Ухвала

від 19.02.2018 по справі 554/6423/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/6423/17 Номер провадження 22-ц/786/463/18Головуючий у 1-й інстанції Гальонкіна Ю. С. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Панченка О.О.,

суддів: Пікуля В.П., Триголова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Первинної профспілкової організації службовців цивільного захисту м. Полтави, ОСОБА_2

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Гальонкіної Ю.С. в м. Полтава зі складанням повного тексту рішення 14.12.2017 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи Первинної профспілкової організації службовців цивільного захисту м. Полтави про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи Первинної профспілкової організації службовців цивільного захисту м. Полтава, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просив визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 13 липня 2017 року про звільнення його з роботи з посади радіотелеграфіста відділу організації і планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 13 липня 2017 року по день поновлення на роботі.

На обґрунтування своїх вимог посилався на ті обставини, що з 04 січня 2017 року він працював в Управлінні з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації на посаді радіотелеграфіста у відділі організації і планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення. 28 квітня 2017 року він звернувся до начальника Управління для вирішення питання про надання відпустки у зв'язку із складними сімейними обставинами, однак йому було запропоновано написати заяву на звільнення, яку позивач написав 28 квітня 2017 року без зазначення дати її написання.

Після написання заяви, пройшло досить часу щоб позивач вважав її недійсною, оскільки заява на звільнення за власним бажанням не була задоволена та він продовжував виходити на роботу і допускався до чергувань. 15 липня 2017 року, прийшовши на своє чергування, за графіком чергувань радіотелеграфістів на липень 2017 року, затверджений начальником управління від 26 червня 2017 року в який було внесено зміни 30.06.2017 року, позивач дізнався про факт недопущення його до роботи.

Останнє чергування в позивача було 11 липня 2017 рок. Про те що він буде звільненим з 13.07.2017 року його не попередили та про причини звільнення йому не пояснили, трудову книжку на день звільнення не видали, з наказом про звільнення не ознайомили.

Оскільки ОСОБА_2 ніякої заяви про звільнення в червні та липні 2017 року не писав, попередження про звільнення від роботодавця не отримував і звільнення проведено неправомірно з порушенням вимог трудового законодавства та його прав, просив суд задовольнити позов.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2017 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

В окремо поданих апеляційних скаргах Первинна профспілкова організація службовців цивільного захисту м. Полтави та ОСОБА_2 , просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу, Управління з питань цивільного захисту Полтавської облдержадміністрації просить рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2017 року залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Відзив мотивований законністю звільнення ОСОБА_2

Згідно ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Як передбачено ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що наказом начальника Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації від 03 січня 2017 року № 1-к ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на посаду радіотелеграфіста у відділ організації і планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення в Управлінні з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації (далі Управління) з 04 січня 2017 року із встановленням посадового окладу 1733 грн (а.с. 109).

ОСОБА_3 подав до Управління заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням, яка погоджена начальником управління ОСОБА_4 та зареєстрована у журналі реєстрації вхідних документів за вхідним номером 622 29 червня 2017 року (а.с.56-59, 66), що також підтвердила допитана у судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка ОСОБА_5, яка реєструвала дану заяву.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 11 липня 2017 року № 255-к вирішено звільнити ОСОБА_2 з 13 липня 2017 року із займаної посади за власним бажанням на підставі його заяви (а.с. 62).

Відповідно до наказу від 13 липня 2017 року начальника Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації ОСОБА_4 позивача звільнено з роботи з посади радіотелеграфіста з 13.07.2017 року за власним бажанням згідно зі ст.38 КЗпП України (а.с. 61).

13 липня 2017 року працівниками Управління складено акт про те, що 13 липня 2017 року о 08 годині 40 хвилин в їх присутності заступник начальника управління начальник відділу організації та планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_2 про необхідність прибути до управління 13 липня 2017 року о 16 годині 40 хвилин для отримання трудової книжки, у зв'язку з його звільненням із займаної посади за власним бажанням. Однак він не з'явився в цей день, тому йому було вирішено направити письмове повідомлення про необхідність прибути за трудовою книжкою (а.с. 63, 64).

Допитаний як свідок у судовому засіданні ОСОБА_6 підтвердив ті обставини, що він телефонував позивачу та повідомив про його звільнення та необхідність прибути в управління для отримання трудової книжки.

