Постанова

від 27.02.2018 по справі 904/5753/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.20182 року Справа № 904/5753/16

м. Дніпро

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача ,

суддів: Коваль Л.А., Білецької Л.М.

за участю секретаря судового засідання : Ковзикова В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод (м. Дніпро) на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2017р., ухваленого суддею Васильєвим О.Ю. в м. Дніпрі з оголошенням вступної і резолютивної частини ухвали о 10:31, повний текст якої складено 28.12.2017р., у справі №904/5753/16

за заявою: товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ Біліс (м. Дніпро) про заміну сторони виконавчого провадження у справі

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Доркомплект (м. Дніпро)

до: приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод (м. Дніпро)

про: стягнення 236967,60 грн. заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Доркомплект (м. Дніпро) до приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод (м. Дніпро) складались зі стягнення 236967,60 грн. заборгованості за договором поставки від 01.03.2016р. №16052 і стягнення судового збору у сумі 3554,51 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2016р. у справі №904/5753/16 позовні вимоги були задоволені повністю. 12.08.2016 на виконання рішення суду у справі №904/5753/16 було видано відповідний наказ.

20.12.2017р. товариством з обмеженою відповідальністю ПКФ Біліс до господарського суду Дніпропетровської області була подана заява про заміну сторони виконавчого провадження в порядку ст. 334 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2017р. заяву ТОВ ПКФ Біліс задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) - товариство з обмеженою відповідальністю Доркомплект (м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158Б, код ЄДРПОУ 39119529) у виконавчому провадженні № 55403507, яке перебуває на виконанні Центрального ВДВС м. Дніпро та відкрито 19 грудня 2017 року для виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2016р. по справі № 904/5753/16 на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю ПКФ Біліс (49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський буд. 35, кімната 208; код ЄДРПОУ 39992247).

Не погодившись із прийнятою ухвалою суду, приватне акціонерне товариство Дніпропетровський тепловозоремонтний завод - відповідач подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 28.12.2017р. і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Скаржник вважає рішення незаконним, оскільки судом не були досліджені всі обставини справи. Судом не враховано, що між сторонами договору поставки відсутні правовідносини правонаступництва у зобов'язанні. Сторони договору відступлення права вимоги передбачили здійснення заміни стягувача на стадії виконавчого провадження шляхом укладення цивільно-правового договору без заміни кредитора у основному зобов'язанні, що не передбачено чинним законодавством. До того ж, вказує відповідач, сума заборгованості на день укладення договору про відступлення права вимоги вже була сплачена. В ході розгляду заяви місцевий господарський суд не перевірив і не надав правової оцінки тій обставині, що ТОВ Доркомплект , за заявою якої 19.12.2017р. було відкрито виконавче провадження, за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 14.07.2017р. припинило свою діяльність. Суд розглянув справу та здійснив заміну, як сторони так і стягувача у виконавчому провадженні - припиненої юридичної особи ТОВ Доркомплект при умові, що за заявою неіснуючої (ліквідованої) особи було відкрито апеляційне провадження. Крім того, відповідач вказує, що в порушення ст.334 ГПК України суд не повідомив його про призначення дати його заяви до розгляду.

Товариства з обмеженою відповідальністю Доркомплект і товариство з обмеженою відповідальністю ПКФ Біліс - відзиви на апеляційну скаргу не надали, представники зазначених осіб у судове засідання не явилися.

08.02.2018р. відповідачем до суду апеляційної інстанції подано письмове клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, що підтверджують обставини справи. Товариство надало копії платіжних документів і виписок з поточного рахунку за 07.09.2016р і 28.10.2016р., що підтверджують фактичне припинення боргових зобов'язань, з підстав виконання обов'язку по сплаті заборгованості, проведеного належним чином на користь ТОВ Доркомплект , що мало місце до дати укладання договору про відступлення права вимоги.

