Рішення

від 07.02.2018 по справі 826/10619/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 лютого 2018 року № 826/10619/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача: Тарасюка С.М., Мустафаєва А.С.,

представника відповідача: Кунди А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "С Д ГРУП"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю С Д Груп (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0004661401 та №0004671401 від 20.06.2017.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки №213/26-15-14-01-05/37639228 від 26.05.2017, а відповідно, і з прийнятими на підставі них податковими повідомленнями-рішеннями №0004661401, №0004671401 від 20.06.2017, вважає їх протиправними та просить скасувати.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення згідно із наведеними у позовній заяві та додаткових поясненнях обґрунтуваннями та просив задовольнити заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог в судовому засіданні заперечував, з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 26.04.2017 року №№387/26-15-14-01-05, 868/26-15-14-06-03, 1423/26-15-14-03-03, 2598/26-15-14-04-06 та, згідно з наказом від 12.04.2017 року №2699, виданими ГУ ДФС у м. Києві з 26.04.2017 року по 19.05.2017 року відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами зазначеної перевірки, посадовими особами відповідача складено акт від 26.05.2017 року №213/26-15-14-01-05/37639228, яким встановили наступні порушення:

- п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.27, п.п.14.1.36, п.п. 14.1.257 п.14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1., п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.6, п.п. 139.1.3, п.п. 139.1.9 п. 139.1, п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, ст. 159 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі за текстом - ПК України), П(с)БО 15 Доходи , П(с)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємства у розмірі 3 090 276,00 грн., в т.ч. по періодам: 2014 рік - 401 230,00 грн.; 2015 рік - 2 607 336,00 грн.; 2016 рік - 81 710,00 грн.

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6 ст. 201 ПК України, у результаті чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 1 943 149,00 грн., в т.ч. по періодам: липень 2014 року - 12 454,00 грн.; серпень 2014 року - 46 133,00 грн.; вересень 2014 року - 76 914,00 грн.; жовтень 2014 року - 51 625,00 грн.; листопад 2014 року - 11 705,00 грн.; грудень 2014 року - 5 000,00 грн.; квітень 2015 року - 244 952,00 грн.; червень 2015 року 891 020,00 грн.; липень 2014 року - 397 043,00 грн.; серпень 2015 року - 74 000,00 грн.; вересень 2015 року - 14 352,00 грн.; жовтень 2015 року - 30 161,00 грн.; листопад 2015 року - 42 374,00 грн.; грудень 2015 року - 45 416,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 20.06.2017 року:

№0004661401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 211 011,00 грн., з яких 3 090 276,00 грн. за основним платежем та 120 735,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№0004671401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 428 936,25 грн., з яких 1 943 149,00 грн. за основним платежем та 485 787,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки відповідача, викладені в акті перевірки, про те, що безпідставно сформував витрати та податковий кредит за результатом виконання господарських взаємовідносинам з ТОВ Лайк Трест у розмірі 451 526,00 грн., ТОВ Арттревел 2012 у розмірі 439 478,62 грн. та ТОВ Будконсалт Плюс .

З акту перевірки позивача вбачається, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року встановлено:

перевіркою відображених у рядку 02 Декларації "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))" показників за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року у загальній сумі 5 092 23,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив виконання будівельно-монтажних робіт зі скал та металевих конструкцій;

перевіркою відображених у рядку 03 Декларацій "Інші доходи" показників за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року у загальній сумі 2 985,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мали вплив: проценти банку.

Так, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року у загальній сумі 2 985,00 грн. на підставі таких документів: договори (угоди), акти, банківські виписки, журнали-ордери та відомості по бухгалтерським рахункам, 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 71 "Інший операційний дохід", 732 "Відсотки отримані", 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості", 79 "Фінансовий результат" та інші встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 03 Декларації "Інші доходи" у розмірі 891 005,00 грн. за 2014 рік.

У ході перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ "Лайк Трест".

Відповідно до регістрів бухгалтерського обліку рахунку 631 станом на 31.12.2016 року між позивачем та ТОВ "Лайк Трест" обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 451 526,00 грн. Позивачем подано заяву до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві (вх.№176/10 від 16.04.2015 року) щодо застосування податкового компромісу по взаємовідносинам з ТОВ "Лайк Трест", за результатами розгляду якої прийнято рішення від 29.04.2015 року №3303/10/26-54-15-01 щодо погодження процедури застосування податкового компромісу за заявою позивача (вх.№176/10 від 16.04.2015 року).

