Постанова

від 12.02.2018 по справі 303/319/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/319/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 лютого 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КОЖУХ О.А., БИСАГИ Т.Ю.

при секретарі ПИЛИП Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 303/319/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 центру позашкільної освіти ОСОБА_2 міської ради Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 міська рада Закарпатської області та Управління освіти Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради Закарпатської області, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 центру позашкільної освіти ОСОБА_2 міської ради Закарпатської області на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 17 березня 2017 року, головуючий суддя Куцкір Ю.Ю., -

встановив:

ОСОБА_1 20.01.2017 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 центру позашкільної освіти ОСОБА_2 міської ради Закарпатської області про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі. У подальшому доповнив предмет позову і просив також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Змінений позов мотивувався таким.

Наказом директора Еколого-натуралістичного центру учнівської молоді ОСОБА_2 міської ради від 21.12.2016 № 22-к позивача цим днем було звільнено з посади завідувача господарством центру у зв'язку з його реорганізацією шляхом приєднання до ОСОБА_2 центру позашкільної освіти ОСОБА_2 міської ради, оскільки позивач відмовився від переведення на іншу роботу (ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України). Підставами для звільнення в наказі зазначені акт від 10.10.2016 про відмову від переведення на іншу роботу та згода профспілкового комітету (протокол від 18.11.2016 № 1).

Звільнення було проведене із порушенням закону (зокрема, ст. 40 ч. 2, ст. 43, ст. 49-2 ч. 3 КЗпП України), оскільки, по-перше, не були дотримані вимоги щодо порядку розгляду профспілковим органом подання роботодавця про звільнення працівника щодо забезпечення участі працівника у відповідній процедурі та можливості вирішення питання без його участі лише в разі повторної неявки без поважної причини; по-друге, позивачу не були запропоновані всі наявні посади для можливого переведення на іншу роботу, в т.ч., з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, такі обставини взагалі не враховувалися. Позивачу було запропоновано лише переведення на посаду двірника, інші посади за відповідною професією, спеціальністю, зокрема й із числа тих, що з'явилися протягом двомісячного строку після попередження про наступне звільнення, не пропонувалися.

Оскільки ОСОБА_2 центр позашкільної освіти ОСОБА_2 міської ради є правонаступником Еколого-натуралістичного центру учнівської молоді ОСОБА_2 міської ради, то позивача може бути поновлено саме в центрі позашкільної освіти на посаді рівнозначній тій, з якої його було незаконно звільнено.

За правилами, передбаченими ст. 235 ч. 2 КЗпП України, ст. 27 Закону України Про оплату праці та іншими нормативними актами, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.12.2016 по 31.01.2017, у якому було 27 робочих днів, виходячи із середньоденного заробітку у 218,32 грн, а саме - 5894,64 грн.

Посилаючись на ці обставини, позивач остаточно просив:

визнати незаконним і скасувати наказ директора Еколого-натуралістичного центру учнівської молоді ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_3 від 21.12.2016 № 22-к про звільнення його з посади завідувача господарством з 22.12.2016;

поновити його на роботі у ОСОБА_2 центрі позашкільної освіти ОСОБА_2 міської ради Закарпатської області на посаді рівнозначній завідувача господарством;

стягнути з ОСОБА_2 центру позашкільної освіти ОСОБА_2 міської ради Закарпатської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5894,64 грн.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 17.03.2017 змінений позов задоволено:

визнано незаконним і скасовано наказ директора Еколого-натуралістичного центру учнівської молоді ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_3 від 21.12.2016 № 22-к Про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача господарством з 22.12.2016;

поновлено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, на роботі у ОСОБА_2 центрі позашкільної освіти ОСОБА_2 міської ради Закарпатської області на посаді рівнозначній завідувача господарством;

стягнуто з ОСОБА_2 центру позашкільної освіти ОСОБА_2 міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4283,28 грн,

а також стягнуто з відповідача 4800,00 грн судового збору в дохід держави.

