Рішення

від 20.02.2018 по справі 826/1392/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 лютого 2018 року № 826/1392/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Крамар Рісайклінг до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Крамар Рісайклінг (далі - позивач, ТОВ Крамар Рісайклінг ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 листопада 2016 року № 0021511404 форми Р про сплату податку на додану вартість у сумі 213 000,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 53 250,00 грн. на загальну суму 266 250,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню. На думку позивача, твердження податкового органу щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом є безпідставними, оскільки у нього наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками здійснення таких господарських відносин.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ Юніон-СТ та ТОВ ТКП Паллада не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даними контрагентами у періоді, що перевірявся. За наведених обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечував в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру. На думку податкового органу, діяльність зазначених підприємств підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників операцій, фактичну неможливість виконання сторонами зобов'язань за договором, а формально складені первинні документи спрямовані на отримання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування.

З урахуванням вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 13.07.2017), за згодою сторін суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 04.10.2016 № 6204 та направлення на перевірку від 05.10.2016 № 916/26-15-14-04-03, згідно із підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ Крамар Рісайклінг (код ЄДРПОУ 32068819) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Юніон-СТ (код 39924706), ТОВ ТКП Паллада (код 39911021) за період з 01.05.2016 по 31.05.2016, за результатами якої складено акт від 19.10.2016 №253/26-15-14-04-03/32068819.

В результаті перевірки встановлені порушення ТОВ Крамар Рісайклінг пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2016 року на загальну суму 213 000,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.11.2016 № 0021511404 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 266 250,00 грн.. в тому числі за основним платежем - 213 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 53 250,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 26.12.2016 №27910/6/99-99-11-01-01-25 податкове рішення-повідомлення ГУ ДФС у м. Києві від 02.11.2016 № 0021511404 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених товарів, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих товарів.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

При цьому при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ Юніон-СТ (код ЄДРПОУ 39924706) та ТОВ ТКП Паллада (код ЄДРПОУ 39911021).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до видів діяльності ТОВ Крамар Рісайклінг , зокрема, належать: збирання безпечних відходів; оброблення та видалення безпечних відходів; відновлення відсортованих відходів.

Позивач здійснює діяльність зі збирання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини на підставі ліцензії Міністерства охорони навколишнього середовища України серії АВ №527705, виданої 11.10.2010.

04.03.2014 ТОВ Крамар Рісайклінг отримало дозвіл №8038600000-001 на розміщення відходів, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища і м. Києві.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ Юніон-СТ укладено договір купівлі-продажу №134-162 від 06.05.2016, згідно умов якого Продавець продає, а Покупець купує вторсировину на умовах, викладених в Специфікації №1, яка є додатком до цього Договору та відображає весь обсяг товару та його найменування.

В подальшому, 31.05.2016 ТОВ Юніон-СТ укладено з ТОВ Айвері-Стайл (код 39412754) договір відступлення права вимоги №149-162, відповідно до якого ТОВ Юніон-СТ (Первісний кредитор) відступає, а ТОВ Айвері-Стайл (Новий кредитор) приймає на себе права та зобов'язання Первісного кредитора і стає кредитором ТОВ Крамар Рісайклінг (Боржника) на суму 80 000,00 грн.

Також, ТОВ Юніон-СТ (Первісний кредитор) укладено з ТОВ Хеппі-Річ (Новий кредитор) договір відступлення права вимоги №164-162 від 31.05.2016. відповідно до якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе права та зобов'язання Первісного кредитора і стає кредитором ТОВ Крамар Рісайклінг (Боржника) на суму 580 000,00 грн.

На виконання умов вищевказаного договору купівлі-продажу вторсировини № 134-162 від 06.05.2016 та Специфікації № 1 до цього договору, здійснено поставку товару, а саме вторсировини: відходи ПЕТ-пляшки, відходи п/е, відходи поліетиленової тари з-під побутової хімії, відходи плівки ВТ, про що сторони склали та підписали видаткові накладні, що підтверджують відвантаження товару позивачу, а саме від 11.05.2016 №148, від 24.05.2016 №149, від 25.05.2016 №150.

Поставка товару (вторсировини) здійснювалася транспортом ТОВ Крамар Рісайклінг зі складу Продавця, що підтверджується належним чином завіреними копіями товарно-транспортними накладними від 11.05.2016 №11051, від 11.05.2016 №11051, від 24.05.2016 № 24051, від 25.05.2016 № 25051, від 25.05.2016 № 25052.

