Рішення

від 18.05.2007 по справі 3/156-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/156-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2007 р.                                                                              Справа № 3/156-07

за позовом     Комунального підприємства „Васильківтепломережа”, м. Васильків

до                    Міського відділу культури Васильківської міської ради, м. Васильків

про                  стягнення 66 309,13 грн.

                                                                                                           Суддя  Коротун О.М.

Представники:

позивача      Кашуба Л.Г. –представник за довіреністю № 47 від 23.01.2007р.;

відповідача  Залізна Т.М. –представник за довіреністю № 221 від 14.05.2007р.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 18.05.2007 року було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області звернулась з позовом Комунальне підприємство „Васильківтепломережа” (далі –Позивач) до Міського відділу культури Васильківської міської ради (далі –Відповідач)  про стягнення 67 166,84 грн., з яких 40 648,85 грн. –основний борг, 7 027,37 грн. –пеня, 15 752,24 грн. –інфляційних та 3 738,38 грн. –3% річних.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору № 4/4 від 01.10.2002р. на споживання теплової енергії, необхідністю стягнення штрафних санкцій в зв'язку з простроченням платежу та позивач просив покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2007 р. було порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Зобов'язано учасників судового процесу подати суду певні документи, вчинити певні дії та направити в судове засідання 15.05.2007 р. поважних представників.

15.05.2007р. в судовому засіданні було оголошено перерву на підставі ст. 77 ГПК України до 18.05.2007р.

В судовому засіданні 18.05.2007р. позивач подав в порядку ст. 22 ГПК України заяву № 310 від 18.05.2007р. про уточнення позовних вимог. в яких просив стягнути з відповідача 66 309,13 грн., з яких 40 648,85 грн. –основний борг, 6 978,60 грн. –пеня, 15 038,92 грн. –інфляційних та 3 642,76 грн. –3% річних.

В судовому засіданні відповідач подав відзив на позовну заяву № 47/01-06 від 11.05.2007р., в якому основний борг визнав в сумі 40 648,85 грн., проти нарахованих штрафних санкцій заперечив, з підстав того, що фінансування відповідача здійснюється за рахунок місцевого бюджету в межах кошторисних призначень.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Міський відділ культури Васильківської міської ради (відповідно до довідки № 1104/2003р.) є юридичною особою, яка фінансується за рахунок бюджету.

01.10.2002р. між Комунальним підприємством „Васильківтепломережа” та Міським відділом культури Васильківської міської ради був укладений договір № 4/4 на споживання теплової енергії (далі –Договір).

В силу ст. 4, 151 ЦК УРСР між сторонами виникли зобов'язання.

Враховуючи, що станом на день розгляду справи цивільно-правові відносини, що виникли між сторонами продовжували існувати, до них застосовуються, як норми ЦК УРСР, так і Цивільного Кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004р., оскільки згідно прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набирання ним чинності.

Відповідно до п. 1.1. Договору, предметом договору є забезпечення позивачем об'єктів відповідача тепловою енергією в кількості та об'ємах, які зазначені у Додатку № 1 цього Договору, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбачені цим договором.

Згідно абз. 2 п. 3.1 Договору, поставлена для потреб бюджетних установ теплова енергія оплачується грошовими коштами шляхом перерахування її вартості на рахунок позивача, не пізніше наступних за розрахунковим місяцем 5 банківських днів.

Відповідно до п. 3.2.1. Договору для бюджетних організацій за 1 Гкал 72,48 грн., в тому числі ПДВ 20% - 12,08 грн.

Позивач забезпечив, а відповідач отримав теплову енергію на загальну суму 98 639,85 грн., проте сплатив лише 57 991 грн.

Згідно ст. 161 ЦК УРСР (який діяв на час виникнення зобов'язання), зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 162 ЦК Української РСР одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач надіслав на адресу відповідача боргову вимогу № 666 від 21.11.2006р., в якій посилаючись на норми матеріального права, просив сплатити заборгованість у розмірі 40 648,85 грн.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів сплати боргу в повному обсязі матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконує свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу послуги з постачання теплової енергії в повному обсязі за період з січня –квітня та жовтня –грудня 2004р., про що свідчать виставлені позивачем відповідачу рахунки № 952 від 19.02.2004р., № 1003 від 24.03.2004р., № 1117 від 21.04.2004р., № 1390 від 26.11.23006р. та № 1514 від 22.12.2004р., що містяться в матеріалах справи та акт звірки розрахунків станом на 29.05.2006р., відповідно до якого відповідач визнав борг у сумі 40 648,85 грн. (про що також зазначив у поданому відзиві).

Відповідно до абзацу другого пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України та абзацу другого пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, які набрали чинності 01.01.2004р. до відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями цих Кодексів, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Оскільки правовідносини між сторонами станом на 01.01.2004р. продовжували існувати,  то суд при розгляді справи застосовує норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання,  які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України  з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних  умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, в порушення умов договору та прийнятих на себе зобов'язань за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, в зв'язку з чим станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 40 648,85 грн., що визнано відповідачем у поданому відзиві.

Також, позивачем нарахована пеня за дні прострочки у відповідності до п. 4.3. Договору за період з 09.04.2004р. по 10.06.2006р., що складає 6 978,60 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч.1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до п. 4.3. Договору, відповідач у разі несвоєчасної сплати рахунків за спожиту теплову енергію, сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, як це передбачено Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Частиною 6 ст. 232 ГК України, передбачено, що строк стягнення пені обмежується шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Інше може бути встановлено спеціальним законом або договором, умови даного договору такі умови не містять.

Позивач нарахував пеню за період з 09.04.2006р. по 09.04.2007р. Проте, вищенаведені норми права, містять обмеження щодо періоду стягнення пені, а саме стягнення пені обмежується шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем не правильно нараховано пеню за один рік.

Тому пеня повинна була бути нарахована за шість місяців, проте суд на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшує її розмір до 1 грн.

Як вбачається з поданих документів, а саме кошторису, звіту про виконання загального фонду кошторису установи, довідки Васильківського управління Державного казначейства за № 113/07-06 від 16.05.2007р., борг виник через непередбаченість коштів у кошторисі на 2007 рік та їх відсутності на рахунках відповідача, також судом враховується, що позивач нарахував до стягнення крім пені, інфляцію та річні за значний період часу, які стягуються судом, тому покладання на сторону значної суми стягнення може призвести до паралізації діяльності відповідача, який є неприбутковою організацією, яка фінансується з місцевого бюджету в межах кошторисних призначень.

Судом враховується, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками позивача, тому суд зменшує розмір санкцій. При цьому зазначає, що відповідач у більшій частині виконав взяті на себе зобов'язання.

З урахуванням наведеного, господарський суд частково задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення пені до 1 грн., згідно з п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 15 038,92 грн. –інфляційних за період з квітня 2004р. по березень 2007р. та 3% річних у розмірі 3 642,76 грн. за період з 09.04.2004р. по 09.04.2007р.

Розрахунок позивача відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до абз. 7 п. 26 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається.

В зв'язку з чим, судові витрати по сплаті державного мита підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського відділу культури Васильківської міської ради (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 2, код ЄДРПОУ 23566810; р/р 254256 в АППБ „Аваль”, МФО 321994; р/р 35412001000248, р/р 35411002000248, р/р 35419004000248, р/р 35418005000248, р/р 35417006000248, р/р 35416007000248, р/р 35415008000248 в Васильківському УДК ГУДКУ у Київській області) на користь Комунального підприємства „Васильківтепломережа” (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 60а, код ЄДРПОУ 31916457; р/р 2600717726001 в АБ „Київська Русь”, МФО 319092) 40 648,85 грн. (Сорок тисяч шістсот сорок вісім грн. 85 коп.) основного боргу, 15 038,92 грн. (П'ятнадцять тисяч тридцять вісім грн. 92 коп.) –інфляційних, 1 грн. (Одна грн. 00 коп.) пні, 3 642,76 грн. (Три тисячі шістсот сорок дві грн. 76 коп.) –3% річних, а також судові витрати: держмито у розмірі 593,31 грн. (П'ятсот дев'яносто три грн. 31 коп.) та 105,58 грн. (Сто п'ять грн. 58 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті задоволеня позових вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

18.05.2007р.

Суддя