Ухвала

від 26.02.2018 по справі 904/3663/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

УХВАЛА

26 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 904/3663/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 (головуючий суддя Іванов О.Г., судді Широбокова Л.П., Дармін М.О.) у справі №904/3663/17

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист", Товариства з обмеженою відповідальністю "Франко Трейд"

про стягнення 42 976,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

09.11.2017 через Дніпропетровський апеляційний господарський суд Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" повторно подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 у справі №904/3663/17 після повернення вперше поданої касаційної скарги на зазначене судове рішення ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2017 на підставі пунктів 1, 6 частини 1 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2018 справа №904/3663/17 передана на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Суховий В.Г.- головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.

Статтями 111 та 111-3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) встановлено порядок подання та оформлення касаційної скарги.

Пунктом 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) встановлено, що касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Щодо належного обґрунтування вимог скарги, то Суд зазначає, що процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок вказати про порушення або неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, які саме норми порушено чи застосовано неправильно, і в чому саме полягає це порушення або неправильне застосування.

Тобто, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Проте, в поданій касаційній скарзі скаржник вдався до цитування загальних норм права, які регулюють укладання договору, і вказує, що їх не застосовано судом, проте не зазначив, які норми застосовані неправомірно, невірно застосовані, або порушені господарськими судами, натомість спонукає до переоцінки наявних у справі доказів.

Натомість доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться лише до аналізу наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приписами пункту 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017) також передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 № 2147-VІІІ) такими підставами є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, тобто підстави аналогічні тим, що закріплювалися у пункті 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017).

Разом з тим, приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017) встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, враховуючи, що касаційна скарга зводиться до переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, а також викладення обставин справи без належного обґрунтування порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, така скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.

Також колегія суддів відзначає, що положення повторно поданої касаційної скарги дублюють попередню редакцію касаційної скарги, яку вже було повернуто судом касаційної інстанції ухвалою від 31.10.2017 на підставі пункту 6 частини 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017.

Згідно частини 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 № 2147-VІІІ) надають право скаржнику на виправлення допущених при поданні касаційної скарги недоліків, то частина 4 цієї ж статті є імперативною, не передбачає такого права і застосовується Судом у разі виявлення недоліків, що підпадають під її дію.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про застосування до поданої касаційної скарги наслідків, передбачених пунктом 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 № 2147-VІІІ) у вигляді повернення скарги без розгляду.

Враховуючи приписи підпункту 11 пункту 1 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, якщо касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, вона підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ).

Керуючись підпунктом 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 234, 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 № 2147-VІІІ), статтями 107 - 111 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017), суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 у справі №904/3663/17 не приймати до розгляду і повернути скаржнику.

2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з доданими до скарги матеріалами, в тому числі оригінал платіжного доручення №PROM0B5W6M від 30.08.2017 на суму 1920,00 грн., іншим учасникам справи-копію ухвали.

3. Касаційну скаргу залучити до матеріалів справи №04/3663/17, копію направити -скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.