у них народився син - ОСОБА_4

Шлюбні стосунки між подружжям припинилися і на даний час вони проживають окремо: позивач проживає в АДРЕСА_1, а відповідачка у своїх батьків в АДРЕСА_2, куди відвезла жити їх спільного сина.

Позивач зазначає, що він змушений звернутися до суду для вирішення спору про визначення місця проживання дитини у зв'язку з тим, що згоди щодо того, з ким із них буде проживати син вони, з відповідачкою не досягли. Зі свого боку позивач вважає, що син повинен жити з ним з наступних підстав.

У них з відповідачкою різні підходи до виховання і розвитку дитини. Якщо він завжди намагається виховувати сина у формі діалогу, домовленостей, застосовуючи заохочення у виховному процесі, то відповідачка виявляє жорсткі засоби виховання: кричить на нього та б'є за найменшу провину. За таких обставин дитина більше тягнеться до батька і намагається завжди бути з ним як у побуті, так і у справах по господарству в якості помічника. Крім того, син висловлював йому своє небажання проживати з матір'ю.

Позивач вважає, що такі методи виховання як у відповідачки, порушують вимоги, встановлені ч.ч.1,7 ст.150 СК України, згідно яких батьки зобов'язані поважати дитину; забороняється фізичне покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Також позивач зазначає, що сину 6 років та його треба готувати до школи. Деякий час син мешкав у батьків відповідачки в с. Звонецьке на Дніпрі, де вони його відвели до дитячого садочка, який знаходився в АДРЕСА_2. Після того, як позивач приїхав до сина, то не побачив ніяких знань: ані читати, ані рахувати син не міг. У зв'язку з цим він звернуся до своєї матері, яка має педагогічний стаж, щоб вона з ним позаймалася і був результат: дитина почала читати, рахувати, і навіть освоювати англійську мову. Думає, що сьогодні цим ніхто з сином не займається. В с. Звонецьке на Дніпрі немає ані дитячого садочку, ані школи. В селі на сьогоднішній день проживає близько 200 громадян, а найближчий садочок і школа знаходяться в с. Нікольське на Дніпрі, але це за 18 км. Прямого пасажирського сполучення немає, лише один раз на тиждень по неділях є прохідний автобус, який може і не заїжджати до села. Проте, поруч із с. Маївкою (в с. Чумаки Дніпровського району Дніпропетровської області), що за 8 км, є і садочок, і школа. Для доставки сина до садочку позивач має власний автомобіль, а до школи і зі школи учнів доставляє спеціальний шкільний автобус.

Із зазначеного позивач вважає очевидним, що для підготовки дитини до школи та її подальшого навчання кращі умови знаходиться за місцем проживання батька дитини. При цьому він керується вимогами ч.3 ст.150 СК України, згідно з якими батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Позивач зазначає також, що були непоодинокі випадки, коли відповідачка усувалася від виконання своїх батьківських обов'язків. Так, працюючи в м. Дніпро майстром-перукарем, відповідачка неодноразово залишалася у м. Дніпро і не з'являлася додому по двоє-четверо діб, у зв'язку з чим дитина залишалася повністю на ньому, зокрема і у хворому стані. Нерідко відповідачка з'являлася додому у нетверезому стані і влаштовувала скандали в присутності сина. Дитина викликала в неї зайву дратівливість, коли робила щось не так, як вона бажала. В лютому 2017 року відповідачка не приїжджала побачитись з сином близько місяця, перебуваючи чи у своїх батьків, чи то у куми, чи то у подруг, не переймаючись за сина.

Про себе позивач повідомляє, що він має самостійний дохід: з жовтня 2014 року працевлаштований у Дніпровському міжрайонному управлінні водного господарства на посаді електромонтера, спиртні напої та наркотичні засоби не вживає, психічними захворюваннями не страждає, веде нормальний спосіб життя і позитивно характеризується за місцем роботи та проживання. Тому вважає, що його позовні вимоги мають бути задоволені на підставі ст.141, ч.1 ст.151, ч.1, ч.2 ст.155, ст.160, ч.1, ч.2 ст.161 СК України.

У серпні 2017 року відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю.

Зустрічний позов мотивовано тим, що 24 квітня 2010 року вона - ОСОБА_5, зареєструвала шлюб з ОСОБА_2, актовий запис №26. Після одруження отримала прізвище ОСОБА_3 . В період шлюбу вона народила сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Проте спільне життя у неї з відповідачем не склалося, а тому рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року шлюб між ними було розірвано. Рішення набрало законної сили 23 травня 2017 року. Їх син - ОСОБА_4 проживає разом з нею у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3. Одна друга частина вказаного житлового будинку належить на праві приватної власності її матері - ОСОБА_6, а інша - їй, як спадщина після померлого батька ОСОБА_7, право власності на яку перебуває у стадії оформлення. У будинку є всі необхідні та достатні умови для проживання сина, зокрема дитина має окрему кімнату, яка обладнана ліжком, шафами для одягу та іграшок, телевізором, письмовим столом та іншим.

Відповідачка зазначає, що син знаходиться на її повному утриманні. Нею подано до Солонянського районного суду Дніпропетровської області заява про видачу судового наказу про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини. ОСОБА_3 вважає, що син повинен проживати з нею, оскільки на даний час він зарахований до Микільського на Дніпрі дошкільного навчального закладу Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області з 05 травня 2017 року, а з вересня 2017 року піде до Микільської середньої школи.

Відповідачка зазначає, що п. 6 Декларації прав дитини передбачає, що малолітня дитина не повинна, крім випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. Малолітньою дитиною вважається дитина до чотирнадцяти років. Названий принцип означає, що за загальним правилом малолітня дитина повинна проживати із матір'ю.

ОСОБА_3 в своєму зустрічному позові посилається на те, що офіційно працевлаштована та має самостійний дохід, веде належний спосіб життя, утримує та виховує сина, на диспансерному обліку у психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, а значить не має жодної виключної обставини, які б давали можливість розлучити малолітню дитину з нею. Також за місцем роботи вона характеризується як порядний, добросовісний та відповідальний працівник, що з повагою ставиться до клієнтів, має достатній професійний рівень, який постійно підвищує. За місцем мешкання також характеризується добре, приймає активну участь у громадському житті села, при спілкуванні з людьми доброзичлива та привітна, спиртних напоїв не вживає, на належному рівні виховує малолітню дитину.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2018 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено; визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3; вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що вирішуючи спір про визначення місця проживання дитини суд враховує вік малолітньої дитини, її стать, забезпечення необхідних умов побуту, виховання, розвитку дитини, а також те, що під час постійного спільного проживання матір'ю з сином, ОСОБА_3 піклувалась про підготовку сина до школи, його фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувала дитину достатнім харчуванням, та іншими речами. Жодних фактів, ознак чи наявність інших випадків, які б давали підстави вважати, що залишення дитини з матір'ю є небезпечним для життя, здоров'я і морального виховання дитини, судом не встановлено. Також суд враховує що ОСОБА_3 має позитивну характеристику, працює, має стабільний заробіток, відповідно до Висновку органу опіки та піклування виключно в інтересах малолітньої дитини, визнано доцільним проживання дитини з матір'ю, а виняткових обставин, які б давали підстави розлучити малолітню дитину ОСОБА_4, з матір'ю - відсутні.

Таким чином, суд враховуючи Висновок Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 07 вересня 2017 року про доцільність визначення місця проживання дитини з матір'ю, а також вік дитини та її стать, особисті якості батьків, ставлення до дитини обох батьків, їх участь у вихованні, наявність належних матеріально-побутових умов для проживання дитини у матері, сталих зв'язків, з метою забезпечення інтересів дитини, та враховуючи, що тільки у виключних випадках дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю, повно, всебічно та безпосередньо дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 обгрунтованими.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив суд рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 351 ЦПК України передбачено, що апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

А згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 24 квітня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, актовий запис №56, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 (видане повторно). Після укладення шлюбу прізвище відповідачки змінено на ОСОБА_3 (а.с.5,60).

В період шлюбу у сторін народилася спільна дитина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 (видане повторно), виданими відділом реєстрації актів цивільного стану Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області 26 жовтня 2010 року та 19 травня 2017 року відповідно, актовий запис №122 (а.с.6,61).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року по справі №175/666/17-ц шлюб між сторонами розірвано (а.с.64).

На теперішній час, між батьками дитини наявний спір про те, з ким з них буде проживати їхній малолітній син ОСОБА_4 Кожен з батьків вважає доцільним проживання дитини саме з ним/нею.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_4 (а.с.10,44).

Згідно довідок, які видані КЗ Дніпропетровська центральна районна лікарня Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_2 до лікаря - нарколога за медичною допомогою за останні 5 років не звертався, на диспансерному обліку не знаходиться (а.с.45). Згідно довідок, які видані КЗ Дніпропетровська центральна районна лікарня Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_2 на диспансерному обліку у лікаря-психіатра не знаходиться (а.с.46).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 20 жовтня 2014 року працевлаштований електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування 2 розряду експлуатації дільниці №2 НСП-11 в Дніпровському міжрайонному управлінні водного господарства, де отримує заробітну плату, яка складає приблизно 2407-2737 гривень за місяць (а.с.7,11).

Згідно характеристики з місця роботи, ОСОБА_2 за період роботи зарекомендував себе відповідальним, компетентним працівником, за діловими та професійними якостями - як грамотний добросовісний працівник, який до виконання посадових обов'язків ставиться відповідально та сумлінно, вміло використовує свої знання на практиці, приділяє увагу підвищенню професійних знань, за своїми особистими якостями ініціативний, дисциплінований, вимогливий до себе, дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку, порушень трудової дисципліни не має (а.с.11).

За місцем реєстрації та мешкання ОСОБА_2 компрометуючих матеріалів до виконкому Чумаківської сільської ради не надходило, що убачається з характеристики, виданої Чумаківською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області 27 квітня 2017 року за №340 (а.с.10).

Згідно акта обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини, складеного 17 липня 2017 року службою у справах дітей Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на підставі заяви ОСОБА_2 з метою встановлення умов проживання дитини ОСОБА_4, 02 жовтня 2010 року, будинок складається з трьох кімнат, умови проживання задовільні, будинок оснащений твердопаливним опаленням, охайний, чистий, у дитини є своя кімната, одяг, комп'ютер; в сім'ї конфліктів немає, панує взаємоповага, добрі відносини (а.с.44).

З довідки за №212 від 08 листопада 2017 року, виданої виконавчим комітетом Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області убачається, що дитина сторін - ОСОБА_4, з лютого по березень місяць 2017 року проживав разом з батьком ОСОБА_4 в його помешканні в АДРЕСА_5, без своєї матері (а.с.135). Це також підтвердили мешканці даного села - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, та доповнили, що мати дитини в лютому місяці з'являлася до дитини дуже рідко, а в березні вона до дитини не приїздила (а.с.136).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована та мешкає в АДРЕСА_6 (а.с.18).

Також встановлено, та цей факт не оспорюється сторонами, що на теперішній час дитина сторін - ОСОБА_4, проживає разом з матір'ю - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_7, що також підтверджується довідкою про склад сім'ї за №НОМЕР_5 від 25 липня 2017 року, яка видана Микільською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області (а.с.62), а з довідки за №НОМЕР_6 від 22 травня 2017 року убачається, що дитина перебуває на утриманні матері (а.с.63).

31 січня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Солонянського районного суду Дніпропетровської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини (а.с.81).

Право власності на 1/2 частину домоволодіння, в якому мешкає ОСОБА_3 з сином, належить її матері - ОСОБА_6 на підставі рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2007 року (а.с.74-77), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16842913 від 29 листопада 2007 року (а.с.72). Згідно технічного паспорту за реєстровим № 2-19/20 від 22 грудня 2006 року домоволодіння складається з веранди, коридору, прихожої, трьох жилих кімнат, вбиральні, ванної, кухні, котельної, загальна площа 113 кв.м, житлова площа 43 кв.м. (а.с. 69-73,128-132).

Згідно акта обстеження житлово-побутових умов сім'ї ОСОБА_3, складеного головним спеціалістом служби у справах дітей Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області 03 серпня 2017 року, матеріально-побутові умови задовільні, будинок газифікований, є електроенергія, водопостачання, в наявності побутова техніка, санвузол знаходиться в будинку; у дитини є спальне місце та куточок для навчання, шкільне приладдя, одяг, дитина забезпечена харчуванням; дохід сім'ї в місяць складає 3 000 гривень; мають підсобне господарство (а.с.125).

Згідно довідки за №762 від 18 липня 2017 року, виданої Микільською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області, син сторін - ОСОБА_4, 02 жовтня 2010 року, зарахований до Микільського на Дніпрі дошкільного закладу Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області з 05 травня 2017 року, та проходить підготовку до навчання в школі за програмою розвитку дітей старшого дошкільного віку Впевнений старт (а.с.79).

Згідно довідки №618 від 11 серпня 2017 року, виданої психіатричним кабінетом КЗ Солонянська ЦРЛ ДОР, ОСОБА_3 на диспансерному обліку в психіатричному кабінеті не перебуває і за медичною допомогою на протязі останніх трьох років не верталася (а.с.80). Згідно довідки №530 від 11 серпня 2017 року, виданої наркологічним кабінетом КЗ Солонянська ЦРЛ ДОР, ОСОБА_3 на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті не перебуває і за медичною допомогою на протязі останніх трьох років не верталася (а.с.80).

Згідно характеристики від 25 липня 2017 року ОСОБА_3 за місцем свого проживання характеризується виключно з позитивної сторони: за характером стримана та врівноважена, при спілкуванні з людьми доброзичлива та привітна, має багато друзів; дитину виховує на належному рівні, хлопчика включено до списку учнів першого класу; у зловживанні спиртними напоями помічена не була, приймає участь у громадському житті села, скарг від односельців до сільської радне надходило (а.с. 67,127).

Судом було встановлено, що ОСОБА_3 з 01 лютого 2017 року працевлаштована перукарем у ФОП ОСОБА_11, де отримує заробітну плату 2576 гривень за місяць (а.с.66,68). Згідно характеристики з місця роботи, ОСОБА_3 працювала в салоні краси Рондо перукарем з 16 грудня 2009 року по 14 червня 2010 року. У зв'язку з сімейними обставинами вона залишила місце роботи, а з 01 лютого 2017 року повернулася. За весь період роботи зарекомендувала себе як порядний, добросовісний та відповідальний працівник, який постійно підвищує свій професійний рівень. В колективі спокійна та неконфліктна (а.с.65, 126).

Таким чином судом було з'ясовано умови проживання як батька так і матері дитини, отримано відомості про їх характеристику, стан здоров'я. Будь-яких обмежень з боку матеріального стану, або умов проживання для проживання дитини як з батьком так і з матір'ю судом встановлено не було.

В той же час судом встановлено, що спільна дитина сторін - малолітній ОСОБА_4, 02 жовтня 2010 року, на даний час мешкає разом з матір'ю ОСОБА_3 в АДРЕСА_8.

Визначити особисту прихильність дитини до когось з батьків суд можливості не має, оскільки в судовому засіданні малолітня дитина сторін ОСОБА_4, 02 жовтня 2010 року, пояснила, що їй однаково добре жити як з мамою, так і з татом, а стан здоров'я дитини не викликає необхідності визначення виключного місця проживання.

Судом встановлено, що обидва з батьків працюють та одержують дохід, а тому в цьому відношенні вони є рівнозначними, а заборона щодо передачі дитини одному з батьків відсутня. При цьому, суд не приймає до уваги розмір доходу, який отримує кожен з батьків окремо, оскільки це не може мати вирішального значення для визначення місця проживання дитини. Відповідно до ст. 180 СК У країни кожен з батьків зобов'язаний утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно висновку органу опіки та піклування Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 07 вересня 2017 року - доцільним є встановлення місця проживання дитини разом з матір'ю ОСОБА_3 (а.с.123-124). Висновок мотивований тим, що проживання з матір'ю відповідає інтересам малолітньої дитини.

Згідно висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року - доцільним є встановлення місця проживання дитини разом з батьком ОСОБА_2 (а.с.176-177). Висновок мотивований тим, що в с. Маївка школа знаходиться на меншій відстані, ніж в с. Звонецьке на Дніпрі. Будь-якого мотивування щодо інтересів дитини вказаний висновок не містить, тому суд не може погодитися з ним.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що особисті якості обох батьків не перешкоджають кожному з них виховувати дитину. Вирішуючи спір між батьками, які проживають окремо про те, з ким із них має проживати дитина, суд виходить із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, та перш за все, керується пріоритетом прав дитини, та має на меті ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам дитини.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов районний суд виходив з того, що вирішуючи спір про визначення місця проживання дитини суд першої інстанції враховує вік малолітньої дитини, її стать, забезпечення необхідних умов побуту, виховання, розвитку дитини, а також те, що під час постійного спільного проживання матір'ю з сином, ОСОБА_3 піклувалась про підготовку сина до школи, його фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувала дитину достатнім харчуванням, та іншими речами. Жодних фактів, ознак чи наявність інших випадків, які б давали підстави вважати, що залишення дитини з матір'ю є небезпечним для життя, здоров'я і морального виховання дитини, судом не встановлено. Також суд враховував що ОСОБА_3 має позитивну характеристику, працює, має стабільний заробіток, відповідно до Висновку органу опіки та піклування виключно в інтересах малолітньої дитини, визнано доцільним проживання дитини з матір'ю, а виняткових обставин, які б давали підстави розлучити малолітню дитину ОСОБА_4, з матір'ю - відсутні.

Таким чином, суд враховуючи Висновок Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 07 вересня 2017 року про доцільність визначення місця проживання дитини з матір'ю, а також вік дитини та її стать, особисті якості батьків, ставлення до дитини обох батьків, їх участь у вихованні, наявність належних матеріально-побутових умов для проживання дитини у матері, сталих зв'язків, з метою забезпечення інтересів дитини, та враховуючи, що тільки у виключних випадках дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю, повно, всебічно та безпосередньо дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини є обґрунтованими, законними, в повному обсязі доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Згідно з положеннями ст. 160 ч.1 та ст. 161 ч.1, ч.2 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини.

Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що при вирішенні спору між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх.

При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року N 16 Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України ).

Підлягають врахуванню також положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 р. № 789-XII, частин 7, 8 ст. 7 СК, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей. Так, за ч.1 ст. 8 Закону України Про охорону дитинства від 26.04.2001 р. № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р. (принцип 6), проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 з 01 лютого 2017 року працевлаштована перукарем у ФОП ОСОБА_11, де отримує заробітну плату 2576 гривень за місяць (а.с.66,68). Згідно характеристики з місця роботи, ОСОБА_3 працювала в салоні краси Рондо перукарем з 16 грудня 2009 року по 14 червня 2010 року. У зв'язку з сімейними обставинами вона залишила місце роботи, а з 01 лютого 2017 року повернулася. За весь період роботи зарекомендувала себе як порядний, добросовісний та відповідальний працівник, який постійно підвищує свій професійний рівень. В колективі спокійна та неконфліктна (а.с.65, 126).

Згідно акта обстеження житлово-побутових умов сім'ї ОСОБА_3, складеного головним спеціалістом служби у справах дітей Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області 03 серпня 2017 року, матеріально-побутові умови задовільні, будинок газифікований, є електроенергія, водопостачання, в наявності побутова техніка, санвузол знаходиться в будинку; у дитини є спальне місце та куточок для навчання, шкільне приладдя, одяг, дитина забезпечена харчуванням; дохід сім'ї в місяць складає 3 000 гривень; мають підсобне господарство (а.с.125).

Отже, Декларацією прав дитини регламентуються виняткові обставини, коли дитина може бути розлучена з матір'ю. На рівні національного законодавства встановлено перелік обставин, за наявності яких малолітню дитину не можуть передати для проживання разом з матір'ю. Такими є: відсутність у матері самостійного доходу; зловживання матір'ю спиртними напоями або наркотичними речовинами; аморальна поведінка матері, яка може зашкодити розвиткові дитини.

Проте у ОСОБА_3 таких обставин не встановлено та їх не має.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду щодо визначення місця проживання дитини разом із матір'ю.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_12 про незаконність рішення суду, колегія їх вважає необгрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду першої інстанції.

Крім того колегія суддів зазначає, що підстави для розлучення дитини з матір'ю на даний час не встановлені, сторони є в рівних правах щодо дитини, а питання з ким буде проживати дитина у майбутньому після досягнення нею певного віку дитина може вирішити самостійно.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для скасування рішення не має, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Що стосується судових витрат понесених апелянтами, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.147, п.3 розділом ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів , ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

М.Ю. Петешенкова