Рішення

від 22.02.2018 по справі 587/651/17

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/651/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., при секретарі Домненко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом спільного агрохімічного підприємства Родючисть ТОВ до ОСОБА_1, фермерського господарства Натон , державного реєстратора виконавчого комітету Лебединського міської ради Сумської області Глушак Марії Василівни про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що 07 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та САП Родючисть був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,8281 га, (кадастровий номер: 5924786700:03:002:0402), який був зареєстрований у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України 21.02.2008 року. У відповідності з укладеним між сторонами договором оренди землі земельна ділянка була передана позивачу в користування на 10 років. 2016 року ОСОБА_1 пере заключила договір оренди земельної ділянки з САП Родючисть ТОВ. При зверненні представника звернувся до Державного реєстратора з приводу реєстрації нового договору, то виявилось, що за цією ж земельною ділянкою вже зареєстрований договір оренди землі з ФГ Натон , який зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Лебединського міської ради Сумської області Глушак М.В. на підставі рішення . Позивач вважав, що оспорюваний договір оренди землі є недійсним, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства, укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі, спірна земельна ділянка на той момент знаходилася в законному користуванні позивача, одна й та сама земельна ділянка не може бути об'єктом оренди двох договорів оренди землі, укладених з різними орендарями та не може бути передана в користування без припинення права попереднього користувача (орендаря). Однак державний реєстратор всупереч вимог закону не здійснив запити до відповідних органів з метою перевірки наявності вже зареєстрованих прав на вищезазначену земельну ділянку, що в свою чергу призвело до існування подвійної реєстрації прав оренди земельної ділянки та суттєвого порушення прав позивача, який має законні підстави користування спірною земельною ділянкою. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив постановити рішення, яким визнати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Натон недійсним та скасувати рішення про його державну реєстрацію.

В судове засідання представник позивача не з*явився, від нього надійшла письмова заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з*явився, з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

Представник фермерського господарства Натон в судове засідання не з*явився, з невідомих суду причин, хоча належним чином були повідомлений про час та місце слухання справи.

Відповідач Глушак М.В. в судове засідання не з*явилась, від неї надійшла письмова заява про розгляд справи без її участі, в своєму запереченні зазначала, що при реєстрації спірного договору оренди на земельну ділянку заявником згідно абз. 2 і 3 п.59 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було надано витяг з Державного земельного кадастру(НВ-5902949492016 від 21.03.2016 року), в якому вказано актуальні дані про земельну ділянку, в тому числі інформацію про власників (користувачів) земельної ділянки. В наданому для державної реєстрації витягу з ДЗК не було зазначено, що спірна земельна ділянка є предметом іншого договору оренди, тому в Державний реєстр були внесені відомості, які вказані у витязі з ДЗК.

З'ясувавши правові позиції сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності з статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти, а також договори та інші правочини.

У відповідності з ст. 626, 629, 638 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності з ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. ( стаття 3, 4 Закону).

У відповідності з ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що 07 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та САП Родючисть був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,8281 га, який був зареєстрований у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України 21 лютого 2008 року (арк.с.6-7).

Пунктом 8 договору передбачено, що строк дії договору становить 10 років. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.

Відповідно до п. 42 договору, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, договір оренди земельної ділянки від 07 лютого 2008 року між ОСОБА_1та САП Родючисть був укладений та зареєстрований у відповідності з діючим законодавством і є чинним.

В подальшому між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та ФГ Натон був укладений договір оренди землі від 29 грудня 2015 року, у відповідності з яким ОСОБА_1 передав належну йому земельну ділянку загальною площею 1,8281 га, кадастровий номер НОМЕР_1 в оренду фермерському господарству Натон строком на 7 років( ар..с.29).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що державний реєстратор виконавчого комітету Лебединського міської ради Сумської області Глушак М.В. зареєструвала 15 червня 2016 року укладений між ФГ Натон та ОСОБА_1 договір оренди землі від 29 грудня 2015 року, у відповідності з яким ОСОБА_1 передав належну йому земельну ділянку загальною площею 1,8281 га в оренду фермерському господарству Натон ( арк..с.5).

Суд вважає, що спірний договір оренди землі слід визнати недійсним, враховуючи, що спірний договір оренди землі не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та САП Родючисть , спірна земельна ділянка на момент укладення договору з ФГ Натон знаходилася в законному користуванні САП Родючисть а, договір оренди між ОСОБА_1 та САП Родючисть розірваний у встановленому порядку не був і є чинним.

Відповідно до положеннями п.1,3 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у відповідності з яким державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Однак під час реєстрації договору оренди землі між ФГ Натон та ОСОБА_1 державним реєстратором виконкому Лебединської міської ради Глушак М.В. в повній мірі не були дотримані вимоги законодавства, що регулює порядок реєстрації договорів оренди земельних ділянок, не було здійснено запити до відповідних органів з метою перевірки наявності вже зареєстрованих прав на земельну ділянку, яка було предметом договорів оренди, що в свою чергу привело до існування подвійної реєстрації прав оренди земельної ділянки та суттєвого порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту.

З метою запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку з різними набувачами Державною реєстраційною службою України було направлено лист -роз'яснення від 06.08.2013 року №2951/05-15-13 Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельні ділянки за різними правонабувачами , за змістом якого державним реєстраторам було доведено до відома про необхідність запитування від органів виконавчої] влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили державну реєстрацію прав оренди землі, які виникли та зареєстровані в установленому законом порядку до 01 січня 2013 року, витребування необхідної інформації (довідок, копій документів тощо), необхідних для реєстрації прав та їх обтяжень про наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди землі у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року.

У відповідності з ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частиною 5 ст. 116 ЗК України передбачено правило неможливості передачі в користування земельної ділянки без припинення права попереднього користування, в тому числі і орендаря.

Відповідно до приписів ст. ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частиною 5 ст. 116 ЗК України передбачено правило неможливості передачі в користування земельної ділянки без припинення права попереднього користування, в тому числі і орендаря.

Згідно п.п. 1 та 3 ч. 3 ст. 10 зазначеного Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Суду не надано належних та допустимих доказів того, що при державній реєстрації оспорюваного договору оренди землі державний реєстратор перевірив відсутність державної реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку в органі, до компетенції якого раніше належали відповідні функції.

Отже, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам вищезазначеного закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації та призводить до порушення права позивача, як орендаря.

Що ж стосується вимог в часині скасування державної реєстрації договору оренди, то в цій частині суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно вимог до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У відповідності до приписів п.п. 1 та 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації та рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, зі змісту вищезазначених положень закону вбачається, що записи до державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Таким чином рішення суду про визнання недійсним договору оренди землі є самостійною підставою для скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі та при отриманні державним реєстратором рішення суду, що набрало законної сили, він зобов'язаний скасувати відповідний запис про державну реєстрацію прав.

Вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки може бути підставою для звернення з окремим позовом лише у разі відмови реєстраційної служби внести зміни про скасування державної реєстрації прав.

За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправною та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 29 грудня 2015 року є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263,264,265 ЦПК України, ст. 152 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 29 грудня 2015 року між фермерським господарством Натон ( код ЄДРПОУ 34878603) та ОСОБА_1 зареєстрований 15 червня 2016 року.

В іншій частині позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя