Постанова

від 07.02.2018 по справі 813/2839/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/9882/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Дробота М.Ю.

представника позивача Масюка М.В.

представника відповідача Чубак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.09.2017 року в справі №813/2839/17 за позовом Спільного українсько-угорського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Мелдетехнік-Україна до Головного управління ДФС у Львівській області (суддя І інстанції - Мартинюк В.Я., місце ухвалення: м. Львів, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції: 08.09.2017),

встановив:

Спільне українсько-угорське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Мелдетехнік-Україна (надалі - позивач, СУУП у формі ТзОВ Мелдетехнік-Україна ) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0013491401 від 31.07.2017 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.09.2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні даної постанови було зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, зокрема, на безпідставне відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з ПП Велтіс-хім-торг (попередня назва ПП Хімінвест ), ТзОВ РС-Безпека щодо отримання товарно-матеріальних цінностей та виконання монтажних робіт, оскільки такі фактично не відбувалися. Так, у взаємовідносинах позивача з ТзОВ РС-Безпека в ланцюгу постачання встановлено відсутність придбання та імпорту відповідних товарів у контрагентів ТзОВ РС-Безпека - постачальників. Щодо контрагента ПП Хімінвест , то таке на момент господарських взаємовідносин з позивачем мало незначний штат працюючих осіб при тому, що діяльність по наданню послуг позивачу потребувала більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою. А тому, контролюючий орган вважає, що господарські операції СУУП у формі ТзОВ Мелдетехнік-Україна мають ознаки нереальності.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив за їх безпідставністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

За результатом документальної позапланової виїзної перевірки СУУП у формі ТзОВ Мелдетехнік-Україна з питань з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ПП Велтіс-хім-торг за липень 2014 року, ТзОВ Діфенс за жовтень 2014 року, ТзОВ РС-Безпека за березень 2015 року, Головним управлінням ДФС у Львівській області було складено акт від 18.07.2017 року за №1017/13-01-14-01/22337361.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, перевіряючими встановлено, що господарські операції між ТзОВ ТД Системи технічної безпеки із ТзОВ РС-Безпека (контрагентом позивача) не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичної (протягом місяців) реалізації товарів (робіт, послуг). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТзОВ ТД Системи технічної безпеки є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань на адресу контрагентів. Також перевіркою встановлено, що враховуючи об'єми задекларованих операцій, різноплановість проданих товарів та наданих послуг, відсутність трудових ресурсів, підставним є висновок про неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності ПП Хімінвест .

Перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 7207 грн. 90 коп.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2017 року за №0013491401, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9009 грн 87 коп., в тому числі за основним платежем - 7207 грн 90 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1801 грн 97 коп.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішення, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Як передбачено п.44.1 ст. 44 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У п.198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями, визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Так, господарські відносини між ТзОВ РС-Безпека (постачальник) та СУУП у формі ТзОВ Мелдетехнік-Україна (покупець) підтверджуються: договором поставки №050102 від 05.01.2015 року, відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупця товари, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати замовлений товар на умовах, передбачених цим договором; рахунками про оплату, податковими накладними, реєстром виданих та отриманих податкових накладних за березень 2015 року, випискою з банківського рахунку, карткою рахунку 631, сертифікатами відповідності з додатком.

На підтвердження використання власного службового автомобіля для транспортування придбаного товару позивачем представлено наказ від 02.01.2015 року за №2 про закріплення транспортного засобу та подорожній лист службового легкового автомобіля від 31.03.2015 року.

Обставини використання позивачем придбаного товару у своїй господарській діяльності підтверджуються наявними в матеріалах справи договорами на виконання робіт, укладеними з ДП Укрспирт та ТзОВ Робітня , видатковими накладними на реалізацію акумуляторів та боксів, акт списання акумуляторів та боксів, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Господарські відносини між СУУП у формі ТзОВ Мелдетехнік-Україна (генпідрядник) та ПП Хімінвест (субпідрядник) підтверджуються: договорами субпідряду №309 та №321 від 27.06.2014 року та 17.07.2014 року, згідно з умовами яких генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується власними та залученими силами і засобами виконати роботи по монтажу інженерних мереж та систем на об'єкті і здати закінчені роботи в порядку і строк, встановлений цими договорами, а генпідрядник зобов'язується прийняти закінчені роботи і оплатити їх в строки, передбачені умовами даних договорів; погодженням договірної ціни, зведеним кошторисним розрахунком вартості об'єкта, локальним кошторисом на будівельні роботи, актом передачі обладнання і матеріалів від генпідрядника субпідряднику, довідкою про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними, реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

При цьому, в ході перевірки ГУ ДФС у Львівській області не встановлено відсутності результатів робіт, що були прийняті від зазначеного контрагента.

Досліджені в судових засіданнях бухгалтерські та первинні документи складені з дотриманням належної форми та змісту, не містять ознак дефектності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій з ТзОВ РС-Безпека та ПП Хімінвест , а отже податковий кредит та витрати за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно.

Натомість викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на аналізі господарської діяльності постачальників контрагента позивача - ТзОВ РС-Безпека та господарської діяльності іншого контрагента позивача - ПП Хімінвест , а не на дослідженні господарських операції безпосередньо між позивачем та його контрагентом, що дозволяє суду констатувати факт відсутності причинно наслідкового зв'язку між господарською діяльністю позивача та контрагентів його контрагентів.

Більше того, такий аналіз господарських операцій контролюючим органом та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення щодо позивача вказує на перекладання відповідальності з платника податків, який можливо був обізнаний із зловживаннями, пов'язаними зі сплатою податку на додану вартість, які нараховується при низці операцій з поставок та виконання робіт, здійснених на виконання укладених договорів між СУУП у формі ТзОВ Мелдетехнік-Україна та його контрагентами.

Також вказаним актом не підтверджується необачність позивача при виборі контрагентів, відсутність якої виключає відповідальність СУУП у формі ТзОВ Мелдетехнік-Україна за можливі порушення податкової дисципліни його контрагентами.

Контрагенти позивача були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були платниками податку на додану вартість. Крім того, у ПП Хімінвест наявна ліцензія на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність його контрагентів.

Згідно з положеннями частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

А тому, судом першої інстанції обґрунтовано враховано при розгляді даного спору рішення Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

В тому числі, контролюючим органом не надано доказів у підтвердження обставин обізнаності позивача про такі порушення контрагентів контрагентів позивача.

Крім того, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.09.2017 року в справі №813/2839/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М. В. Костів судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 08.02.2018.