Водночас, згідно інформації АС "Податковий блок" обліковується картка СФП ТОВ "Лайк Трест" №1028/26-15-21-15 від 07.04.2016 року внесена ст. о/у з ОВС ОУ ГУ ДФС у м.Києві ОСОБА_4, в якій зазначено, що ТОВ "Лайк Трест" зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників. ОСОБА_5 перереєструвала підприємство на своє ім'я на прохання невстановлених осіб за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності (к/п 32016100090000026 від 08.02.2016 року за частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України).

Ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 22.03.2016 року №1-кп/760/416/16 ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення за частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Відтак, за висновками податкового органу, позивачем не відображено дохід від списання безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 451 526,00 грн.

Також, в ході перевірки позивача встановлено його взаємовідносини з ТОВ "Арттревел 2012".

Так, позивач (Підрядник) та ТОВ "Арттревел 2012" (Субпідрядник) укладено ряд договорів, зокрема:

- договір субпідряду від 03.12.2013 року №03/1213, за умовами якого Підрядник доручив, а Субпідрядник зобов'язався на власний ризик, власними силами, засобами та/або залученими силами, засобами, матеріалами виконати та здати Підряднику відповідно до умов Договору комплекс робіт з ремонту та/або сервісного обслуговування встановлених конструкцій на об'єкті: "ТРК "Оcean Plaza", що розташований за адресою: м.Київ, вул.Горького (Антоновича), 176, а Підрядник зобов'язався прийняти та оплатити вартість виконаних Субпідрядником та прийнятих Підрядником робіт відповідно до Договору;

- договір підряду від 03.01.2014 року №03/01, предметом якого є виконання робіт відповідно до умов Договору по монтажу суцільноскляних конструкцій попередньою загальною площею 320,22 кв. м. на обєкті "Житлова та громадська забудова з автовокзалом на території по вул.Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вул.Теримківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м.Києва";

- договір субпідряду від 14.01.2014 року №14/0114, за умовами якого Підрядник доручив, а Субпідрядник зобов'язався на власний ризик, власними силами, засобами та/або залученими силами, засобами, матеріалами виконати та здати Підряднику відповідно до умов Договору комплекс робіт з монтажу внутрішніх світлопрозорих огороджень атріумів попереднім загальним обсягом 168,230 пог. м. на об'єкті: "Житлова та громадська забудова з автовокзалом на території по вул.Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вул.Теримківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м.Києва", а Підрядник зобов'язався прийняти і оплатити вартість виконаних Субпідрядником та прийнятих Підрядником робіт відповідно до Договору;

- договір поставки від 04.02.2014 року №04/0214, предметом якого була поставка та передача у власність Покупця (позивач) товару згідно заявок. Кількість, асортимент товару, що постачається та договірна ціна відповідної партії товару визначаються у Додатку-Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору;

- договір субпідряду від 06.02.2014 року №06/0214, за умовами якого Підрядник доручив, а Субпідрядник зобов'язався на власний ризик, власними силами, засобами та/або залученими силами, засобами, матеріалами виконати та здати Підряднику відповідно до умов Договору комплекс робіт з монтажу підоснови з профілей та монтажу скляних дзеркальних панелей попередньо загальною площею 81,78 кв.м. на об'єкті: "Офісний центр з вбудованими та прибудованими приміщеннями та закладами громадського харчування з піддземним та надземним паркінгами із знесенням існуючих будівель та споруд", що розташований за адресою: м.Київ, вул.С.Струтинського, 13-15, а Підрядник зобов'язався прийняти і оплатити вартість виконаних Субпідрядником та прийнятих Підрядником робіт відповідно до умов Договору.

За результатами звірки ТОВ "Арттревел 2012" не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року на суму 19 042 789,00 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.02.2014 по 30.04.2014 року на суму 19 003 077,00 грн.

Перевіркою також встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Відповідно до регістрів бухгалтерського обліку рахунку 63 між позивачем та ТОВ "Арттревел 2012" станом на 31.12.2016 року обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 439 478,62 грн.

Позивачем подано уточнюючий розрахунок №9044087158 від 31.07.2014 року до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року, яким відкориговано суму податкового кредиту у розмірі 73 246,44 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Арттревел 2012", тоді як витрати відображено у рядку 05.1 Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

Також, відповідно АС "Податковий блок" обліковується картка СФП ТОВ "Арттревел 2012" №5690/8/26-55-07 від 01.12.2014 року внесена ст. о/у ОУ ДПІ у Печерському районі м.Києва Крамаровим М.М., в якій зазначено, що ТОВ "Арттревел 2012" зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичних осіб з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або такими особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження:

- порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (к/п №32014100060000055 від 03.03.2014 року допитано засновника гр. ОСОБА_7, яка надала покази про свою непричетність до реєстрації та діяльності підприємства, анульовано свідоцтво ПДВ 08.09.2014).

З огляду на встановлене, податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем не відображено дохід від списання безнадійної кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ "Арттревел 2012" у розмірі 439 478,62 грн.

Крім іншого, в ході перевірки позивача встановлено його взаємовідносини з ТОВ "Будконсалт Плюс".

Так, між позивачем (Замовник) та ТОВ "Будконсалт Плюс" (Підрядник) було укладено ряд договорів:

- договір підряду від 20.04.2015 року №11-БП, за умовами якого Підрядник за завданням замовника зобов'язався на свій ризик виконати роботи з капітального ремонту ЗНЗ №215 на вул.Жмеринська, 20 в частині заміни вікон на металопластикові сучасні, а Замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість, згідно умов даного Договору;

- договір підряду від 20.04.2015 року №12-БП по виконанню робіт з капітального ремонту ЗНЗ №96 на вул.Огарьова, 2, в частині заміни вікон на металопластикові сучасні;

- договір підряду від 20.04.2015 року №13-БП по виконанню робіт з капітального ремонту ЗНЗ №203 на вул.Туполєва, 17 в частині заміни вікон на металопластикові сучасні;

- договір підряду від 20.04.2015 року №17-БП по виконанню робіт з капітального ремонту ДНЗ №669 на вул.Жмеринська, 26-А в частині заміни фасадних вікон на металопластикові сучасні;

- договір підряду від 20.04.2015 року №19-БП по виконанню робіт з капітального ремонту ЗНЗ №35 на вул.Гната Юри, 10-Б в частині заміни вікон на металопластикові сучасні;

- договір підряду від 20.04.2015 року №20-БП по виконанню робіт з капітального ремонту ЗНЗ №40 на вул.Львівській, 6/3 в частині заміни вікон на металопластикові сучасні.

Відповідно до інформації АС "Податковий блок" обліковується картка СФП ТОВ "Будконсалт Плюс" №132/8/26-52-21-03 від 06.02.2017 року внесена ст. щ/у ДПІ у Деснянському районі м.Києва Козачинським О.І., в якій зазначено, що ТОВ "Будконсалт Плюс" зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичних осіб з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Згідно пояснень гр.ОСОБА_9, вона за грошову винагороду зареєструвала на своє ім'я підприємство без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до регістрів бухгалтерського обліку рахунку 631 станом на31.12.2016 року між позивачем та ТОВ "Будконсалт Плюс" обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 975 615,83 грн.

Вказане, на думку відповідача, призвело до невідображення позивачем доходу від списання безнадійної кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ "Будконсалт Плюс" у розмірі 975 615,83 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у статті 134 ПК України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, за нормою підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Одночасно нормою абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу норми пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченим пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону №996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Щодо висновків податкового органу про наявність у позивача безнадійної заборгованості, яка не відображена останнім у дохід, слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає зокрема одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи, у зв'язку з їх ліквідацією.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що роботи за договорами з ТОВ Арттревел 2012 були прийняті в проміжок часу з 25.02.2014 року по 28.02.14 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийнятих робіт. Відтак, строк позовної давності спливає, відповідно 25.02.2017 року - 28.02.2017 року. Даний проміжок часу не входив в перевіряємий період.

Щодо посилання відповідача на наявність ухвали Дніпровського районного суду м.Києва у справі №755/10127/16-к у кримінальному провадженні №3201610040000024 від 27.05.2016 року, то вони не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки у зв'язку із закінченням строку позовної давності кримінальне провадження закрито.

Крім того, ухвала суду від 28.07.2016 року у вказаній кримінальній справі не містить висновків суду щодо незаконності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств контрагентами. Тоді як в межах кримінальної справи №32016100040000024 проводилось досудове розслідування тільки стосовно посадової особи і тільки стосовно кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Таким чином, вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки норма частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб.

Отже, обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно цих фізичних осіб, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності дій юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

З огляду на викладене, висновки податкового органу про протиправність та необґрунтованість рішення відповідача в частині збільшення позивачу доходу по операціям з ТОВ Арттревел 2012 у розмірі 439 478,62 грн. є необгрунтвоаними.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Будконсалт Плюс представник позивача надав пояснення, що строк позовної давності за укладеними договорами не входить в перевіряємий період. З наданих документів встановлено, що всі роботи були прийняті 30.04.2015 року. Строк позовної давності спливає 30.04.2017 року. Отже, у перевіряємий період позивач не мав зобов'язання по списанню безнадійної кредиторської заборгованості за вказаними операціями.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача відносно наявної у АС Податковий блок інформації про реєстрацію за грошову винагороду гр. ОСОБА_9 підприємства без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Так, інформації щодо того, що в рамках кримінально провадження були відібрані такі пояснення чи посилань на вирок суду в кримінальному провадженні або ухвалу про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, відповідачем не надано.

Відтак, відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень в частині збільшення доходу позивача по взаємовідносинам з ТОВ Будконсалт Плюс , у розмірі 975 615,83 грн.

Щодо посилань відповідача на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 22.03.2016 року №1-кп/760/416/16, якою ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення за частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, то слід зазначити, що позивач в обґрунтування протиправності даного твердження, надав рішення від 05.05.2015 року №3324/10/26-54-15-01 про погодження процедури застосування податкового компромісу за заявою позивача.

Так, Закон України № 63-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу (далі - Закон № 63).

Відповідно до пункту 9 Закон України № 63-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу , у разі досягнення податкового компромісу перевірки щодо податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за уточненими операціями у наступних періодах за зазначеними податками контролюючими органами не проводяться.

Податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб. Під юридичною відповідальністю розуміється фінансова, кримінальна та адміністративна відповідальність.

Досягнення компромісу виключає необхідність складання протоколу про адміністративне правопорушення, якщо він не був складений, а також дає підстави суду для звільнення від відповідальності (кримінальної та фінансової).

Представник відповідача не надав обґрунтованих пояснень чи заперечень відносно позиції викладеної позивачем щодо застосування процедури податкового компромісу та звільнення від юридичної відповідальності, чим не довів обґрунтованість збільшення суми доходу позивача за операціями з ТОВ "Лайк Трест" у розмірі 451 526,00 грн.

В акті зазначено, що позивач відобразив витрати по взаємовідносинах з ТОВ "Арттревел 2012" у ряд. 05.1 Декларації Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

Акт перевірки не містить аналізу задекларованих показників декларацій з податку на прибуток підприємств. Тому твердження про включення витрати по взаємовідносинах з ТОВ "Арттревел 2012" до декларації з податку на прибуток за 2014 рік не має підтверджень.

Позивач зазначив, що операції з ТОВ "Арттревел 2012" були відкориговані та зняті всі податкові зобов'язання за ними. На час виникнення господарський операцій та підстав для коригування сум по операціям з ТОВ "Арттревел 2012" платники податку на прибуток звітували до контролюючих органів за підсумками звітного року (п. 57.1 ст. 57 ПК України). Відтак, коригування відбулось у межах одного звітного періоду та на час складання річної декларації з податку на прибуток підприємств суми по операціям з ТОВ "Арттревел 2012" до складу витрат не відносились.

Щодо посилань Відповідача на кримінальне провадження №32014100060000055 від 03.03.2014 відносно ТОВ "Арттревел 2012", то матеріали справи не містять вироку у кримінальній справі, які набрали законної сили

Таким чином, проведення правоохоронними органами досудового розслідування за фактом ухилення від сплати податків, створення і діяльності фіктивних підприємств у відповідному кримінальному провадженні не є належними доказами у даній справі.

Така ж позиція Вищого адміністративного суду України викладена у справі №К/800/32644/15, в якій зокрема розглядалось рішення контролюючого органу, прийняте на підставі проведення слідчих дій, саме у кримінальному провадженні №32014100060000055 від 03.03.2014 року.

На підтвердження правомірності формування сум витрат і податкового кредиту за вказаними договорами позивач надав суду копії наступних документів: договори, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні, які в повній мірі підтверджують зміст та обсяг виконаних робіт (послуг) та свідчать про реальність вчинюваних господарських правовідносин.

Оцінюючи значимість наданих позивачем первинних документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентами, суд в контексті вищезгаданих положень законодавства з питань бухгалтерського обліку, звертає увагу також на наступні правові позиції Вищого адміністративного суду України.

Так, в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року №К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року №К/800/6501/14 суд касаційної інстанції вказує на те, що: податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

Відтак, з наданих суду доказів вбачається реальність вчинюваних позивачем з ТОВ "Будконсалт Плюс", ТОВ "Лайк Трест" та ТОВ "Арттревел 2012" господарських операцій, що підтверджені належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки було знято витрати та податковий кредит по операціям з ТОВ Демстрой .

Однак, жодних доводів відносно вказаного контрагента відповідач не зазначає.

Враховуючи положення частини четвертої статті 159 Кодексу адміністратвиного судочинства України відсутність заперечень з цього приводу може бути кваліфіковано як визнання відповідачем позову в цій частині.

На підтвердження правомірності формування сум витрат і податкового кредиту за вказаними договорами позивач надав суду копії наступних документів: договори, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні, які в повній мірі підтверджують зміст та обсяг виконаних робіт (послуг) та свідчать про реальність вчинюваних господарських правовідносин.

Отже, відповідачем не доведено та не надано належних доказів нереальності здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Демстрой , а відтак безпідставно знято витрати по операціям з вказаним контрагентом у розмірі 971 818,50 грн. та податковий кредит у розмірі 191 825,37 грн.

Щодо доводів відповідача відносно відсутності реальних господарських операцій з ТОВ Мегапрофі , оскільки позивач не надав до перевірки первинні документи, що їх би підтверджували, слід зазначити, що головному бухгалтеру позивача було вручено запит від 19.05.2017 року щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ Мегапрофі . Станом на дату підписання акта відповідь на запит не надходила, документи не надано.

Відповідно до абзацу другого пункту 44.6 статті 44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Представник позивача наголосив, що проводилась виїзна перевірка. Тривалість перевірки склала 24 календарних дня. Запит про надання документів по ТОВ Мегапрофі було надано позивачу 19.05.2017 року, в останній день перевірки, що позбавляло можливості своєчасного надання таких документів.

Водночас, позивачем під час розгляду справи надано всі необхідні первинні документи, складені за результатом здійснення господарської діяльності з ТОВ Мегапрофі , а відтак доводи відповідача про неправомірність формування витрат та податкового кредиту за результатом вчинення господарських операцій з зазначеним контрагентом є безпідставними.

Відносно посилання відповідача на відсутність у ТОВ Білтек Буд власних трудових ресурсів, що підтверджується податковим розрахунком за формою 1-ДФ за ІІ квартал 2015 року, то слід вказати на те, що взаємовідносини позивача з ТОВ Білтек Буд тривали з квітня по грудень 2015 року. За інші податкові періоди відповідач не надав звітності з відображенням чисельності працюючих.

Однак в акті перевірки встановлена чисельність працюючих за ІV квартал 2015 року - 11 осіб.

Позивач посилається на обставини встановлені відносно взаємовідносин з ТОВ Білтек Буд в ході проведення попередньої позапланової перевірки, дані про яку відображені в акті перевірки, що оскаржується.

Так в ході перевірки операцій за грудень 2015 року перевіряючим було направлено запит до ТОВ Білтек Буд . У відповідь на запит ТОВ Білтек Буд надав пояснення та його документальні підтвердження щодо залучення субпідрядної організації при виконанні робіт за договором з позивачем. Цей факт підтверджується листом ГУ ДФС у м. Києві від 02.08.2016 року №17331/10/26-15-14-01-04 про результати розгляду заперечень , який міститься в матеріалах справи.

Крім того, операції за грудень 2015 року визнані реальними. ДФС України визнало правильним віднесення сум за операціями з ТОВ Білтек Буд за грудень 2015 року до складу витрат та податкового кредиту позивачем.

Аналіз акту перевірки свідчить про невідповідність його загальної та описової частин вимог, встановлених у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (далі - Порядок 727), адже вони ґрунтуються лише на податковій інформації, не відображають фактичних обставин справи та не містять чіткого обґрунтування і доказів порушення позивачем податкового законодавства.

Крім цього, факт відсутності у постачальника матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.12.2015 у справі №801/10338/13-а.

У частині посилань відповідача на ухвали в кримінальному провадженні №32016100040000024, №32014100060000055 та №32016100090000026 , суд зазначає наступне.

Відповідно до часини першої статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України) фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року №3 роз'яснюється, що як незаконну діяльність, про яку йдеться у статті 205 КК України, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Так, у рішенні Вищого адміністративного суду України від 07.09.2016 року у справі №К/800/31623/15, зазначено про неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу, для національних судів є "джерелом права".

Пунктом 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ зазначив, що "компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків".

Викладені відповідачем аргументи для збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є недостатніми, позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є несправедливим, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. У разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

За змістом рішення Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року у справі №К/800/3837/16 наголошено на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 73 КАС України.

Крім іншого, необхідно зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності позивача, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту та витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений частиною четвертою статті 9 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "С Д ГРУП" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20 червня 2017 року №0004661401 та №0004671401.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "С Д ГРУП" (код ЄДРПОУ 37639228) сплачені ним судові витрати у розмірі 84 599,22 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

Суддя Є.В. Аблов