Рішення

від 21.02.2018 по справі 809/1901/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2018 р. справа № 809/1901/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

при секретарі судового засідання Драгомирецькому І.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гончаренко Світлани Василівни - не з'явилася,

представника відповідача Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - Челаха А.В.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Глибівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гончаренко Світлани Василівни, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Глибівська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області, про визнання протиправними та скасування рішень про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень №№38971149, 38970205 від 26.12.2017, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 за вказаним позовом ОСОБА_7 (надалі також - позивач, ОСОБА_7) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гончаренко Світлани Василівни (надалі також - первинний відповідач, Державний реєстратор Гончаренко С.В.) відкрито провадження в адміністративній справі (а.с. 1-4), призначено справу до судового розгляду та залучено Глибівську сільську раду Богородчанського району Івано-Франківської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (надалі також - третя особа, Глибівська сільська рада).

В першому судовому засіданні 09.02.2018 суд поставив на обговорення питання щодо заміни первинного відповідача Державного реєстратора Гончаренко С.В. належним відповідачем - Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради.

Враховуючи заперечення представника позивача щодо такої заміни суд, в силу вимог абзацу 1 пункту 2, пункту 3 частини 1, частини 2 статті 6, пункту 1-3 частини 1 статті 10, статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та частини 4 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою від 09.02.2018 залучив Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (надалі також - другий відповідач) до участі у справі в якості другого відповідача (а.с. 170-173).

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_7 є спадкоємцем за заповітом всього майна своєї померлої матері ОСОБА_8 За рішенням Глибівської сільської ради, прийнятих в 1993 і 1997 роках, померлій матері позивача передано у власність земельні ділянки загальною площею 0,4703 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, а також для ведення підсобного господарства. Серед вказаних земель числяться земельні ділянки площами 0,0358 га та 0,0847 га відповідно за адресою: АДРЕСА_1. Після смерті в 2007 році ОСОБА_8, на замовлення позивача, в 2017 році виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площами 0,0358 га та 0,0847 га за вказаною вище адресою. Отримавши відповідні кадастрові номера і здійснивши їх реєстрацію в Державному земельному кадастрі про земельні ділянки, 19.12.2017, позивач звернувся до Державного реєстратора Гончаренко С.В. із заявами про державну реєстрацію права власності на вказані дві земельні ділянки. За наслідками розгляду заяв ОСОБА_7, первинним відповідачем протиправно, на переконання позивача, в порушення вимог статей 24, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскаржуваними рішеннями №№38971149, 38970205 від 26.12.2017 відмовлено у державній реєстрації права власності на земельні ділянки. ОСОБА_7 вважає, що Державний реєстратор Гончаренко С.В. грубо порушила вимоги чинного законодавства і безпідставно відмовила у реєстрації права власності, так як позивач не просив зареєструвати вказане право на померлу особу ОСОБА_8 (спадкодавця), в тому числі на себе як спадкоємця. Вважає, що право власності на землю підлягає реєстрації на підставі положень Земельного кодексу України. У зв'язку з вказаним просить суд скасувати рішення первинного відповідача №№38971149, 38970205 від 26.12.2017 як протиправні та зобов'язати повторно розглянути заяви ОСОБА_7 від 19.12.2017.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подавши суду 21.02.2018 додаткові пояснення у вигляді трьох письмових заяв (а.с. 197-199). Зазначив, що частиною 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено вичерпні підстави щодо відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. В свою чергу, первинний відповідач в оскаржуваних рішеннях не навів вичерпний перелік обставин, що стали підставою для відмови. Зважаючи на те, що рішення Глибівської сільської ради про передачу у власність померлій матері позивача земельних ділянок загальною площею 0,4703 га були прийняті відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", на переконання позивача, в силу вимог абзацу 2 пункту 1 розділу Х Земельного кодексу України, відповідач відповідно до пункту 14 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зобов'язаний був зареєструвати право власності на такі земельні ділянки за позивачем як спадкоємцем на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Саме рішення Глибівської сільської ради в силу вимог коментованого положення Закону є тим іншим документом, що відповідно до законодавства підтверджує набуття ОСОБА_7 права на нерухоме майно. Крім того, представник позивача просить суд застосувати частину 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обставин, які не підлягають доказуванню у відношенні до позивача щодо належних йому земельних ділянок, які встановлені в постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 у справі №809/1100/17. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Первинний відповідач в судові засідання не з'являлася, хоча про дату, час та місце двох судових засідань належним чином була повідомлена, про що в матеріалах справи містяться відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 85, 184). Причини своєї неявки не повідомила, із клопотаннями про відкладення чи розгляду справи без її участі до суду не зверталася.

Державний реєстратор Гончаренко С.В. 30.01.2018 подала суду письмовий відзив на позовну заяву та копії матеріалів, сформованих за наслідками розгляду заяви ОСОБА_7 від 19.12.2017 (а.с. 88, 89-150). У даному відзиві первинний відповідач зазначила, що позивач не надав свідоцтво про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката, визначених пунктом 3 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для реєстрації права власності як спадкоємця померлої матері у порядку спадкування землі. Також, на думку Державного реєстратора Гончаренко С.В. позивач не подав відповідну заяву і весь необхідний пакет документів для реєстрації речового права власності на землю за померлою матір'ю - ОСОБА_8, як цього вимагають частина 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункт 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Вважає, що позивач звернувся за державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (земельні ділянки) без проходження встановленої законом процедури спадкування за ним такого майна та/або без проходження процедури реєстрації такого речового права за померлою матір'ю. На підставі вказаного просила у задоволенні позову відмовити.

Представник другого відповідача в судовому засіданні щодо адміністративного позову заперечив. Подав суду 16.02.2018 письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 189-190), зміст якого так як і усні пояснення, є ідентичними до обґрунтування заперечень первинного відповідача.

Глибівська сільська рада 06.02.2018 подала суду письмову відповідь на відзив, долучивши також рішення сільської ради №78-8/2011 від 15.09.2011, рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01.03.2017 у справі №338/7/17 і ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.05.2017 у тій же справі (а.с. 152-160). В судовому засіданні представник третьої особи вказала, що в 2011 році за рішенням сільської ради земельні ділянки померлої ОСОБА_8, поряд з іншими померлими громадянами, загальною площею 0,43 га перенесено у землі запасу сільської ради. Зазначила, що ОСОБА_7 в 2017 році оскаржував до загального місцевого суду як адміністративного суду вказане рішення сільської ради про вилучення в померлої його матері в запас більшої частини землі, втім у задоволенні такого позову ОСОБА_7 було відмовлено і таке судове рішення набрало законної сили. Вказала, що сільська рада не погоджувала спірну Технічну документацію із землеустрою. Представник третьої особи наголосила, що сільська рада не заперечує проти передачу у власність і реєстрації права власності лише на земельну ділянку площею 0,0358 га за адресою: АДРЕСА_1, так як остання знаходиться під домоволодінням, яке ОСОБА_7 успадкував у встановленому законом порядку. Земельна ділянка 0,0847 га не знаходиться за тією адресою, а розташована напроти через дорогу відносно вказаної і в неї зовсім інше цільове призначення, ніж те яке зазначено в Технічній документації із землеустрою. Доповнила, що земельна ділянка 0,0847 га після судового процесу в 2017 році за рішеннями сільської ради передана у власність іншому мешканцю села, так як на законних підставах перебула по обліку в землях запасу територіальної громади с. Глибівка. Просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, заслухавши пояснення представника позивача, другого відповідача і третьої особи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення про них, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додаткові письмові пояснення сторін, встановив наступне.

Рішенням Глибівської сільської ради від 29.12.1993 вирішено приватизувати земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_8 площею 0,47 га, що підтверджується копією архівного витягу Архівного відділу Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області за №З 25/04-01 від 07.08.2017 (а.с. 32).

Пунктом 1 рішення Глибівської сільської ради від 24.12.1997 відмінено вказане рішення сільської ради від 29.12.1993 "Про передачу у приватну власність земельних ділянок с. Глибівка" та пунктом 2 даного рішення вирішено передати у приватну власність земельні ділянки громадянам для обслуговування житлових будинків та господарських споруд, а також для ведення підсобного господарства згідно списків, які складені на основі матеріалів інвентаризації (а.с. 35).

Відповідно до змісту копії архівного витягу Архівного відділу Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області за №Л 27/04-01 від 20.12.2016, який виготовлений із протоколу одинадцятої сесії Глибівської сільської ради від 24.12.1997 "Списки громадян с. Глибівка, які подали заяви на приватизацію присадибних ділянок", за порядковим номером 147 визначено прізвище "ОСОБА_8. " та площа землі "0,4703 га" (а.с. 205).

16.10.2007 померла матір позивача ОСОБА_8, єдиним спадкоємцем майна якої є її син ОСОБА_7, що підтверджується довідкою Богородчанської районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області №02-14/756 від 20.12.2017 (а.с. 78).

На підставі рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01.11.2016 у справі №338/1132/16-ц за позивачем визнано право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 на домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 40-42).

Сторони в судовому засіданні не заперечили, що станом на момент смерті в 2007 році ОСОБА_8 не оформила за собою у встановленому законом порядку реєстрацію права приватної власності на всі земельні ділянки загальною площею 0,4703 га, в тому числі шляхом виготовлення державного акта на право приватної власності на землю.

Позивач в 2017 році через товариство з обмеженою відповідальністю "науково-виробниче підприємство" "ГІС" виготовив Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка №1 площею 0,0358 га та земельна ділянка №2 площею 0,0847 га (а.с. 24-77).

18.12.2017 позивач здійснює реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_2 (площею 0,0358 га) та НОМЕР_3 (площею 0,0847 га) в Державному земельному кадастрі, про що свідчать наявні в матеріалах справи Витяги із Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2603091962017 від 18.12.2017 і НВ-2603091882017 від 18.12.2017 (а.с. 106, 129).

19.12.2017 ОСОБА_7 звернувся у Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління реєстраційних процедур Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із заявами про державну реєстрацію прав на земельні ділянки НОМЕР_2 площею 0,0358 га та НОМЕР_3 площею 0,0847 га (а.с. 90-91, 116-117).

Первинним відповідачем при прийнятті від позивача заяв оформлено картки прийому заяви №№108531988, 108178204, 108183061, 108197190, якими від представника позивача, серед іншого, отримано Витяги із Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2603091962017 від 18.12.2017 і НВ-2603091882017 від 18.12.2017, архівний витяг Архівного відділу Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області за №Л 27/04-01 від 20.12.2016, рішення Глибівської сільської ради від 24.12.1997, довідки Богородчанської районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області №02-14/756, відомості з Державного земельного кадастру за №№442890 і 444034, а також Технічну документацію із землеустрою по земельних ділянках площами 0,0358 га та 0,0847 га (а.с. 92-93, 118-119).

Первинний відповідач 26.12.2017 за наслідками розгляду заяви і підтверджуючих документів позивача прийняла рішення №38971149 і №38970205 про відмову в державній реєстрації права приватної власності на земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (а.с. 112, 142).

Дані рішення мотивовано тим, що подані документи для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: для реєстрації земельних ділянок за померлою особою ОСОБА_8, відповідно до пункту 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, має подаватися свідоцтво про смерть особи, яка померла, а також документ, який містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом, та витяг із спадкового реєстру. Таких документів заявник не подав для державної реєстрації прав. Також за даними документами не має змоги провести державну реєстрацію права власності за спадкоємцем ОСОБА_7, так як процедура спадкування не була проведена і особа не отримала документ, який підтверджує набуття права власності на земельні ділянки (свідоцтва про право на спадщину, рішення суду).

З урахуванням вказаного первинний відповідач, керуючись статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктами 14, 18 і 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, прийняв рішення про відмову у державній реєстрації.

Не погоджуючись із такими рішеннями Державного реєстратора Гончаренко С.В. позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 (надалі також - Закон №1952-ІV), Земельним кодексом України (надалі також - ЗК України), Декретом Кабінету Міністрів України №15-92 від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (надалі також - Декрет №15-92) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (надалі також - Порядок №1227).

