Рішення

від 14.02.2018 по справі 910/18934/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2018 м. Київ Справа № 910/18934/17

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АТРІМ-ПАК";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД";

про: стягнення 259.353,96 грн.

Суддя Балац С.В.

Секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники:

позивача: Гора Р.М.;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТРІМ-ПАК" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" (далі - відповідач) про стягнення 236.830,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не здійснив в повному обсязі розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки від 31.03.2017 № 00033, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 236.830,38 грн., з яких: 218.164,32 грн. - основна заборгованість, 11.603,23 грн. - пеня, 1.704,00 - 3 % річних та 5.358,83 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.11.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/18934/17. Розгляд справи призначений на 11.12.2017.

Відповідачем поданий до суду відзив на позов в якому останній вказує на те, що позивачем було поставлено товар відповідачу без будь-яких заявок останнього, а кількість товару, яку було поставлено не була обумовлена практичною потребою.

В судовому засіданні 11.12.2017 оголошено перерву до 18.12.2017.

Судове засідання, призначене на 18.12.2017 не відбулося у зв'язку із набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України (15.12.2017), відповідно до п. 9 перехідних положень якого визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що справа № 910/18934/17 має бути розглянута в порядку (за правилами) загального позовного провадження та підлягає призначенню до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.12.2017 підготовче засідання у справі № 910/18934/17 призначено на 15.01.2018.

До господарського суду надійшла заява представника позивача відповідно до якої останнім заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 259.353,96 грн., з яких: 218.164,32 грн. - основна заборгованість, пеня в сумі 25.588,74 грн., 3 % річних в сумі 2.961,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 12.639,90 грн.

Наведена вище заява розцінюються судом як збільшення позовних вимог до 259.353,96 грн., а тому спір розглядається з урахуванням такого збільшення.

Представником позивача подана до суду відповідь на відзив, в якій останній зазначив про наявність замовлення згідно заявок-специфікацій на виготовлення продукції та подальший перехід до відповідача права власності на товар шляхом підписання накладних. Крім того, бажання відповідача повернути позивачу отриманий товар у відповідача виникло тільки після подання позивачем позову до суду.

В судовому засіданні 15.01.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14.02.2018.

Ухвалою господарського суду від 18.01.2018 відповідача повідомлено про закриття підготовчого провадження, призначення справи до судового розгляду по суті на 14.02.2018.

До господарського суду м. Києва 30.01.2018 надійшло клопотання представника позивача Латиш К.В. про участь останнього в судовому засіданні в режимі відеоконференції із визначенням відповідального суду - господарський суд Харківської області.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.01.2018 у справі № 910/18934/17 у задоволенні клопотання представника позивача Латиш К.В. про участь останнього в судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовлено з підстав викладених у вказаній ухвалі.

До господарського суду надійшло клопотання відповідача про перенесення розгляду справи у зв'язку із знаходженням єдиного представника останнього у відрядженні а директора на лікарняному.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що відповідач (представник відповідача) про судові засідання призначені на 15.01.2018 та 14.02.2018 був повідомлений належним чином, проте у вказані судові засідання не з'явився, суд відхиляє подане представником відповідача клопотання на підставі п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 14.02.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши уповноваженого представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АТРІМ-ПАК", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 31.03.2017 № 00033 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується передавати (поставляти) у зумовлені строки відповідачу поліамідну оболонку, кліпсу та ін. (далі - товар), а відповідач зобов'язується приймати товар і оплачувати його (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.4 Договору визначено, що право власності на поставлений товар переходить до відповідача в момент підписання останнім або його уповноваженим представником відповідних накладних на товар.

Умовами п. 5.3 Договору сторони погодили, що претензії за якістю поставленого товару приймаються протягом п'яти календарних днів після поставки товару з оформленням відповідного документа. При оформленні акту повинні бути присутніми представники обох сторін. Якщо представник позивача був завчасно повідомлений, але не присутній, то акт підписується в односторонньому порядку.

Положеннями п. 8.2 Договору передбачено, що відповідач повинен сплатити за поставлений товар не пізніше чотирнадцяти календарних днів з дати поставки товару позивачем.

Відповідно до п. 9.4 Договору, у разі несплати вартості товару відповідачем у строк, встановлений п. 8.2 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 275.164,32 грн. Наведена фактична обставина підтверджується видатковими накладними від 13.06.2017 № РН-0000214 на суму 81.457,98 грн., від 04.07.2017 № РН-0000261 на суму 98.677,56 грн. та від 04.08.2017 № РН-0000365 на суму 95.028,78 грн., які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку оплати товару, який закріплений у п. 8.2 Договору, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача сплатив частково, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 218.164,32 грн., що водночас підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 17.10.2017, який підписаний сторонами спору та скріплений відбитками їх печаток та наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в розмірі 25.588,74 грн., а також відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 3 % річних в сумі 2.961,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 12.639,90 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 218.164,32 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 218.164,32 грн.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов судом відхилені, оскільки позивачем подані до суду заявки-специфікації відповідно до яких товар за Договором був замовлений позивачем. Крім того, відповідач не скористався своїм правом на повернення товару позивачу як під час його прийняття так і в строк надання претензій за якістю товару, який передбачений п. 5.3 укладеного між сторонами спору Договору.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 25.588,74 грн. та 3 % річних в сумі 2.961,00 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 12.639,90 грн. в період з червня по грудень 2017 суд зазначає, що вказана вимога задовольняється судом частково в сумі 11.239,23 грн., а саме: в період з липня по грудень 2017 за розрахунком позивача, тобто з вирахуванням суми нарахованих позивачем інфляційних втрат за червень 2017, оскільки кількість днів прострочки у червні становила 3 дні, в той час, як нарахування інфляційних втрат вважається правомірним при простроченні понад 15 днів у місяці.

Відносно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В матеріалах справи наявні договори про надання правової допомоги, а саме: договір про надання правової допомоги від 05.10.2017 № б/н, укладений між позивачем та адвокатом Латиш К.В., договір про надання правової допомоги від 08.12.2017 № б/н, укладений між позивачем та адвокатом Гора Р.М.

Так позивачем, в підтвердження здійснення оплати наданих послуг за вказаними договорами подані до суду платіжні доручення від 26.10.2017 № 426 на суму 3.000,00 грн., від 11.12.2017 № 438 на суму 5.000,00 грн. та від 11.01.2018 № 218 на суму 5.000,00 грн.

Відтак, суд, розглянувши зазначену вище вимогу позивача та наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку про її задоволення, оскільки адвокатами виконані взяті на себе зобов'язання за вказаними вище договорами у вигляді надання позивачу юридичних послуг, які, в свою чергу, оплачені позивачем.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд керуючись п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" (01133, М.КИЇВ, ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ, БУДИНОК 31, ОФІС 107/2, ідентифікаційний код: 38346157) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АТРІМ-ПАК" (03150, М.КИЇВ, ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, БУДИНОК 12, ОФІС 194, ідентифікаційний код: 39499793) основний борг в сумі 218.164 (двісті вісімнадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 32 коп.; пеню в сумі 25.588 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 74 коп.; 3 % річних в сумі 2.961 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят одна) грн. 00 коп.; інфляційні втрати в сумі 11.239 (одинадцять тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 23 коп.; витрати на правову допомогу в сумі 12.988 (дванадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 3.869 (три тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 30 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21 лютого 2018 року

Cуддя С.В. Балац