Відповідно до частин 1 і 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В обґрунтування обставин неможливості подання вищенаведених доказів до суду першої інстанції відповідач посилається на неповідомлення його про дату судового засідання, в якому розглядалась заява про заміну сторони виконавчого провадження, що є порушенням ч.3 ст. 334 ГПК України

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2017р. про прийняття і призначення розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження на 28.12.2017р. була направлена всім сторонам у справі, що підтверджується штемпелем вихідної кореспонденції суду на обороті ухвали (вих. №58070 від 22.12.2017р.). В той же час з наданої відповідачем копії поштового конверту господарського суду вбачається, що ухвала суду фактично була направлена на адресу товариства лише 25.12.2017р. (а.с.159), а прийнята відділенням поштового зв'язку до пересилання 27.12.2017р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4903811546270 (а.с.106) і інформацією про пошук поштового відправлення, роздрукованої з сайту Укрпошти (а.с.160).

Відповідач отримав ухвалу суду лише 03.01.2018р., після прийнятої оскаржуваної ухвали.

Суд першої інстанції не врахував нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013р. №958, що згідно п.1 ч. 1 і ч.2 складають 4 дні і які не виконуються відділеннями поштового зв'язку. Тобто, навіть якщо обчислювати 4 дні з дня фактичного відправлення ухвали судом - з 25.12.2017р., то навіть в цьому разі відповідач повинен був отримати ухвалу не раніше 29.12.2017р., тобто після дня призначеного судового засідання.

За наведених обставин подане клопотання про залучення додаткових доказів підлягає задоволенню.

20.02.2018р. відповідачем були подані тезисні пояснення апеляційної скарги, в яких наведена хронологія обставин справи та підтверджено правове обґрунтування, на яке опирався скаржник в апеляційній скарзі і в клопотанні про долучення документів.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №116/18 від 09.02.2018р. у зв'язку з перебуванням у відрядженні головуючого судді Паруснікова Ю.Б.(доповідач) проведено повторний автоматизований розподіл судової справи. Справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Євстигнеєв О.С. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Білецька Л.М., яку було прийнято до свого провадження і призначено апеляційний розгляд справи на 27.02.2018р. на 14:30.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухав представників відповідача, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2016р. у справі № 904/5753/16 задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Доркомплект (м. Дніпро) до приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод (м. Дніпро) про стягнення 236967,60 грн. заборгованості за договором поставки від 01.03.2016р. №16052 і стягнення судового збору у сумі 3554,51 грн. На виконання рішення судом 12.08.2016р. видано наказ зі стром для пред'явлення до 13.08.2017р.

19.12.2017р. державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області прийнято постанову ВП №55403507 про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеного наказу суду.

20.12.2017р. ТОВ ПКФ Біліс звернулось до місцевого господарського суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження в порядку ст. 334 ГПК України. В обґрунтування заяви товариство вказало, що є правонаступником зобов'язань ТОВ Доркомплект щодо вимог на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2016р. у справі №904/5753/16 і договору про відступлення права вимоги від 25.01.2017р.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 28.12.2017р. задовольнив заяву ТОВ ПКФ Біліс , враховуючи надані заявником договір про відступлення права вимоги і постанову держвиконавця про відкриття виконавчого провадження та вказав про відсутність заперечень від відповідача і не надання доказів сплати заборгованості.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду не погоджується з прийнятою ухвалою суду першої інстанції в силу наступного:

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. Згідно ч.1 цієї статті кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

25.01.2017р. між ТОВ Доркомплект (первісний кредитор) і ТОВ ПКФ Біліс (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги. За умовами договору він спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, Первісним кредитором ОСОБА_1 кредитору права вимоги, належного Первісному кредитору, в межах якого ОСОБА_1 кредитор стає кредитором за рішеннями господарського суду Дніпропетровської області, зокрема, від 12 серпня 2016 року по справі №904/5753/16, за яким Приватне акціонерне товариство Дніпропетровський тепловозоремонтний завод …, яке надалі іменується Боржник , зобов'язане сплатити на користь Первісного кредитора грошову суму в розмірі 236967,60 грн. основного боргу, 3554,51 грн., витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до п. 5 договору до ОСОБА_1 кредитора переходить право вимоги Первісного кредитора за рішенням суду, в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав.

Тобто, сторони договору відступлення права вимоги передбачили здійснення заміни сгягувача на стадії виконавчого провадження шляхом укладення цивільно-правового договору без заміни кредитора у основному зобов'язанні, що не передбачено чинним законодавством.

Верховний Суд України в постанові від 19.08.2014р. у справі №3-56гс14 вказав: заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

Отже, при укладенні оспорюваного договору уступки права вимоги сторони у справі, яка переглядається, не замінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

За приписами ч. 3 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК України).

Судом першої інстанції не враховано, п. 13.6 договору постачання №16052 від 01.03.2016р., яким сторони погодили, що правочин з передачі прав і обов'язків Постачальника (ТОВ Доркомплект ) третім особам допускається тільки по письмовому узгодженню з Замовником (ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод ).

Відповідач заперечує узгодженням з ним правочину з передачі прав і обов'язків Постачальника до іншої юридичної особи, а ТОВ ПКФ Біліс не надав доказів наявності згоди ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод на відступлення прав і обов'язків за договором.

До того ж ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод в підтвердження виконання судового наказу про стягнення суми заборгованості надало копії платіжних доручень №4887 від 28.10.2016р., №3917 від 07.09.2016р. і №4886 від 28.10.2016р. та копії виписок з поточного рахунку товариства за 07.09.2016р. і 28.10.2016р. Дати платіжних документів свідчать про те, що заборгованість була сплачена ще до укладання договору про відступлення права вимоги, а отже зобов'язання за договором поставки від 01.03.2016р. №16052 в силу ст.599 ЦК України є припиненим.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правовим висновком Верховного Суду України у справі № 6-459цс17 від 05.07.2017р. згідно з нормами наведеного чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Враховуючи викладене, при здійсненні заміни сторони в силу процесуального правонаступництва з підстав заміни кредитора в зобов'язанні, підлягає встановленню дійсність переданого зобов'язання і його існування на момент переходу прав.

За ч. 1 ст. 517 ГПК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Пунктом 8 договору про відступлення права вимоги від 25.01.2017р. сторони погодили, що протягом 10 робочих днів з дати набрання чинності цим договором Первісний кредитор передає ОСОБА_1 кредитору всі відповідні документи, зазначені в п. 3 цього договору, з яких випливає право вимоги, що відступається за цим договором.

Відповідачем правильно звернуто увагу на те, що, виходячи з п. 3 договору ОСОБА_1 Кредитору передано право вимоги, що виникло на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5753/16 від 12.08.2016р. Проте, рішення від цієї дати у даній справі не існує. Від цієї дати судом ТОВ Доркомплект було видано наказ, але наказ від Первісного кредитора - ОСОБА_1 умовами договору про відступлення права вимоги не передавався. Тобто, фактично документи, які засвідчують права, що передаються ОСОБА_1 кредитору передані не були.

Вищенаведені обставини і правові норми позбавляли ТОВ ПКФ Біліс посилатись на договір про відступлення права вимоги від 25.01.2017р. як на доказ переходу до нього від ТОВ Доркомплект зобов'язань за договором поставки.

Згідно ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).

Аналогічні приписи були викладені і в старій редакції Кодексу (яка діяла до дійсного строку для пред'явлення наказу у цій справі).

За приписами ч. 1 ст. 115, ст. 116 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження . Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 11 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ Про виконавче провадження Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Частиною 1 ст. 12 Закону встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років , крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Такі строки пред'явлення виконавчих документів до виконання діяли і на день видачі наказу місцевим господарським судом, а отже не дивлячись на те, що в порушення Закону суд видав наказ від 12.08.2016р., який є дійсним для пред'явлення лише до 13.08.2017р., постанова державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра про відкриття виконавчого провадження від 19.12.2017р. ВП №55403507 була прийнята в межах встановленого чинним законодавством строку.

