Рішення

від 23.02.2018 по справі 408/3097/17-ц

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 408/3097/17-ц

2/408/308/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого Соболєва Є.О.,

при секретареві Негоді В.Е.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства Агро-АВК , в якому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 49360,84 грн. - суму за оренду земельних ділянок за 2014-2016 роки з урахуванням пені,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказав, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 144036 від 13 квітня 2006 року та державним актом на право власності на землю серії ЛГ № 108267 від 19 березня 2008 року йому належать земельні ділянки сільськогосподарського призначення площами 6,2000 га та 6,6900 га відповідно. Зазначені земельні ділянки згідно з договорами оренди від 09 січня 2008 року та від 2008 року він передав в оренду ФГ Агро-АВК строком на 10 років. До 2014 року відповідач розрахувався за оренду землі, а з 2014 року він не отримує орендну плату. Вважає, що відповідач повинен йому сплати орендну плату за користування землею в розмірі 3% від грошової оцінки землі, встановленої на певний рік з урахуванням пені за невнесення орендної плати.

Відповідач надав заперечення проти позову, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні його вимог, з тих підстав, що зміни до договорів оренди землі щодо розміру орендної плати та нормативної грошової оцінки земельної ділянки сторонами не вносились, а також у зв'язку з тим, що за 2015, 2016 роки позивач отримав орендну плату, про що надав ксерокопії відомостей про отримання ОСОБА_2 сільгосппродукції. Крім цього, відповідач підтвердив, що позивачу не було сплачено орендну плату за 2014 рік, оскільки той був відсутній на території України.

У судовому засіданні інтереси позивача підтримувала його представник ОСОБА_1, яка наполягала на задоволенні позову, при цьому зазначала, що її довіритель взагалі не отримував орендну плату за 2014-2016 роки. Також вона вказувала, що відповідач не довів цього факту, оскільки надані ним документи є ксерокопіями та такими, що взагалі не стосуються справи, тому що ОСОБА_2 отримував сільгосппродукцію за іншими паями, а за 2017 рік він не оспорює отримання орендної плати. Крім цього, представник позивача підкреслювала, що умови договорів оренди автоматично змінились щодо розміру орендної плати на підставі частини п'ятої статті 14 Закону України Про оренди землі , яка встановлює, що умови договору оренди земельної ділянки діють у випадках, коли після набрання договором чинності законами України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені договором, крім випадків, визначених статтею 21 цього Закону, а також випадків, визначених законами України, якщо вони підвищують рівень захисту прав орендарів, орендодавців, третіх осіб. Стверджувала, що відповідно до вимог статті 21 вказаного Закону передбачаються правила, згідно яких розмір орендної плати повинен бути не меншим, ніж це встановлено законом.

Представник відповідача, не зважаючи на те, що його ява судом визнавалась обов'язковою, до суду не з'явився. Відповідачем, одночасно з запереченнями проти позову, було надане клопотання про розгляд справи без їхньої участі.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач дійсно є власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення площами 6,2000 га та 6,6900 га на підставі державних акті серії ЛГ № 144036 від 13 квітня 2006 року та серії ЛГ № 198267 від 19 березня 2008 року відповідно.

09 січня 2008 року позивач дані земельні ділянки передав в оренду відповідача, що підтверджується відповідними договорами оренди земельних ділянок.

Згідно умов даних договорів сторони визначили, що орендна плата орендарем вноситься у розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки в натуральному вигляді сільгосппродукцією та послугами до 31 грудня поточного року.

Як вбачається із поданої позивачем позовної заяви та доданих до неї матеріалів, а також заперечень проти позову відповідача, у цій справі спірним є питання щодо виплати орендної плати позивачу за користування його земельними ділянками за 2014-2016 роки, а також розмір цієї орендної плати.

Так, у своєму позові ОСОБА_2 стверджує, що у період за 2014-2016 року орендна плату за орендовані земельні ділянки відповідач не сплачував йому взагалі.

