Постанова

від 22.02.2018 по справі 910/18371/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/18371/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛР Глобус" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 (головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Куксов В.В., Тищенко О.В.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 (суддя Мудрий С.М.) у справі № 910/18371/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕТ Груп"

про забезпечення позову

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕТ Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛР Глобус"

про усунення перешкод у користуванні приміщенням

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕТ Груп" звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛР Глобус" про усунення перешкод у користуванні приміщенням, в якому просило визнати неправомірною вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛР Глобус" від 12 жовтня 2017 року №12/10/17-1 про дострокове повернення приміщення (1/2.S.24 загальною площею 272,05 кв.м, що розташоване в будівлі за адресою м. Київ Майдан Незалежності, ПТП №1 сектор "В"), яке орендує Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕТ Груп" згідно договору суборенди №36/16-п від 27.05.2016 року, та усунути перешкоди у користуванні зазначеним приміщенням.

24.10.2017 позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої останній просив суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛР Глобус" перешкоджати Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕТ Груп" в безперервному користуванні приміщенням 1/2.S.24 загальною площею 272,05 кв.м, яке розташоване в будівлі за адресою: м. Київ, Майдан Незалежності, ПТП №1 сектор "В", згідно умов договору суборенди №36/16-п від 27.05.2016, до набрання рішення господарського суду міста Києва законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 заяву про забезпечення позову задоволено повністю. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛР Глобус" перешкоджати Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕТ Груп" в безперервному користуванні приміщенням 1/2.S.24 загальною площею 272,05 кв.м, яке розташоване в будівлі за адресою м. Київ, Майдан Незалежності, ПТП №1 сектор "В", згідно умов договору суборенди №36/16-п від 27.05.2016, до набрання рішення господарського суду міста Києва законної сили.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 вищевказану ухвалу суду першої інстанції у справі №910/18371/17 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що обраний позивачем адекватний захід забезпечення позову належним чином співвідноситься з предметом спору, тобто, існує прямий зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, а тому вжиття заходів до забезпечення позову забезпечить фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

ТОВ "ЛР Глобус" подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі № 910/18371/17, в якій просить вказані судові рішення скасувати, в задоволенні заяви ТОВ "ДЕТ Груп" про забезпечення позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме, ст.ст. 33, 43, 66, 86 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Аргументуючи доводи касаційної скарги відповідач зазначає про таке:

- місцевий господарський суд в порушення ст.ст. 66, 86 ГПК України в оскаржуваній ухвалі не навів жодних мотивів та підтверджених доказами фактичних обставин, чому невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, апеляційний господарський суд також таких мотивів не навів;

- апеляційний господарський суд зазначив в оскаржуваній постанові, що вжиття заходів забезпечення позову є "гарантією задоволення позовних вимог позивача", проте, ст. 66 ГПК України не вказує таку підставу для забезпечення позову;

- місцевий господарський суд не навів в оскаржуваній ухвалі жодних мотивів, чому суд вважає твердження позивача обґрунтованими і якими належними та допустимим доказами це підтверджується;

- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували ту обставину, що відключення електропостачання чи опечатування приміщення ніяким чином не може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, адже у разі прийняття рішення про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, опечатування не може завадити виконанню рішення;

- судами не враховано, що по першій позовній вимозі позивача не можуть бути вжиті заходи до забезпечення позову, оскільки задоволення цієї вимоги не передбачає виконання судового рішення, щодо другої вимоги - усунути перешкоди у користуванні - то вжиті місцевим господарським судом заходи до забезпечення позову в оскаржуваній ухвалі є по суті тотожними задоволенню заявлених позовних вимог;

- вжиті оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову порушують права та охоронювані законом інтереси відповідача та є порушенням ст. 4 ГПК України;

- суди не врахували, що з урахування підписаної сторонами додаткової угоди №1 до договору суборенди №36/16-п від 27.05.2016 строк дії договору суборенди встановлено до 30.11.2017, в зв'язку з чим втрутилися в договірні відносини сторін, по суті змінивши строк суборенди, який було погоджено сторонами в договорі;

- місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті рішень порушено положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судове рішення має бути мотивованим.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛР Глобус", в якому просив її залишити без розгляду, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі №910/18371/17 без змін.

Відзив мотивований тим, що доводи, викладені у касаційній скарзі не відповідають фактичним обставинам справи, а дії суду першої інстанції по забезпеченню таких вимог є обгрунтованими та збалансованими виходячи з оцінки дій сторін та умов договору суборенди.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, виходить з такого.

Позивачем подано в Господарський суд міста Києва заяву про забезпечення позовних вимог, яка обґрунтована тим, що 17.10.2017 відповідачем в односторонньому порядку, без будь-якого попередження, припинено електропостачання до приміщення, яке орендується, що підтверджується Актом про відключення енергопостачання у приміщенні магазину "Carlo Pazolini", який було складено позивачем 17.10.2017 та направлено відповідачу для відновлення порушення прав і можливості здійснення господарської діяльності в цьому приміщенні. 18.10.2017, не зважаючи на те, що Акт про відключення енергопостачання у приміщенні магазину "Carlo Pazolini" від 17.10.2017 було передано до адміністрації TOB "ЛР Глобус", енергопостачання не було відновлено, що перешкоджало в користуванні приміщенням в господарській діяльності. Для фіксації факту порушення було складено новий Акт про відключення енергопостачання та його направлено відповідачу. Крім того, 18.10.2017 відповідачем, без будь-якого попередження позивача, здійснено опечатування приміщення, що обмежило взагалі можливість доступу в приміщення позивачу.

Процесуальні підстави для застосування заходів до забезпечення позову визначає стаття 66 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Проте, ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції про вжиття заходів до забезпечення позову наведеним вимогам не відповідають, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Так, ухвала господарського суду міста Києва від 25.10.2017 про вжиття заходів до забезпечення позову не містить мотивів щодо наявності правового зв'язку між заявленими позовними вимогами про визнання неправомірною вимоги ТОВ "ЛР Глобус" від 12 жовтня 2017 року №12/10/17-1 про дострокове повернення приміщення (1/2.S.24 загальною площею 272,05 кв.м, що розташоване в будівлі за адресою м. Київ Майдан Незалежності, ПТП №1 сектор "В"), яке орендує Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕТ Груп" згідно договору суборенди №36/16-п від 27.05.2016 року, та усунення перешкод у користуванні зазначеним приміщенням, та заходами до забезпечення позову - забороною ТОВ "ЛР Глобус" перешкоджати ТОВ "ДЕТ Груп" в безперервному користуванні приміщенням 1/2.S.24 загальною площею 272,05 кв.м, яке розташоване в будівлі за адресою м. Київ, Майдан Незалежності, ПТП №1 сектор "В", згідно умов договору суборенди №36/16-п від 27.05.2016, до набрання рішення господарського суду міста Києва законної сили, при цьому, суд першої інстанції взагалі не зазначив, у чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення в разі не вжиття відповідних заходів.

Судом першої інстанції також залишено поза увагою, що заходи до забезпечення позову, які просив вжити позивач, не можна визнати такими, що здійснені з дотриманням збалансованості інтересів сторін та такими, що знаходяться у зв'язку з предметом позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що предметом позову в даній справі є, зокрема, вимога немайнового характеру - визнати неправомірною вимогу ТОВ "ЛР Глобус" від 12 жовтня 2017 року №12/10/17-1 про дострокове повернення приміщення, при цьому, визнання вимоги неправомірною не потребує видачі наказу, а відтак, навіть, за умови задоволення цієї вимоги, рішення суду не потребує вчинення жодних дій стосовно його виконання, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій. Тобто, обставини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення відсутні.

З правового аналізу другої позовної вимоги - усунути перешкоди у користуванні приміщенням (1/2.S.24 загальною площею 272,05 кв.м, яке розташоване в будівлі за адресою м. Київ Майдан Незалежності, ПТП №1 сектор "В"), що орендує Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕТ Груп" згідно договору суборенди №36/16-п від 27.05.2016 року, та викладеного в заяві про забезпечення позовних вимог прохання заборонити відповідачу перешкоджати позивачу в безперервному користуванні приміщенням 1/2.S.24 загальною площею 272,05 кв.м, яке розташоване в будівлі за адресою м. Київ, Майдан Незалежності, ПТП №1 сектор "В", згідно умов договору суборенди №36/16-п від 27.05.2016, до набрання рішення господарського суду міста Києва законної сили, колегія суддів відзначає, що вказані вимоги заяви є тотожними задоволенню позовних вимог (в редакції, на час винесення оскаржуваної ухвали).

Згідно з положеннями ст. 101 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В той же час, суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову, наведеного вище не врахував та не виправив допущені судом першої інстанції порушення.

Отже, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позовних вимог, господарські суди не врахували вимог зазначених процесуальних норм та не обґрунтували припущення того, що невжиття заходів до забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у даній справі.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскаржувані судові акти не відповідають вимогам процесуального права, не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому підлягають скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги визнаються судом обгрунтованими, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд, апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд здійснює розподіл судових витрат, які, у даній справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛР Глобус" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі № 910/18371/17 скасувати.

3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕТ Груп" про забезпечення позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕТ Груп" (код 39664900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛР Глобус" (код 35234901) 1 600,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, та 1 600,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.