Постанова

від 21.02.2018 по справі 905/1585/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2018 справа № 905/1585/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача): суддів: при секретарі судового засідання: ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участю представників: від позивача:ОСОБА_5 - за довіреністю; від відповідача: від третьої особи:не з'явився; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України , м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2017 р. (повний текст складено та підписано 11.12.2017 р.) у справі№ 905/1585/15 (головуючий суддя: Мельниченко Ю.С., судді: Попов О.В., Сковородіна О.М.) за позовом Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України , м. Київ до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаКомунального підприємства Бюро технічної інвентаризації міста Донецька, м. Донецьк Донецької міської ради, м. Краматорськ прозвернення стягнення на майно в сумі 330 582 479,48 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України (далі - АТ Укрексімбанк , позивач) у серпні 2015 року звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька (далі - КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька) про звернення стягнення на майно в рахунок погашення наявної перед АТ Укрексімбанк заборгованості Донецької міської ради за кредитним договором № 151110К26 від 05.11.2010 р. у розмірі 330 582 479,48 грн., що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 151111Z12 від 25.03.2011 р., яке належить на праві власності КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, а саме: вбудоване приміщення, загальною площею 222,9 кв.м., в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, що розташоване за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, б. 285, заставною вартістю 1 036 443,00 грн., з визначенням способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.08.2015 р. залучено до участі у справі Донецьку міську раду у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі - третя особа).

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог та припинення провадження у справі, у задоволенні якої господарським судом Донецької області відмовлено з наступних підстав:

- заявою не змінено вимоги, що є предметом позову, перелік майна стосовно якого заявлено вимоги не зменшено, тому за обставин приведених у зверненні, не відбувається зменшення їх розміру;

- рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015 р. по справі № 905/1586/15 судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в сумі 26 600 640,71 грн. з яких: 21 397 053,17 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період 27.12.2014 р. - 31.07.2015 р., та 5 203 587,54 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом за період 26.08.2014 р. - 27.07.2015 р. з огляду на приписи ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , відтак у справі, що наразі розглядається, судом відмовлено у задоволенні заяви позивача в частині зменшення розміру позовних вимог;

- в частині припинення провадження у справі у задоволенні заяви позивача відмовлено, оскільки спірним в даному випадку є право на звернення стягнення на предмет іпотеки як таке, проте погашення Донецькою міською радою основної заборгованості, стягнутої рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015 р. по справі № 905/1586/15 не виключає такого права позивача, а лише визначає безпідставність його застосування, тобто не може бути реалізовано з підстав, визначених позивачем у позові;

- клопотання позивача про повернення з бюджету судового збору у розмірі 73 080,00 грн., сплаченого при поданні позовної заяви відповідно до платіжного доручення № 40032 від 10.08.2015 р. не задоволено через невстановлення підстав, з якими Закон України Про судовий збір пов'язує вчинення даної процесуальної дії.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.12.2017 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено та стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 73 080,00 грн., внаслідок того що саме неправильні дії відповідача призвели до виникнення спору та змусили позивача звернутися до суду.

Не погодившись з рішенням господарського суду Донецької області, позивач 29.12.2017 р. звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 010-0/1278 від 29.12.2017 р., в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким прийняти зменшення позовних вимог на суму пені в розмірі 26 600 640,71 грн., нараховану за несвоєчасну сплату кредиту (основного боргу) та процентів за користування кредитом; закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору; повернути з бюджету АТ Укрексімбанк судовий збір у розмірі 73 080,00 грн., сплачений при поданні позовної заяви відповідно до платіжного доручення № 40032 від 10.08.2015 р.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Позивач зауважує, що відповідно до меморіальних ордерів: № 4346 від 30.08.2017 р. на суму 236 459 000,00 грн.; № 4439 від 11.09.2017 р. на суму 31 756 443,77 грн. (заборгованість за процентами); № 4440 від 11.09.2017 р. на суму 1 572 448,06 грн. (3 % за несвоєчасне погашення кредиту); № 4441 від 11.09.2017 р. на суму 319 426,86 грн. (3 % за несвоєчасну сплату процентів); № 4442 від 11.09.2017 р. на суму 33 874 520, 08 грн. (інфляційні втрати) погашено заборгованість за кредитним договором в розмірі 303 981 838,77 грн., яка була розрахована станом на 12.05.2015 р., заявлена при поданні банком позову до Донецької міської ради про стягнення заборгованості та стягнута з Донецької міської ради згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015 р. у справі № 905/1586/15.