Відповідно до частин 1 і 2 статті 18 Закону №1952-ІV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Частиною 1 статті 27 Закону №1952-ІV визначено 14 підстав для проведення державної реєстрації права власності.

Серед 14 підстав для державної реєстрації права приватної власності є також свідоцтво про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката (пункту 3 частини 1 статті 27 №1952-ІV).

Вказана норма Закону імплеменована в пункт 66 Порядок №1227, яким визначено реєстрація права приватної власності за спадкоємцем і спадкодавцем.

Разом з тим, частиною 1 статті 24 Закону №1952-ІV встановлено 12 вичерпних підстав відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, яка може бути здійснена у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття (частина 2 статті 24 Закону №1952-ІV).

Відповідно до пункту 23 Порядку №1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Як вже зазначено судом вище і слідує із рішень №№38971149, 38970205 від 26.12.2017 позивач не надав свідоцтво про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката, визначених пунктом 3 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для реєстрації права власності як спадкоємця померлої матері у порядку спадкування землі. Також, позивач не подав відповідну заяву і весь необхідний пакет документів для реєстрації речового права власності на землю за померлою матір'ю - ОСОБА_8, як цього вимагають частина 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункт 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державний реєстратор визначив, що позивач звернувся за державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (земельні ділянки) без проходження встановленої законом процедури спадкування за ним такого майна та/або без проходження процедури реєстрації такого речового права за померлою матір'ю.

Первинний відповідач мотивувальній частині оскаржуваних рішень як на правову підставу відмови в реєстрації послався виключно на статтю 24 Закону №1952-ІV і пунктами 14, 18, 23 Порядку №1227. Жодну конкретну із 12 обставин із вичерпного переліку, визначеного частиною 1 статтю 24 Закону №1952-ІV не зазначив. А правовий зміст пунктів 14, 18 Порядку №1227 взагалі немає відношення до спірних правовідносин.

В описовій частині рішень зазначено дві обставини, а саме: "подані документи для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам" та/або "не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують".

Суд зауважує, що перша обставина визначена пунктом 3 частини 1 статтю 24 Закону №1952-ІV, втім друга ("подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують") за своїм змістом взагалі відсутня серед вичерпного переліку обставин, передбачених вказаною нормою Закону №1952-ІV.

Однак, безпосередній зміст описової і мотивувальної частин обґрунтування застосованих обставин свідчить, що підставою для прийняття рішень є неповнота поданих позивачем документів.

Слід зазначити, що підстави, які визначені в пунктах 1-13 частини 1 статті 27 Закону №1952-ІV, містять чітке визначення і перелік правоустановчих документів (за їх назвою, змістом і суб'єктом виготовлення, видання, оформлення чи складання), на підставі яких проводиться відповідна державна реєстрація права власності.

В той же час, пункт 14 частин 1 статті 27 Закону №1952-ІV визначає можливу наявність інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Вказана норма є бланкетною і відсилає до нормативно-правових актів, які можуть містити положення щодо інших документів, на підставі яких допускається реєстрація речового права, за умови, що вони відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

В даному випадку суд повністю погоджується із доводами представника позивача про те, що у спірних правовідносинах такою нормою є абзац 2 пункту 1 розділу Х Земельного кодексу України, за змістом якої установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Системний аналіз коментованого положень ЗК України свідчить, що спадкоємці померлих громадян, щодо яких відповідною сільською радою у відповідності до положень Декрету №15-92 прийнято рішення про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки, мають право зареєструвати за собою право приватної власності на таку землю виключно на підставі такого рішення органу місцевого самоврядування, виготовленого у встановленому законом поряду технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також із повним дотриманням правил і процедур, визначених Законом №1952-ІV.

Суд констатує, що первинний відповідач у оскаржуваних рішеннях від 26.12.2017 не навів жодної обставини і відповідного обґрунтування неможливості застосування пункт 14 частин 1 статті 27 Закону №1952-ІV та абзац 2 пункту 1 розділу Х Земельного кодексу України із урахуванням вищевказаного.

