Рішення

від 19.02.2018 по справі 904/10598/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2018м. ДніпроСправа № 904/10598/17 Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудовська І.А.

за участю секретаря судового засідання Кандиби Н.В.

У справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР ОСОБА_1", с. Будище, Черкаський район, Черкаська область

до Приватного підприємства "Гарант", м. Дніпро

ттретя особа, що не заявляє самостійних вимог: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агроко", с. Мельники, Чорнобаївський район, Черкаська область

про стягнення 145 390,93 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР ОСОБА_1" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Гарант" (далі - відповідач) про стягнення 145 390,93 грн., з яких: 110 080,09 грн. - сплачені кошти за товар, 6400,00 грн. - витрати на перевезення товару, 28 620,08 грн. - недоотримана вигода, 290,76 грн. - лабораторні дослідження та витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2018 р. відкрито провадження у справі № 904/10598/17 визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.02.2018 р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2018 р.

Представник позивача в судове засідання 19.02.2018 р. не з'явився, до суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалами справи документами та позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалах суду не виконав, письмовий відзив на позов не надав. До суду надано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю у Дніпропетровському окружному адміністративному суді.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки відповідач, як юридична особа був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи та, відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Таким чином, надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.

Стаття 202 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною .

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Представник третьої особи у судові засідання не з'явився, до суду надіслав письмові пояснення відповідно до вимог ст. 168 ГПК України, в яких підтримав позовні вимоги позивача.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 19.02.2018 р. прийнято судове рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР ОСОБА_1" (покупець) та Приватним підприємством "Гарант" (постачальник) укладений Договір поставки № 30 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник відповідно до умов цього Договору зобов'язується поставити дріжджі кормові (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості, по цінам, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію товару.

На виконання умов Договору 12.09.2017 р. відповідачем надіслано рахунок на оплату № 94 від 12.09.2017 р. на оплату дріжджів кормових в кількості 22,016 тон на загальну суму 110 080,09 грн. (в т.ч. ПДВ). Даний рахунок оплачено відповідачем 13.09.2017 р., що підтверджується платіжним дорученням № 103 на суму 110 080,09 грн. (а.с. 20).

Вищевказаний товар позивачем перепродано Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агроко" (третя особа) на суму 138 700,80 грн., що сплачено відповідно до видаткової накладної № РН-0000037.

Як зазначає позивач у позові, що у позивача відсутнє власне приміщення для зберігання товару, товар транспортувався напряму від відповідача до третьої особи.

15.09.2017 р. позивачеві надіслано рахунок № 15/09 на оплату транспортних послуг для перевезення товару на загальну суму 6 400,00 грн. Даний рахунок оплачено покупцем 19.09.2017 р. , що підтверджується платіжним дорученням № 796 від 15.09.2017 р. на загальну суму 6400,00 грн.

15.09.2017 року товар доставлено до місця призначення. При відвантаженні товару виявлено грудки та різкий запах аміаку, що поставило під сумнів якість даного товару. У зв'язку з чим було припинено подальше приймання товару, в телефонному режимі повідомлено відповідача про виявлені недоліки. Відповідач відмовився з'явитися до місця відвантаження товару для його огляду керуючись тим, що на їх думку товар відповідає наданим умовам і тому немає потреби його перевіряти, тому складено Акт про виявлення недоліків товару без участі ПП "Гарант".

21.09.2017 року ДП "Черкасистандартметрологія" провело незалежну оцінку товару. Відповідно до протоколу результатів випробувань №3678/17-ВЦ/1 від 21.09.2017 масова частка білку по Барштейну (в перерахунку на абсолютну суху речовину) доставленого товару складає 12,03%, що поставило під сумнів якість дріжджів кормових, наданих постачальником.

20.09.2017 року ТОВ "НВП УКРЗООВЕТПРОМПОСТАЧ" провело незалежну оцінку товару. Відповідно до протоколу випробувань №429 від 21.09.2017 масова частка білку по Барштейну (в перерахунку на абсолютну суху речовину) доставленого товару складає 11,15%, що підтвердило невідповідність заявленої якості дріжджів кормових, наданому постачальником.

25.09.2017 року на основі даних двох сертифікованих лабораторій було складено окремий акт фіксації неналежної якості поставленого товару №1/2017 між СТОВ "Агроко" та ТОВ "ВІННЕР ОСОБА_1".

29.09.2017 року комісією, в присутності представника державної служби ветеринарної медицини здійснений відбір зразків для направлення на аналіз до Державного науково-дослідного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок. (Акт № 09/ВТГ від 29.09.2017 року відбору зразків продукції для проведення досліджень.)

04.10.2017 року на базі ДНДКІ ветеринарних препаратів та кормових добавок проведено аналіз зразка та надано Експертний висновок №016844д.т./к/17 від 04.10.2017 року, в якому виявлено вміст сечовини в кількості 2,8%.

Відповідно до ТУ У 15.7-31143013-001:2011 не передбачено в дріжджах кормових сечовини та взагалі відсутні будь-які норми, які б регламентували це (додаток, лист №3564 Л/06 від 10.10.2017 року наданий ДНДКІ ветеринарних препаратів та кормових добавок).

З огляду на вищезазначене, якість товару не відповідає раніше заявленій якості, та становить загрозу життю та здоров'ю тварин, що підтверджується результатами оцінки трьох незалежних експертиз, що й стало підставою для звернення позивача з позовом за захистом свого порушеного права щодо стягнення з відповідача суми сплачених коштів за товар у розмірі 110 080,09 грн., витрат на перевезення товару у розмірі 6400,00 грн. недотриману вигоду у розмірі 28 620,08 грн. та лабораторні дослідження у розмірі 290,76 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 4 ст. 673 Цивільного кодексу України якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України - за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 3 статті 678 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Відповідно до ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

На момент розгляду доказів сплати відповідачем суми 145 390,93 грн., з яких: 110 080,09 грн. - сплачені кошти за товар, 6400,00 грн. - витрати на перевезення товару, 28 620,08 грн. - недоотримана вигода та 290,76 грн. - лабораторні дослідження суду не надано, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ч.1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі: 110 080,09 грн. - сплачені кошти за товар, 6400,00 грн. - витрати на перевезення товару, 28 620,08 грн. - недоотримана вигода, 290,76 грн. - лабораторні дослідження.

Судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Гарант" (49038, м. Дніпро, вул. Лененінградська, буд. 68, корпус 12, кабінет № 6; код ЄДРПОУ 31143013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР ОСОБА_1" (19620, Черкаська область, Черкаський район, с. Будище, вул. Л. України, буд. 4; код ЄДРПОУ 38729267) 110 080,09 грн. (сто десять тисяч вісімдесят грн. 09 коп.) - сплачених коштів за товар, 6400,00 грн. (шість тисяч чотириста грн. 00 коп.) - витрат на перевезення товару, 28 620,08 грн. (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять грн. 08 коп.) - недоотриманої вигоди, 290,76 грн. (двісті дев'яносто грн. 76 коп.) - лабораторних досліджень, 2180,86 грн. (дві тисячі сто вісімдесят грн. 86 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_2

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК

України "26" лютого 2018 р.