Позивач вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні заяви банку про зменшення розміру позовний вимог на суму нарахованої пені, оскільки необхідність подачі такої заяви обумовлена тим, що при поданні позову до відповідача банком заявлено позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором станом на 12.05.2015 р., яка включала в себе також і заборгованість за нарахованою пенею у загальному розмірі 26 600 640, 71 грн. (21 397 053,17 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту та 5 203 587,54 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом). При цьому, заявник апеляційної скарги наголошує, що рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015 р. у справі № 905/1586/15 відмовлено у задоволенні позовних вимог банку щодо стягнення пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту і процентів за користування ним з огляду на встановлення ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції мораторію на нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами з 14.04.2014 р. юридичним особам, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, і покладення на банки та інші фінансові установи зобов'язання скасувати зазначеним особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами у період проведення антитерористичної операції. В подальшому, після подачі позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з затвердженням розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 р. Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до якого включено м. Донецьк, у банку виник обов'язок щодо скасування пені, нарахованої на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, тому, на думку позивача, зменшення позовних вимог є обґрунтованим.

Позивач стверджує, що на теперішній час зобов'язання за кредитним договором є невиконаним, заборгованість за кредитним договором у повному обсязі не погашена, оскільки згаданим рішенням господарського суду Донецької області від 905/1586/15 стягнуто з позичальника заборгованість за кредитним договором станом на 12.05.2015 р., а погашення даної заборгованості відбулося вже у серпні та вересні 2017 року. Таким чином, період між датою складення розрахунку заборгованості (12.05.2015 р.) та датою її погашення становить більше двох років. За цей період банком здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом у відповідності до умов кредитного договору, такі проценти досі залишаються непогашеними, тому банк має право заявити до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач звертає увагу суду на те, що наголошував на необхідності припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору в результаті погашення заявленої саме в даній справі заборгованості, а не у зв'язку із припиненням зобов'язань за кредитним договором та відсутністю у банка внаслідок цього підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2018 р. у складі колегії суддів: Будко Н.В. - головуючий, судді - Мартюхіна Н.О., Сгара Е.В. відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою заявника.

Також, ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.01.2018 р. у складі колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді - Будко Н.В., Чернота Л.Ф. відкрито апеляційне провадження за скаргою АТ Укрексімбанк № 010-0/1278 від 29.12.2017 р. та передано її на розгляд судової колегії у складі: ОСОБА_1 - головуючий, судді - Мартюхіна Н.О., Сгара Е.В., яка раніше відкрила апеляційне провадження за апеляційної скаргою разом з матеріалами справи.

Вбачається, що дані апеляційні скарги АТ Укрексімбанк за змістом є тотожними, мають однаковий вихідний номер та дату складення. Відповідно до поштових конвертів, у яких надійшли ці апеляційні скарги, одну апеляційну скаргу АТ Укрексімбанк направило до суду першої інстанції, а іншу - безпосередньо до Донецького апеляційного господарського суду.

Крім того, до обох апеляційних скарг на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги додано платіжне доручення № 118270 від 27.12.2017 р. на суму 109 620,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Представники інших учасників даної справи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2010р. між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (банк) та Донецькою міською радою (позичальник) укладено кредитний договір № 151110К26 (далі - договір).

Згідно п. 3.1. договору банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах цього договору (далі - кредит або кредитна лінія), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, встановлені цим договором.

Згідно з п. 3.2.1 договору ліміт кредитної лінії: 350000000,00 (триста п'ятдесят мільйонів) гривень.

Згідно п. 3.2.2. договору (в редакції договору № 151110К26-17 від 31.05.2013 р. до кредитного договору від 05.11.2010 р.) кінцевий термін погашення кредиту - 30.10.2015 р.

Відповідно до договору № 151110К26-16 від 05.11.2010 р. сторони домовились встановити наступний порядок погашення траншів: строк користування траншем в сумі 80 027 460,00 грн., що наданий згідно з додатковим договором від 06.07.2011 р. №151110К26-5 на строк з 06.07.2011 по 05.07.2012 р. - до 30.04.2013 р.; строк користування траншем в сумі 90 464 000,00 грн., що наданий згідно з додатковим договором від 08.12.2011 р. № 151110К26-8 на строк з 08.12.2011 по 07.12.2012 р. - до 30.04.2013 р.; строк користування траншем в сумі 65 967 540,00 грн., що наданий згідно з додатковим договором від 29.12.2011 р. № 151110К26-9 на строк з 01.02.2012 по 31.12.2012 р. - до 30.04.2013 р.

Згідно з п. 3.2.4. договору (в редакції договору № 151110К26-17 від 31.05.2013р. до кредитного договору від 05.11.2010 р.) проценти за користування кредитом сплачуються позичальником виходячи із процентної ставки у розмірі 15,3 % річних (п'ятнадцять цілих три десятих процентів) річних.

Згідно з п. 3.2.5. договору розмір пені за прострочення позичальником платежів за цим договором: подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 3.5.1. договору позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2. цього договору, у валюті кредиту. Такі проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 25 число кожного місяця на рахунок, зазначений у п. 3.8. цього Договору. Протягом цього періоду сплачуються проценти за користування кредитом за попередній місяць. Проценти за користування кредитом за останній період нарахування процентів за користування кредитом підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

У разі порушення строку сплати процентів за користування кредитом, зазначеного в п. 3.5.1. цього договору, банк переносить заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом на рахунок прострочених процентів за користування кредитом (п. 3.5.2. договору).

Відповідно до п. 3.6.2. договору позичальник зобов'язаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом та інших належних до сплати платежів за цим договором протягом 10 банківських днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення, у випадку, якщо це передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до п. п. 3.4.1., 3.4.2. договору позичальник зобов'язаний погасити повністю кредит у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п. 3.8. цього договору в строк, зазначений у п. 3.2.3. цього договору, здійснюючи чергові платежі з погашення згідно з графіком збільшення та зменшення ліміту заборгованості за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника.

У разі порушення термінів погашення кредиту, зазначених у графіку збільшення та зменшення ліміту заборгованості, банк переносить прострочену частину заборгованості за кредитом на рахунок прострочених кредитів.

Згідно п. 6.2. договору у разі невиконання зобов'язань згідно з п. п. 3.4.1., 3.5.1 цього договору позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2. цього договору, і підлягає сплаті на рахунок, зазначений в п.3.8. (б) цього договору.

Умовами п. 6.5. договору сторонами погоджено, що у разі, якщо у ході супроводження та повернення кредиту у банка виникнуть витрати за цим договором (нотаріальні, судові тощо), позичальник відшкодовує банку такі витрати, збільшені на суму податку на додану вартість, в повному розмірі.

Згідно з п. 7.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та Банку, проте кредит надається після виконання позичальником п. 3.9.1. цього договору.

Кредитний договір № 151110К26 від 05.11.2010 р. підписаний та скріплений печатками обох сторін без зауважень.

Матеріали справи свідчать про те, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 151110К26 від 05.11.2010р. між КП Бюро технічної інвентаризації міста Донецька (далі - іпотекодавцем) та Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - іпотекодержатель) укладено іпотечний договір № 151111Z12 від 25.03.2011р. (далі - іпотечний договір).

Відповідно до п. 1.1. іпотечного договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень від 19.02.2014р.) іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору від 05 листопада 2010 року №151110К26, зі всіма змінами та доповненнями, які укладені та будуть укладені (далі - кредитний договір), укладеного між іпотекодержателем, з однієї сторони та Донецькою міською радою (ідентифікаційний код 26502957), далі - боржник, з другої сторони, відповідно до якої іпотекодержатель при виконанні боржником умов та положень, визначених в кредитному договорі, відкриває відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 350 000 000,00 (триста п'ятдесят мільйонів,00) гривень, на умовах, визначених кредитним договором, строком погашення 30 жовтня 2015 (тридцятого жовтня дві тисячі п'ятнадцятого року), з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов кредитного договору.

Згідно п. 1.3. іпотечного договору предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов'язань боржника, є нерухоме майно (надалі - предмет іпотеки), а саме: вбудоване приміщення, загальною площею 222,9 кв.м. в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 285.

За даними витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.01.2011 року, виданим КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, предмет іпотеки зареєстрований в книзі 19дг (номер запису 4456), за реєстраційним номером 32648106, загальною вартістю 237 426,00 гривень.

За домовленістю сторін загальна заставна вартість предмету іпотеки на дату підписання цього договору становить 1 036 443,00 (один мільйон тридцять шість тисяч чотириста сорок три,00) гривні.

Згідно п. 1.6. іпотечного договору у випадку невиконання або неналежного виконання боржником відповідних положень кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем відповідних положень цього договору, іпотекодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії та інших платежів; неустойку, пеню; витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору (п. 2.1.5. іпотечного договору)

Згідно п. 2.2.2. іпотечного договору у разі порушення зобов'язань за кредитним договором та/або умов цього договору надіслати іпотекодавцю та/або боржнику письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення (в тому числі дострокове) на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Відповідно до п. 4.1. іпотечного договору взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за цим договором виникають з моменту підписання повноважними представниками сторін, скріплення печатками сторін та нотаріального посвідчення.

Згідно п. 4.2. договору іпотека припиняється у разі:

4.2.1. Припинення зобов'язань боржника за кредитним договором;

4.2.2. Реалізації предмета іпотеки відповідно до умов цього договору;

4.2.3. Набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

4.2.4. З інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.1. іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов кредитного договору та/або порушення обов'язків встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання іпотекодавцем, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 7.3. іпотечного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення підписів печатками сторін та нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором та/або виконання боржником та/або іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором.

Зазначений договір підписано представниками обох сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Позивачем та матеріалами справи доведено належне виконання зобов'язань, встановлених кредитним договором, проте Донецька міська рада свої зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом належним чином не виконала, що стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду Донецької області до КП Бюро технічної інвентаризації міста Донецька про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок стягнення з Донецької міської ради заборгованості за кредитним договором.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем 24.07.2015р. на адресу Донецької міської ради направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості №195-02/5068 від 23.07.2015р., в якій банк повідомив Донецьку міську раду про наявність заборгованості за кредитним договором №151110К26 від 05.11.2010р. в сумі 289336614,32 грн. станом на 01.07.2015р. та вимагав протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання зазначеної вимоги її сплатити, яка залишена Донецькою міською радою без виконання.

Крім того, позивачем 24.07.2015р. на адресу КП Бюро технічної інвентаризації міста Донецька направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості №195-02/5070 від 23.07.2015р., в якій банк повідомив відповідача про наявність заборгованості за кредитним договором №151110К26 від 05.11.2010р. в сумі 289336614,32 грн. станом на 01.07.2015р. та вимагав протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання зазначеної вимоги її сплатити, яка залишена КП Бюро технічної інвентаризації міста Донецька без виконання.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. у справі №905/1586/15, яке набрало законної сили, стягнуто з Донецької міської ради на користь АТ Укрексімбанк заборгованість за кредитом в сумі 236 459 000,00 грн., заборгованість по сплаті відсотків в сумі 31 756 443,77 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 1572448,06 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 319426,86 грн., інфляційні втрати в сумі 33874520,08 грн., судовий збір в сумі 67 199,55 грн.

Статтею 35 ГПК України (в редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення суду) передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України у чинній редакції обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в судовому акті. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Вказаним рішенням встановлено факт видачі кредиту та невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №151110К26 від 05.11.2010р., що має преюдиційний характер для цієї справи.

Оскільки Донецькою міської радою до прийняття судового рішення по справі №905/1586/15 не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором, позивачем реалізовано право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом подання відповідної позовної заяви до суду, що передбачено умовами п.п. 5.2., 5.4 іпотечного договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що право іпотекодержателя на звернення стягнення на нерухоме майно за відповідним переліком обумовлено наявністю порушення зобов'язання боржником за кредитним договором №151110К26 від 05.11.2010р., зокрема, щодо належних до сплати Банку грошових коштів.

Так, борг, за своєю правовою суттю є підставою, за наявності якої зазначене право за іпотечним договором може бути реалізовано позивачем, як похідна вимога, що у свою чергу, є встановленням порядку та способу виконання зобов'язання за кредитним договором, а саме за рахунок нерухомого майна відповідача безпосередньо визначеного іпотечним договором шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Ці підстави зазначені в статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, в яких не передбачено такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з п. 4.3.5. Постанови № 1 від 24.11.2014р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вірішення спорів, що виникають з кредитних відносин", яка є чинною, з огляду на приписи статті 583 ЦК України, статті 11 Закону України «Про заставу» , статей 1 та 11 Закону України «Про іпотеку» заставодавцем (іпотекодавцем) може виступати як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Майновий поручитель несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави. До майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов'язання, переходять усі права кредитора за цим зобов'язанням в тому обсязі, в якому він сам виконав вимоги кредитора.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 576 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, окремим видом якої є іпотека, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічні за змістом норми містяться в ст.7 Закону України «Про іпотеку» .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника, а іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.

Як встановлено законодавством, і боржник і майновий поручитель є іпотекодавцями у разі, якщо вони надали в іпотеку нерухоме майно з метою забезпечення власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи (боржника) перед іпотекодержателем.

В даному випадку відповідач не є боржником за основним зобов'язанням третьої особи перед позивачем за кредитним договором, а виступив виключно її майновим поручителем, надавши в іпотеку нерухоме майно в забезпечення зобов'язання Донецької міської ради перед банком.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про заставу" право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

В матеріалах справи містяться засвідчені копії меморіальних ордерів №4346 від 30.08.2017р. на суму 236 459 000,00 грн., № 4439 від 11.09.2017р. на суму 31 756 443,77 грн., № 4440 від 11.09.2017р. на суму 1 572 448,06 грн., № 4441 від 11.09.2017р. на суму 319 426,86 грн., № 4442 від 11.09.2017р. на суму 33 874 520,08 грн., які свідчать про виконання Донецькою міською радою у повному обсязі рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. по справі №905/1586/15.

Відтак, фактично є відсутньою підстава, визначена позивачем у розглядуваній позовній заяві, за наявності якої може бути реалізовано право останнього на звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором 151111Z12 від 25.03.2011р., та, як наслідок, відсутній обов'язок відповідача відповідати цим майном за кредитними зобов'язаннями Боржника.

Отже, основне зобов'язання, а саме - погашення тіла кредиту та заборгованості за відсотками в сумі 31 756 443,77 грн. за період з 01.10.2014р. по 12.08.2015 р., 3 % річних в сумі 1 572 448,06 грн. за несвоєчасне погашення кредиту за період з 27.12.2014 р. по 31.07.2015 р., та 3% річних в сумі 319 426,86 грн. за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 26.07.2014 р. по 27.07.2015 р., інфляційних втрат в розмірі 33 874 520,08 грн., з яких 28 804 722,54 грн. за період з 30.12.2014 р. по 31.07.2015 р. та 5 069 797,54 грн. за період з 26.07.2014 р. по 27.07.2015 р., в забезпечення виконання якого було укладено іпотечний договір № 151111Z12 від 25.03.2011р., в силу приписів ст. 599 Цивільного кодексу України є припиненим з огляду на виконання рішення суду у повному обсязі. При цьому судова колегія наголошує, що Донецька міська рада не звільняється від зобов'язань по сплаті 3 % річних та інфляційних втрат за період з травня 2015 року по серпень 2017 року на підставі приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Враховуючи понесення позивачем судових витрат у ході супроводження та повернення кредиту, відсутність доказів їх погашення боржником, умови п.2.1.5 іпотечного договору, п.6.5 кредитного договору, іпотека не є припиненою у розумінні п.4.2 іпотечного договору, положень Закону України «Про іпотеку» , ст.593 Цивільного кодексу України.

Проте, зобов'язання відшкодування Банку судових витрат, зокрема, стягнутих рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. по справі №905/1586/15, не визначено позивачем як складова підстав позову, тому не може досліджуватись господарським судом у межах даної справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про безпідставність позовних вимог та відмову у їх задоволенні.

Щодо доводів апеляційної скарги та заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та припинення провадження у справі судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (яка на теперішній час є чинною) ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження, зокрема, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

За змістом ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. по справі № 905/1586/15, яким встановлено факт неналежного виконання Донецькою міською радою кредитних зобов'язань, відмовлено у задоволенні позовних вимог в сумі 26 600 640,71 грн. з яких: 21 397 053,17 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період 27.12.2014 р.- 31.07.2015р., та 5 203 587,54 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом за період 26.08.2014р.- 27.07.2015р. на підставі приписів ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» .

Отже, включення позивачем вказаних сум пені за прострочення повернення боржником кредитних коштів до загальної суми заборгованості, вказаної у позові є безпідставним.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що після подачі даного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з затвердженням розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 р. Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до якого включено м. Донецьк, у банку виник обов'язок щодо скасування пені, нарахованої на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договору, внаслідок чого банк і звернувся із згаданою заявою до суду, судовою колегією оцінюється критично.

Так, судовою колегією враховано, що розпорядження КМУ № 1275-р прийнято 02.12.2015 р., опубліковано в Офіційному віснику України від 18.12.2015 (2015 р., № 98, стор. 158, стаття 3367, код акта 79794/2015), Урядовому кур'єрі від 23.12.2015 (№ 240), в той час як заяву про зменшення розміру позовних вимог та припинення провадження у справі датовано 30.10.2017 р., тобто майже через два роки після встановлення мораторію на стягнення банками та фінансовими установами пені за кредитними зобов'язаннями. При цьому, банком жодним чином не обґрунтовано неможливість звернення до суду першої інстанції з відповідною заявою у більш розумний строк задля виконання свого обов'язку, покладеного ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Чинне на момент звернення позивача до суду з даною заявою процесуальне законодавство не передбачало можливості зменшення вимог немайнового характеру, при тому, що позивачем не зменшено перелік майна, стосовно якого заявлено вимоги.

Отже, в частині відмови у задоволенні заяви про зменшення розміру позовних вимог висновок місцевого господарського є правомірним.

Посилаючись на п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 р.) позивач просив припинити провадження у справі та на підставі ч. 3 ст. 80 ГПК України просив повернути сплачений при поданні позовної заяви судовий збір з бюджету.

Судова колегія зауважує, що судом першої інстанції цілком вірно зазначено, що спірним у даному випадку є право на звернення стягнення на предмет іпотеки як таке, проте погашення Донецькою міською радою суми основної заборгованості за кредитним договором № 151110К26 від 05.11.2010р., не виключає такого права позивача, а лише визначає безпідставність його застосування, тобто не може бути реалізовано за підстав визначених позивачем у даному позові, тому у задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю їх заявлення.

При цьому, погашення Донецькою міською радою суми основної заборгованості за вищевказаним рішенням суду не зумовлювало припинення провадження у справі про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором в рахунок погашення заборгованості за кредитними зобов'язаннями за відсутністю предмету спору, оскільки відсутність боргу виключає лише підставність та обґрунтованість позовних вимог в даному випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Отже, та ж сама за своєю природою правова норма, що закріплювалася п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в редакції, що втратила чинність, наразі закріплена у п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, тому підстави для припинення провадження у справі станом на день прийняття оскаржуваного рішення, так і на теперішній час для закриття провадження у справі є відсутніми.

Доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді справи судом першої інстанції банк наголошував на необхідності припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору в результаті погашення заявленої саме в даній справі заборгованості, а не у зв'язку із припиненням зобов'язань за кредитним договором та відсутністю у банка внаслідок цього підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, судовою колегією відхиляються з підстав, зазначених вище.

Таким чином, приймаючи рішення місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви позивача про припинення провадження у справі, тому підстави для повернення сплаченого судового збору при зверненні позивача з даним позовом до суду відсутні.

Судова колегія звертає увагу, що оскільки заборгованість, стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015 р. у справі № 905/1586/15, Донецькою міською радою погашена в період розгляду даної справи судом першої інстанції, тобто після порушення провадження у справі, місцевим господарським судом обґрунтовано покладено судові витрати за позовом на відповідача.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України на рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2017 р. у справі № 905/1585/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2017 р. у справі № 905/1585/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду з дня складення її повного тексту.

У судовому засіданні 21.02.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 23.02.2018 р.

Головуючий суддя: Н.В. Будко

Судді Н.О. Мартюхіна

ОСОБА_3