Рішення

від 16.02.2018 по справі 522/18282/14-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/18282/14-ц

Провадження № 2/522/3780/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.

при секретарі судового засідання Прусс О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЮК НЕТ про відшкодування заборгованості по заробітній платі, відшкодування за час затримки, упущеної вигоди та моральної шкоди.

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Дюк Нет про відшкодування заборгованості по заробітній платі, відшкодування за час затримки, упущеної вигоди та моральної шкоди.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що вона не була повідомлена про зміну умов праці, працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю Дюк Нет (надалі - Відповідач) на посаді бухгалтера з 01.03.2012 р. по 01.04.2014 р. У період з листопада 2013 р. по квітень 2014 р. їй не виплачувалась заробітна плата, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 17 384,15 грн., що підтверджується довідкою про середню заробітну плату від 02.04.2014 р. № 04/01. Під час звільнення їй не було виплачено заробітню плату. Виплата була здійснена частково, а саме: 26.05.2014 р. 4570, 15 грн., 2.06.2014 р. - 5000,00 грн. та 3.06.2014 р. - 304, 80 грн. відповідно.

06 травня 2015 року винесено заочне рішення у справі № 522/18282/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дюк Нет про відшкодування заборгованості по заробітній платі, відшкодування за час затримки, упущеної вигоди та моральної шкоди, яким позовні вимоги - ОСОБА_1 були задоволені частково. З Відповідача було стягнуто заборгованість по заробітній платі у розмірі 7509,16 грн., відшкодування за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 21199,08 грн., упущену вигоду у розмірі 3637,32 грн., моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн. та судові витрати у розмірі 196,20 грн. та 243,60 грн.

07.07.2015 року від ТОВ Дюк Нет надійшла заява, в якій Відповідач просив суд скасувати заочне рішення на підставі того, що ОСОБА_1 була попереджена про зміну діючих умов оплати праці заздалегідь, а саме за 2 місяця до цього, але відмовилась від підписання відповідного Наказу; ОСОБА_1 подала 15.10.2013 р. на ім'я в. о. директора заяву про звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП та 29.10.2013 р. іншу заяву, в якій просила попередню від 15.10.2013 р. вважати недійсною; ОСОБА_1 у день звільнення не працювала.

Ухвалою від 26 серпня 2015 року суд задовольнив заяву Відповідача про перегляд заочного рішення, заочне рішення скасував та призначив справу до розгляду в загальному порядку.

29 червня 2016 року ОСОБА_1 було надано заяву про збільшення позовних вимог, в якій вона просить стягнути на її користь заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 7 509,16 грн.; відшкодування за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 96058,92 грн. за період з 01.04.2014 року по 29.06.2016 року; упущену вигоду у розмірі 3 637,22 грн. без вказівки періоду; моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн. та судові витрати, яку вмотивовано тим, що заборгованість по виплаті заробітної плати, що виникла з вини Відповідача, є тривалою у часі, що негативні наслідки цього, які перешкоджають нормальному перебігу життя ОСОБА_1, наявні на момент розгляду справи.

Відповідачем було надано суду заперечення, в яких Відповідач зазначає що, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про зміну умов оплати праці, у звітності за грудень 2013 року, січень 2014 року про нарахування сум єдиного внеску нею самостійно собі протиправно завищено суми нарахованої зарплати, що підтверджується розбіжністю у нарахованій зарплаті іншим застрахованим особам ТОВ Дюк Нет . Оскільки саме до її посадових обов'язків належить складання та подання такої звітності, вона мала усі можливості для вчинення таких протиправних дій для того, щоб у подальшому мати можливість для стягнення невиплачених сум у судовому порядку. ОСОБА_1 було виплачену всю суму нарахованої заробітної плати 03.06.2014 року, що є датою фактичного розрахунку з нею, що свідчить про безпідставність її вимоги про стягнення суми відшкодування несвоєчасно виплаченої зарплати з 01.04.2014 року по 29.06.2016 року. З 03.06.2014 року відліковується тримісячний строк для пред'явлення вимоги про стягнення відшкодування та моральної шкоди, а його збіг 03.09.2014 року свідчить про відсутність у неї права на звернення до суду з відповідною вимогою, Позивачкою не обґрунтовано належним чином наявність усіх елементів для застосування цивільної відповідальності у вигляді упущеної вигоди, ОСОБА_1 не надано жодних доказів, які б свідчили обґрунтованість нарахування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Сторони в судове засідання не з'явились, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивачки звернулась до суду з заявою про розгляд справи за ії відсутністю. ТОВ Дюк Нет повідомлялось за юридичною адресою, в судове засідання повторно не з'явилось, про причини неявки не повідомило.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 01.03.2012 року ОСОБА_1 працювала на посаді бухгалтера у товаристві з обмеженою відповідальністю Дюк Нет .

