Постанова

від 19.02.2018 по справі 820/226/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 р. № 820/226/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ломаги А.А.,

представника позивача - Стахової -Степанюк Г.О.,

представника позивача - Федоріної Г.А.,

представника відповідача - Потапенко І.О.,

представника відповідача - Гужовської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Харківський завод "Оргтехніка" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.01.2018 р. № 0000131403, № 0000141403, № 0000151403, № 0000161403, №0000171403.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в акті планової виїзної документальної перевірки від 15.12.2017 №24650/20-40-14-03-0/00225911 є необґрунтованим, ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень та не відповідають обставинам справ, а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Представники відповідачів проти позову заперечували, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, дослідивши документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період з 30.10.2017р. по 08.12.2017р. Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено планову виїзну документальну перевірку ПрАТ Харківський завод Оргтехніка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., валютного законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.

За результатом перевірки складено акт переврки № 24650/20-40-14-03-0/00225911 від 15.12.2017р.(а.с.15-86, т.1), за висновками якого встановлено порушення позивачем:

- заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 2220 Інші фінансові доходи розділ І. Фінансові результати Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) (Форма № 2) та по рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 354 165 грн., у т.ч. за: 2015 рік на суму 62 200 грн., за 2016 рік на суму 291 965 грн. за рахунок невідображення фінансових доходів від надання позик за договорами безпроцентної позики, що є порушенням п. 5, 7, 8, 29 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 Дохід , п,п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, ст.4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Міжнародного стандарту фінансової звітності 1 Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ 1), Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 Подання фінансової звітності (МСБО 1), Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 63 750 грн., у тому числі за 2015 в сумі 11 196 грн., за 2016 рік у сумі 52 554 грн;

- заниження податку на додану вартість всього в сумі 25 309 грн., в т.ч. за вересень 2015 року в сумі 14 473 грн., за вересень 2016 року в сумі 10 836 грн. за рахунок не нарахування податку на додану вартість на невиробничі матеріальні активи, що є порушенням п. 5 ст. 198 Податкового кодексу України;

- заниження податку на додану вартість всього у сумі 7638 грн., в тому числі за листопад 2015 року в сумі 173 гри., за січень 2016 року в сумі 5 590 грн., за жовтень 2016 року в сумі 1 875 грн. за рахунок встановлення розбіжностей між сумами податкового кредиту з податку на додану вартість ПРАТ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ОРГТЕХНІКА та сумами податкових зобов'язань контрагентів-постачальників на адресу ПРАТ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ОРГТЕХНІКА , що є порушенням п. 198.6 ст.198, п,201.10 ст.201 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями;

- п.п. 263.11.3. п. 263.11 ст. 263 Податкового Кодексу України в частині не надання податкової декларації з плати за користування надрами за 2 квартал 2015 року та З квартал 2015 року;

- п. 252.23 ст. 252 Податкового Кодексу України в частині не надання податкових декларацій з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 кв.2015 року та 1 кв. 2016 року;

- занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки всього в сумі 63127,48 грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 29 621,36 грн., за 2016 рік в сумі 33 506,12 грн., чим порушено п.п.266.1.2 п. 266.1 ст. 266, п.п. 266.3.1 п. 266,3 ст. 266 Податкового Кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 22.12.2017 р. подано заперечення до акту перевірки, за результатом розгляду яких відповідачем виключено зі складу встановлених порушень п. 4 висновків акту перевірки, а саме порушення п.п. 263.11.3. п. 263.11 ст. 263 Податкового Кодексу України в частині не надання податкової декларації з плати за користування надрами за 2 квартал 2015 року та 3 квартал 2015 року. Решта висновків акту перевірки залишено без змін.

За результатом проведеної перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

1. Податкове повідомлення-рішення від 10,01.2018р. № 0000131403 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 65692,50 грн.;

2. Податкове повідомлення-рішення від 10.01.2018р. № 0000141403 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41183,75 грн.

3. Податкове повІдомлення-рішення від 10.01.2018р.№ 0000151403 про застосування штрафних санкцій за платежем Плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у розмірі 340 грн.

4. Податкове повідомлення-рішення від 10.01.2018р. № 0000161403 про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 50679, 20 грн.

5. Податкове повідомлення-рішення від 10.01.2018р. № 0000171403 про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 28230,15 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 06.02.2018 року на адресу позивача надійшов лист ГУ ДФС у Харківській області № 3408/10/20-40-14-03-16 від 31.01.2018 р.,яким відповідач повідомив, що під час формування податкового повідомлення - рішення від 10.01.2018 р. № 0000131403 в зв'язку з технічним збоєм було допущено невірне визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в примірнику, який був направлений на адресу позивача. Сума, яка підлягає сплаті у бюджет складає 76888,50 грн.

Враховуючи викладене позивачем у судовому засіданні було надано уточнений адміністративний позов, в якому проси в суд пункт 1 та 6 позовної заяви викласти в наступній редакції :

"1. Скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.01.2018 р № 0000131403 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 76888,50 грн."

"6. Стягнути з судовий збір у розмірі 2959,82 грн."

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Щодо п. 1 висновків акту перевірки, а саме заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 2220 Інші фінансові доходи розділ І. Фінансові результати Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) (Форма № 2) та по рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 354 165 грн., у т.ч. за: 2015 рік на суму 62 200 грн., за 2016 рік на суму 291 965 грн. за рахунок невідображення фінансових доходів від надання позик за договорами безпроцентної позики, суд зазначає на таке.

Згідно договору безпроцентної позики №16-С від 20.02.2014 ПАТ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ОРГТЕХНІКА надало безпроцентну позику ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 200000,00 грн., а остання зобов'язалась повернути таку ж суму грошових коштів. Строк дії договору - 20.02.2015р.

Відповідно до договору безпроцентної позики №17-С від 20.02.2014 ПАТ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ОРГТЕХНІКА надало безпроцентну позику ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 200000,00 грн., а остання зобов'язалась повернути таку ж суму грошових коштів. Строк дії договору-20.02.2019р.

Згідно договору безпроцентної позики №18-С від 09.04.2014 ПАТ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ОРГТЕХНІКА надало безпроцентну позику ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 460 000,00 гри., а останній зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів. Строк дії договору-09.04.2019р.

Як вбачається з висновків акту перевірки, відповідач вважає, що вказані договори повинні обліковуватись позивачем як фінансовий актив за правилами, викладеними у відповідних Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку 9, 32, 39.

Разом із тим, суд зазначає, що дані договори не можуть вважатись фінансовим активом з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.1.1 Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 суб'єкт господарювання визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у звіті про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли суб'єкт господарювання стає стороною контрактних положень щодо цього інструмента.

Згідно з п. 11 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 32 фінансовий інструмент - це будь-який контракт, який приводить до виникнення фінансового активу у одного суб'єкта господарювання та фінансового зобов'язання або інструмента капіталу у іншого суб'єкта господарювання.

Разом із тим, можливість укладення вказаних договорів передбачена пунктом 5.2.3 колективного договору на 2012-2013 роки, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом ПАТ Харківський завод Оргтехніка 05.06.2012р. та зареєстрованого в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради 14.06.2012р. № 154.

Відповідно до ст. 10 Кодексу законів про працю колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Частиною 2 статті 17 КЗпП передбачено, що після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

Таким чином, даний договір був чинний на момент укладення договорів безпроцентної позики.

Аналізуючи викладені норми чинного законодавства у сукупності із положеннями колективного договору, суд приходить до висновку, що видані позивачем безпроцентні позики не є фінансовим активом суб'єкта господарювання, а тому не мають обліковуватись відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 9, 32, 39.

Стосовно п. 2 висновків акту перевірки, а саме встановлення заниження податку на додану вартість всього в сумі 25 309 грн., в т.ч. за вересень 2015 року в сумі 14 473 грн., за вересень 2016 року в сумі 10 836 грн. за рахунок не нарахування податку на додану вартість на невиробничі матеріальні активи, що є порушенням п. 5 ст. 198 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що підприємство має Договір оренди земельної ділянки б/н від 21.09.2007 з Зміївською районною державною адміністрацією на строкове платне користування земельною ділянкою загальною площею 4,3331 га для обслуговування дитячого оздоровчого табору Зелена Гірка , яка знаходиться на території Борівської селищної ради Зміївського району Харківської області. Договір укладено на 25 років. (Харківська область, Зміївський район, с.Водяне, вул.Лсніна, буд.25А). Відповідно до сезонності використання даного об'єкту нерухомості фінансово-господарська діяльність дитячого оздоровчого табору Зелена Гірка здійснюється у період з травня місяця по серпень місяць кожного року, в інші місяці календарного року даний об'єкт нерухомості не здійснює фінансово-господарську діяльність.

Відповідач вважає, що оскільки ПЗОВ Зелена гірка використовується підприємством лише чотири місяці на рік, то підприємство повинно було перевести даний об'єкт нерухомості в решті місяців до складу невиробничих матеріальних активів.

Разом із тим, суд зазначає, що даний висновок відповідача не ґрунтується на нормах чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Пунктом 6 Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 16 (Основні засобі) основні засоби - це матеріальні об'єкти, що їх: а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей; б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.

У період між сезонами діяльності дитячого оздоровчого табору, основні засоби ПЗОВ Зелена гірка використовується позивачем в адміністративних цілях, а саме для зберігання майна (посуду, інвентарю, білизни, книг, іграшок тощо). Територія табору прибирається, приміщення та територія підтримується у належному стані.

На підтвердження постійної діяльності табору надані акти на використання електроенергії, зв'язку, відомості з нарахування заробітної плати працівникам.

Таким чином, висновок відповідача про необхідність переведення ПЗОВ Зелена гірка до складу нематеріальних активів є хибним та таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах.

Стосовно порушення, викладеного у п. 3 висновків акту перевірки, а саме заниження податку на додану вартість всього у сумі 7 638 грн., в тому числі за листопад 2015 року в сумі 173 грн., за січень 2016 року в сумі 5 590 грн., за жовтень 2016 року в сумі 1 875 грн. за рахунок встановлення розбіжностей між сумами податкового кредиту з податку на додану вартість ПРАТ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ОРГТЕХНІКА та сумами податкових зобов'язань контрагентів-постачальників на адресу ПРАТ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ОРГТЕХНІКА , що є порушенням п. 198.6 ст.198, П.201Л0 ст.201 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки ПрАТ Харківський завод Оргтехніка безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 7638 грн. згідно податкових декларацій, наданих: 1. ПП ДЮКС 30.11.2015р., згідно якої сума ПДВ складає 173,34 грн.; 2. ТОВ ХСК МОНОЛІТ 19.01.2016р., згідно якої сума ПДВ складає 2795,08 грн.; 3. податкової декларації від 12.01.2016р. на суму ПДВ 2795,08 грн.; 4. ТОВ ДЕЛЬТА АПФ , згідно якої сума ПДВ складає 1875,40 грн..

Причиною відхилення сум ПДВ встановлено не подання контрагентом декларації з ПДВ.

Разом із тим, суд зазначає, що даний висновок відповідача також не ґрунтується на нормах закону, виходячи з наступного.

Згідно п.п. 198.1, 198.2, ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, єдиною вимогою для нарахування податкового кредиту за податковою накладною є її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Всі вищевказані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними витягами № 310118 від 24.11.2015р,; № 311377 від 20.01.2016р.; № 311639 від 03.02.2016р.; № 317078 від 12.10.2016р., які містяться в матеріалах справи.

Крім того, відповідач, інкримінуючи позивачу неподання декларації з ПДВ контрагентами останнього, порушує закріплений у статті 61 Конституції України принцип індивідуальності відповідальності.

Щодо порушення, викладеного у п. 5 висновків акту, а саме порушення п. 252.23 ст. 252 Податкового Кодексу України в частині не надання податкових декларацій з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 кв.2015 року та 1 кв. 2016 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п, 252.23 ст. 252 Податкового кодексу України податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав спеціальний дозвіл.

Водночас, згідно п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Таким чином, подання декларації є обов'язком платника у разі виникнення об'єкту оподаткування або наявності показників, які підлягають декларуванню.

Відповідно до журналу обліку водоспоживання за період з 23.08.2014р, по 09.06.2016р. забір води з артезіанської свердловини не здійснювався, а відтак були відсутні показники, які підлягали декларуванню, тому відповідні декларації на підставі п. 49.2 Податкового кодексу України позивачем не подавались.

Стосовно порушення, викладеного у п. 6 висновків акту, а саме заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки всього в сумі 63 127,48 грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 29 621,36 грн., за 2016 рік в сумі 33 506,12 грн., чим порушено п.п.266.1.2 п. 266.1 ст. 266, п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового Кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки ПрАТ Харківський завод Оргтехніка не в повному обсязі нарахувало податок на майно за нежитлової нерухомості розташованими за адресами: м. Харків, пров. Серіковський, буд. 1-А, виробниче (корпус 1) площею 6 055,9м., м. Харків, пров. Серіковський, буд. 1-А, виробниче (корпус №2) площею 1 740,7м., м, Харків, вул, Молокіна, буд. 1, ділянка поліграфічних стержнів - будівлі промисловості площею 327,4м., м. Харків, вул. Молокіна, буд. 1, ділянка поліграфічних стержнів - будівлі промисловості - 3363,9м., м. Харків, вул. Молокіна, буд. 1, ділянка поліграфічних стержнів - будівлі промисловості площею 651,8м., з посиланням на належність даних ділянок до виробничих, хоча перевіркою встановлено, що: 1. основний вид діяльності підприємства - 68.20-иадання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 2. дані приміщення підприємством здаються в оренду (Додаток № 2 до Довідки про загальну інформацію щодо платника податків та його діяльність); 3. в період 2015, 2016 р.р. підприємство не здійснювало виробничої діяльності, про що свідчить відсутність отримання доходу по бухгалтерському рахунку 701 Дохід від реалізації готової продукції .

Згідно п. є пп. 266.2,2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Вищевказані будівлі обліковуються на підприємстві як виробничі будівлі та будівлі промисловості. Статус приміщення визначений технічною документацією, а саме технічними паспортами на будівлі.

Крім того, відповідно до пп. 266.7,5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають до контролюючого органу за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

У період, який перевірявся, статус будівель відносився до п. є пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, в результаті чого не був включений до об'єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Посилання відповідача на вид діяльності підприємства та відсутність виробничої діяльності протягом 2015-2016 років є помилковим, оскільки згідно пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а не вид діяльності платника.

За приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, перевіряючи правомірність такого рішення, суд відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України повинен перевірити, чи прийняте воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Харківський завод "Оргтехніка" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 10.01.2018 р. № 0000131403.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 10.01.2018 р. № 0000141403.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 10.01.2018 р. № 0000151403.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 10.01.2018 р.№ 0000161403.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 10.01.2018 р.№0000171403.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Харківський завод "Оргтехніка" ( просп. Гагаріна, буд. 20,м. Харків,61001 код ЄДРПОУ 00225911) судові витрати в загальному розмірі 2959,82 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 82 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057 код ЄДРПОУ 39599198).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21.02.2018 року.

Суддя О.М. Тітов