На переконання суду не здійснення державним реєстратором всіх перевірочних дій щодо встановлення виключних підстав для державної реєстрації права власності, визначених частини 1 статті 27 Закону №1952-ІV, має ознаки неналежного ставлення до своїх посадових обов'язків і як наслідок є протиправною бездіяльністю первинного відповідача.

З урахуванням вказаного оскаржувані рішення №№38971149, 38970205 від 26.12.2017 є протиправними і підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 18 Закону №1952-ІV визначено, що рішення про державну реєстрацію прав приймається у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви. Вказаному в обов'язковому порядку передує здійснення перевірки документів на наявність підстав для зупинення розгляду відповідної заяви.

За змістом пунктів 14 Порядку №1127 у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.

Розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у виключних випадках, серед яких, є подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством (абзац 1 частини 1 статті 23 Закону №1952-ІV).

Як суд зазначив, первинний відповідач із 14 підстав для державної реєстрації перевірив лише дві, одна із яких визначена пунктом 66 Порядку №1127, а не частиною 1 статті 27 Законом №1952-ІV, і не вчинив жодної дії щодо перевірки інших 13, передбачених коментованим законом.

Не зважаючи на наявні підстави застосувати у спірних правовідносинах пункту 14 частини 1 статті 27 Закону №1952-ІV первинний відповідач в порушення пунктів 4, 5 частини 1 статті 18, абзацу 1 частини 1 статті 23 Закону №1952-ІV, не здійснив перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду відповідних заяв ОСОБА_7 від 19.12.2017.

Так, позивач подав до первинного відповідача, поряд з іншим, Технічну документацію із землеустрою по земельних ділянках площами 0,0358 га та 0,0847 га, архівний витяг Архівного відділу Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області за №Л 27/04-01 від 20.12.2016 і рішення Глибівської сільської ради від 24.12.1997.

Саме вказані документи мали б стати підставою для їх вивчення і вирішення на предмет можливості їх застосування із урахуванням пункту 14 частин 1 статті 27 Закону №1952-ІV та абзацу 2 пункту 1 розділу Х Земельного кодексу України.

Втім, на переконання суду такий склад документів є неповним за обсягом і юридичним змістом.

Зокрема, абзацом 2 пункту 14 статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується, серед інших, органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності.

Враховуючи, що у спірних правовідносинах земельні ділянки ОСОБА_8 в 1993 і 1997 роках виділялися Глибівською сільською радою із земель комунальної власності територіальної громади с. Глибівка, то Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж двох земельних ділянок в натурі (на місцевості), яка виготовлена ОСОБА_7 площами 0,0358 га та 0,0847 га, в силу вимог статті 122, абзацу 2 пункту 14 статті 186 ЗК України, повинна бути затверджена Глибівською сільською радою.

Відповідного рішення сільської ради чи іншого акту індивідуальної дії, прийнятого на виконання коментованих норм ЗК України, щодо затвердження Технічної документації представник позивача в судовому засіданні не представив. Таке рішення відсутнє і серед матеріалів реєстраційних справ, поданих первинним відповідачем, які сформовані за наслідками розгляду двох заяв позивача від 19.12.2017.

Також, відповідно до абзацу 3 пункту 81-1 Порядку №1127 "Особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки" державна реєстрація права власності на земельну ділянку, реєстрацію якого не проведено до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент його набуття, якщо такі права набуті згідно з рішенням органу влади чи органу місцевого самоврядування, проводиться за умови встановлення факту відсутності відомостей про речові права інших осіб на таку земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

Як встановлено судом таких дій первинний відповідач не здійснював.

Крім того, слід врахувати, що згідно наявних у матеріалах справи письмових доказів і пояснень представника третьої особи, Глибівська сільська рада 15.09.2011 після смерті ОСОБА_8 прийняла рішення №78-8/2011 "Про занесення земель померлих громадян в землі запасу", яким, поряд з іншими померлими громадянами, земельні ділянки померлої ОСОБА_8, окрім землі площею 0,0358 га, загальною площею 0,43 га перенесено у землі запасу сільської ради, про що внесені відповідні зміни в земельно-облікові документи сільської ради (а.с. 154).