Відповідач ОСОБА_2 центр позашкільної освіти ОСОБА_2 міської ради Закарпатської області рішення суду оскаржив як незаконне та необґрунтоване. Посилається, зокрема, на обставини, пов'язані з реорганізацією Еколого-натуралістичного центру учнівської молоді ОСОБА_2 міської ради, припиненням його діяльності, вказує на своєчасне попередження позивача про наступне звільнення, відмову останнього від переведення на запропоновану посаду тощо. Сторона обґрунтовує свою правову позицію тим, що усі необхідні умови і процедури для звільнення позивача з роботи, що встановлені законом, були роботодавцем дотримані. Просить рішення суду скасувати, у позові - відмовити.

У письмових запереченнях на апеляцію позивач ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4, вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін. Зазначає, зокрема, що ставить питання про поновлення на посаді, саме рівнозначній тій, з якої його було звільнено, тому не погоджувався на посади двірника, прибиральника службових приміщень і не був зобов'язаний на це погоджуватися. Крім того, згода профспілкової організації на звільнення позивача була надана з порушенням встановленого порядку, а звільнення відбулося з порушенням передбаченого після такої згоди строку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: представника відповідача ОСОБА_2 центру позашкільної освіти ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_5, який апеляцію підтримав, представника третьої особи Управління освіти Виконкому ОСОБА_2 міськради ОСОБА_6, яка скаргу вважає обґрунтованою, позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_4, які апеляцію не визнали, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України у відсутність представника третьої особи ОСОБА_2 міськради, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи учасників процесу, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності. Однак, погодитись із таким рішенням не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права. У справі встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами КЗпП України та іншими положеннями трудового законодавства в редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ст. 40 ч. 1 п. 1, ч. 2 КЗпП України).

Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва враховується за правилами, визначеними ст. 42 КЗпП України, зокрема, таке право надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (ч. 1); при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва (ч. 2 п.п. 1, 2, 3, 4); перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (ч. 3).

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім спеціально передбачених випадків.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у 15-ти денний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті (ст. 43 ч.ч. 1, 2, 3, 8, 9 КЗпП України).

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (ст. 49-2 ч.ч. 1, 2 КЗпП України).

ОСОБА_1 з 01.10.2012 працював на посаді завідувача господарством Еколого-натуралістичного центру учнівської молоді ОСОБА_2 міської ради (а.с. 8).

06.10.2016 17-та сесія 7-го скликання ОСОБА_2 міської ради Закарпатської області прийняла рішення № 325 Про реорганізацію позашкільних навчальних закладів , пунктом 1 якого вирішила реорганізувати, зокрема, Еколого-натуралістичний центр учнівської молоді ОСОБА_2 міської ради (далі - ЕНЦУМ) шляхом приєднання до ОСОБА_2 центру позашкільної освіти ОСОБА_2 міської ради (далі - МЦПО), а пунктом 2 - припинити діяльність ЕНЦУМ, пунктом 3 встановила, що ОСОБА_2 центр позашкільної освіти ОСОБА_2 міської ради є правонаступником Еколого-натуралістичного центру учнівської молоді ОСОБА_2 міської ради (а.с. 56-57).

Рішення ОСОБА_2 міськради від 06.10.2016 № 325 було доведено до працівників ЕНЦУМ, яких було троє (директор - ОСОБА_3, завгосп - ОСОБА_1, садівник - ОСОБА_7І.), 10.10.2016 і цього ж дня їх було повідомлено про наступне вивільнення у зв'язку з припинення діяльності ЕНЦУМ внаслідок реорганізації шляхом приєднання до МЦПО (а.с. 46-48, 59).

10.10.2016 ОСОБА_1 була запропонована посада двірника МЦПО, від якої він відмовився, що підтверджується протоколом від 10.10.2016 наради при директорові МЦПО (а.с. 43-45), актом від 10.10.2016 (а.с. 53), іншими матеріалами справи та визнається учасниками процесу. З матеріалів справи випливає та визнано ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду справи, що 10.10.2016 посади працівникам, які вивільнялися з ЕНЦУМ, пропонувалися одночасно: йому - посада двірника МЦПО, ОСОБА_7 - посада прибиральниці службових приміщень (0,5 ставки), від якої остання теж відмовилася в його присутності, при цьому, він питання про посаду для себе прибиральника службових приміщень не ставив і про переведення його на цю посаду не просив, виходив із того, що йому має бути запропонована та надана рівнозначна попередній посада за відповідною професією чи спеціальністю.

