Рішення

від 05.02.2018 по справі 522/13869/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/13869/17

Провадження № 2/522/1111/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі головуючого судді Бойчука А.Ю.,

при секретарі Скибінській Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 - до відповідача(ів) - Одеська обласна організація Товариства сприяння обороні України , Тарутинська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України про визнання незаконним припинення трудового договору, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України, Тарутинської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України, згідно якої просив:

-визнати незаконним припинення трудового договору ОСОБА_1 з посади директора Тарутинської автомобільної школи Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін на підставі наказу Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України № 20-а від 28 квітня 2017 року.

-поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Тарутинської автомобільної школи Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України.

-стягнути з Тарутинської автомобільної ніколи Товариства сприяння обороні України, код ЄДРПОУ 02724146, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок звільнення без законної правової підстави, починаючи з 28 квітня 2017 року по день фактичного поновлення на роботі.

-стягнути з Тарутинської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України, код ЄДРПОУ 02724146, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки виплати належних працівникові грошових коштів за весь час затримки виплати з моменту звільнення - 28 квітня 2017 року по день фактичного розрахунку внаслідок порушення роботодавцем обов'язку щодо розрахунку при звільнені.

-в частині поновлення на роботі на посаді директора Тарутинської автомобільної школи Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України та стягнення середнього заробітку в розмірі 1-місячної заробітної плати допустити негайне виконання.

-судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що починаючи з 03 березня 2005 року з відповідачем Одеською обласною організацією ТСОУ та ОСОБА_1 було укладено контракт, за яким позивач призначений на посаду Директора Тарутинської автошколи. З 03.03,2005 року, строк дії контракту на посаду становив спочатку 3 роки і контракт на посаду директора Тарутинської автомобільної школи з ОСОБА_1 періодично та неодноразово переукладався, а саме 03 березня 2008 року, 03 березня 2010 року, 03 березня 2011 року, 03 березня 2012 року, 11 березня 2013 та в останнє 07 березня 2014 року.

28 квітня 2017 року , під час знаходження ОСОБА_1 на лікарняному, голова Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні Кавунок В.А. незаконно припинив трудову угоду ОСОБА_1, директора Тарутинської автомобільної школи на підставі ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, проте ніякої угоди не було. Наказ про звільнення № 20-а був отриманий та з ним був ознайомлений ОСОБА_1 10 травня 2017 року.

Позивач зазначив, що ні 10 травня 2017 року, ні на сьогодні ОСОБА_1 не виконано обов'язок по виплаті всіх сум у день звільнення, унаслідок чого він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд у їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 березня 2005 року відповідачем Одеською обласною організацією ТСОУ та ОСОБА_1 було укладено контракт, за яким позивач був призначений на посаду Директора Тарутинської автошколи на строк з 03 березня 2005 року по 02 березня 2008 року.

07 березня 2014 року Голова Одеської обласної організації ТСО України Філіпенко Олег Іванович та громадян ОСОБА_1 уклали контракт про призначення на посаду Директора Тарутинської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України позивача на строк з 10 березня 2014 року по 03 березня 2015 року.

Відповідно до частини 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 3ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

У матеріалах справи наявна заява про звільнення з посади директора Тарутинської автомобільної школи ТСОУ за ст. 36 п.1 за угодою сторін з 28.04.2017 року ОСОБА_1, яка підписана останнім.

Відповідно до наказу № 20-а від 28 квітня 2017 року, позивача було звільнено з посади директора Тарутинської АШ ТСОУ на підставі ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Положенням ст. 36 КЗпП України встановлено, що трудовий договір може бути припиненим за угодою сторін. Угода сторін є самостійною підставою для припинення трудового договору, яка відрізняється від припинення трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника тим, що у цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав. Характерним є й те, що волевиявлення з боку власника або уповноваженого ним органу може виходити лише від тих осіб, які безпосередньо наділені повноваженнями приймати на роботу та звільняти працівників.

У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, який є обов'язковим для суду першої інстанції при вирішенні аналогічних справ, від 26 жовтня 2016 року ,справа №6-1269цс16, одною з підстав припинення трудового договору є угода сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП). В випадку домовленості між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом в припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (угода сторін), договір припиняється в строк, який визначено сторонами. Розглядаючи позовні вимоги про оскарження наказу про звільнення про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП, суди повинні вияснити , чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою, чи було вільне волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.