Крім цього, позивач вважає, що відповідач йому повинен був сплатити орендну плату в розмірі 3%, посилаючись на Указ Президента України від 19.08.2008 р. №725/2008 та п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України від вартості земельних ділянок, що вираховується виходячи з нормативно-грошової оцінки землі з урахуванням індексації.

Відповідач у свою чергу, не погоджуючись зі здійсненим позивачем розрахунком заборгованості орендної плати з урахуванням пені, вказав, що позивачу виплачена орендна плата сільгосппродукцією за 2015 та 2016 роки, а за 2017 рік - грошима. Також у своїх запереченнях відповідач підтвердив доводи позивача, що останньому не сплачена орендна плата за 2014 рік в повному обсязі, оскільки останній знаходився на території РФ.

На підтвердження своїх доводів відповідач надав копії платіжних відомостей з підписами позивача.

Відповідно до вимог статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК ), а достовірними - докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК).

В даному випадку представник позивача заперечувала проти того, що її довіритель отримував орендну плату за 2015 та 2016 роки. Докази ж у вигляді ксерокопій відомостей про отримання сільгосппродукції вважала недостовірними, оскільки позивач не надав їх оригіналів або належним чином завірених копій. Окрім цього, представник позивача заперечувала, що ці докази відносяться до цієї справи.

Суд, для з'ясування достовірності наданих доказів, а також обставин щодо сплати у вказані роки позивачу орендної плати визнавав явку представника відповідача в судове засідання обов'язковою, однак відповідач свого представника до суду направити не побажав.

За таких обставин суд погоджується зі стороною позивача, що відповідачем не доведено належним чином обставин сплати позивачу орендної плати за 2015 та 2016 роки. Несплату цієї плати за 2014 рік він визнав у своїх запереченнях, отже позовні вимоги позивача щодо необхідності стягнення орендної плати за 2014-2016 роки є обґрунтованими.

Між тим, суд не може погодитись з позивачем стосовно розміру орендної плати, яку необхідно стягнути з відповідача з урахуванням пені відповідно до умов договору.

Так, частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі (ст. 15 ЗУ Про оренду землі в редакції на момент виникнення спору).

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (ч. 2 ст. 21 ЗУ Про оренду землі в редакції на момент виникнення спору).

Відповідно до статті 23 Закону України Про оренду землі орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін .

Пунктом 13 укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди землі передбачено, що розмір орендної плати переглядається кожного року у разі:

-зміни умов господарювання, передбачених договором;

-зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

-погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

-в інших випадках передбачених законом.

Наведене свідчить, що договір оренди землі є цивільно-правовим, а тому законодавчі зміни мінімального розміру орендної плати за землю є підставою для перегляду її розміру шляхом внесення до договору оренди землі відповідних змін його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договору щодо розміру орендної плати. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 11.06.2013 у справі № 21-166а13.

В такому ж порядку повинна узгоджуватись зміна вартості земельної ділянки на підставі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, про що йдеться із положень статті 30 Закону України Про оренду землі де визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

У пунктах 5 укладених між сторонами договорів оренди земельних ділянок сторони визначили нормативну грошову оцінку кожної із земельних ділянок в розмірі 22191,01 грн.

Як вбачається із позовної заяви позивача, змін до договору оренди землі щодо мінімального розміру орендної плати сторонами, в тому числі розміру орендної плати виходячи з вартості земельної ділянки на підставі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки не вносились.

За таких обставин, враховуючи, що з цих підстав відповідач заперечує позовні вимоги позивача, суд вважає, що орендна плати за 2014-2016 роки для кожної земельної ділянки повинна дорівнювати встановленому у договорах розміру 1,5 % від визначеної у договорах нормативної грошової оцінки земельних ділянок - 22191,01 грн.

В цьому випадку розмір орендної плати за один пай на рік з відрахуванням з неї обов'язкових платежів ПДФО та військового збору складає 267,90 грн ., а саме:

22191,01 х 0,015 = 332,87 грн.;

ПДФО - 18% = 59,92 грн. (332,87 х 0,18 = 59,92);

Військовий збір - 1,5 % = 4,99 грн. (332,87 х 0,015);

Орендна плата - 267,90 грн. (267,90 грн. = 332,87 грн. - 59,92 грн. - 4,99 грн.)