В той же час під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження місцевим господарським судом не перевірено, що на день прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження стягувач за судовим наказом - ТОВ Доркомплект припинив свою діяльність. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ Доркомплект (ідентифікаційний код юридичної особи 39119529) за номером 11031170013042000 міститься запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи: Державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом; 14.07.2017 . На підтвердження відповідачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.12.2017р. Таким чином, виконавче провадження було відкрито за заявою ліквідованої особи, а новий кредитор, як встановлено вище звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження після сплати боржником суми заборгованості за договором поставки.

Відповідачем надано докази направлення первісному кредитору, новому кредитору, а також відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області платіжних документів, що підтверджують сплату суми заборгованості за договором, що підтверджується копіями фіскальних чеків і описами вкладення у листи від 07.02.2018р. (а.с.151-155).

Крім того, зі змісту оскаржуваної ухвали суду вбачається, що і ТОВ ПКФ Біліс і сам суд були ознайомлені з платіжними документами (під час подання відповідачем заяви про визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню), натомість суд вказав, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження тієї обставини, що ним сплачена заборгованість (стягнута відповідно до вищенаведеного судового рішення). Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду не може погодитись з таким висновком, оскільки в платіжних дорученнях №4887 від 28.10.2016р., №3917 від 07.09.2016р. і №4886 від 28.10.2016р. в графі призначення платежу вказана оплата за договором №16052 від 01.03.2016р., тобто за договором поставки, який був предметом спору у даній справі.

Як вбачається з п. 14.2. договору поставки він набрав чинності з моменту підписання та діяв до 31 грудня 2016 року. Тобто, заборгованість була сплачена відповідачем до закінчення терміну дії договору.

ТОВ ПКФ Біліс отримання суми заборгованості не спростував. Посилання місцевого господарського суду на те, що в платіжних документах не вказано, що сума стягнена на виконання рішення суду, не спростовує факт сплати заборгованості відповідачем за договором.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд Дніпропетровської області прийняв ухвалу з неповним з'ясуванням обставин що мають значення для справи і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з відповідачем, що місцевим господарським судом також були порушені і норми процесуального права.

Частиною 3 ст. 334 ГПК України встановлено, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

В даному випадку повідомлення учасників справи визнано законом обов'язковим. Тому дотримання процесуальних прав сторін залежить від добросовісності виконання норм процесуального права і чинного законодавства щодо забезпечення вручення судових повісток судом і працівниками ДП Укрпошта .

Основоположним процесуальним правом особи, яка бере участь у справі, є право бути належно повідомленою про дату, час і місце судового розгляду.

Частиною 4 ст. 120 ГПК України встановлено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Як було встановлено вище суд першої інстанції зазначених вимог не дотримався. Судова повістка з ухвалою про призначення розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження була направлена у термін, що не забезпечував своєчасне отримання відповідачем ухвали суду. Тобто, суд позбавив сторону права бути присутньою у судовому засіданні і надати заперечення щодо поданої заяви.

Отже, ухвала місцевого господарського суду є такою, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п.2 ч.1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод (м. Дніпро) задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2017 року у справі №904/5753/16 скасувати.

Відмовити в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю ІІКФ Біліс про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) - товариства з обмеженою відповідальністю Доркомплект (м. Запоріжжя, пр.. Соборний, буд.158Б, код ЄДРПОУ 39119529) у виконавчому провадженні №55403507, яке перебуває на виконанні Центрального ВДВС м. Дніпро та відкрито 19 грудня 2017 року для виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2016р. по справі №904/5753/16 на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю ПКФ Біліс (49000, м. Дніпро, пр.. Слобожанський, буд. 35, кімната 208, код ЄДРПОУ 39992247).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ Біліс (49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 35, кім. 208, ідентифікаційний код юридичної особи 39992247) на користь приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод (49038, м. Дніпро, вул.. Академіка Белелюбського, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 00659101) 1762 грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст. 147, 148, 150, 155, 327 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів в порядку, встановленому ст. 288 ГПК України.

(постанова складена у повному обсязі 28.02.2018 року)

Головуючий суддя О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.А.Коваль

ОСОБА_2