Отже, подання позивачем заяви про звільнення з вищенаведених підстав та погодження відповідачем звільнення позивача, вказує на досягнення домовленостей на звільнення працівника за угодою сторін.

В підтвердження доводів позивача про те, що заява про звільнення за угодою сторін була написана під тиском з боку керівництва позивачем не надано достовірних доказів і цього не встановлено судом.

Заява про звільнення від 21.04.2017 року написана позивачем власноручно, містить його підпис та дату проведення звільнення, що свідчить про його вільне волевиявлення на звільнення із займаної посади саме на підставі п. 1 ч.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Факт написання заяви позивачем не оспорювався.

ОСОБА_1 зазначив, що 26 квітня 2017 року до видання наказу про звільнення за угодою сторін, анулював свою попередню домовленість про припинення трудового договору, надавши відповідну заяву.

Проте, суд критично ставиться до наведених доводів позивача з огляду на наступне.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).

Як встановлено судом, відповідачем було відмовлено в задоволенні вимог позивача про анулювання заяви на звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України, що свідчить про відсутність взаємної згоди на анулювання домовленості про звільнення, а відкликання позивачем в односторонньому порядку своєї заяви про звільнення не може бути підставою для поновлення на роботі.

Зазначені дії відповідача не суперечать положенням трудового законодавства. Так як при припинені трудового договору за угодою сторін, на відміну від звільнення за власним бажанням, можливості відкликання працівником поданої заяви не передбачено.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним припинення трудового договору ОСОБА_1 з посади директора Тарутинської автомобільної школи Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін на підставі наказу Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України № 20-а від 28 квітня 2017 року слід відмовити.

Позовні вимоги про поновлення позивача на роботі та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1, середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок звільнення без законної правової підстави, починаючи з 28 квітня 2017 року по день фактичного поновлення на роботі є похідними від вимог про визнання незаконним припинення трудового договору, а тому, не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові грошових коштів за весь час затримки виплати з моменту звільнення - 28 квітня 2017 року по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні, підприємство має виплатити працівнику всі належні йому сум, а про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 3 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власники або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно розрахункової відомості по заробітній платі, середня заробітна плата ОСОБА_1, за березень - 4898,15 гривень, квітень 2017 року - 3888,00 гривень. Середня заробітна плата становить - 200,88 гривень, що підтверджується довідкою від 02.02.2018 року № 8, копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідно до довідки від 02.02.2018 року № 9 про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 28.04.2017 року становить 6567,54 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на адресу ОСОБА_1 було надіслано 2 листи від 11.09.2017 року № 35 та 29.09.2017 року № 39 з проханням з'явитися до Тарутинської автомобільної школи ТСОУ для отримання заробітної плати та були відправлені кошти в розмірі 500,00 гривень, що підтверджується квитанцією.

Листом зам нач. Тарутинського ПАТ Укрпошти було повідомлено, що рекомендований лист за № 6850001468397, відправлений Тарутинською автошколою 12 вересня 2017 року на ім'я ОСОБА_1 неодноразово доставлявся за адресою; вул Центральна 246. У зв'язку із тим, що адресата не було знайдено за даною адресою, лист було повернено відправнику 03 листопада 2017 року за причиною закінчення терміну зберігання. Про електронний переказ за № 291, який був відправлений Тарутинською автошколою 26 жовтня 2017 року в сумі 500,00 гривень на ім'я ОСОБА_1 було двічі повідомлено ф/22 за адресою: вул. Центральна, 246. За отриманням переказу одержувач не з'являвся, переказ було повернуто у відповідні строки за закінченням терміну зберігання.

Як встановлено, позивач до теперішнього часу не з'являється до Тарутинської автошколи Товариства сприяння обороні України за отриманням розрахунку при звільненні та за отриманням коштів у почтовому відділенні. Дані обставини позивачем не були спростовані.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 2 , 4 , 13 , 76-81 , 95 , 258-259 , 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) до Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України (код ЄДРПОУ 02728734, адреса: м. Одеса, Приморський район, вул. Маршала Говорова, буд. 2), Тарутинська автомобільної школи Товариства сприяння обороні України (код ЄДРПОУ 02724146, адреса: Одеська область, Тарутинський район, селище міського типу Тарутине, спуск Добровольського, буд. 1) про визнання незаконним припинення трудового договору, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 19.02.2018 року.

Суддя: Бойчук А.Ю.