З наявних у справі штатних розписів педагогічного, адміністративно-управлінського апарату та технічного персоналу МЦПО на 2016-2017 навчальний рік (а.с. 24, 121), інших матеріалів справи убачається та визнається учасниками процесу, що на час попередження позивача про вивільнення, пропонування йому іншої посади в МЦПО та припинення трудових відносин у МЦПО передбачалися 31,50 ставок, а вільними були лише одна посада двірника (1 ставка) і посада прибиральника службових приміщень (0,5 ставки).

18.11.2016 первинна профспілкова організація працівників освіти МЦПО надала згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади завгоспа ЕНЦУМ у зв'язку з реорганізацією ЕНЦУМ і відмовою ОСОБА_1 від переведення на посаду двірника МЦПО (протокол № 1) (а.с. 55). ОСОБА_1 не був присутній на профспілкових зборах, даних про подання ним заяви про розгляд питання в його відсутність у справі немає.

Наказом директора ЕНЦУМ ОСОБА_3 від 21.12.2016 № 22-к ОСОБА_1 був звільнений із посади завгоспа з 22.12.2016 у зв'язку з реорганізацією Еколого-натуралістичного центру учнівської молоді ОСОБА_2 міської ради шляхом приєднання до ОСОБА_2 центру позашкільної освіти ОСОБА_2 міської ради і через відмову від переведення на іншу роботу (ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України) (а.с. 8, 60).

22.12.2016 була проведена державна реєстрація припинення юридичної особи - Еколого-натуралістичного центру учнівської молоді ОСОБА_2 міської ради Закарпатської області (код ЄДРПОУ 25452878) (а.с. 58 та ін.).

Ставлячи питання про порушення його трудових прав з огляду на недотримання правил звільнення, пов'язаних із наданням згоди на таке профспілковою організацією чи її виборним органом, позивач ОСОБА_1 займав суперечливу позицію. Так, у позовній заяві він зазначав, що був членом профспілкового комітету ЕНЦУМ (а.с. 3). У подальшому під час розгляду справи судом першої інстанції позивач стверджував, що не входив до профспілкового комітету (а.с. 96), а в апеляційному суді стверджував, що не був членом профспілки. Поряд із цим, у справі міститься заява ОСОБА_1 від 17.11.2012 голові профспілки ЕНЦУМ, якою він просив поставити його з цього дня на облік у профспілковій організації (а.с. 90). Апеляційному суду були надані положення про первинні профспілкові організації як ЕНЦУМ, так і МЦПО (а.с. 220-232), з яких випливає, що такі первинні профспілкові організації працівників освіти були створені, водночас пунктом 1.2. Положення про первинну профспілкову організацію ЕНЦУМ передбачалося, що така організація створюється при наявності не менше 3-х осіб, які виявили бажання утворити первинну профспілкову організацію.

Можливість звернення як роботодавця, так і суду по згоду профспілкового органу на звільнення працівника, коли звільнення відбулося без такого попереднього звернення, і на стадії судового розгляду справи, випливає з положень частини 9 статті 43 КЗпП України. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів (п. 15)).

Верховний Суд України у постанові від 02.11.2016 у справі № 746/206/15-ц (№ 6-382цс16) висловив правову позицію, за змістом якої не виключається за конкретних обставин справи можливість звернення по згоду профспілкового органу на звільнення працівника на стадії судового розгляду справи і в разі, коли був порушений встановлений частиною 8 статті 43 КЗпП України строк розірвання трудового договору з працівником після одержання згоди виборного органу профспілкової організації, вирішення спору можливе з урахуванням отриманого в такий спосіб рішення профспілкового органу.

Зважаючи на те, що на час вирішення питань про вивільнення працівників із ЕНЦУМ у цій установі працювали лише троє осіб, де один був керівником (представником адміністрації), при цьому, усі троє підлягали вивільненню, а діяльність установи підлягала припиненню, вирішення відповідних питань первинною профспілковою організацією ЕНЦУМ не видавалось можливим. Тому конкретними обставинами справи обумовлювалося і було необхідним вирішення цих питань профспілковою організацією МЦПО. Оскільки відповідне рішення профспілковими зборами було прийняте 18.11.2016, а наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи був виданий 21.12.2016, слід констатувати, що з урахуванням правил обчислення строків наказ про звільнення був виданий на третій день після спливу строку, передбаченого ст. 43 ч. 8 КЗпП України.

