Постанова

від 20.02.2018 по справі 910/17333/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. Справа№ 910/17333/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Пашкіної С.А.

Мартюк А.І.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Лайтар А.А. Василенко О.О. за довіреністю від 19.02.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Металбудпостач"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 (повне рішення складено 22.11.2017)

у справі №910/17333/17 (головуючий суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Канта"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Металбудпостач"

про стягнення 27 988,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Канта" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Металбудпостач" (далі - відповідач) 27 988,97 грн. грошових коштів, перерахованих позивачем відповідачу на підставі рахунку-фактури від 10.04.2017 №СФ-0000436.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі №910/17333/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Металбудпостач" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 41; ідентифікаційний код 40505747) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Канта" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 12; ідентифікаційний код 40718440) 27 988 (двадцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 97 коп. грошових коштів і 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Металбудпостач" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у позові. Також скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки відповідач, на виконання домовленості з позивачем, замовив товар у його виробника, товар на даний час знаходиться на складській площадці відповідача, однак позивач безпідставно відмовився від отримання товару, інших покупців на товар відповідач не знайшов, оскільки товар має специфічні характеристики під замовлення позивача, виробник товару також відмовився від його повернення, отже відповідач не відмовлявся від передачі товару позивачу (покупцю), а тому вимога про повернення суми попередньої оплати задоволенню не підлягає

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 визнано неповажними зазначені скаржником причини пропуску строку подання апеляційної скарги, залишено апеляційну скаргу без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме - скаржнику необхідно вказати інші підстави для поновлення строку.

16.01.2018 ТОВ "ТД "Металбудпостач" подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 поновлено строк апеляційного провадження, відкрито апеляційне провадження, зупинено дію оскаржуваного рішення, розгляд справи призначено на 20.02.2018, встановлено строк подання відзиву на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.

14.02.2018 від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що відповідач вводить суд в оману, оскільки поверненням частини попередньої оплати за товар та гарантійним листом відповідач фактично підтвердив неможливість виконання своїх зобов'язань з поставки товару, а посиланням на наявність товару на складі намагається маніпулювати фактами. Також вказав, що позивач не отримував копію апеляційної скарги та ухвали суду і ознайомився з ними лише 09.02.2018 під час ознайомлення з матеріалами справи у суді, тому відзив подається в межах встановлено судом строку.

Відзив на апеляційну скаргу приймається судом, оскільки дійсно, ухвала суду, направлена позивачу на адресу зазначену у позовній заяві "01001, м.Київ, вул.Володимирська, 12", повернута поштою з довідкою "Не значиться", а з матеріалами справи представник позивача ознайомився в суді 09.02.2018, що підтверджується його заявою від 09.02.2018 з відміткою про ознайомлення.

Також 14.02.2018 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що представник позивача - адвокат Войтович І.В., до отримання інформації про розгляд справи, запланував поїздку у відпустку на період з 16 по 20 лютого 2018 року (включно).

Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи відхилено судом, оскільки частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з підстав, зазначених у скарзі, просили її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та відмовити у позові.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

10.04.2017 між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості щодо поставки останнім на користь позивача товару, а саме: балка 45 в кількості 7,505 тонн по ціні 13 833,33 грн. за тонну та балка 36 в кількості 1,410 тонн по ціні 13 833,33 грн. з тонну.

Відповідно до зазначеної домовленості відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру на оплату товару №СФ-0000436 від 10.04.2017 на загальну суму 147 988,97 грн.

14.04.2017 позивач, на підставі вказаного рахунку-фактуру, було сплачено відповідачу 147 988,97 грн. з призначенням платежу "оплата за товар зг.рах.№СФ-0000436 від 10.04.2017", що підтверджується випискою по рахунку позивача у АТ "УкрСибБанк".

Однак, відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав, та у період з 19.04.2017 по 15.05.2017 повернув позивачу грошові кошти в загальній сумі 120 000 грн., у тому числі: 19.04.2017 - 60 000 грн., 20.04.2017 - 15 000 грн., 13.05.2017 - 25 000 грн. та 15.05.2017 - 20 000 грн.

При цьому, 26.04.2017 відповідач за вих..№26/04 направив позивачу гарантійний лист, у якому вказав, що зобов'язується повернути грошові кошти за не відвантажений товар в сумі 72988,97 грн. згідно рахунку №436 від 10.04.2017 протягом 15 робочих днів з моменту отримання даного гарантійного листа.

Отже, залишок неповернутої відповідачем суми попередньої оплати становить 27 988,97 грн.

08.08.2017 позивач направив відповідачу претензію за вих. 01/08-08-17, у якій вказав, що станом на 21.07.2017, в порушення гарантійного листа, не були повернуті грошові кошти в сумі 27 988,97 грн., а тому вимагав повернути зазначену суму у семиденний строк з дня отримання даної претензії. До претензії позивачем доданий акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідач отримав претензію 10.08.2017, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, однак на неї не відповів і у встановлений семиденний строк залишок суми попередньої оплати позивачу не повернув.

Лист відповідача від 09.08.2017, який доданий до апеляційної скарги та у якому зазначено що він є відповіддю на претензію, не приймається судом, оскільки відповідач не обґрунтував причин неподання вказаного листа суду першої інстанції. Крім цього, доводи у вказаному листі про закупівлю відповідачем товару для подальшої поставки позивачу, не підтверджені жодними доказами, лист складений майже через п'ять місяців після отримання попередньої оплати та повернення більшої частини попередньої оплати позивачу.

З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 27 988,97 грн. попередньої оплати.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, відповідно до наведених норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем рахунку-фактури на оплату товару із зазначенням його види, кількості і вартості, та, відповідно, здійснення позивачем оплати вказаного рахунку-фактури.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Як зазначено вище, позивач виконав свої зобов'язання зі здійснення попередньої оплати за товар за ціною, визначеною у рахунку-фактурі, однак відповідач обумовлений договором товар не постави, внаслідок чого сторони дійшли згоди щодо повернення суми попередньої оплати, що підтверджується як вчиненими відповідачем діями з повернення суми попередньої оплати, так і гарантійним листом, яким відповідач гарантував повернення всієї суми попередньої оплати позивачу.

Однак, у вказаний в гарантійному листі строк відповідач грошові кошти позивачу не повернув, що відповідачем не заперечується у апеляційній скарзі.

Згідно з частиною другою статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень зазначеної статті позивач направив відповідачу претензію, у який, користуючись своїм правом, встановленим ст.693 ЦК України, вимагав повернення суми попередньої оплати у семиденний термін з дня отримання претензії. Претензія отримана відповідачем 10.08.2017, однак у встановлений строк грошові кошти не повернуті, отже зобов'язання є простроченим.

Доводи відповідача про те, що він замовив товар у його виробника, товар на даний час знаходиться на складській площадці відповідача, інших покупців на товар відповідач не знайшов тощо, відхиляються колегію суддів, оскільки не підтверджені жодними доказами та не мають юридичного значення для вирішення даного спору.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, наведені норми чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що попередня оплата за непоставлений товар має бути повернута позивачу, а тому позовні вимоги щодо стягнення 27 988,97 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі № 910/17333/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Металбудпостач" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі № 910/17333/17 - без змін

2. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17333/17.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26.02.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді С.А. Пашкіна

А.І. Мартюк