Постанова

від 26.02.2018 по справі 914/3718/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. Справа № 914/3718/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Малех І.Б.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

секретар судового засідання: Кришталь М.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Будинкоуправління №4 (Липники) КЕВ м.Львова, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с.Солонка, б/н від 15.12.2017

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 (суддя Фартушок Т.Б.)

за скаргою: Приватного підприємства «Майстер-РоС» , б/н від 18.12.2017 на постанову державного виконавця Пустомитівського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 від 28.02.2017 ВП №50390258 про повернення Стягувачу наказу Господарського суду Львівської області від 05.02.2016 про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2016

у справі №914/3718/15

за позовом: Приватного підприємства «Майстер-РоС» , Львівська обл., м.Львів

до відповідача: Будинкоуправління №4 (Липники) КЕВ м.Львова, Львівська обл.., Пустомитівський р-н, с.Солонка

про стягнення боргу за договором

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - адвокат (довіреність від 23.02.2018р.);

від відповідача: ОСОБА_4 - представник (довіреність від 23.02.2018р. № 10); ОСОБА_5- т.в.о. начальника (наказ №144 від 15.06.2016р.)

від Органу ДВС: не з`явились

Відповідно до п.9 ч.1 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України в редакції від 15.12.2017р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.12.2017р. у справі № 914/3718/15 (суддя Фартушок Т.Б.) визнано правомірними доводи Приватного підприємства Майстер-РоС , викладені у скарзі від 09.11.2017р. вх. №4681/17 на постанову державного виконавця Пустомитівського районного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 від 28.02.2017р. ВП №50390258 про повернення Стягувачу наказу Господарського суду Львівської області від 05.02.2016р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2016р. у справі №914/3718/15. Визнано недійсною постанову державного виконавця Пустомитівського районного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 від 28.02.2017р. ВП №50390258 про повернення Стягувачу наказу Господарського суду Львівської області від 05.02.2016р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2016р. у справі №914/3718/15.

Приймаючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що оскаржувана постанова державного виконавця Пустомитівського районного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, прийнята з неповним вжиттям всіх передбачених Законом України Про виконавче провадження заходів, необхідних для примусового виконання судового рішення, оскільки в ній не зазначено про наявність майна та грошових коштів боржника - Будинкоуправління №4 (Липники) КЕВ м. Львова, так як, в силу приписів ст. 95 ЦК України філія наділяється майном юридичної особи, яка її створила.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Будинкоуправлінням № 4 (Липники) КЕВ м.Львова (Боржник) подано апеляційну скаргу, в якій ухвалу суду вважає безпідставною та винесеною з порушенням норм процесуального права, відтак просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні та стягувачем не надані докази наявності у боржника грошових коштів та порушення державним виконавцем Пустомитівського ВДВС ГТУЮ у ЛО положень Закону України Про виконавче провадження .

Скаржник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судовому засіданні проти доводів наведених скаржником заперечив та просить ухвалу господарського суду Львівської області від 12.12.2017р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Орган ДВС, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали суду від 25.01.2018р.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника та відповідача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.01.2016р. у справі №914/3718/15 (суддя Фартушок Т.Б.), яке набрало законної сили задоволено частково позов Приватного підприємства Майстер-РоС до Будинкоуправління №4 (Липники) КЕВ м.Львова про стягнення боргу за договором. Ціна позову 238404,52 грн. Стягнуто з Будинкоуправління №4 (Липники) КЕВ м.Львова на користь Приватного підприємства Майстер-РоС 237273,21грн. основного боргу, 3559,10грн. судового збору. В частині стягнення 1131,31грн. пені провадження у справі припинено (а.с. 93-101).

05.02.2016р. місцевий господарський суд видав наказ про виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2016р. у справі №914/3718/15 (а.с. 104).

Постановою державного виконавця Пустомитівського Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 від 28.02.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с. 118), повернуто ПП Майстер-РоС (Стягувач) вищезазначений наказ № 914/3718/15 від 05.02.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП Майстер - Рос (Стягувач) на адресу Господарського суду Львівської області було подано скаргу вх. № 4681/17 від 09.11.2017р. на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с. 111-113), в якій останній просив скасувати вищезазначену постанову.

Зокрема зазначає що, державним виконавцем були арештовані кошти на рахунках Боржника, проте не вказано, що Боржником відкрито інші рахунки, на яких були наявними кошти, достатні для виконання наказу Господарського суду Львівської області від 05.02.2016р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2016р. у справі №914/3718/15. Крім того, після винесення постанови про накладення арешту державним виконавцем, в порушення вимог ч.1ст.18 Закону України Про виконавче провадження , не вжито заходів до виявлення інших рахунків та не перевірено коштів на рахунках Боржника. З підстав наведеного Стягувач робить висновки про те, що державним виконавцем не здійснено всіх передбачених Законом України Про виконавче провадження заходів щодо своєчасного і повного виконання згаданого наказу.

Окрім того, Стягувач зазначає, що державний виконавець не звернув увагу на те, що в Боржника існують відокремлені підрозділи і не з`ясував наявності чи відсутності в цих відокремлених підрозділів коштів чи майна, які можуть бути використані для виплати Стягувачу належних йому коштів.

Також, як на підставу своїх доводів, ПП Майстер-Рос (Стягувач) покликається на те, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови, всупереч приписам п.2 ст. 2 та ч.ч.1-3 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень не надав відповідної інформації керівнику відділу ДВС для подальшого подання до центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів на виконання наказу Господарського суду Львівської області від 05.02.2016р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2016р. у справі №914/3718/15.

Оскаржуваною ухвалою, місцевий господарський суд визнав правомірними доводи Приватного підприємства Майстер-РоС , викладені у скарзі від 09.11.2017р. вх. № 4681/17 та визнав недійсною постанову державного виконавця Пустомитівського ВДВС ГТУЮ У ЛО про повернення виконавчого документа стягувачу, що слугувало підставою звернення Будинкоуправління № 4 (Липники) КЕВ м.Львова (Боржник) до суду апеляційної інстанції з даною апеляційною скаргою.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Згідно з статтею 124 Конституції України судові рішення постановляються судами іменем України та є обов`язковими для виконання на всій території України. У відповідності до вимог частини 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинної на момент винесення судом оскаржуваної ухвали) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ч.1 ст. 116 ГПК України в редакції чинної на момент винесення судом оскаржуваної ухвали).

В силу положень статті 1 Закону України Про виконавче провадження (у редакції чинній станом на момент винесення оскаржуваної Постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону , а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів, щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1ст.18 Закону України Про виконавче провадження).

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону України Про виконавче провадження).

У відповідності до п.п.1 та 5 ч.1 ст. 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Приписами ч.ч.1 та 3 ст. 95 ЦК України встановлено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

В матеріалах справи міститься Наказ Начальника Будинкоуправління № 4 (Липники) Квартирно експлуатаційного відділу м. Львова №11 від 02.02.2015р. Про утворення філії № 1 Будинкоуправління № 4 (Липники) КЕВ м. Львова (а.с. 114)

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч.8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження ).

У відповідності до статті 1 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження (далі рішення суду) та особливості їх виконання.

Держава гарантує виконання судових рішень та виконавчих документів про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державні підприємство, установа, організація (далі державне підприємство) (абзац 2 частина 1 стаття 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи Будинкоуправління № 4 (Липники) КЕВ м.Львова є державною організацією, підтвердженням чого є Витяг з ЄДРЮОФОП (а.с. 120).

Згідно з приписами ч.1ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача ((ч.2 та ч.3 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ).

Згідно з п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Виходячи з наведених норм права вбачається, що у разі, коли державний виконавець прийшов би до висновку про наявність підстав для повернення Стягувачу виконавчого документа у відповідності з п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження останній зобов`язаний був надати відповідну інформацію керівнику відділу державної виконавчої служби для подальшого виконання останнім приписів ч.3 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Вказані дії в порушення вищенаведених вимог Закону, державним виконавцем вчинено не було.

Також слід зазначити, що пунктом 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 02.04.20102р. № 512/5 встановлено, що Постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

Беручи до уваги все вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що постанова про повернення виконавчого документа Стягувачу від 28.02.2017р. ВП № 50390258, якою було повернуто Приватному підприємству Майстер-РоС (Стягувач) наказ Господарського суду Львівської області від 05.02.2016р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2016р. у справі № 914/3718/15, прийнята державним виконавцем Пустомитівського районного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 з порушенням вищенаведених норм права.

Зокрема, державним виконавцем не було вжито всіх передбачених Законом заходів примусового виконання судового рішення, оскільки у постанові в порушення ст. 95 ЦК України не зазначено про наявність майна та грошових коштів Боржника - Будинкоуправління № 4 (Липники) КЕВ м.Львова в інших осіб, а саме: Філії № 1 Будинкоуправління №4 (Липники) КЕВ м.Львова,

Також слід зазначити, що державним виконавцем в порушення вимог статті 48 Закону України Про виконавче провадження не зазначено про дати та періодичність проведення перевірки майнового стану Боржника та не встановлено наявності чи відсутності обставин, за якими рішення суду повинне бути виконане в порядку, передбаченому приписами статтей 1, 2 та 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Разом з тим, згідно з приписами п.2 ч.1ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Проте, як вбачається з оскаржуваної постанови, державним виконавцем були арештовані рахунки Боржника і не вказано, що державним виконавцем були вчинені дії, щодо списання коштів Боржника на вказаних рахунках для їх подальшого перерахування Стягувачу.

Окрім того, державний виконавець не звернув уваги на те, що в боржника існують відокремлені підрозділи і не з`ясував наявності чи відсутності в цих відокремлених підрозділів коштів чи майна, які можуть бути використані для виплати Стягувачу належних йому коштів.

Наведені обставини спростовують доводи скаржника наведені у апеляційній скарзі стосовно того, що стягувачем не надані докази наявності у боржника грошових коштів та порушення державним виконавцем Пустомитівського ВДВС ГТУЮ у ЛО положень Закону України Про виконавче провадження , оскільки свідчать про те, що державним виконавцем не було вжито всіх заходів щодо примусового виконання рішення, не ефективно і не в повному обсязі вчинено виконавчі дії, що призвело до невиконання судового рішення і порушення прав стягувача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанцій підставно визнано недійсною постанову державного виконавця Пустомитівського РВДВС ГТУЮ у ЛО Партем ОСОБА_6 від 28.02.2017р. ВП № 50390258 про повернення виконавчого документа стягувачу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 255, 269, 276, 282, 284, 343 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Будинкоуправління № 4 (Липники) КЕВ м.Львова, вх. № 01-02/132/17 від 19.12.2017р. залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 12.12.2017р. у

справі № 914/3718/15 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги

покладаються на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлений 28.02.2018.

Головуючий суддя Малех І.Б.

судді Гриців В.М. Плотніцький Б.Д.