14 липня 2017 року позивач з'явився в Управління та був ознайомлений з розпорядженням голови облдержадміністрації про своє звільнення та правом отримати трудову книжку, що підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, однак відмовився отримати трудову книжку та покинув приміщення, про що першим заступником начальника управління ОСОБА_7, головними спеціалістами відділу організації і планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення ОСОБА_5, ОСОБА_8 складено відповідний акт (а.с. 60).

У судовому засіданні позивачем не заперечувався факт проведення з ним розрахунку на наступний день звільнення.

22 липня 2017 року позивач отримав листа за підписом начальника Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації № 01.4-19/771 від 14.07.2017 року про розірвання 13.07.2017 року укладеного з позивачем трудового договору та необхідність з'явитися в Управління для отримання трудової книжки.

16 серпня 2017 року ОСОБА_2 з'явився за отриманням копій документів про його звільнення та трудовою книжкою.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Статтею 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

У разі коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Враховуючи вказані обставини, місцевий суд прийшов до висновку, що оскільки у заяві ОСОБА_2 про звільнення з роботи за власним бажанням не було зазначено про поважні причини звільнення та відсутня дата з якої він бажає звільнитися, то звільнення вважається проведеним за власним бажанням без поважних причин і двотижневий строк необхідно обчислювати відповідно до статті 241-1 КЗпП України. Так, місцевий суд урахувавши, що якщо заява подана (зареєстрована) 29 червня 2017 року із відповідною резолюцією начальника, то датою звільнення є відповідний день тижня, обчислюваний через два тижні з дати подання заяви, що припадає на 13 липня 2017 року, коли і було проведено звільнення позивача.

За вказаних обставин, місцевий суд пройшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним звільнення ОСОБА_2, з чим погоджується колегія суддів.

Разом з тим, суд вірно відрахував двотижневий строк від дати подання заяви про звільнення до дати самого звільнення.

В свою чергу, твердження апелянтів, що відповідачем не надано доказів щодо дати написання та дати подання позивачем заяви на звільнення є безпідставними та спростовуються даними по справі, а саме датою реєстрації заяви про звільнення, що відображена в Журналі вхідної кореспонденції Управління з питань цивільного захисту Полтавської облдержадміністрації та датою резолюції керівника цього Управління.

Більше того, під час розгляду справи ОСОБА_2 не було надано доказів, які б спростували дані обставини, а доводи апеляційних скарг з цього приводу ґрунтуються лише на припущеннях.

Також колегією суддів не беруться до уваги доводи апеляційної скарги Первинної профспілкової організації службовців цивільного захисту м. Полтави щодо необхідності застосування ЗУ Про звернення громадян та Типової інструкції з діловодства для написання працівником заяви про звільнення, оскільки такі нормативно-правові акти не регулюють трудові відносини, при регулюванні яких необхідно керуватися нормами КЗпП України.

Матеріали справи також не містять доказів відкликання ОСОБА_2 відповідної заяви, що в свою чергу дало б підстави не розглядати її керівництвом Управління з питань цивільного захисту Полтавської облдержадміністрації чи анулювати її.

Між тим, вихід ОСОБА_2 15 липня 2017 року на роботу, тобто після звільнення, не дає підстав для продовження трудових відносин.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна правова оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, а відтак суд обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Як убачається в цілому доводи апеляційних скарг є надуманими, та такими, що зводяться в основному до переоцінки доказів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення постановлено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим не вбачається підстав для його зміни або скасування.

Між тим, пунктом 1.6. ст. 4 ЗУ Про судовий збір (в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) закріплено, що за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Позивачем по справі заявлено дві позовні вимоги: майнового та немайнового характеру, за подання кожної з яких підлягало сплаті по 640 грн.

Таким чином, за подачу апеляційної скарги потрібно було сплатити 1408 грн. (640*110% + 640*110% ).

Оскільки Первинна профспілкова організація службовців цивільного захисту м. Полтави не звільнена від сплати судового збору, доказів сплати суми судового збору при подачі апеляційної скарги не надала, то сума неоплати підлягає стягненню.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 374, ч.1 ст.375, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Первинної профспілкової організації службовців цивільного захисту м. Полтави, ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2017 року - залишити без змін.

Стягнути з Первинної профспілкової організації службовців цивільного захисту м. Полтави на користь держави несплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1408 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : /підпис/ О.О. Панченко

Судді:/підпис/ В.П. Пікуль /підпис/ В.М. Триголов

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області

Повний текст судового рішення виготовлено 19 лютого 2018 року.