01 квітня 2014 року ОСОБА_1 звільнена з посади, в порядку п.1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін.

Під час звільнення всупереч вимогам ст.115 КЗпП України ій не була сплачена заборгованість по заробітній платі.

Виплата заробітної плати позивачці була здійснена частково, а саме: 26 травня 2014 року - 4 570,15 гривень, 02 червня 2014 року - 5000 гривень, 03 червня 2014 року - 304,80 гривень.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства проводиться в день звільнення.

Розмір заробітної плати вказаний у довідці товариства з обмеженою відповідальністю Дюк Нет , яка складена на час перебування позивачки у трудових відносинах з товариством, з жовтня 2013 року по березень 2014 року розмір нарахованої заробітної плати складає 20 884,15 гривень. Отже, розмір заборгованості по заробітній платі складає 7 509 (сім тисяч п'ятсот дев'ять) гривень 16 копійок, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Суд критично відноситься до доводів відповідача викладених у запереченнях наданих суду 26.09.2016 року (а.с.143-146) з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 32 КЗпП про зміну істотних умов праці - системи та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочу часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Ця норма знаходить логічне відображення у п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, згідно якого роботодавець не може в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективним договором. Розмір заробітної плати за працю може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати тільки в разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилась браком, та з інших передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред 'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, що належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати працівнику з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП).

Позивачем до матеріалів справи надано Довідку про середню заробітну плату за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року, відповідно до якої нарахована заробітна плата ОСОБА_3 в жовтні, листопаді, грудні 2013 року та січні 2014 року визначено в розмірі 3500,00 грн., в лютому 2014 року - 3216,55 грн., та в березні 2014 року 3667,60грн.

Відповідачем до матеріалів справи надано наказ № 30 відповідача від 16.09.2013 р., яким вирішено встановити неповний робочий час - 20 годин на тиждень з оплатою в розмірі 0,5 посадового окладу в тому числі ОСОБА_1, який проте не містить відомостей про ознайомлення ОСОБА_1 з ним. Також відповідачем надано акт №3А від 16.09.2013 року про відмову від підпису про ознайомлення з наказом №30 ОСОБА_1

Наданий Відповідачем до матеріалів справи наказ про встановлення неповного робочого часу не містить відомостей щодо ознайомлення з ним ОСОБА_1 та іншими працівниками, а акт про відмову містить два підписи, в. о. директора ТОВ Дюк Нет Синявського К.К. та менеджера ОСОБА_5, які є працівниками відповідача.

Також відповідачем надано до матеріалів справи звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень 2014 року та грудень 2013 року, з доказами направлення до органів доходів та зборів, квитанція №2, який складено та підписано від імені ТОВ ДЮК НЕТ від імені директора Одеговим Миколою Анатолійовичем, від імені головного бухгалтера - Одеговим Миколою Анатолійовичем. Підпису позивача на вказаних звітах не міститься. Це ж підтверджується наявним в матеріалах справи листом Головного управління ДФС в Одеській області від 29.12.2016 року №28642/П/15-530803, відповідно до якого повідомлено, що в період з 01.03.2012 року по 01.04.2014 року ТОВ ДЮК НЕТ сертифікат на ОСОБА_1 на надавало. Вказані обставини спростовують посилання відповідача на те, що позивач сама подавала звітність та визначала збільшений розмір заробітної плати з метою стягнення її в подальшому.

Надана відповідачем до матеріалів справи Таблиця 6 Відомості про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам до звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень 2014 року та грудень 2013 року містить в графі 17 (Загальна сума нарахованої заробітної плати) навпроти строки ОСОБА_1 запис 3500,00грн., що відповідає розміру, визначеному в Довідці про середню заробітну плату, наданій позивачем.

Відповідач посилається на те, що ним були прийняті міри до повідомлення Позивача про зміну умов праці, проте позивач відмовилася від підпису наказу, при цьому Відповідачем не надано до матеріалів справи інших доказів повідомлення позивача про зміну умов правці після відмови позивача від підписання наказу. Надана відповідачем податкова звітність до органів податків та зборів спростовує факт нарахування позивачу 0,5 ставки заробітної плати, та підтверджує посилання позивача.

Тому, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вказаний наказ та акт відмови від його підписання не може розглядатися судом як належний та допустимий доказ.

Відповідно до Довідки про середню заробітну плату від 02.04.2014 року заробітна плата за останні два місяця складає 6 884,15 гривень (3216,55 гривень у лютому 2014 року та 3667,60 гривень у березні 2014 року), тим самим середньоденна заробітна плата складає 116,68 гривень.

Таким чином, сума відшкодування відповідно до ст. 117 КЗпП України, має бути сплачена із розрахунку середньоденної заробітної плати позивача в розмірі 116,86грн. на день за період з 01.04.20l4 року по 29.06.2016 року, тобто в цілому за 822 дня. Тим самим сума відшкодування складає 96058,92 грн. (116,86грн. * 822 дні).

При цьому суд критично відноситься до посилань позивача в частині стягнення упущеної вигоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою Відповідача та збитками, вина. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає. Позивачка у своїй заяві взагалі не довів можливість реального отримання заявленої в позові суми як прибутку, і не доводить існування всіх елементів для настання цивільної відповідальності у вигляді відшкодування упущеної вигоди. За вказаних обставин наведена Позивачем сума упущеної вигоди у розмірі 3 637, 22 грн. є не обґрунтованою та не підтверджена відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би бути отриманий.

При цьому, позивачка послалася, що невиплата позивачці в повному обсязі заробітної плати є суттєвим порушенням з боку відповідача її законних прав. Зазначеними обставинами їй заподіяна моральна шкода, оскільки необхідність неодноразово звертатись до відповідача з вимогами, отримання негативних відповідей призвели до моральних страждань, через неотримання належних їй коштів вона могла реалізувати усі свої побутові потреби, отримати задоволення від материнства, через те, що постійно мала думати про забезпечення дитини, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку зі втратою очікуваного доходу у вигляді заробітної плати вона не мала можливості сплачувати належні їй платежі за кредитним договором, який було укладено для придбання квартири.

ОСОБА_1 посилається на те, що їй завдана моральна шкода, внаслідок порушення відповідачем її трудових прав, та підлягає відшкодуванню в розмірі 50000 гривень. Суд критично відноситься до розміру моральної шкоди визначеному позивачем.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, ОСОБА_1 завдана моральна шкода, внаслідок порушення відповідачем ії трудових прав, тому підлягає відшкодуванню в розмірі 5000 (п'ять тисячі) гривень, суд вважає, що такий розмір компенсації буде відповідати дійсним обставинам справи та тяжкості моральних страждань, заподіяних позивачу.

Таким чином, з товариства з обмеженою відповідальністю Дюк Нет підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 7 509 (сім тисяч п'ятсот дев'ять) гривень 16 копійок, відшкодування за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 96 058,92 (дев'яносто шість тисяч п'ятдесят вісім ) гривень 92 копійок, моральна шкода складає 5 000 гривень.

Суд критично ставиться до посилань відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 15 жовтня 2013 року по справі № 8-рп/2013 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України Про оплату праці , ...у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, а також усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком .

Згідно з правовою позицією Конститу ційного суду України, викладеною у Рішенні від 15 жовтня 2013 року по справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України встановлено, в...положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавием .

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Отже, з огляду на викладене, вбачається, що усі дії, пов'язані із зверненням до суду з позовною заявою про відшкодування заборгованості по заробітній платі, відшкодування за час затримки, упущеної вигоди, сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати не обмежуються будь-яким строком.

Таким чином, строки позовної давності до даної позовної заяви застосуватись не можуть.

Крім того, на підставі положень ст.. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з ТОВ Дюк Нет на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 196 гривень 20 копійок (а.с.41) та судовий збір в сумі 243 гривні 60 копійок (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 115, 116, 117, 233 237-1 КЗпП України,, ст.ст. 141, 263-265, 282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЮК НЕТ про відшкодування заборгованості по заробітній платі, відшкодування за час затримки, упущеної вигоди та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Дюк Нет , код ЄДРПОУ 34737502 на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 7 509 (сім тисяч п'ятсот дев'ять) гривень 16 копійок, відшкодування за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 96 058,92 (дев'яносто шість тисяч пятьдесят вісім ) гривень 92 копійок, моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дюк Нет , код ЄДРПОУ 34737502 на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судові витрати 196 (сто дев'яносто шість) гривень 20 копійок та судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Відмовити в задоволені іншої частини вимог.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів до апеляційного суду Одеської області, в порядку та строки передбачені ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 22 лютого 2018 року.

Суддя Л. М. Чернявська

16.02.2018