Постанова

від 21.02.2018 по справі 908/1312/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 908/1312/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Ткач І.В.,

судді: Мамалуй О.О., Студенець В.І.

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

позивача - Замкова М.О.,

відповідача - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2017

(головуючий суддя - Попков Д.О., судді Татенко В.М., Радіонова О.О.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2017

(суддя Мірошниченко М.В.)

у справі № 908/1312/17

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будівельник-21"

про укладення договору,

ВСТАНОВИВ:

Зміна складу колегії суддів Верховного Суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2018 для розгляду справи № 908/1312/17 визначено колегію суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2018 (колегія суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.) відкрито касаційне провадження у справі № 908/1312/17 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.02.2018.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду за №297 від 21.02.2018 у зв'язку перебуванням судді Стратієнко Л.В. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/1312/17.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/1312/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Ткач І.В. - головуючий, судді Мамалуй О.О., Студенець В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (далі - ПАТ "Запоріжгаз") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будівельник-21" (далі - ОСББ "Будівельник-21") про укладення договору про зняття показань будинкового вузла обліку природного газу та лічильників газу, монтажу та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку в редакції, запропонованій позивачем (далі - Договір).

1.2. Позовна заява мотивована тим, що позивач на виконання встановлених законодавством вимог, ініціював встановлення загальнобудинкового лічильника газу за адресою: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, 12. З метою врегулювання договірних відносин, позивач листом від 12.12.2016 звернувся до відповідача як балансоутримувача цього будинку, з пропозицією укласти Договір. До листа позивачем було додано два примірники відповідного договору, підписані ПАТ "Запоріжгаз".

Листом від 03.01.2017 відповідач відмовився від підписання Договору, мотивуючи відмову відсутністю правових підстав для його укладення.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Листом № Zp.03.2-СЛ12222-1216 від 12.12.2016 ПАТ "Запоріжгаз" звернулося до ОСББ "Будівельник-21" з пропозицією укласти Договір.

2.2. До листа позивачем було додано два примірники Договору № 09-16-9403 від 01.12.2016, які підписані позивачем.

2.3. Пропозиція щодо укладення договору з відповідачем обґрунтована врегулюванням питання встановлення та подальшої експлуатації загальнобудинкового вузла обліку за адресою: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, 12 на підставі ч. 1 ст. 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

2.4. Також позивач послався на п. 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 16.05.2002 № 620, та гл. 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494

2.5. Відповідачем у відповідь на пропозицію позивача направлено лист від 03.01.2017, яким останній повідомив про відсутність у ОСББ "Будівельник-21" правових підстав для підписання такого Договору.

2.6. Враховуючи відмову відповідача від підписання Договору № 09-16-9403 від 01.12.2016, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про укладення Договору з ОСББ "Будівельник-21" в запропонованій ним редакції.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 05 вересня 2017 року рішенням Господарського суду Запорізької області у задоволенні позову відмовлено.

3.2. 17 жовтня 2017 року постановою Донецького апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2017 залишено без змін.

3.3. Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди виходили, зокрема, з такого:

3.3.1. Відсутні норми чинного законодавства, які б передбачали обов'язкове встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу, як і норми про обов'язкове врегулювання договірних відносин щодо зняття показань будинкового вузла обліку між оператором газорозподільної системи (позивачем) та балансоутримувачем, управителем будинку.

3.3.2. Стаття 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" визначає обов'язок позивача встановити за власний рахунок саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку відповідача.

3.3.3 Положення глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем та п. 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, господарськими судами відхилено з огляду на приписи ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України.

3.3.4. Крім того, запропонована позивачем редакція договору стосується осіб, які не є сторонами цього договору, зокрема власників квартир багатоквартирного будинку, тому договір в такій редакції не може бути укладений, в тому числі, за рішенням суду.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 06 листопада 2017 року ПАТ "Запоріжгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2017, рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2017 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами:

4.2.1. Господарськими судами не взято до уваги, що обов'язковими для застосування у спірних правовідносинах є Закон України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", Тимчасове положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку та Кодекс газорозподільних систем.

4.2.2. На думку скаржника, господарськими судами неправильно застосовано п. 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, який розповсюджується не тільки на відносини власника (власників) будинку (будинків) (квартир), осіб, відповідальних за експлуатацію будинку (будинків), балансоутримувачів будинку (будинків) тощо та оператора газорозподільної системи щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а й щодо забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. При цьому, вирішення питання про встановлення загальнобудинкового лічильника газу або індивідуального, відноситься виключно до повноважень оператора газорозподільної системи, тобто позивача.

4.2.3. Запропонована позивачем редакція Договору, в тому числі щодо умов, передбачених абз. 2 розділу 1 та розділу 3, повністю відповідає приписам ч.ч. 1, 2 ст. 14 та ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, умовам Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку та умовам Типового договору про розподіл природного газу, а також жодним чином не порушують права споживача.

4.2.4. Також відповідач зазначає, що рішення господарськими судам прийнято з порушенням ст. 43 ГПК України, оскільки господарськими судами не надано належної оцінки доводам позивача в частині застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 626, 628 ЦК України.

4.3. 09 лютого 2018 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та рішення господарського суду Запорізької області від 05.09.2017 залишити без змін, а у задоволенні касаційної скарги відмовити.

4.4. Відзив мотивовано такими аргументами:

4.4.1. Дія нормативно-правових актів, на які посилається позивач, до ОСББ не відноситься, оскільки ОСББ в розумінні ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та гл. 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем не є ні балансоутримувачем, ні управителем будинку, ні споживачем послуг, що надаються позивачем.

4.4.2. Відповідач є об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, тому не може бути стороною спірного договору. Основним нормативно-правовим актом, який регулює комерційний облік газу, є Закон України "Про забезпечення комерційного обліку газу", відповідно до якого обов'язок щодо встановлення приладів обліку покладений державою на газопостачальні організації, до яких і відноситься позивач. Умови Договору, запропоновані позивачем, не можуть бути включені до Договору між позивачем та відповідачем, тому що вони по суті змінюють типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, затверджений постановою НКРЕКП № 200 від 20.09.2015.

4.4.3. Також відповідач вказує на те, що ОСББ є неприбутковою юридичною особою, яка має на меті захист законних прав та інтересів співвласників багатоквартирного будинку. Органи управління ОСББ підзвітні співвласникам, діють в межах наданих співвласниками повноважень та лише за їх згодою, згідно з статутом ОСББ та Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень ОСББ здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства. А тому, в силу приписів спеціального законодавства, лічильник газу повинен бути встановлений позивачем на кожний об'єкт споживача (співвласника багатоквартирного будинку), а не загальнобудинковий вузол обліку, як того вимагає позивач.

4.4.4. Враховуючи положення ч. 3 ст. 179 ГК України, ч. 2 ст. 19 Конституції України, зазначений договір не може бути укладений у примусовому судовому порядку.

4.4.5. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що рішення Запорізької міської ради № 60 від 28.09.2016, яке є чинним, забороняє позивачу встановлювати загальнобудинкові вузли обліку газу на багатоквартирні будинки м. Запоріжжя.

5. Джерела права й акти їх застосування

5.1. Господарський кодекс України

Стаття 179. Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання

[…] 3. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

4. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

[…] 7. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 187. Укладання господарських договорів за рішенням суду

1. Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

5.2. Цивільний кодекс України

Стаття 626. Поняття та види договору

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

[…] 3. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 628. Зміст договору

1. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

5.3. Закон України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (в редакції, чинній на момент виникнення спору)

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

[…] 4) споживачі природного газу - фізичні особи (населення), фізичні особи-підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.

Стаття 6. Обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території

1. Суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані:

1) забезпечити встановлення лічильників газу:

а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується:

комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року;

для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року;

тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

5.4. Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (в редакції, чинній на момент виникнення спору)

Глава 5 розділу IX

Особливості організації обліку газу в багатоквартирних будинках та гуртожитках

1. За ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

2. У разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об'єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об'єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 № 620.

5.5. Тимчасове положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 № 620 (в редакції, чинній на момент виникнення спору)

[…] 4. Можливість об'єднання споживачів в єдину групу для поліпшення ведення обліку природного газу визначається схемою газопостачання.

Рішення про необхідність об'єднання споживачів в єдину групу приймає оператор газорозподільної системи.

Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.

Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

5.6. Господарсько-процесуальний кодекс України (в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій)

Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

5.7. Господарсько-процесуальний кодекс України (в редакції, чинній з 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

6.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Щодо суті касаційної скарги

6.2.1. Спір по справі стосується укладення між сторонами Договору про зняття показань будинкового вузла обліку природного газу та лічильників газу, монтажу та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку в редакції, запропонованій позивачем.

6.2.2. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що з урахуванням частин 3 та 4 ст. 179 ГК України, ст. 187 ГК України, спонукання до укладення договору в судовому порядку можливе тоді, коли існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення такого договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, окрім іншого, послався на ст. 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин сторін), якою встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та житлових будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що споживачами природного газу є фізичні особи (населення), фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.

Отже, як правильно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, зі змісту цього Закону вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями за власний рахунок лічильників для такої категорії споживачів природного газу як населення саме у вигляді таких приладів обліку природного газу, що дозволяють визначення обсягів споживання кожним окремим споживачем.

Враховуючи викладене, господарські суди дійшли правильного висновку про те, що ст. 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" визначає обов'язок позивача встановити за власний рахунок саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку відповідача.

6.2.3. Аргумент позивача про те, що господарськими судами не було застосовано до правовідносин сторін вимоги положення глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем та положення Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, відхиляється Верховним Судом з огляду на те, що суди попередніх інстанцій зазначили в оскаржуваних судових рішеннях, що ці підзаконні нормативні акти, не є імперативними нормами права в розумінні ст. 179 ГК України щодо обов'язковості укладення спірного договору суб'єктами господарювання, та не можуть мати переваг у застосуванні порівняно із приписами Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

6.2.4. Крім того, господарські суди дослідили запропоновану позивачем редакцію Договору та встановили, що його умови, визначені у абз. 2 розділу 1, розділі 3, стосуються осіб, які не є сторонами цього договору, а саме, власників квартир багатоквартирного будинку.

Водночас відповідно до положень ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договір не може створювати обов'язків для осіб, які не є його сторонами, а також бути підставою для примушення останніх до певних дій.

6.2.5. Посилання відповідача у відзиві на рішення Запорізької міської ради № 60 від 28.09.2016 "Про упорядкування питань щодо встановлення будинкових (загальнобудинкових) вузлів обліку природного газу", яким міська рада вказала ПАТ "Запоріжгаз" на недопустимість здійснення реконструкції систем газопостачання, об'єктом якої є виключно або в тому числі монтаж будь-яких будинкових (загальнобудинкових) вузлів обліку природного газу або будь-яких конструкцій або їх елементів, призначених для встановлення будинкових (загальнобудинкових) вузлів обліку природного газу, без попереднього прийняття відповідного рішення з вказаного питання співвласниками багатоквартирних будинків у порядку, передбаченому ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", було предметом дослідження господарськими судами. У цьому зв'язку суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що це рішення не впливає на вирішення спору у справі.

6.2.6. Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про те, що ОСББ "Будівельник-21" не є тією особою, яка зобов'язана укласти з позивачем договір, а, відтак, правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Верховний Суд вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

7.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

8.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2017 у справі № 908/1312/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді: О. Мамалуй

В. Студенець