Рішення

від 13.02.2018 по справі 910/22379/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2018Справа № 910/22379/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Малого приватного підприємства "Рада"

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"

про розірвання договору, стягнення заборгованості та штрафу

Представники сторін:

від позивача: Нечипоренко Р.В. (довіреність № б/н від 29.09.17)

від відповідача: Редчиць О.В. (довіреність № 6-88 від 10.01.18)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство "Рада" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 515 932,35 грн., штрафу у розмірі 51 593,24 грн. та розірвання договору суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 15.02.2016 № 15022016.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 15.02.2016 № 15022016 в частині повної та своєчасної сплати суборендної плати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22379/17 та призначено до розгляду на 16.01.2018.

16.01.2018 від позивача через відділ діловодства суду надійшли документи по справі.

16.01.2018 від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив та документи по справі.

У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав: позивачем заявлено заборгованість за період з лютого 2017 по листопад 2017, однак, за твердженням відповідача, заборгованість за лютий 2017 стягнена у справі № 910/2729/17; суборендна плата за майно здійснювалась до 13.09.2017, з 14.09.2017 суборендна плата не здійснювалась, а акти за вересень та жовтень були направлені позивачу; послуги суборенди у жовтні та листопаді 2017взагалі не надавались; 28.12.2017 відповідачем здійснено остаточний розрахунок у розмірі 344 494,05 грн.; на адресу відповідача 27.07.2017 надійшла позовна заява позивача про розірвання спірного договору та відповідач прийняв пропозицію позивача про розірвання договору, про що повідомив позивача письмово листом від 04.09.2017 та повідомлено про час та місце повернення орендованого майна. Таким чином, за твердженням відповідача, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, спірний договір вже є розірваним.

У судове засідання 16.01.2018 з'явились представники позивача, відповідача та надали усні пояснення щодо необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно із п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2018, приймаючи до уваги ціну позову, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, судом постановлено здійснювати розгляд справи № 910/22379/17 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі №910/22379/17 призначено на 06.02.2018.

19.01.2018 від позивача надійшли письмові пояснення на відзив відповідача, у яких позивач з доводами, викладеними у відзиві не погоджується, з огляду на наступне: у справі № 910/2729/17 заборгованість стягнено за період з лютого 2016 по січень 2017; позивачем надсилались відповідачу Акти здачі-прийняття робіт, однак за період з травня 2017 по серпень 2017 та листопад і грудень 2017 від відповідача підписані не надходили. Також позивач відхиляє твердження відповідача про те, що договір є розірваним з 14.09.2017, оскільки позивач не направляв пропозиції про розірвання договору та між сторонами не було погоджено та підписано угоду про розірвання спірного договору.

В підготовче судове засідання 06.02.2018 з'явились представники позивача і відповідача та надали суду письмові заяви про надання згоди розпочати розгляд справи по суті в день закінчення підготовчого засідання.

У судовому засіданні 06.02.2018 судом оголошено перерву до 13.02.2018.

У судове засідання 13.02.2018 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача надав додаткові пояснення до відзиву, у яких зазначив, що заборгованість за лютий 2017 включена до розрахунку заборгованості у справі № 910/2729/17; оскільки відповідачем було прийнято пропозицію позивача про розірвання договору та відповідно до умов договору майно повернуто позивачу, відсутні підстави для нарахування орендної плати з 14.09.2017.

Частиною 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, за результатами підготовчого засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/22379/17 до судового розгляду по суті на той самий день, після закінчення підготовчого судового засідання, про що судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні 13.02.2018 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити та зазначив, що станом на січень 2018 заборгованість відповідача становить 239 354,72 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 13.02.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2016 року між Малим приватним підприємством "Рада" (далі - орендар) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс" (далі - суборендар) укладено договір суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 (далі - договір), відповідно п. 1.2 якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, що перебуває на балансі Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (ДП "Укрекоресурси"), вартість якого визначена згідно із звітом про оцінку майна та висновком про вартість об'єкта оцінки проведеного ТОВ з ІК "Верітекс" станом на 05.10.2015 року і становить за незалежною оцінкою 2037619 грн. 00 коп. без ПДВ. Перелік майна, яке передається в оренду, зазначається в Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до п.2.1 договору, суборендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, який підписується разом з Актом приймання - передачі майна.

Згідно з п.3.1 договору, суборендна плата визначена за результатами конкурсу на право суборенди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку 52000 грн. 00 коп. без ПДВ.

Нарахування ПДВ на суму суборендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п.3.2 договору)

Розмір суборендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору встановлено, що суборендна плата сплачується на умовах попередньої оплати на підставі виставлених рахунків в безготівковому порядку на банківський рахунок орендаря не пізніше 10 числа кожного місяця. Рахунок на оплату орендної плати орендар направляє суборендарю щомісяця.

У разі, якщо на дату сплати суборендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, суборендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. (п.3.11 договору).

Пунктами 6.2, 6.9 договору встановлений обов'язок суборендаря своєчасно й у повному обсязі сплачувати суборендну плату орендарю; протягом місяця після укладення договору застрахувати суборендовне майно не менше, ніж на його вартість за висновком про вартість/актом оцінки на користь орендодавця (ДП Укрекоресурси ), який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта суборенди, у порядку, визначеному законодавством, і надати копії страхового полісу і платіжного доручення орендодавцю через орендаря.

Відповідно до п.13.1 договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Цей Договір укладено строком на 4 роки, що діє з 15.02.2016 року до 14.02.2020 року включно. Керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України Сторони домовились про те, що умови Договору застосовуються до відносин між ними, що виникли до його укладення, а саме - з 01.02.2016 року.

Додатком №1 до договору суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 від 15.02.2016 року сторони узгодили перелік переданого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 від 15.02.2016 року орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, що перебуває на балансі Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (ДП "Укрекоресурси"), що підтверджується Актом приймання - передачі індивідуально визначеного рухомого майна від 01.02.2016 року.

24.03.2017 між сторонами укладено Додаткову Угоду № 1 до договору, відповідно до якої суборендар повернув орендарю частину майна, про що сторонами складено відповідний Акт приймання-передачі індивідуально визначеного рухомого майна від 24.03.2017.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 відповідача виникла заборгованість за період з лютого 2017 по листопад 2017 у розмірі 515 932,35 грн. На підставі п. 3.1 договору позивачем також заявлені вимоги про стягнення штрафу у розмірі 51 593,24 грн. Крім того, у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендних платежів, а також порушенням обов'язку щодо страхування рухомого майна, позивачем заявлено вимоги про розірвання договору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На відносини, пов'язані із орендою державного майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 та надав відповідачу в суборенду державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, що перебуває на балансі ДП "Укрекоресурси", що підтверджується Актом приймання - передачі індивідуально визначеного рухомого майна від 01.02.2016 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Згідно із актом приймання-передачі майна від 24.03.2017 відповідач повернув частину орендованого майна.

Як встановлено судом та зазначається самим позивачем, останній звертався до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості зі сплати суборендної плати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/2729/17 вирішено питання про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.11.2016 року по 31.01.2017.

Позивач зазначає, що відповідач у період з лютого 2017 по листопад 2017 продовжував користуватись орендованим майном та заборгованість відповідача становить 515 932,35 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивачем долучені до матеріалів справи Акти здачі-прийняття робіт № ОУ-000039 від 28.02.2017, № ОУ-00042 від 31.03.2017, № ОУ-0045 від 28.04.2017, № ОУ-0000036 від 31.05.2017, № ОУ-000030 від 30.06.2017, № ОУ-00046 від 31.07.2017, № ОУ-067 від 31.07.2017, № ОУ-28 від 29.09.2017, № ОУ-049 від 31.10.2017, № ОП-0092 від 30.11.2017.

Заперечуючи проти факту користування приміщенням з 14.09.2017, відповідач зазначає, що з 14.09.2017 договір є розірваним, а майно повернено позивачу у встановленому договором порядку.

Суд вважає вказані доводи відповідача безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.13 договору, у разі припинення (розірвання) договору суборенди суборендар сплачує суборендну плату до дня повернення майна за Актом приймання-передачі включно.

Таким чином, умовами договору чітко встановлений обов'язок суборендаря сплачувати орендну плату до дня підписання між сторонами Акта приймання-передачі майна з суборенди.

В той же час, матеріали справи не місять доказів підписання між сторонами Акту приймання-передачі майна з суборенди, який би підтверджував повернення майна, а тому відповідач зобов'язаний був вносити суборенду плату за період з лютого 2017 по листопад 2017.

Надсилання відповідачем позивачу підписаного в односторонньому порядку Акту приймання-передачі майна не свідчить про таке повернення, оскільки Акт повинен бути підписаний обома сторонами.

Щодо твердження відповідача про несвоєчасне виставлення відповідачу рахунків, то суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати та ніяким чином не засвідчує обсяг виконаних робіт. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 вказаного нормативно-правового акту, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Платіжні реквізити орендаря зазначені розділі 15 Договору, а щомісячна суборендна плата узгоджена сторонами у п. 3.1 договору.

Також суд відхиляє твердження відповідача про те, що у справі № 910/2729/17 вже стягнено заборгованість за лютий 2017, оскільки в мотивувальній частині рішення від 26.04.2017 чітко встановлено, що заборгованість виникла за період з 01.11.2016 року по 31.01.2017.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що у період лютого 2017 року по листопад 2017 відповідач користувався об'єктом оренди, то суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нарахована суборендна плата за період з лютого 2017 по листопад 2017 року у розмірі 667 332,34 грн.

До звернення позивача з даним позовом до суду, відповідачем частково сплачено суборенду плату за період з лютого 2017 по листопад 2017 року, у зв'язку з чим позивачем правомірно заявлено до стягнення 515 932,35 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що суборендна плата сплачується на умовах попередньої оплати на підставі виставлених рахунків в безготівковому порядку на банківський рахунок Орендаря не пізніше 10 числа кожного місяця.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, після порушення провадження у справі №910/22379/17, відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 344 494,05 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача, а також платіжним дорученням № 2807 від 27.12.2017, яке проведене банком 28.12.2017.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Таким чином, оскільки заборгованість у розмірі 344 494,05 грн. погашена відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом, то за висновками суду на момент розгляду даної справи предмет спору припинив своє існування, що є підставою для закриття провадження у справі згідно із п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 344 494,05 грн.

Таким чином, суд зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем за період з лютого 2017 по листопад 2017 за договором суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 від 15.02.2016 року по суборендній платі становить 171 438,30 грн. (515 932,35 грн. - 344 494,05 грн. =171 438,30 грн.).

При цьому, суд зазначає, 16.01.2018 позивачем подано через відділ діловодства суду документи, серед яких надано розрахунок заборгованості за договором станом на 16.01.2018. Відповідно до вказаного розрахунку позивач зазначає, що з урахуванням оплати, здійсненої позивачем 28.12.2017, заборгованість становить 239 354,72 грн. Однак, суд звертає увагу позивача, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за період з лютого 2017 по листопад 2017. В той же час, у розрахунок станом на 16.01.2018 позивачем включено заборгованість за грудень 2017. Проте, заборгованість за грудень 2017 не є предметом розгляду у даній справі, оскілки позивачем не подавалось заяв про збільшення/зменшення розміру позовних вимог. Суд у даній справі розглядає вимоги про стягнення боргу у розмірі 515 932,35 грн. за період з лютого 2017 по листопад 2017 і у вказану суму не входить заборгованість за грудень 2017 року.

Оскільки невиконане зобов'язання за договором у розмірі 171438,30 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в частині 171 438,30 грн.

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

На підставі п. 3.11 договору позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 51 593,24 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до п. 3.11 договору, у разі, якщо на дату сплати суборендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Суборендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу на підставі п.3.11 Договору в розмірі 51 593,24 грн., оскільки на час звернення позивача до суду з вказаним позовом заборгованість відповідача по суборендній платі становила більше ніж 3 місяці.

Щодо вимоги про розірвання договору суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 від 15.02.2016, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що договір може бути розірвано достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у разі порушення однією із сторін умов цього договору.

Факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди в частині повної та своєчасної сплати суборендної плати підтверджується доводами, викладеними вище, а також тим, що позивач звертався до відповідача в судовому порядку про стягнення простроченої заборгованості.

Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Так, укладаючи договір суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 від 15.02.2016, позивач мав на меті та розраховував отримати плату за користування відповідачем рухомим майном, наданими в оренду.

Крім того, п. 6.9 договору встановлений обов'язок суборендаря протягом місяця після укладення договору застрахувати суборендовне майно не менше, ніж на його вартість за висновком про вартість/актом оцінки на користь орендодавця (ДП Укрекоресурси ), який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта суборенди, у порядку, визначеному законодавством, і надати копії страхового полісу і платіжного доручення орендодавцю через орендаря.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов п. 6.9 договору щодо страхування рухомого майна, переданого в суборенду.

Таким чином, не виконавши своїх зобов'язань, відповідач істотно порушив умови договору суборенди, оскільки таке порушення призвело до позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме, отримання грошових коштів за користування відповідачем рухомим майном та страхування майна, що підтверджується умовами договору оренди.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, враховуючи порушення відповідачем істотних умов договору суборенди та позбавлення позивача таким порушенням того, на що він розраховував при його укладенні, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача в частині розірвання договору суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 від 15.02.2016.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві, про те, що договір є розірваним з 14.09.2017, то суд зазначає наступне.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що на адресу відповідача 27.07.2017 надійшла позовна заява позивача про розірвання спірного договору. Відповідач прийняв пропозицію позивача про розірвання договору, про що повідомив позивача письмово листом від 04.09.2017 та повідомив про час та місце повернення орендованого майна, таким чином, договір є розірваним за згодою сторін.

Так, п. 13.3 договору встановлено, що зміни до умов його договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом 20 календарних днів з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

В той же час, суд зазначає, що позивачем направлено відповідачу не пропозицію про розірвання договору, а копію позовної заяви на виконання вимог Господарського процесуального кодексу України. Направлення копії позовної заяви, яка містить вимогу про розірвання договору, не свідчить про направлення пропозиції про розірвання договору та не є такою пропозицією.

Матеріали справи не містять доказів розірвання спірного договору за взаємною згодою сторін, а тому доводи відповідача, викладені у відзиві є помилковими.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Малого приватного підприємства "Рада" та закриває провадження в частині стягнення 344 494,05 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Також враховуючи приписи ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", оскільки позивачем не заявлено про повернення судового збору, питання про повернення судового збору, у зв'язку із припиненням провадження у справі в частині позовних вимог у сумі 344 494,05 грн., не вирішується.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 231, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23, код 33745659) на користь Малого приватного підприємства "Рада" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенівська, буд. 25, код 13736978) 171438,30 грн. основного боргу, 51 593,24 грн. штрафу та 4 945,48 грн. витрат зі сплати судового збору.

Закрити провадження у справі в частині стягнення 344 494,05 грн. основного боргу.

Розірвати договір суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 15.02.2016 № 15022016, укладений між Малим приватним підприємством "Рада" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенівська, буд. 25, код 13736978) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23, код 33745659).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.02.2018.

Суддя С.О. Турчин