Враховуючи вищенаведене, роботодавець мав підстави клопотати у суді першої інстанції про звернення до виборного органу профспілкової організації МЦПО по вирішення питання щодо згоди на звільнення позивача з роботи із зупиненням на цей час провадження в справі (а.с. 63, 65-67). Відмову суду ухвалою від 20.02.2017 у такому клопотанні з огляду на обставини справи не можна визнати обґрунтованою (а.с. 68).

Оскільки роботодавець не мав можливості вирішити питання процесуальним порядком, то самостійно звернувся до первинної профспілкової організації МЦПО для вирішення питання щодо згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи. ОСОБА_1 запрошувався рекомендованими листами, докази надіслання яких є в справі, на позачергові збори первинної профспілкової організації МЦПО, які призначалися на 27.02.2017, 06.03.2017 і на 13.03.2017 (переносилися через неявку ОСОБА_1І.), однак, за отриманням рекомендованих листів №№ 8960004006553, 8961100962984, 8960004036967 і на збори не з'явився, тому 13.03.2017 первинна профспілкова організація МЦПО надала згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади завгоспа ЕНЦУМ (протокол № 4) (а.с. 72-81, 84-88).

Роботодавець МЦПО виконав свій обов'язок щодо працевлаштування ОСОБА_1 і власне як правонаступник ЕНЦУМ, до якого перейшли обов'язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі, обов'язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу), як це випливає зі змісту правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 19.01.2016 у справі № 810/1783/13-а (№ 21-2225а15). ОСОБА_1 було запропоновано посаду саме в МЦПО, від якої він відмовився, а за встановлених у справі обставин працівник мав можливість обійняти і посаду прибиральника службових приміщень, яка в подальшому йому пропонувалася і після пред'явлення позову (під час розгляду справи судом першої інстанції).

Позивач, діючи у спірних і процесуальних відносинах вільно, на власний розсуд реалізуючи право на судовий захист шляхом, зокрема, визначення підстав, предмету позову, формулювання позовних вимог, їх зміни (ст.ст. 233, 235 КЗпП України, ст.ст. 10, 11 ЦПК України в редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції, ст.ст. 12, 13 цього Кодексу в редакції, чинній на час апеляційного розгляду справи), сформулював позовну вимогу, якою просив поновити його на роботі у МЦПО на посаді рівнозначній завідувача господарством.

З вищезгаданих штатних розписів МЦПО вбачається, що в цій установі були передбачені посади, зокрема, заступника директора (з навчально-виховної, навчальної, виховної, методичної, навчально-методичної роботи) - 2 одиниці, заступника директора з адміністративно-господарської роботи - 1 одиниця, інші посади, що не належать до посад керівників. Посада завідувача господарством МЦПО затвердженим Управлінням освіти Виконкому ОСОБА_2 міськради штатним розписом не передбачена. Правова позиція позивача, яка була підтверджена в апеляційному суді, вказує на те, що для нього йдеться про посаду заступника директора МЦПО з адміністративно-господарської роботи, що її він вважає рівнозначною тій, яку обіймав у ЕНЦУМ. Така позиція позивача є хибною, а позовна вимога - необґрунтованою.

