Постанова

від 21.02.2018 по справі 171/2011/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/2011/17 22-ц/774/808/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 171/1446/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агростандарт ,

розглянув у спрощеному позовному провадженні в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи, в порядку ч.2 ст. 369 ЦПК України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року, яка постановлена суддею Кодрян Л.І. у м. Апостолове Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агростандарт (далі - ТОВ Агростандарт ) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, відшкодування компенсації різниці в заробітку за час виконання оплачуваної роботи на коефіцієнт скорегованого підвищеного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою цього ж суду від 04 грудня 2017 року зазначена позовна заява визнана неподаною та повернута позивачу у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 09 листопада 2017 року.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити матеріали справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд, в порушення вимог ст. 82 ЦПК України, ст. 8 Закону України Про судовий збір , ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не врахувавши скрутного її матеріального стану та неможливості сплати судового збору в розмірі 1920,00 грн., не оцінивши доказів в підтвердження цього, які нею неодноразово додавалися, безпідставно обмежив її право на доступ до правосуддя, визнавши неподаною та повернувши подану нею позовну заяву.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

За ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала, яка передбачена п.6 ст. 353 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод усі судові процедури повинні бути справедливими.

За змістом ч.ч.1 та 2 ст. 121 ЦПК України в редакції 2004 року, яка діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача й надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до ТОВ Агростандарт про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, відшкодування компенсації різниці в заробітку за час виконання оплачуваної роботи на коефіцієнт скорегованого підвищеного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкодив, в якій заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору за її подання з підстав, передбачених ст. 82 ЦПК України в редакції чинній на момент її подання (а.с. 1-7).

Ухвалою суду першої інстанції від 09 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав несплати судового збору в розмірі 1920,00 грн. та надано строк позивачу для виконання вимог ухвали - п'ять днів з дня отримання ухвали (а.с. 8-9).

Копію цієї ухвали суду отримано особисто ОСОБА_1 24.11.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, та 27.11.2017 року на виконання вимог ухвали позивачем надано відзив, в якому заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору (а.с. 28-30).

Згідно ч.1, ч.3 ст. 82 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на момент постановлення ухвали судом першої інстанції, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Аналогічне положення закріплене й в ст. 8 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення ухвали судом першої інстанції.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.29 своєї Постанови Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах №10 від 17 жовтня 2014 року із змінами і доповненнями, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Як вбачається з тексту поданих позовної заяви та відзиву від 27.11.2017 року позивачем ОСОБА_1 неодноразово заявлялося клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у зв'язку із скрутним матеріальним станом - відсутністю доходів, що підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема довідками, виданими Управлінням соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 15.09.2017 року, Апостолівського центру зайнятості від 15.09.2017 року, якими підтверджено факт відсутності доходів у позивача.

При цьому, документи на підтвердження скрутного матеріального стану позивача надавалися позивачем ОСОБА_1 при поданні позовної заяви до суду, що підтверджується додатками до позовної заяви (а.с. 7).

Разом з тим, судом першої інстанції жодних з заявлених позивачем клопотань про звільнення від сплати судового збору не вирішив й не надав правової оцінки доводам позивача на підтвердження обставин скрутного її матеріального стану та доказам, наданих в їх обґрунтування, обмежившись лише загальними фразами щодо ненадання достатніх доказів, які свідчили б про такий майновий стан позивача, що є підставою для звільнення її від сплати судового збору.

Крім того, суд першої інстанції не врахував й те, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Отже, враховуючи положення п. 1 ст. 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Отже, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 без вирішення по суті клопотання позивача про звільнення від сплати судового та вжиття заходів для забезпечення належного балансу між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи, з одного боку, та інтересами позивача щодо можливості звернення до суду з метою реалізації права такої особи на справедливий розгляд справи, яке гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950). У зв'язку з цим, викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, колегія суддів визнає такими, що заслуговують на увагу та враховує їх.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для вирішення питання у справі відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Дніпропетровської області, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року - скасувати та направити матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агростандарт про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, відшкодування компенсації різниці в заробітку за час виконання оплачуваної роботи на коефіцієнт скорегованого підвищеного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: