Ухвала

від 26.02.2018 по справі 914/164/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.02.2018 р. Справа№ 914/164/16

За скаргою: Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Галсільліс , м. Старий Самбір Львівської обл., на дії: Старосамбірського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м. Старий Самбір Львівської обл., про: визнання неправомірною постанови Старосамбірського ВДВС ГТУЮ у Львівській області про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї у частині виконання рішення господарського суду Львівської області від 22.03.2016р. у справі №914/164/16 в межах суми, яка передбачена для оплати праці працівників, у справі за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ ВудЮкрейн» , с. Чишки Пустомитівського району Львівської області, до відповідача: Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Галсільліс , м. Старий Самбір Львівської обл., про: стягнення 32060,80 грн. Суддя Козак І.Б. при секретарі Зелінці В.В. Представники: від скаржника: від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 26.01.2018р.), не з'явився, від органу ДВС: не з'явився. 19.01.2018р. на розгляд господарського суду Старосамбірське дочірнє лісогосподарське підприємство обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Галсільліс подало скаргу від 12.01.2018р. про визнання дій начальника Старосамбірського ВДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови від 14.12.2017р. про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї протиправними у частині виконання рішення господарського суду Львівської області від 22.03.2016р. у справі №914/164/16; скасування постанови від 14.12.2017р. про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї у тій частині, яка стосується виконання рішення господарського суду Львівської області від 22.03.2016р. у справі №914/164/16.

Ухвалою суду від 22.01.2018р. залишено без руху зазначену скаргу, надано скаржнику 10-денний строк для усунення допущених ним недоліків. Ухвалою суду від 12.02.2018р. поновлено Старосамбірському ДЛГП Галсільліс строк на подання скарги, розгляд скарги призначено на 22.02.2018р.

20.02.2018р. скаржником подано через канцелярію суду заяву про зменшення вимог за скаргою, у якій просить визнати неправомірною постанову Старосамбірського ВДВС ГТУЮ у Львівській області про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї у частині виконання рішення господарського суду Львівської області від 22.03.2016р. у справі №914/164/16 в межах суми, яка передбачена для оплати праці працівників.

Ухвалою суду від 20.02.2018р. розгляд скарги призначено на 26.02.2018р.

Представник скаржника в судове засідання з'явився, вимоги за скаргою з урахуванням заяви про зменшення вимог підтримав з таких мотивів. 22.03.2016р. господарським судом Львівської області винесено рішення у справі №914/164/16 про стягнення коштів. На виконання вказаного рішення 05.04.2016р господарським судом видано відповідний наказ. Старосамбірським РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області 15.06.2016р. відкрито виконавче провадження №51461951 щодо примусового виконання рішення суду, яке зведене в одне виконавче провадження №51728538. 14.12.2016р. начальником Старосамбірського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській обл. винесено постанову про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї ВП №54401042, відповідно до якої накладено арешт на всі кошти скаржника, які знаходяться в касі підприємства та надходять до неї. Зазначену постанову боржник (скаржник) отримав 20.12.2017р. Зазначена постанова, на думку скаржника є незаконою, оскільки з каси підприємства виплачується заробітна плата, натомість після винесення оскаржуваної постанови боржник немає змоги виплатити заробітну плату працівникам, в результаті чого порушуються права таких працівників на своєчасну та повну виплату заробітної плати.

Державний виконавець у судове засідання 26.02.2018р. не з'явився. На виконання вимог ухвали суду надіслав на електронну адресу суду заперечення проти скарги з додатками. У запереченні просить суд у задоволенні скарги відмовити повністю. Заперечення обґрунтовує положеннями ч. 2-3 ст. 48 та ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» , якими передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання» , статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику» , та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки» , на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. Додатково повідомив, що боржником не вчинено жодних дій, спрямованих на самостійне виконання рішення суду в межах зведеного виконавчого провадження, зокрема і у справі №914/164/16. Крім цього, через касу підприємства виплачено 373' 265,29 грн., така сума навряд чи забезпечує місячний фонд оплати праці працівників. Враховуючи наведене. просив відмовити у задоволенні скарги.

Представник позивача (стягувача) в судове засідання 26.02.2018р. не з'явився, причин неприбуття не повідомив, вимог ухвали суду від 14.02.2018р. не виконав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.03.2016р. у справі №914/164/16 за позовом ТОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» до Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» про стягнення заборгованості, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 20' 198,30 грн. заборгованості та 868,14 грн. понесених витрат на сплату судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

05.04.2016р. господарським судом видано наказ на примусове виконання рішення суду.

15.06.2016р. начальником Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській обл. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51461951 щодо примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 05.04.2016р. №914/164/16.

15.07.2016р. начальником Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області на підставі заяви стягувача винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №51461951.

09.08.2016р. заступником начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби - начальником Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській обл. винесено постанову про передачу виконавчих проваджень, згідно котрої матеріали зведеного виконавчого провадження №51728538 (в т.ч. ВП №51461951) були передані з Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській обл. до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській обл.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.12.2016р. скасовано, зокрема, постанову державного виконавця ВПВР УДВС правління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї ЗВП №50871238 від 08.09.2016 року у тій частині, яка стосується виконання рішення господарського суду Львівської області від 22.03.2016р. у справі №914/164/16. Вказана ухвала у встановленому законом порядку набрала законної сили та була мотивована неправомірністю дій державного виконавця щодо винесення постанови з огляду на те, що з каси підприємства здійснювалася виплата заробітної плати.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській обл. про передачу матеріалів виконавчого провадження від 29.12.2016р. ВП №51461951, виконавче провадження №51461951 було передано для виконання до Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській обл.

У зв'язку з невиконанням боржником вимог виконавчого документа, 14.12.2017р. начальником Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській обл. винесено постанову про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї ВП №54401042, відповідно до якої накладено арешт на кошти, що знаходяться у касі боржника (скаржника) або надходять до неї, в т.ч. по наказу господарського суду Львівської області від 05.04.2016р. №914/164/16.

Таку постанову скаржник вважає незаконною, оскільки з каси підприємства-боржника здійснюється виплата заробітної плати працівникам.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (положення ч. 1 ст. 327 ГПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 339, п. «а» ч. 1 ст. 340 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (положення ч. 1 ст. 13 Закону).

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону встановлено, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 48 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання» , статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику» , та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки» , на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Приписами ч. 1-4 ст. 56 Закону визначено, зокрема, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Невиконання боржником наказу господарського суду Львівської області від 05.04.2016р. №914/164/16 слугувало підставою для арешту коштів, які знаходяться та надходять до каси боржника та винесення у зв'язку з цим оскаржуваної постанови.

Разом з тим, як встановлено судом з витягів з Касової книги Старосамбірського дочірнього ЛГП ОКСЛГП «Галсільліс» за 2017р., до винесення оскаржуваної постанови з каси боржника здійснювалася виплата заробітної плати працівникам.

Із врахуванням викладеного суд зазначає, що винесення начальником Відділу Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській обл. постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї ВП №54401042, унеможливило виплату заробітної плати з каси підприємства. Відтак, винесення оскаржуваної постанови є неправомірною, виходячи з наступного.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Так, ст. 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом ст. 115 КЗпП України, ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» передбачено, що кожен громадянин має право на заробітну плату, яка повинна виплачуватися регулярно у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим трудовим колективом органом.

Положеннями ч. 5 ст. 97 КЗпП України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

З огляду на наведені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд прийшов до висновку, що дана скарга в частині, яка стосується виконання рішення господарського суду Львівської області від 22.03.2016р. у справі №914/164/16 та тій частині, що стосується сум, які передбачені для виплати заробітної плати підлягає задоволенню, оскільки постанова прийнята державним виконавцем без дотримання необхідного балансу між негативними наслідками для трудових прав, свобод та інтересів працівників боржника і цілям, на досягнення яких спрямована оскаржувана постанова.

Суд наголошує, що виплата працівникам заробітної плати є пріоритетною перед погашенням заборгованості перед іншими кредиторами, натомість винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів, що перебувають в касі боржника та надходять до неї виключають та водночас унеможливлюють своєчасну виплату заробітної плати, що призводить до грубого порушення конституційних прав громадян - працівників Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» .

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343-345 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Cкаргу Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» задоволити.

2. Визнати неправомірною постанову Старосамбірського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 14.12.2017р. про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї у частині виконання рішення господарського суду Львівської області від 22.03.2016р. у справі №914/164/16 в межах суми, яка передбачена для оплати праці працівників.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 27.02.2018р.

Суддя Козак І.Б.