Судом встановлено, що рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01.03.2017 у справі №338/7/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.05.2017 у тій же справі, ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні позову до Глибівської сільської ради про визнання недійсним і скасування рішення сільської ради №78-8/2011 від 15.09.2011 в частині вилучення земельної ділянки площею 0,43 га та переведення її в землі запасу (а.с. 156-160). Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень вказані рішення судів першої і апеляційної інстанції залишені без змін ухвалою суду Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.08.2017.

Так як одна із земельних ділянок площею 0,0847 га входить до складу земель (0,43 га), які рішення сільської ради від 15.09.2011 вилучені в запас, то в силу вимог частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, дана обставина, як така, що встановлена щодо позивача, не підлягають доказуванню у даній справі і також повинна була б враховуватися первинним відповідачем.

Окрім цього, як пояснила представник третьої особи, земельна ділянка площею 0,0847 га, в 2017 році після вказаного вище судового розгляду була передана у власність іншому громадянину територіальної громади.

Вказане свідчить, що первинний відповідач обов'язково мав здійснити заходи щодо виконання вимог пункту 81-1 Порядку №1127 "Особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки" та з'ясувати вказані вище обставини.

На переконання суду, в силу вимог Закону №1952-ІV і Порядку №1227 первинний відповідач зобов'язаний був перевірити наявність чи відсутність в позивача всіх необхідних документів.

З урахуванням наведеного оскаржувані рішення первинного відповідача від 26.12.2017 окрім вказаного вище висновку суду є передчасними і такими, що прийняті без урахування усіх обставин, які маю значення для об'єктивного вирішення питання щодо наявності усіх підстав для реєстрації за позивачем права власності на земельні ділянки 0,0358 га та 0,0847 га.

Виходячи із принципу диспозитивності адміністративного судочинства і дискреційних повноважень відповідачів у суду відсутні повноваження щодо прийняття остаточного рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації права власності. Такі повноваження належать виключно відповідачам, які з урахуванням встановлених вище обставин повинні реалізовуватися відповідно до закону самостійно.

Розглядаючи доводи представника позивача про застосування судом частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України в частині обставин, які не підлягають доказуванню у відношенні до позивача щодо належних йому земельних ділянок, що встановлені в постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 у справі №809/1100/17 (а.с. 200-202), слід зазначити наступне.

За приписами вказаної норми Кодексу обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вивчення змісту постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 у справі №809/1100/17 свідчить, що вказаним судовим рішенням встановлені обставини і окремі правові висновки щодо земельної ділянки площею 0,1965 га в урочищі "На Горі" в с. Глибівка, а у даних спірних правовідносинах предметом відмови в державній реєстрації права власності є інші земельні ділянки площами 0,0358 га та 0,0847 га по вул. Шевченка, 34, в тому ж селі.

Таким чином, спір у адміністративних справах №809/1100/17 і №809/1901/17 виник щодо різних земельних ділянок, а відтак у суду відсутні правові підстави застосовувати положення частин 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України з підстав, визначених представником позивача в заяві від 21.02.2018 (а.с. 199).

Щодо доводів представника позивача про безпідставність залучення у справі другого відповідача суд зазначає.

Із наявних у матеріалах письмових документів судом встановлено, що рішенням Івано-Франківської міської ради №57 від 11.03.2016 створене Управління реєстраційних процедур Виконавчого комітету Івано-Франківської міської рад, на яке покладено повноваження виконавчого органу міської ради, серед яких державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Станом на 07.02.2018 в такому Управлінні працюють дев'ять державних реєстраторів, які також наділені повноваженнями вчиняти реєстраційні дії щодо речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

За змістом абзацу 1 пункту 2, пункту 3 частини 1 статті 6 Закону організаційну систему державної реєстрації прав, серед іншого, становлять:

- суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

- державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення (частина 2 статті 6 Закону).

Аналіз вказаних норм Закону свідчить, що систему державної реєстрації прав складають державні реєстратори, в складі відповідних суб'єктів державної реєстрації прав - зокрема виконавчих органах міських рад та державні реєстратори прав на нерухоме майно, як самостійній суб'єкти владних повноважень.

Згідно пункту 1-3 частини 1 статті 10 Закону державним реєстратором, поряд з іншими, є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав.

В той же час, самостійними реєстраторами є: нотаріус, державний виконавець та приватний виконавець (пункти 2, 3 частини 1 статті 10 Закону).

Таким чином, наведеними нормами Закону розмежовано поняття суб'єкта державної реєстрації прав - виконавчі органи міських рад, з яким державний реєстратор може перебувати у трудових відносинах та державного реєстратора, як самостійного учасника системи державної реєстрації.

В адміністративному позові ОСОБА_7 відповідачем визначив державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гончаренко Світлану Василівну тобто державного реєстратора, який перебуває у трудових відносинах з Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, як суб'єктом державної реєстрації прав.

Отже, в даному випадку суб'єктом державної реєстрації прав є Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради.

Статтею 37 Закону передбачено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав. Частиною 1 даної статті Закону встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Суд вважає, що обставини, які є предметом доказування у даній справі, а також судове рішення впливає на права і обов'язки, що пов'язані із наслідками вирішення справи з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління реєстраційних процедур Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Зокрема, суб'єктом виконання умов скасування рішення та вчинення дій, повинен бути не конкретний державний реєстратор, який перебуває у трудових відносинах, а Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради як відповідний суб'єкт державної реєстрації прав у зв'язку з ймовірною відсутністю державного реєстратора на момент звернення зацікавленої особи чи виконання рішення суду.

Виходячи з системного аналізу норм вказаного Закону Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради у спірних правовідносинах є належним відповідачем у даній адміністративній справі та має відповідати за позовними вимогами ОСОБА_7

Втім, зважаючи на те, що представник позивача в судовому засіданні заперечував на заміну відповідача іншою особою, суд самостійно 09.02.2018 залучення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради як другого відповідача.

Саме Виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради підлягає виконанню задоволена вимога суду в частині повторного розгляду двох заяв позивача від 19.12.2017.

Беручи до уваги необґрунтованість і передчасність оскаржуваних рішень, а також висновок суду про їх протиправність, то для відновлення порушеного права позивача підлягає до задоволення позовна вимога про зобов'язання другого відповідача повторно розглянути заяви позивача від 19.12.2017, так як така вимога є належним способом захисту у спірних правовідносинах.

У зв'язку із тим, що ухвалою суду про відкриття провадження від 12.01.2018 на підставі пункту 1 частини 1, частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову, та враховуючи не надходження до суду будь-яких заяв представників сторін, у суду відсутні правові підстави вирішувати питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі заяви представника позивача від 09.01.2018 (а.с. 23) та керуючись статтею 95 Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає ОСОБА_7 оригінали письмових доказів так як це можливо без шкоди для розгляду справи, а саме: виготовлену на замовлення позивача товариством з обмеженою відповідальністю "науково-виробниче підприємство" "ГІС" Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка №1 площею 0,0358 га та земельна ділянка №2 площею 0,0847 га (а.с. 24-77).

У справі залишено засвідчені суддею копія вказаних письмових доказів.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гончаренко Світлани Василівни №38971149 від 26.12.2017 про відмову в державній реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гончаренко Світлани Василівни №38970205 від 26.12.2017 про відмову в державній реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3.

Зобов'язати Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 04054346, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004) повторно розглянути заяви ОСОБА_7 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 грудня 2017 року щодо реєстрації права приватної власності на земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за кадастровими номерами НОМЕР_3 (площею 0,0847 га) та НОМЕР_2 (площею 0,0358 га).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), АДРЕСА_2

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гончаренко Світлана Василівна, вул. Незалежності, 9, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018;

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 04054346), вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004;

Глибівська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 20550004), вул. Шевченка, 64, с. Глибівка, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77718.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Рішення складене в повному обсязі 26 лютого 2018 р.