По-перше, право позивача вимагати з передбачених законом підстав задоволення позову і, відповідно, право відповідача на захист від позову можуть бути належно реалізовані сторонами за умови пред'явлення конкретних, чітко сформульованих вимог, що, зокрема, не допускають множинного тлумачення, припущень, і за межі яких не вправі виходити суд ані першої, ані апеляційної інстанцій (ст. 11 ч. 1, ст. 303 ч. 1 і ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1, 6 відповідних редакцій ЦПК України). Вимогу про поновлення на роботі не можна визнати конкретною і належно сформульованою. Позиція щодо поновлення працівника на посаді, рівнозначній тій, з якої його було звільнено, правильна як така. Однак, працівника може бути поновлено на конкретній посаді, яка має бути названа (визначена). Така посада не була названа позивачем як у позовній заяві, так не була вказана і в подальшому, свої права на зміну предмету позову, уточнення позовних вимог з урахуванням встановленого під час провадження в справі в суді першої інстанції (ст. 31 ч. 2 відповідної редакції ЦПК України) позивач не реалізував. Суд не вправі на свій розсуд обирати посаду (посади), на яку може бути поновлено працівника. Пред'явивши відповідним чином сформульовану вимогу позивач і задовольнивши вимогу в такому формулюванні - суд першої інстанції ґрунтувалися по суті на недопустимих припущеннях, а рішення суду не відповідає вимогам щодо юридичної визначеності. Зазначене, окрім іншого, тягне порушення прав інших учасників трудових правовідносин і не відповідає вимогам щодо належного подальшого виконання рішення суду про поновлення працівника на конкретній посаді, тоді як можливість реального виконання рішення суду як кінцевої мети здійснення правосуддя є однією з ознак його законності.

По-друге, посада заступника директора МЦПО з адміністративно-господарської роботи (понад 30 працівників) не може розглядатися як рівнозначна посаді завідувача господарством ЕНЦУМ (3 працівники). Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що відповідно до посадової інструкції заступника директора МЦПО з адміністративно-господарської роботи до цієї посади ставляться певні кваліфікаційні вимоги, згідно із якими працівник повинен мати вищу освіту і стаж роботи не менше 5 років на педагогічній чи керівній посаді, при цьому, особа, яка не має спеціальної підготовки чи необхідного стажу роботи, але володіє достатнім практичним досвідом і виконує якісно та в повному обсязі покладені на неї посадові обов'язки, як виняток, може бути призначена на посаду… (п. 6). За змістом п.п. 2, 3 посадової інструкції, заступник директора МЦПО з адміністративно-господарської роботи виконує організаційно-розпорядчі функції, вправі в межах своєї компетенції давати обов'язкові для виконання розпорядження, вказівки тощо.

Посада заступника директора МЦПО з адміністративно-господарської роботи не була і не є вакантною, її обіймає ОСОБА_8, заміжня, має двох дітей 2005 і 2013 років народження, навчається на 4-му курсі ОСОБА_2 держуніверситету за напрямом підготовки дошкільна освіта (заочна форма навчання). Позивач ОСОБА_1 має середню спеціальну освіту за спеціальністю слюсар механоскладальних робіт , одружений, має двох дітей 1992 і 2002 років народження. Отже, і в разі, коли б відповідні посади були рівнозначними, позивач не має переважного права на зайняття цієї посади при реорганізації ЕНЦУМ шляхом приєднання до МЦПО, як відсутні й будь-які підстави для припинення трудових відносин із ОСОБА_8 у зв'язку з обставинами, на які посилається ОСОБА_1

Про задоволення позову, обов'язок доказування якого лежить на позивачеві, рішення може бути прийняте лише за умови його обґрунтованості та доведеності (ст.ст. 57-60, 212-215 і ст.ст. 76-81, 89, 263-265 відповідних редакцій ЦПК України). Наведені вище обставини в їх сукупності виключали можливість задоволення позову.

Суд першої інстанції наведене залишив поза увагою, не встановив із належною повнотою обставин справи, не перевірив усебічно доводи сторін, неправильно застосував норми матеріального, порушив норми процесуального права і задовольнив необґрунтований і недоведений позов.

Відтак, з урахуванням положень ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України та на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4 цього Кодексу апеляцію слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у позові - відмовити. Обставини, що мали місце після ухвалення рішення судом першої інстанції (поновлення ОСОБА_1 на роботі, зміни в штатному розписі МЦПО, інші обставини щодо трудових відносин позивача), лежать за межами предмету розгляду апеляційного суду в даній справі.

Керуючись ст. 367 ч.ч. 1, 6, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 центру позашкільної освіти ОСОБА_2 міської ради Закарпатської області задовольнити, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 17 березня 2017 року скасувати, у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 центру позашкільної освіти ОСОБА_2 міської ради Закарпатської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 22 лютого 2018 року.

Судді