Орендна плата за три роки за дві ділянки складає 1607,40 грн. (1607,40= 267,9 грн. х 3 роки х 2 ділянки).

Пеня згідно умов договорів за одну ділянку - 0,2 % від несплаченої суми за кожен день прострочення:

2014 рік (916 днів прострочення) - 490,79 грн. (490,79 грн. = 267,90 грн. х 0.002 х 916 днів);

2015 рік (554 дні прострочення) - 296,83 грн. (296,83 грн. = 267,90 грн. х 0,002 х 554);

2016 рік (188 дів прострочення) - 100,73 грн. (296,83 грн. = 267,90 грн. х 0,002 х 188);

Всього пеня за 2014 -2016 роки (одна ділянка) - 888,35 грн. (888,35 грн. = 490,79 грн. + 296,83 грн. + 100,73 грн.).

Пеня за 2014-2016 роки (дві ділянки) - 1776,70 грн . (888,35 грн. х 2).

Отже, з урахуванням всього наведеного, орендна плата з урахуванням пені за дві ділянки за 2014-2106 роки складає 3384,10 грн. (3384,10 грн. = 1607,40 грн. + 1776,70 грн.), яку й слід стягнути з відповідача на користь позивача, задовольнивши його позов частково

Що стосується посилань позивача в обґрунтування вимоги щодо мінімального розміру орендної плати у 3% від вартості земельних ділянок на Указ Президента України від 19.08.2008 р. №725/2008 та п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, то суд цього приводу вважає ці посилання такими, що не заслуговують на увагу з таких причин.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

З наведеної норми Основного закону йдеться, що укази Президента є підзаконними актами.

В даному випадку Указ Президента України від 19.08.2008 р. №725/2008 суперечить статті 21 Закону України Про оренду землі , де передбачається, що розмір, умови (форми - в редакції Закону до 2015 року) і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України), тому, за цих обставин, повинні застосовуватись положення саме спеціального закону, де не передбачено мінімального розміру орендної плати.

Що ж стосується норм Податкового кодексу України, то вони хоча й встановлюють мінімальний розмір орендної плати, але, як й зазначалось вище, це є лише підставою для внесення змін до укладених договорів, а не автоматичною зміною його умов. У випадку, якщо сторона відмовляється привести положення договору оренди землі відповідно до умов Податкового кодексу України, тому у цьому випадку у позивача виникає право на звернення до суду з позовом щодо приведення договору у відповідність, або для розірвання договору оренди. В такому ж порядку повинні вноситись зміни до договорів оренди землі щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Взагалі такими, що не відповідають дійсності є посилання у судовому засіданні представника позивача на норми частини п'ятої статті 14 Закону України Про оренду землі як підставу нарахування орендної плати в розмірі 3% від вартості землі через те, що ці норми були передбачені первісною редакцією Закону № 1019-ХІV від 08.09.99, які втратили чинність з прийняттям нової редакції Закону Про оренду землі .

Недостовірними є також твердження представника позивача про те, що норми статті 21 Закону України Про оренду землі встановлюють правила, що мінімальний розмір орендної повинен бути не меншим, ніж це передбачено законом. Таких правил стаття 21 вказаного закону не містить.

Також є безпідставними у позовній заяві посилання позивача на норми Закону України Про плату за землю , оскільки цей закон у зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України втратив чинність.

З огляду на те, що позов позивача задоволений частково, то відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судового збору пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства Агро АВК , яке розташоване за адресою: 93643, Луганська область, Станично-Луганський район, с. Плотина, вул. Карла Маркса, 31 (код ЄДРПОУ 35259507), на користь ОСОБА_2, який проживає за адресою: 93643, Луганська область, Станично-Луганський район, с. Плотина, вул. Івана Франка, 31, (іпн. НОМЕР_1), 2495,75 грн. - загальну суму за оренду земельних ділянок за 2014-2016 роки з урахуванням пені, 32,36 грн. - суму судового збору пропорційну задоволеним вимогам, а всього - 2528,10 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Луганської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 273 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 23 лютого 2018 року.

Головуючий: