Рішення
від 21.02.2018 по справі 395/1382/17
НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/1382/17 Провадження № 2/395/83/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого судді Забуранного Р.А.

при секретарі Таран С.М.

за участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СТОВ Степове про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

До суду із позовом звернулася ОСОБА_1 до СТОВ Степове про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, вказавши, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 3523884400:02:000:5039, яка розташована на території Мартоніської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Згідно із договором оренди земельної ділянки, який був заключний у квітні 2007 року, вказана земельна ділянка була передана позивачем в оренду відповідачу строком на 10 років.

При зверненні позивачки до відділу Держгеокадастру в серпні 2016 року вона дізналася, отримавши другий екземпляр вказаного договору, що він був зареєстрований без дати і без номера 23 грудня 2009 року за № 04.09.377.00071 в Новомиргородському відділі КРФ ДП ЦДЗК , крім цього підпис на ньому був виконаний не нею, а іншою особою.

09 серпня 2016 року позивач звернулася з заявою про скоєння кримінального правопорушення. Кримінальне провадження 09.08.2016 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016120220000406 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. За наслідками досудового розслідування було проведено судово - почеркознавчу експертизу у відповідності до висновків якої підпис на спірному договорі оренди землі позивачеві не належить.

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати недійсним договір, укладений між нею та СТОВ Степове без номера і без дати та зареєстрований в Новомиргородському відділі КРФ ДП ЦДЗК 23 грудня 2009 року за № 04.09.377.00074 недійсним та зобов'язати СТОВ Степове с. Мартоноша Новомиргородського району Кіровоградської області та повернути земельну ділянку площею 2,00 га, Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія КР № 084701, що знаходиться на території с. Мартоноша Новомиргородського району Кіровоградської області.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача СТОВ Степове - ОСОБА_3 в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову та застосувати строки позовної давності.

Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити за такими підставами.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії КР № 084701 належить земельна ділянка площею 2,0 га, яка знаходиться на території Мартоноської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області та призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3523884400:02:000:5039.

Згідно із договором оренди землі від 22 грудня 2009 року (оригінал одного з примірників був судом оглянутий у судовому засіданні), який зареєстрований 23 грудня 2009 року за № 04.09.377.00074 в Новомиргородському відділі КРФ ДП ЦДЗК , земельна ділянка позивачем передана в оренду СТОВ Степове строком на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації, тобто до 23 грудня 2019 року. Орендна плата за 1 рік згідно пункту 3.1. вказаного договору становить 3% від визначеної законодавством вартості орендованої земельної ділянки. Згідно п.3.4. орендар проводить розрахунки не пізніше 28 лютого після закінчення господарського року в якому орендувалась земельна ділянка.

Позивачем та її представником у ході судового розгляду у справі не заперечувалося, що умови спірного договору виконувались повністю, заборгованості по сплаті орендної плати немає, земельна ділянка використовувалась за цільовим призначенням, що крім їх пояснень підтверджується відомостями про сплату орендної плати за 2013-2016 роки.

Крім того, вказані обставини повністю підтверджуються рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області у справі №395/791/17 за позовом ОСОБА_1 до директора СТОВ Степове ОСОБА_4 про розірвання договору, яке набрало законної сили.

За таких обставин у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України вищевказані обставини не доказуються при розгляді даної цивільної справи.

09 серпня 2016 року позивач звернулася з заявою до відділення поліції про скоєння кримінального правопорушення. Кримінальне провадження 09.08.2016 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016120220000406 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України. При розслідуванні вказаного кримінального правопорушення було проведено експертизу щодо відповідності підпису на договорі оренди.

Згідно висновку експерта за № 17-567 від 11.04.2017 року, оригінал якого оглянуто у ході судового розгляду у справі, підпис в графі орендодавець від імені ОСОБА_1 в договорі оренди земельної ділянки, укладеному між ОСОБА_1 та СТОВ Степове , зареєстрованому 23.12.2009 року за № 04.09.377.00074 та підпис в графі передав від імені ОСОБА_1 в акті приймання - передачі земельної ділянки, укладеному між ОСОБА_1 та СТОВ Степове , дата відсутня, виконані не самою ОСОБА_1, а іншою особою без допомоги будь-яких технічних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі , встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідачем в судовому засіданні не надано до суду належних та допустимих доказів, що саме позивачем підписувався договір оренди земельної ділянки, тобто наявність вільного волевиявлення позивача на укладення договору оренди земельної ділянки, який відповідав її внутрішній волі.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У справі, яка є предметом розгляду представником відповідача ОСОБА_3 заявлено про застосування позовної давності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Як беззаперечно встановлено в судовому засіданні, спірний договір оренди земельної ділянки був укладений 22 грудня 2009 р. та зареєстрованого Новомиргородським відділенням КФ ДП КРЦДЗК 23 грудня 2009 р. за № 04.09.377.00074.

Позивач могла довідатись про порушення її прав (з підстав викладених в позовній заяві) з часу його державної реєстрації. Крім цього, позивач з моменту укладення спірного договору по теперішній час отримувала орендну плату в повному обсязі відповідно до умов укладеного/зареєстрованого спірного договору, що нею у ході судового розгляду у справі не заперечувалося.

Отже, позивач шляхом звернення до відповідача чи до Новомиргородського відділ КРФ ДП ЦДЗК , ще починаючи з 2009 року з часу укладення договору та отримання орендної плати за спірним договором могла отримати його копію та витяг з Держгеокадастру, оскільки на позивача розповсюджується обов'язок знати про стан своїх майнових прав.

Крім того, в судовому засіданні під час допиту в якості свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила факт того, що осінню 2013 року до бухгалтерії відповідача зверталася позивач з проханням про надання їй копії договору оренди належної їй земельної ділянки, але оскільки екземпляр договору орендодавця у господарстві був відсутній їй копії договору не надали, однак повідомили, що між нею та СТОВ Степове укладено договір оренди належної їй земельної ділянки, державна реєстрація якого була проведена у грудні 2009 року.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила факт нарахування позивачеві орендної плати за договором оренди від 2009 року.

Отже, про порушення свого права позивачеві стало відомо ще осінню 2013 року.

Позивачем та її представником у ході судового розгляду у справі не надано до суду належних та допустимих доказів, крім своїх пояснень, які б вказували на наявність факту укладення договору між нею та відповідачем саме у 2007 році та того, що позивачеві про наявність спірного договору стало відомо лише у 2016 році, оскільки вказане спростовується як матеріалами справи так і вищезазначеними свідченнями свідка ОСОБА_5

Посилання на те, що відповідачем починаючи з 2008 року сплачувався податок від імені позивача не підтверджує факту наявності договору оренди спірної земельної ділянки до часу укладення договору, тобто до 22 грудня 2009 року.

За таких обставин, суд прийшов до безсумнівного висновку про необхідність відмови в задоволені позову ОСОБА_1 до СТОВ Степове про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним у зв'язку з спливом строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 258-259, 264-265 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до СТОВ Степове про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст рішення виготовлено 22 лютого 2018 року.

копія