При прийняті товару позивачем здійснювався контроль за кількістю поставленої вторсировини та проводилося її зважування. Надходження вторсировини від ТОВ Юніон-СТ відображено в картках обліку руху вторсировини - Картка рахунку 281 Товари на складі за травень 2016 року.

На підставі виконання вищевказаного договору купівлі-продажу контрагентами позивача виписані податкові накладні від 11.05.2016 № 148, від 24.05.2016 № 149, від 25.05.2016 № 150.

Усі розрахунки із контрагентом відображено у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 та підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку про здійснення оплати від 07.06.2016 №13145, від 07.06.2016 №13146 на отримувача ТОВ Айвері-Стайл (Нового кредитора) на загальну суму 80 000,00 грн.; від 03.08.2016 № 13788, від 29.07.2016 №13741, від 28.07.2016 № 13730, від 28.07.2016 №13729, від 22.07.2016 №13676, від 22.07.2016 №13675, від 15.07.2016 №13622, від 15.07.2016 № 13623, від 08.07.2016 № 13552, від 08.07.2016 № 13553, від 06.07.2016 № 13516, від 01.07.2016 № 13457, від 01.07.2016 № 13455, від 30.06.2016 № 13447 на отримувача ТОВ Хеппі-Річ (Нового кредитора) на загальну суму 580 000,00 грн.

З акту вбачається, що згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за період з 01.05.2016 по 06.10.2016 по контрагенту ТОВ Юніон-СТ відсутня кредиторська чи дебіторська заборгованість.

Окрім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ ТКП Паллада (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 133-162 від 04.05.2016, згідно до якого Виконавець зобов'язується надати послуги з організації перевезень автомобільним транспортом, вантажно-розвантажувальні роботи, тимчасове пакування, перепакування, а ТОВ Крамар Рісайклінг прийняти послуги та сплатити ціну відповідно до умов договору.

На виконання умов договору після надання Виконавцем обумовлених в договорі послуг, сторони підписано акти надання послуг від 11.05.2016 № 20, від 16.05.2016 № 21, від 18.05.2016 № 22.

На підставі наданих за договорами послуг, вищевказаними контрагентом позивача виписані та зареєстровані податкові накладні № 20 від 11.05.2016, № 21 від 16.05.2016, № 22 від 18.05.2016.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку на поточні рахунки контрагента на підставі актів надання послуг. Підтвердженням проведеної позивачем оплати є картки рахунків № 631, з яких вбачається рух коштів з поточних рахунків позивача на рахунок контрагента.

А також як доказ здійснення позивачем оплати за отриманні товар (послуги) надано платіжні доручення з відміткою банку про здійснення оплати від 03.08.2016 № 13789, від 06.07.2016 № 13515, від 29.06.2016 № 13404, від 29.06.2016 № 13405, від 29.06.2016 № 13403, від 24.06.2016 № 13374, від 23.06.2016 № 13353, від 15.06.2016 № 13258, від 10.06.2016 № 13213, від 08.06.2016 № 13170, від 08.06.2016 № 13169, від 08.06.2016 № 13168, від 03.06.2016 № 13110, від 01.06.2016 № 13070, від 01.06.2016 № 13071.

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача.

В обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, відповідач посилається на порушення останніми, вказаних в акті перевірки, норм податкового законодавства, відсутність інформації щодо наявності у них основних фондів для виконання визначених договором обов'язків, а також посилається на відмінність номенклатури зареєстрованих податкових накладних від попереднього документального оформленого одержання (купівлі) зазначених в акті перевірки товару (послуг), наявність якої у контрагентів ТОВ Юніон-СТ та ТОВ ТКП Паллада по ланцюгу постачання не підтверджується.

Також в акті перевірки відповідач посилається на ухвалу суду в рамках кримінального провадження № 42015060000000009, згідно якої вбачається, що у провадженні слідчого управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, відкритому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.212 КК України.

У ході розслідування кримінального провадження встановлено, що службові особи ТОВ Компанія Омега Люкс (код ЄДР38569822), у продовж 2013-2014 років, діючи з метою одержання неправомірної вигоди, зловживаючи своїм, службовим становищем, з метою умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), які входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, під час митного оформлення товарів в порушення вимог митного законодавства України та Закону України Про Митний тариф України №584 від 19.09.2013 внесли та подали до митних органів недостовірні відомості щодо коду товару відходів та брухту легованої сталі , що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів (митних платежів) на суму 4932324 грн.

Досудовим розслідуванням, встановлено, що на території м. Києва функціонує група осіб, яка використовуючи реквізити СГД з ознаками ризикових , в т. ч. ТОВ Компанія Омега Люкс , надають послуги щодо експортного та імпортного оформлення ТМЦ використовуючи схеми ухилення від сплати податків, а також надають реально діючим СГД послуги по ухиленню від сплати податків шляхом незаконного формування податкового кредиту від СГД з ознаками ризикових . Суть схеми по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ, полягає в створенні ланцюга транзитних СГД, що начебто купують товари (формують податковий кредит) від СГД, в яких виникає податковий кредит при імпорті (експорті) товарів, від СГД, які продають товари (послуги) за готівку, а документально оформлюють продаж на СГД з ознаками ризикових . Встановлено, що група осіб, що надає реально діючим СГД послуги по ухиленню від сплати податків використовує реквізити значної кількості транзитних СГД з метою надання послуг по незаконному формуванню податкового кредиту для платників ПДВ реального сектору економіки.

Крім того, в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження було отримано ухвалу суду на проведення обшуку за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд 201/203, за якою знаходились офісні приміщення конвертаційного центру. В ході проведення обшуку вилучено печатки, установчі документи, бухгалтерську та податкову звітність наступних підприємств: зокрема: ТОВ Юніон-СТ (код 39924706), ТОВ Валенсія (код 39925186), ТОВ Хеппі-Річ (код 39301824), ТОВ Айвері-Стайл (код 39412754), ТОВ Особа 4 Спецтрейд (код 39911016), ТОВ ТКП Паллада (код 39911021).

Вказані підприємства пов'язані між собою особами, які фактично використовують їх реквізити для формування незаконного податкового кредиту з ПДВ, схематичністю формування незаконного податкового кредиту з ПДВ, службовими особами, реквізити яких використовуються з метою прикриття незаконної діяльності, працівниками, які згідно наданої звітності нібито працюють на СГД, іншими спільними ідентифікуючими ознаками. Відтак, податкові зобов'язання по сплаті до державного бюджету податку на додану вартість від діяльності підприємств-платників ПДВ різних регіонів України незаконно перекладались на підприємства з ознаками фіктивності і до бюджету не сплачувались.

Враховуючи викладене, податковим органом зроблено висновок про фізичну неможливість підприємств-контрагентів здійснення такого об'єму господарської діяльності без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, сортування, пакування тощо та без залучення субпідрядних організацій, в яких відсутні склади, торгівельні точки, бази, виробничі приміщення, цехи, спеціальна техніка, автотранспорт у власності або у оренді у даних підприємств реалізовувало різноманітні послуги. Отже, враховуючи відсутність у контрагентів позивача основних фондів, кваліфікованих трудових ресурсів, на думку відповідача, такі господарські операції відбулись виключно на паперах та не має матеріального наслідку, як того вимагає стаття 198 Податкового кодексу України.

При цьому, зазначено відповідачем, що надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між позивачем та ТОВ ТКП Паллада та ТОВ Юніон-СТ факт їх використання в господарській діяльності позивача, а лише документально фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Разом з тим, суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

Зокрема, як підтверджується матеріалами справи, для здійснення господарської діяльності позивач орендує відкриті площадки, складські та офісні приміщення за адресою м. Київ, вул. Миру, буд. 21 згідно договору № 49-10/2 від 01.06.2010; нежиле приміщення та прибудинкову територію за адресою: м. Київ, вул. Миру, 196 згідно договору № М-19 від 01.11.2013; асфальтовий майданчик за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19 згідно договору № 150 від 30.12.2013.

Також в оренді позивача знаходяться автомобілі, якими безпосередньо здійснюється перевезення вторсировини згідно договору оренди № 25/13 від 25.12.2013 та акту прийому-передачі від 25.12.2013, де визначено перелік автомобілів, що передані позивачу в оренду. Також з метою забезпечення господарської діяльності в сфері збирання та оброблення відходів позивач орендує необхідне обладнання, зокрема: автонавантажувач згідно договору оренди № 52-14/2 від 02.06.2014, автонавантажувач LINDE Н3ОD НЗОО від 10.07.2015, прес для пакування макулатури НРА125А з металічним ланцюговим конвеєром згідно договору оренди № 03- 14, прес для пінопласту згідно договору № 02-14 від 01.01.2014.

Свою діяльність ТОВ Крамар Рісайклінг здійснює на підставі відповідних регламентів, в яких розроблено правила відповідно до яких відбувається технологічний процес оброблення, сортування, зважування та пакування вторсировини, а саме постійний технологічний регламент оброблення макулатури паперової та картонної несортованої від 11.02.2014, постійний технологічний регламент оброблення відходів ПЕТ-пляшки від 05.01.2012, постійний технологічний регламент оброблення відходів полімерних матеріалів і плівок від 05.01.2012; оброблення склотари здійснюється на підставі технічних умов від 01.02.2001.

Отже, одним із основних напрямків діяльність позивача є закупівля вторсировини, у зв'язку з чим позивач заключає з постачальниками відповідні договори купівлі-продажу вторсировини.

Одним із контрагентів позивача, у якого він закупав вторсировину у травні 2016 року було ТОВ Юніон-СТ , з яким укладений договір купівлі-продажу вторсировини № 134-162 від 06.05.2016.

У подальшому придбана у вказаного контрагента вторсировина реалізована позивачем, що підтверджується копіями договорів, специфікацій, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдових відомостей з наступними підприємствами: ТОВ Флєксс , ТОВ Еко-Втор ТОВ Черкасивторресурси , ТОВ Завод покрівельних матеріалів Акваізол .

Також з метою ефективного та своєчасного виконання зобов'язань перед своїми замовниками/постачальниками та у зв'язку з нестачею власних ресурсів, позивач залучав контрагентів для надання ними послуг з організації перевезень автомобільним транспортом, вантажно-розвантажувальні роботи, пакування тощо. Така потреба у залученні інших підприємств на виконання вказаних послуг у позивача виникла, як пояснив останній, у зв'язку з плинністю робочих кадрів на підприємстві та відсутністю в штаті необхідної кількості працівників, які б виконували функцію складування, сортування, вантаження та розвантаження вантажу та надання інших супутніх послуг.

Відповідно до наявної копії наказу директора № 4/12 від 02.04.2012, згідно якого з метою недопущення простою та зриву графіків вивозу ТВП, ВГВ та вторсировини, було прийнято рішення залучати до роботи сторонні підприємства для виконання робіт з сортування, навантаження, розвантаження вторсировини та відходів та здійснення інших супутніх послуг, що мають відношення до виробничо-технологічного процесу ТОВ Крамар Рісайклінг .

На виконання вказаного наказу директора, позивачем у травні 2016 року з метою забезпечення безперебійної діяльності, організації роботи з постачальниками був укладений договір з ТОВ ТКП Паллада № 133-162 від 04.05.2016 та додаткову угоду до нього, про надання послуг із здійснення організації перевезення відходів (ТПВ, ВГВ) та вторинної сировини автотранспортом.

Додатково позивачем надано до матеріалів справи копії звітів з наданих послуг від 11.05.2016 № 20, від 16.02.2016 № 21, від 18.05.2016 № 22; подорожні листи, які підтверджують, що відбувалося переміщення вантажу та відходів (ТВП, ВГП). Перевозки здійснювалися транспортом і водіями позивача, що підтверджується копіями договорів оренди автотранспорту, документами на орендовані авто і накази на призначення водіїв.

Крім того, на підтвердження реальності виконання контрагентами своїх зобов'язань, визначених договорами, позивача надано фотокопії, на яких зображено, як відбувалося сортування та пакування вторсировини.

Таким чином, суд зазначає, що на підтвердження фактичного виконання зазначених операцій з ТОВ ТКП Паллада та ТОВ Юніон-СТ платником подано первинні документи, які мають усі необхідні реквізити первинного документу, оцінивши ці докази за правилами статті 90 КАС України, суд вважає, що вони відображають дійсні факти господарської діяльності та, відповідно, підтверджують дані податкового обліку товариства, сформовані за наслідками цих операцій.

У свою чергу, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи (поставляють йому товари, надають послуги). На момент укладення та виконання спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та внесені в установленому порядку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.

Посилаючись на ухвалу суду в рамках кримінального провадження № 42015060000000009, відповідач жодним чином не довів яким чином воно вплинуло на здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

ГУ ДФС м. Києва не було надано доказів наявності вироку суду відносно позивача та його контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з контрагентами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Також в акті перевірки не наведено добутих у визначений законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Всі ці факти в сукупності вказують на необґрунтованість тверджень контролюючого органу про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.78 КАС України).

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили. Проте таких рішень відповідачем надано не було.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

До того ж слід зазначити, щодо реальності операцій та використання результатів придбаних послуг/виконаних робіт у власній господарській діяльності.

Крім того, на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання саме цих операцій.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи та не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит чи формування валових витрат за наявності факту здійснення господарської операції.

Також, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд вважає, що операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Крамар Рісайклінг задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 02 листопада 2016 року № 0021511404 форми Р про сплату податку на додану вартість у сумі 213 000,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 53 250,00 грн. на загальну суму 266 250,00 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Крамар Рісайклінг (код ЄДРПОУ 32068819) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3993,75 грн. за рахунок асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур