Вирок

від 22.02.2018 по справі 533/1113/17

КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.02.2018 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/1113/17

Провадження № 1-кп/533/3/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року Козельщинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: прокурора ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Козельщина Полтавської області кримінальне провадження, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016170200000336 від 30.11.2016 року відносно обвинуваченого:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Первомайськ, Снігірівського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , громадянина України, вдівець, на утриманні неповнолітніх дітей немає, працюючого ФОП « ОСОБА_8 », освіта професійно-технічна, інвалід 3 групи, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

29.11.2016 року приблизно о 20 годині 40 хвилин в темний час доби, під час снігової завірюхи, по обледенілому покриттю проїзної частини автодороги «Полтава-Олександрія» в Козельщинському районі Полтавської області, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку, зі сторони м. Кременчука в напрямку м. Полтава, в межах своєї смуги руху, з увімкненим світлом фар, зі швидкістю 58 км/год, рухався вантажний автомобіль під керуванням водія свідка ОСОБА_9 , марки «Volvo» моделі «FM 400 HP 4Х2» реєстраційний номер НОМЕР_1 , до якого був приєднаний напівпричіп-цистерна марки «Indox» реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В цей же час в зустрічному напрямку, зі сторони м. Полтави в напрямку м. Кременчука, в межах проїзної частини автодороги, з увімкненим світлом фар, рухався автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням обвинуваченого ОСОБА_5 , який перевозив в якості пасажира переднього сидіння ОСОБА_10 .

В подальшому на стадії зближення вищевказаних автомобілів обвинувачений ОСОБА_5 не врахував дорожню обстановку та порушуючи вимоги п. 12.1 «Правил дорожнього руху України», де вказано, що:

12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»,

не впорався з керуванням, відповідного автомобіля, який в подальшому втратив курсову стійкість та розпочався некерований занос, який полягав у розвертанні автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter» в протилежному напрямку, стосовно напрямку руху останнього, таким чином, що задня права частина почала рухатися праворуч розвертаючи автомобіль правою боковою частиною стосовно напрямку руху автомобіля марки «Volvo» моделі «FM 400 HP 4Х2», при цьому в стадії заносу, в районі с. Андрійки Козельщинського району на 68 км + 740 м. вищевказаної автодороги, в межах смуги руху автомобіля, під керуванням водія свідка ОСОБА_9 здійснив зіткнення лівою передньою частиною автомобіля марки «Volvo» моделі «FM 400 HP 4Х2», а саме: переднім бампером, лівим переднім кутом кабіни, лівою фарою та капотом з правою боковою панеллю автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter».

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_10 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1457 від 29.12.2016 року отримала тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів у м`які покриви голови в тім`яно-потиличній ділянці більше справа; крововиливів під тверду мозкову оболонку тім`яної, скроневої та потиличної долей лівої півкулі з розповсюдженням на середню та задню черепно-мозкові ямки; тім`яну та потиличну долю правої півкулі з розповсюдженням на задню черепно-мозкову ямку; крововиливів під м`яку мозкову оболонку тім`яних і потиличних долей обох півкуль з розповсюдженням на обидві долі мозочку та стовбурової структури; вторинних крововиливів в стовбур головного мозку; переломів ребер справа; перелому лівої плечової кістки; саден та синців тулуба і кінцівок, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку як такі, що потягло за собою смерть потерпілої та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із безпосередньою причиною смерті. Причиною смерті потерпілої ОСОБА_10 стала закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у скоєному злочині визнав повністю і надав покази, що дійсно під час керування автомобілем не врахував дорожню обстановку та допустив зіткнення з автомобілем з марки «Volvo».

Також, в судовому засіданні, прохав суд, суворо не карати та врахувати те, що злочин вчинив вперше, в результаті дорожньо-транспортної пригоди загинула його дружина з якою прожив більше 30 років.

Цивільні позови прокурора в інтересах держави в особі: Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського та Козельщинської центральної районної лікарні визнає повністю.

Цивільний позов представника цивільного позивача ТОВ «ТЕНКАР» ОСОБА_11 на суму 236360, 00 грн не визнає.

У зв`язку з тим, що обвинувачений свою вину у скоєнні кримінального правопорушення та обставини кримінального правопорушеннявизнав повністю, обвинувачений правильно розуміє зміст обставин, зазначених в обвинувальному акті, суд за згодою учасників провадження, у порядку визначеному ч.3ст. 349 КПК України,визнав недоцільним дослідження всіх доказів і обмежив їх дослідження наступними доказами: допитом обвинуваченого, представника цивільного позивача та дослідженням наявних доказів цивільного позивача на підтвердження цивільного позову, наявності доказів представника цивільного відповідача на спростування позовних вимог позивача, а також дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого та стосуються процесуальних витрат і речових доказів.

Отже, оцінивши сукупність досліджених доказів, керуючись законом та за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними і достатніми для визнання обвинуваченого ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, оскільки обвинувачений, будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_10 і його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст.286 КК України.

Вирішуючи питання про покарання обвинуваченого, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, а також особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Обставини, які пом`якшують покарання: визнання вини, вперше вчинив необережний злочин, має третю групу інвалідності, потерпіла не наполягає на суворій мірі покарання.

Обставини, які обтяжують покарання відсутні.

З врахуванням викладеного та положень ч. 2 ст. 50, ст. 65 КК України, які передбачають, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення осіб, які вчинили злочин, а також з метою запобігання вчинення нових злочинів і з врахуванням пом`якшуючих обставин та відсутності обставин, які обтяжують покарання, думки прокурора, суд вважає, що необхідно обрати обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі із застосування ст. 75 КК України до основного виду покарання та покладення обов`язків згідно п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде достатнім для перевиховання та запобігання вчинення обвинуваченим нових злочинів.

Також, приймаючи до уваги тяжкість вчиненого злочину, а також виходячи із вимоги закону про застосування додаткової міри покарання за вчинений злочин, суд вважає, що недоцільно застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого заявив клопотання про застосування ЗУ «Про амністію в 2016 році», оскільки обвинувачений є інвалідом третьої групи.

Обвинувачений клопотання захисника підтримав та прохав задовольнити. Наслідки застосування ЗУ «Про застосування амністії в Україні» йому зрозумілі.

Відповідно дост. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Згідно статті 1 пункту «г» Закону України «Про амністію у 2016 році» (в редакції від 22 грудня 2016 року), який набрав чинності 07.09.2017 року,вбачається, що звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи, визнанні винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно достатті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнанні винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а саме: особи які на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи.

Обвинувачений на час прийняття ЗУ «Про амністію у 2016 році» є інвалідом третьої групи.

Відповідно до ст. 12 та ч. 2 ст. 286 КК України, злочин за яким засуджується обвинувачений відноситься до необережних тяжких злочинів.

Щодо застосування відносно обвинуваченого амністії обмежень, передбаченихст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до обвинуваченого не застосовувалась.

Також, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині цивільних позовів поданих прокурором та вислухавши пояснення сторін, встановив наступне.

Згідно ч. 2 ст.12, ст.36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, уповноважений пред`являти цивільний позов в інтересах держави та громадян у порядку, передбаченому цим кодексом.

Статтею 127 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Стаття 128 КПК України передбачає, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

Відповідно до ст.1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно довідки з Козельщинської центральної районної лікарні вбачається, що з 29.11.2016 року по 02.12.2016 року потерпіла ОСОБА_10 у зв`язку із заподіяними їй тілесними ушкодженнями перебувала на стаціонарному лікуванні у вказаному закладі. За період лікування потерпілої було витрачено грошові кошти у сумі 2624, 33 грн

Згідно довідки Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського № 04-03/2997 від 21.09.2017 року вбачається, що з 02.12.2016 року по 14.12.2016 року потерпіла ОСОБА_10 у зв`язку із заподіяними їй тілесними ушкодженнями перебувала на стаціонарному лікуванні у вказаному закладі. За період лікування потерпілої було витрачено грошові кошти у сумі 13200,57 грн.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 року.

Вказаним Порядком передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання. Кошти, які підлягають стягненню, залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному ліку ванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Отже, суд вважає, що необхідно задовольнити позови прокурора про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_10 у Полтавській обласній клінічній лікарні ім. М.В. Скліфосовського на загальну суму 13200, 57 грн. та у Козельщинській центральній районній лікарні на загальну суму 2624,33 грн.

Також, суд вважає, необхідно задовольнити клопотання представника ТОВ «ТЕНКАР» та представника Козельщинської центральної лікарні (Т.2 а.с. 25) про залишення цивільних позовів без розгляду.

Відповідно до ст. 124 КПК України, стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, у зв`язку із проведенням експертизи в сумі 3 095,00 грн..

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався, підстави для обрання запобіжного заходу відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.

В порядку ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування осново покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

На підставі п. «г» ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» засудженого ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання призначеного за вироком суду від 22.02.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 3095,00 грн..

Цивільний позов прокурора Прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського (36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 23, МФО 831019, код ЄДРПОУ 01999106 р/р 31551201131527 у ГУДКС України в Полтавської області) витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_10 в розмірі 13200,57 грн.

Цивільний позов прокурора Прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Козельщинської центральної районної лікарні до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Козельщинської центральної районної лікарні ( 39100, Полтавська область, селище Козельщина, вул. Монастирська, 20 МФО 831019, код ЄДРПОУ 01999320 р/р 35416001129427 у ГУДКС України в Полтавської області) витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_10 в розмірі 2624,33 грн.

Цивільний позов ТОВ «ТЕНКАР» до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 236360,00 грн залишити без розгляду.

Цивільний позов Козельщинської центральної районної лікарні до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення - залишити без розгляду.

Речові докази: автомобіль марки «Volvo» моделі «FM 400 HP 4Х2» реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричіп-цистерна марки «Indox» реєстраційний номер НОМЕР_2 залишити володільцю ТОВ «Тенкар» (Т. 2 а.с. 1, 4);

автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter» реєстраційний номер НОМЕР_3 повернути власнику ОСОБА_5 (Т. 1 а.с. 1).

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Козельщинський районний суд Полтавської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку направити потерпілій та представнику ТОВ «Тенкар» для відому та ознайомлення.

Суддя