Ухвала

від 16.02.2018 по справі 308/8338/14-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/8338/14-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Данко В.Й.

при секретарі - Павлюх Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Ужгороді, подання заступника начальника Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області про визначення часток у спільній сумісній власності ,-

ВСТАНОВИВ:

Заступника начальника Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області звернувся до суду з зазначеним поданням, посилаючись на те, що на виконанні Ужгородського МВ ДВС знаходиться виконавче провадження №47659964 по виконанню виконавчого листа №308/8338/14-ц, виданого 25.05.2015 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1796182,28 грн. заборгованості за договором позики та 3654 грн. і 121,80 грн. судових витрат по справі та виконавчого листа №2/0417/6326/2012, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приват Банк заборгованість в сумі 210756,35 грн.

26.05.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано строк для самостійного виконання рішення суду. Однак боржником самостійно рішення суду не виконано.

05.06.2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми боргу.

З подання слідує, що відповідно до довідки відділу реєстрації актів цивільного стану Воловецького районного управління юстиції Закарпатської області, боржник ОСОБА_1, перебував у шлюбі з ОСОБА_3 з 04.05.1996 року по 07.09.2004 року (шлюб розірвано відповідно до рішення суду).

Під час проведених виконавчих дій було встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК №017111 від 15.09.2003 року, ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка за адресою м. Ужгород, вул. Котловинна, 12, на підставі договору купівлі-продажу від 17.04.2003 року.

Посилаючись на ст.ст. 60,65 Сімейного кодексу України, державний виконавець просить суд визначити частку боржника - ОСОБА_1 у земельній ділянці, кадастровий номер 2110100000:44:002:0022, за адресою м. Ужгород, вул. Котловинна, 12, у розмірі 1/2.

В судове засідання представник Ужгородського МВ ДВС не з'явився, але в своєму поданні просить розгляд справи провести без його участі.

В судове засідання представник Ужгородського МВ ДВС не з'явився, але в своєму поданні просить розгляд справи провести без його участі.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, однак їх неявка відповідно до ч.2 ст.443 ЦПК України, не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні Ужгородського МВ ДВС знаходиться виконавче провадження №47659964 по виконанню виконавчого листа №308/8338/14-ц, виданого 25.05.2015 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1796182,28 грн. заборгованості за договором позики та 3654 грн. і 121,80 грн. судових витрат по справі та виконавчого листа №2/0417/6326/2012, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приват Банк заборгованість в сумі 210756,35 грн.

26 травня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на надано строк для самостійного виконання рішення суду.

Відповідно до наявної в матеріалах копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК №017111 від 15.09.2003 року ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка за адресою м. Ужгород, вул. Котловинна, 12, на підставі договору купівлі-продажу №651 від 17.04.2003 року.

Судом також встановлено, що боржник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.05.1996 року по 07.09.2004 року.

Статтею 443 ЦПК України передбачено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця чи приватного виконавця.

Відповідно до ч.2 ст.60 Сімейного кодексу України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічна позиція наведена в ч.3 ст.368 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, за змістом п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року №11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Крім того, з правових позицій Верховного Суду України, зокрема по справі №6-2641цс15 від 16 грудня 2015 року, вбачається, що статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

У зв'язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Разом з тим, заступник начальника Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області звертаючись із вказаним поданням, не надав належних доказів на підтвердження майнової участі боржника у придбанні спірного майна, а тому, підстави для визначення його частки у такому майні - відсутні.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка, що розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Котловинна, 12 не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому відсутні підстави для визначення частки ОСОБА_1 у зазначеному майні.

Приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка не є об'єктом спільної сумісної власності, а є особистою приватною власністю іншої особи - ОСОБА_3, визнання частки у такому майні, а також подальший арешт (продаж) такої частки призведе до грубого порушення прав ОСОБА_3, яка не є боржником у відповідному виконавчому провадженні, а тому суд приходить до висновку що в задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись, ст. 443 ЦПК України, суд ,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання заступника начальника Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області про визначення часток у спільній сумісній власності - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Закарпатської області шляхом подання в 15-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги, і набере законної сили в разі її неподання.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4