Ухвала

від 05.03.2018 по справі 171/2011/17

АПОСТОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/2011/17

2/171/400/18

У Х В А Л А

05 березня 2018 року м. Апостолове

Суддя Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Кодрян Л.І., розглянувши заяву про самовідвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агростандарт про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, відшкодування компенсації різниці в заробітку за час виконання оплачуваної роботи на коефіцієнт скорегованого підвищеного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агростандарт про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, відшкодування компенсації різниці в заробітку за час виконання оплачуваної роботи на коефіцієнт скорегованого підвищеного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агростандарт про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, відшкодування компенсації різниці в заробітку за час виконання оплачуваної роботи на коефіцієнт скорегованого підвищеного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та надано позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.

Ухвалою судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ Агростандарт про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, відшкодування компенсації різниці в заробітку за час виконання оплачуваної роботи на коефіцієнт скорегованого підвищеного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди визнано не поданою та повернуто позивачу.

22 грудня 2017 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року скасовано та направлено матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.

02 березня 2018 року цивільну справу передано раніше визначеному судді Кодрян Л.І.

Перевіривши матеріали справи, вважаю за необхідне заявити самовідвід за наступних підстав.

Як вбачається з заяв, апеляційної скарги, поданих ОСОБА_1 до суду, позивач дає негативну, образливу та принизливу оцінку ухвалам, які були постановлені суддею Кодрян Л.І. При цьому, позивач переконує суд, що вона, як малозабезпечена особа має право на звільнення її судом від сплати судового збору, а суддя, на її думку не ухваливши таке рішення грубо порушила норми процесуального законодавства, є не кваліфікованою та підлягає дисциплінарній відповідальності.

Аналогічні висловлювання містяться у заявах та апеляційній скарзі по цивільній справі № 171/1814/17, провадження № 2/171/399/18.

Твердження ОСОБА_1, висловлені в заявах та апеляційній скарзі, вважаю для себе безпідставними та такими, що вплинули на моє ставлення до ОСОБА_1, як до учасника справи, тому не можу вважати себе неупередженою.

Вказані обставини викликають сумнів у моїй безсторонності при розгляді в подальшому, як самої справи, так і будь-яких питань пов'язаних з її розглядом, зокрема, щодо розгляду заяви про звільнення позивача від сплати судового збору.

Крім того, питання про відкриття провадженні у справі у зв'язку з несплатою позивачем ОСОБА_1 судового збору та питання щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору вирішено суддею та висновок з даних питань викладений в ухвалах судді.

Враховуючи викладене та у зв'язку з тим, що у головуючого по справі сформувалося відповідне ставлення до особи позивача, а також зважаючи на те, що подані заяви свідчать про наявність сумнівів у ОСОБА_1 щодо об'єктивності, неупередженості та безсторонності судді при розгляді справи, вважаю заяву про самовідвід обґрунтованою.

Згідно п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України , суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумнів у об'єктивності та неупередженості судді.

Відповідно до ч.1 ст. 39 ЦПК України передбачено, що з підстав, зазначених у статтях 36 , 37 і 38 цього Кодексу , суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.

Згідно ч. 9 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

При постановленні даної ухвали дотримуюся рекомендацій Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів ОСОБА_2 Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 р. (далі-Висновок №1) в частині виключення найменшої підозри в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає.

Так, у п.12 Висновку № 1 передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зав'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: Ніхто не може бути суддею у власній справі . Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Пунктами 64, 66 Висновку № 1 визначено, що принциповим моментом є те, що суддя при здійсненні своїх обов'язків не є чиїмсь службовцем; при цьому судді виконують державну функцію. Отже, суддя служить тільки закону й несе відповідальність тільки перед законом. Аксіомою є й те, що при винесенні рішення у справі суддя не повинен діяти за наказом або за вказівкою третьої сторони як у рамках, так і поза судовою владою.

Було визнано, що незалежність судів залежить не тільки від свободи від будь-якого необґрунтованого зовнішнього втручання, а й свободи від необґрунтованого впливу, що може в деяких ситуаціях виходити з позиції інших суддів. У суддів повинна бути необмежена свобода ухвалювати рішення щодо справ неупереджено, відповідно до своєї совісті й тлумачення фактів, а також відповідно до існуючого правопорядку (Рекомендація N R (94) 12, Принцип I (2)(d)).

Крім того, при постановленні даної ухвали, враховано й те, що відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, що затверджений ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Згідно п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцєю Економічної та ОСОБА_2 ООН 27.07.2006 № 2006/23 суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, зокрема у випадку, коли у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.

Частиною 1 статті 41 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36 , 39 , 40, 41 ЦПК України , -

У Х В А Л И В:

Заяву судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Кодрян Л.І. про самовідвід задовольнити.

Прийняти самовідвід судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Кодрян Л.І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агростандарт про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, відшкодування компенсації різниці в заробітку за час виконання оплачуваної роботи на коефіцієнт скорегованого підвищеного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Цивільну справу передати до канцелярії Апостолівського районного суду Дніпропетровської області для повторного автоматизованого розподілу відповідно до ст.33 ЦПК України .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І.Кодрян