Постанова

від 14.12.2017 по справі 804/3541/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 р. справа № 804/3541/17 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вільногірське скло до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 003454609, № НОМЕР_1 від 17.05.2017 р., -

в с т а н о в и в:

02 червня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Вільногірське скло (далі - ТОВ Вільногірське скло ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС України № 003454609, № НОМЕР_1 від 17.05.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач у позовній заяві та письмових поясненнях зазначив про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки № 43/28-10-46-09-15/30809384 від 05.05.2017 р., оскільки вказані висновки, на його думку, є хибними та зроблені податковим органом без надання належної оцінки первинним документам бухгалтерського та податкового обліку, що надавалися до перевірки. Позивач зазначив, що в акті перевірки відповідачем зроблено висновки щодо невстановлення факту поставок та руху товарів і послуг від контрагентів-постачальників ТОВ Виател , ТОВ Склопостач та ТОВ Піллет Енерго на підставі відомостей з інформаційної бази податкового органу, яка не має статусу офіційної, не сертифікована і може містити помилки. Також, перевіряючими під час перевірки не надано оцінки документам, що підтверджують реальність господарських операцій, здійснених ТОВ Вільногірське скло з контрагентами-постачальниками товарів (робіт та послуг), зокрема, з ТОВ Виател - з поставки склобою у лютому-квітні 2014 р., з ТОВ Піллет Енерго - з поставки продукції виробничо-технічного призначення у жовтні-грудні 2014 року, а також не надано оцінки документам, які підтверджують відносини з повернення коштів з ТОВ Склопостач та переведення боргу ТОВ Антонікс . Крім того, висновки відповідача, викладені в акті перевірки, суперечать принципу презумпції правомірності правочинів та принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства з боку його контрагентів. Посилаючись на зазначені обставини у їх сукупності, позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 003454609, № НОМЕР_1 від 17.05.2017 р. (а.с. 3-13, 134-142).

Представником відповідача за довіреністю ОСОБА_1 надані заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що Дніпропетровським управлінням ОФПП ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Вільногірське скло з питання дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Виател за лютий-квітень, червень 2014 року, ТОВ Склопостач за квітень, травень 2014 року, ТОВ Піллет Енерго за жовтень-грудень 2014 р., за результатами якої складено акт № 43/28-10-46-09-15/30809384 від 05.05.2017 р. В акті перевірки відповідачем зроблено висновки про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 685 213 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, які стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 54 779 грн., а також податкового повідомлення-рішення № 003454609 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 630 434 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 315 217 грн. Як зазначив представник відповідача, вказані рішення винесені у зв'язку з ненаданням позивачем до перевірки належного документального підтвердження господарських операцій з контрагентами-постачальниками товарів (робіт та послуг), а також у зв'язку з тим, що зазначені контрагенти-постачальники позивача за даними податкового обліку не володіють основними засобами та трудовими ресурсами, не подають податкову звітність та не перебувають за місцем своєї реєстрації. Посилаючись на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 202-205).

В судове засідання 26.09.2017 року відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, участі свого представника не забезпечив, надіслав до суду клопотання про відкладення судового розгляду, посилаючись на велику кількість судових засідань, призначених на цей же час, в яких бере участь представник відповідача, що супроводжує вказану справу, та інші представники відповідача. При цьому, вказане клопотання не містить жодного документального підтвердження щодо зайнятості представника відповідача в інших судових засіданнях, а також не містить жодних посилань на конкретні судові справи, призначені на той же час в той же день. За викладених обставин, клопотання відповідача суд вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні 26.09.2017 року зазначив про підтримання клопотання, заявленого 31.07.2017 року, про допит в якості свідка начальника відділу матеріально-технічного забезпечення ТОВ Вільногірське скло ОСОБА_3, яке судом відхилено у зв'язку з тим, що обставини щодо приймання товару (склобою) позивачем від його контрагентів підлягають доказуванню шляхом дослідження відповідних первинних бухгалтерських документів, а не шляхом допиту свідка, який до того ж є пов'язаною з позивачем особою (працівником підприємства). Інших клопотань про допит свідків або проведення судових експертиз позивачем не заявлено, додаткових доказів не надано.

За викладених обставин, враховуючи, що в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у розгляді справи, та за відсутності потреби у виклику свідків чи проведенні судових експертиз, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, розгляд справи завершено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ Вільногірське скло зареєстровано виконавчим комітетом Вільногірської міської ради 20.03.2001 р. та перебуває на податковому обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДФС як платник податків, в тому числі, податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є виробництво порожнистого скла, до неосновних видів діяльності відноситься виробництво гофрованого паперу та картону, виробництво та оброблення інших скляних виробів, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, вантажний автомобільний транспорт (а.с. 16).

Посадовими особами відповідача в період з 26.04.2017 р. по 28.04.2017 р. на підставі наказу № 852 від 24.04.2017 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Вільногірське скло з питання дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Виател за лютий-квітень, червень 2014 року, ТОВ Склопостач за квітень, травень 2014 року та ТОВ Піллет Енерго за жовтень-грудень 2014 року, за результатами якої складено акт № 43/28-10-46-09-15/30809384 від 05.05.2017 р. (а.с. 14-54).

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ Вільногірське скло податкового законодавства, а саме: п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту у сумі 685 213 грн., у тому числі: за березень 2014 року - в сумі 6 557 грн., за квітень 2014 року - в сумі 358 697 грн., за травень 2014 року - в сумі 257 382 грн., за листопад 2014 року - в сумі 35 977 грн., за грудень 2014 року - в сумі 18 802 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у зазначеному розмірі (а.с. 54).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.05.2017 р. про зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 54 779 грн., № 003454609 від 17.05.2017 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 945 651 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - у розмірі 630 434 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 315 217 грн. (а.с. 55-57).

Не погодившись з рішеннями податкового органу про нарахування податкових зобов'язань, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно ст. 3 цього Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 2 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію. Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актам.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Так, згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно абз. а п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми контрагентами, які оформлені належними документами.

Предметом спірних правовідносин у даній справі є правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за податковими накладними, сформованими за рахунок господарських операцій, здійснених ТОВ Вільногірське скло з контрагентами-постачальниками товарів (робіт та послуг), а саме, з ТОВ Виател - за лютий-квітень 2014 року, з ТОВ Склопостач - за квітень, травень 2014 року, та з ТОВ Піллет Енерго - за жовтень-грудень 2014 року на загальну суму 685 213 грн., та, відповідно, правильність формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказаний період.

Матеріалами справи підтверджено, що 01 січня 2014 року між ТОВ Вільногірське скло (покупець) та ТОВ Виател (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 20114, предметом якого є товар (склобій змішаний чистий та склобій змішаний тарний) згідно специфікацій № 1 та № 2, який ТОВ Виател поставляло на адресу ТОВ Вільногірське скло протягом лютого-квітня 2014 року (а.с. 60-63). Поставки у червні 2014 року не встановлені.

За вказаними господарськими операціями ТОВ Виател на адресу ТОВ Вільногірське скло виписано наступні податкові накладні: № 27/02 від 27.02.14, № 27/02-2 від 27.02.14, № 27/02-2 від 27.02.14, № 27/03-1 від 27.03.14, № 27/03-1 від 27.03.14, № 27/03-2 від 27.03.14, № 07/03-1 від 07.03.14, № 07/03-4 від 07.03.14, № 07/03-3 від 07.03.14, № 24/03-1 від 24.03.14, № 24/03-2 від 24.03.14, № 24/03-1 від 24.03.14, № 24/03-2 від 23.03.14, № 24/03-1 від 23.03.14, № 07/03 від 07.03.14, № 07/03-2 від 07.03.14, 07/03-2 від 07.03.14.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до податкового кредиту у наступних періодах: березень 2014 року - на суму 6 557, 33 грн., квітень 2014 року - на суму 32 746 грн., червень 2014 року - на суму 7 798 грн. (а.с. 27).

На підтвердження транспортування придбаного товару позивачем до перевірки були надані також товарно-транспортні накладні: № 27/02-1 від 27.02.14, № 27/02-2 від 27.02.14, № 07/03-1 від 07.03.14, № 07/03-2 від 07.03.14, № 07/03-3 від 07.03.14, № 07/03-4 від 07.03.14, № 23/03-1 від 23.03.14, № 23/03-2 від 23.03.14, № 24/03-1 від 24.03.14, № 24/03-2 від 24.03.14, № 27/03-1 від 27.03.14, № 27/03-2 від 27.03.14, а також видаткові накладні: № 27/02 від 27.02.14, № 07/03 від 07.03.14, № 07/03-1 від 07.03.14, № 24/03-1 від 24.03.14, 27/03-1 від 27.03.14 (а.с. 64-80).

Інших документів до перевірки не надавалося.

Досліджуючи вказані документи та надаючи їм оцінку в якості доказів з точки зору їх належності та допустимості, суд враховує наступне.

Згідно наданих документів, перевезення здійснювалося з м. Харкова до м. Вільногірська двома автомобілями - марки ДАФ та марки МАН, та двома водіями - ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Найкоротша відстань між м. Харковом та м. Вільногірськом - 333 км.

За технічними характеристиками автотранспортного засобу МАН, його максимальна вантажопідйомність становить 40 т.

Перевезення автошляхами України вантажів фактичною масою понад 38 тон (а на окремих маршрутах, визначених Укравтодором та Державтоінспекцією - понад 40 тон) - забороняється.

Згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на транспортування товару автотранспортом, окремі поставки здійснювались із вагою 45 тон. У окремі дати - зокрема, 07.03.2014, 23.03.2014 - транспортування здійснювалося два рази на добу одним водієм (накладні від 07.03.2014 - а.с. 69-72; накладні від 23.03.2014 а.с. 74, 77). Тобто, один водій за добу на навантаженому автомобілі здійснив рейс та подолав відстань понад 999 км (м. Харків - м. Вільногірськ - м. Харків - м. Вільногірськ), і це при тому, що потрібно було виконати навантаження-розвантаження товару.

Також, з вказаних документів встановлено, що навантаження товару здійснювалося за адресою м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, б. 149. Жодної інформації про наявність приміщення за цією адресою ТОВ Виател не декларує.

Надані позивачем ТТН також не містять обов'язкових реквізитів щодо навантажувально-розвантажувальних робіт та часу прибуття/вибуття автотранспорту (в годинах та хвилинах, як передбачено формою ТТН).

Суд також враховує, що позивачем не надано жодних документів щодо зважування поставленого на його адресу товару, одиницею виміру якого є тони, а також актів прийому-передачі товару та оприбуткування його на складі.

Крім того, у позивача відсутні сертифікати якості на вказаний товар, хоча у відповідності до Специфікації № 1 до Договору, передача сертифікату якості постачальником покупцю разом із передачею товару є обов'язковою умовою договору (а.с. 63).

За викладених обставин у їх сукупності, суд погоджується з висновками відповідача, що надані позивачем до перевірки паперові носії інформації не є документами у розумінні податкового та бухгалтерського обліку, на підставі яких можливо підтвердити реальність господарських операцій.

Крім того, перевіркою з урахуванням отриманої податкової інформації, а також відомостей баз даних АІС Податковий блок та інших інформаційних ресурсів податкового органу встановлено, що ТОВ Виател формує свій податковий кредит за податковими накладними, отриманими від суб'єктів господарювання з ознаками ризику, які ніби-то реалізовують товар, придбання якого у відповідних періодах не здійснюють. Так, постачальники ТОВ Харвест контракт (код ЄДРПОУ 37815389), ТОВ Рибні делікатеси (код ЄДРПОУ 36387804) не подають звітності з ПДВ, не мають основних засобів та трудових ресурсів для виконання послуг по сортуванню склобою та відділенню його від домішок, та взагалі не здійснюють такого виду діяльності. Також, обидва контрагенти зареєстровані в Луганській області, їх свідоцтва платників ПДВ анульовані, зокрема, у квітні 2014 та серпні 2015.

Жодного придбання склобою ТОВ Виател не декларував ні від зазначених контрагентів, ні від будь-яких інших.

Проаналізувавши виписані та зареєстровані податкові накладні ТОВ Виател у лютому та березні 2014 року, податковим органом встановлено реалізацію товару, придбання якого за даний період не здійснювалось, тобто встановлена підміна номенклатури товарів у зв'язку з відсутністю придбання реалізованих товарів.

Також, згідно податкової інформації ТОВ Виател перебуває на обліку Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, стан платника на дату перевірки - 28 (триває процедура припинення /направлені заперечення органу ДФС), основний вид діяльності - 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, остання звітність з ПДВ подавалась за квітень 2014 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 25.04.2014 (підстава 41 - ліквідація за власним бажанням). Основні фонди відсутні (звітність не надана. Декларація з податку на прибуток підприємств та фінансова звітність за 2014 рік не надана).

З викладеного вбачається, що ТОВ Виател перестав подавати звітність з ПДВ одразу після документального оформлення господарських операцій з ТОВ Вільногірське скло у спірному періоді, та анулював свідоцтво платника ПДВ. Здійснені ним господарські операції в 2014 році в декларації з податку на прибуток приватних підприємств не задекларовані.

Також, за результатами аналізу баз даних ДФС України та податкової інформації по ТОВ Виател , податковим органом встановлено відсутність будь-якої інформації про складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Зокрема, у висновку оперативного відділу ГУ ДФС у Харківській області також зазначено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, опитати засновника та керівника ТОВ Виател не виявилось можливим. Виїздом на місце встановлено, що за вказаною адресою (пр. 50-річчя СРСР, буд. 149, м. Харків) знаходиться 5-ти поверхова будівля, в якій розташовані офісні приміщення. В ході обстеження даної будівлі встановлено, що вказана будівля належить підприємству ТОВ Енергоресурс і Ко (код ЄДРПОУ 32237716).

Згідно офіційної відповіді вказаного підприємства, майно та офісні приміщення підприємства ТОВ Виател за вказаною адресою відсутні.

Водночас, слід зазначити, що саме вказана адреса визначена як адреса пункту навантаження склобою у виписаних на адресу позивача податкових накладних та товарно-транспортних накладних.

Згідно податкової інформації, отриманої від Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, за звітний період декларування ПДВ (лютий, березень 2014 р.) ТОВ Виател визначено як вигодоформуючий суб'єкт - платник податку на додану вартість, який не відображає або відображає і не сплачує податкові зобов'язання з податку на додану вартість при відповідному декларуванні його контрагентом сум податкового кредиту без реальної господарської або іншої економічної діяльності за такими операціями, та, як наслідок, неправомірно формує податковий кредит.

З огляду на викладені обставини у їх сукупності, суд погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки № 43/28-10-46-09-15/30809384 від 05.05.2017 р., щодо паперового характеру наданих позивачем до перевірки первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ Виател за лютий-квітень 2014 року, а отже, відсутності підстав для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за податковими накладними, сформованими за рахунок вказаних господарських операцій.

Стосовно взаємовідносин з контрагентом ТОВ Склопостач , матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ Вільногірське скло та ТОВ Склопостач було укладено договір комісії № 25-04-2014 від 25.04.2014 р., відповідно якого, позивач доручає ТОВ Склопостач придбати та поставити обладнання та комплектуючі (котки сушильного барабану, шари для шарової мельниці, ємкість вертикальну, двигун підйому, редуктор) на загальну суму 3 500 000 грн. (а.с. 83-89).

ТОВ Склопостач на адресу ТОВ Вільногірське скло виписано наступні податкові накладні: № 1 від 29.04.2014 р., № 1 від 29.04.2014 р., № 2 від 29.04.2014 р., № 3 від 29.04.2014 р., № 4 від 29.04.2014 р., № 5 від 29.04.2014 р., № 6 від 29.04.2014 р.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту згідно податкових декларацій за квітень 2014 року - на суму 325 951 грн., за травень 2014 року - на суму 257 382, 34 грн.

В ході податкової перевірки на підтвердження здійснення зазначеної господарської операції позивачем було надано лише зазначений вище договір комісії № 25-04-2014 від 25.04.2014 р. та комісійне доручення №1 від 29.04.2014 р., відповідно до якого ТОВ Склопостач виступає як комісіонер, та зобов'язується за дорученням комітента (ТОВ Вільногірське скло ) за винагороду придбати від свого імені за рахунок комітента обладнання та комплектуючі відповідно до комісійного доручення № 1, а також податкові накладні.

Жодних первинних документів до податкових накладних позивачем до перевірки надано не було.

Також, не було надано і інших документів, на які посилається позивач у позовній заяві (а.с. 8), а саме щодо неможливості виконання ним зобов'язань згідно договору № 25-04-2014 р. (угоди про повернення коштів від 26.11.2014 р., договору про переведення боргу від 15.12.2014 р., листа № 255 з повідомленням про неможливість виконання своїх зобов'язань згідно договору комісії, тощо).

Під час надання заперечень на акт перевірки зазначені у позовній заяві документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ Склопостач також надані не були. Отже, платник податків не скористався правом, передбаченим п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, подати свої заперечення та/або додаткові документи.

Натомість, частину вказаних вище документів (а саме, угоду про повернення коштів від 26.11.2014 р., договір про переведення боргу від 15.12.2014 р.) - позивачем було надано до суду разом із позовною заявою (а.с. 87-89), а частину (а саме, лист № 255 від 28.10.2014 р. про неможливість виконання своїх зобов'язань згідно договору комісії) - через канцелярію суду 28.09.2017 року - тобто, після переходу суду до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Статтею 44 Податкового кодексу визначено, що у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам органу ДПС, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за її результатами надає не надані під час перевірки документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу), такі документи повинні враховуватися контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Протягом трьох робочих днів з дня отримання акту перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Зважаючи на те, що позивач під час перевірки та після її завершення (зокрема, після ознайомлення з висновками акту) мав можливість надати податковому органу будь-які документи бухгалтерського обліку, а також інші документи, які, на його думку, підтверджують здійснення ним господарських відносин з ТОВ Склопостач за спірний період, але не скористався таким правом в частині документів, що були надані ним вже під час судового розгляду справи, у суду відсутні підстави для їх врахування при прийнятті рішення.

Крім того, відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Отже, у відповідності до наведеної норми ПК України, ТОВ Склопостач повинен був виписати за датою складання договору про переведення боргу розрахунок коригування до податкових накладних № 1 від 29.04.2014, № 2 від 29.04.2014, № 3 від 29.04.2014, № 4 від 29.04.2014, № 5 від 29.04.2014, № 6 від 29.04.2014, ТОВ Вільногірське скло повинно було зменшити у грудні 2014 року податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Склопостач .

Натомість, згідно з декларацією за грудень 2014 року (реєстр.№ НОМЕР_2 від 20.01.2015) за рядком 16.1 Коригування згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу обсягів придбання та податкового кредиту, який було включено у рядок 10.1.1 та відповідно до Додатку 1 до Розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1), коригування податкового кредиту, у зв'язку із переведенням податкового боргу не здійснено, а також відсутня реєстрація розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, за результатами аналізу баз даних ДФС України та податкової інформації по ТОВ Склопостач встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, з метою вручення наказу про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ Склопостач щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків за квітень 2014 року, співробітниками ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська 28.08.2014 року здійснено вихід на податкову адресу вищезазначеного підприємства: м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська. буд.13-а, кв.220, за результатами якого складено акт відсутності за податковою адресою підприємства ТОВ Склопостач .

Також, згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки, отриманого від ДПІ у Центральному районі м. Дніпра (ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська) та з аналізу виписаних та зареєстрованих податкових накладних встановлено документальне оформлення придбання ТОВ Склопостач у квітні 2014 року продукції у наступних контрагентів з ознаками ризику: ТОВ Кладіум (код ЄДРПОУ 38938922) та ТОВ Склад менеджмент (код ЄДРПОУ 38182448), які не звітують з ПДВ, не знаходяться за місцем реєстрації та не мають основних засобів та трудових ресурсів. Крім того, ТОВ Склад менеджмент зареєстровано у Луганській області, основний вид його діяльності - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Кількість працюючих - 1. Декларація з податку на прибуток підприємств за 2014 рік - не подана.

З аналізу виписаних та зареєстрованих податкових накладних ТОВ Кладіум та ТОВ Склад менеджмент у квітні 2014 року встановлено реалізацію товарів/робіт (послуг), придбання якої за даний період не встановлено, що вказує на безпідставну підміну номенклатури товарів у зв'язку з відсутністю реалізації придбаних товарів/робіт (послуг). Отже, зазначені контрагенти позивача здійснювали діяльність, пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам.

При прийнятті рішення суд також враховує, що позивачем у позовній заяві не наведено жодного обґрунтування неправомірності висновків податкового органу по взаємовідносинам позивача з контрагентом Склопостач - позивач обмежився лише посиланням на те, що висновок перевіряючого органу про нереальність господарських відносин з ТОВ Склопостач необґрунтований (а.с. 8).

У додаткових поясненнях від 31.07.2017 р. в доповнення до цього зазначено лише про те, що 27.07.2017 року ТОВ Атонікс виконало свої зобов'язання за договором про переведення боргу № 819 від 15.12.2014, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 3 500 000 грн. (а.с. 137).

Надаючи оцінку зазначеним доводам позивача, суд зазначає, що перевірка позивача, за результатами якої було складено акт № 43/28-10-46-09-15/30809384, охоплювала період по взаємовідносинам позивача з ТОВ Склопостач за квітень, травень 2014 року, а тому посилання позивача на документи, складені в липні 2017 року, не впливають на правильність висновків податкового органу за результатами вказаної перевірки, та не приймаються судом.

Виходячи з вищевикладеного, суд погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки № 43/28-10-46-09-15/30809384 від 05.05.2017 р., про необґрунтоване формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Склопостач за квітень, травень 2014 року.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ Піллет Енерго , судом встановлено, що між ТОВ Вільногірське скло та ТОВ Піллет Енерго укладено договір № 4/02-012 від 04.01.2014 р., предметом якого виступила поставка товару (піддони дерев'яні ти щити притискні), а також договір № 10/05/12 від 01.04.2013 р. про надання послуг з ремонту та пересортування дерев'яних піддонів та щитів притискних, та додаткові угоди до цього договору (а.с. 91-92, 167-173).

ТОВ Піллет Енерго на адресу ТОВ Вільногірське скло за даними господарськими операціями виписано наступні податкові накладні № ОУ-2010 від 20.10.14, № ОУ-0110 від 01.10.14, № РН-0610 від 06.10.14, № 0610 від 06.10.14, № РН-01101 від 01.10.14, № 1101 від 01.10.14, № РН-3010 від 30.10.14, № 3010 від 30.10.14, № РН-1510 від 15.10.14, № 1510 від 15.10.14, № РН-1610 від 16.10.14, № 1610 від 16.10.14, № 35 від 20.10.14, № 1 від 01.10.14, № 2 від 01.10.14, № 17, № 66, № 28 та № 29.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем згідно податкових декларацій включено до податкового кредиту: за листопад 2014 року - на суму 35 977, 17 грн., за грудень 2014 року - на суму 18 802, 03 грн.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій позивачем до перевірки надано товарно-транспортні накладні № 01101 від 01.10.14, № 0610 від 06.10.14, № 1510 від 15.10.14, № 1610 від 16.10.14, № 3010 від 30.10.14, видаткові накладні № РН-01101 від 01.10.14, № РН-0610 від 06.10.14, № РН-1510 від 15.10.14, № РН-1610 від 16.10.14, № РН-3010 від 30.10.14, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0110 від 01.10.14, № ОУ-2010 від 20.10.14 (а.с. 93-104).

Інших документів до перевірки не надавалося.

При розгляді справи суд враховує, що за результатами аналізу баз даних ДФС України та податкової інформації, ТОВ Піллет Енерго на момент спірних взаємовідносин має стан платника - 0, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування, а також трудові ресурси, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Видом діяльності ТОВ Піллет Енерго у періоді, що перевірявся, була неспеціалізована оптова торгівля (а.с.186, 188).

За даними податкового обліку, ТОВ Піллет Енерго не придбавало в 2014 році деревину та інші матеріали, які потрібні для виробництва дерев'яних піддонів та щитів. Також, підприємством не придбавались послуги з ремонту та сортування вищезазначеної продукції.

За податковою інформацією, отриманою від Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська, значну частину податкового кредиту в жовтні 2014 року було сформовано за рахунок ризикового контрагента ТОВ Форт-лабс (код ЄДРПОУ 34938049, стан платника на момент взаємовідносин 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження, основний вид діяльності - діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами), яким декларація з податку на прибуток підприємств за 2014 рік не подавалась, проте, реєструвались податкові накладні, виписані на адресу ТОВ Піллет Енерго .

Згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на транспортування товару автотранспортом встановлено, що пунктом навантаження зазначено: м. Дніпро, вул. Винокурова, б. 1, кв. 107, проте, жодної інформації про об'єкт оподаткування за цією адресою ТОВ Піллет Енерго не задекларовано. Також, з огляду на кількість піддонів, які мали бути відсортовані та відремонтовані виконавцем ТОВ Піллет Енерго на своїй території, що прямо передбачено умовами договору (кількість зазначена у тисячах одиниць), видається неможливим забезпечити виконання цих умов в квартирі житлового будинку, без наявності складського приміщення, промислової бази та т.п. об'єктів.

Станом на час здійснення перевірки повідомлення про об'єкти оподаткування, або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність (форма №20-ОПП) ТОВ Піллет Енерго також не надавалась.

Під час судового розгляду справи, позивачем на підтвердження господарських операцій із зазначеним контрагентом було додатково надано приймальні акти від 01.10.2014, від 06.10.2014, від 15.10.2014, від 16.10.2014, від 30.10.2014, від 31.10.2014, накладні-вимоги, схеми пакування, а також договір № 10/05/12 від 01.04.2013 про надання послуг з ремонту та пересортування дерев'яних піддонів, щитів притискних, додаткові угоди до цього договору, тощо (а.с. 156-173).

Надаючи оцінку вказаним документам, суд зазначає про неможливість їх прийняття в якості доказів з підстав, визначених статтею 44 Податкового кодексу.

Позивач ні під час перевірки, ні після її завершення, зокрема, після ознайомлення з актом перевірки, не скористався можливістю надати вказані документи до податкового органу та не зазначив про їх наявність. Натомість, вони були надані вже під час судового розгляду справи.

Стосовно ж актів здачі-прийняття робіт № ОУ-0110 від 01.10.2014, № ОУ-2010 від 20.10.2014 (а.с. 103-104), які надавалися до перевірки, суд зазначає, що вони не відповідають вимогам до оформлення первинних документів у відповідності до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки не містять конкретизації виконаних робіт, підписані директорами обох контрагентів, а місцем складання актів зазначено м. Дніпропетровськ - тобто, невідомо, де саме і за яких обставин відбувалося прийняття виконаних ремонтних робіт піддонів у загальній кількості 26 764 од.

З огляду на викладені обставини у їх сукупності, суд погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки № 43/28-10-46-09-15/30809384 від 05.05.2017 р., щодо паперового характеру наданих позивачем до перевірки первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ Піллет Енерго за спірний період, а отже, з відсутністю підстав для формування позивачем податкового кредиту по деклараціям з податку на додану вартість за податковими накладними, сформованими за рахунок вказаних господарських операцій.

Суд також зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції

В даному випадку, наведені вище обставини у їх сукупності свідчать про відсутність належного документального підтвердження з боку позивача реальності здійснення господарських операцій контрагентами-постачальниками товарів (робіт та послуг), а саме: ТОВ Виател за лютий-квітень, червень 2014 року, ТОВ Склопостач за квітень, травень 2014 року та ТОВ Піллет Енерго за жовтень-грудень 2014 року.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про правомірність висновків податкового органу щодо необґрунтованого завищення позивачем податкового кредиту по деклараціям з податку на додану вартість за спірний період на загальну суму 685 213 грн., викладених в акті перевірки № 43/28-10-46-09-15/30809384 від 05.05.2017 р.

Відповідно, підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Вільногірське скло - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_6