Постанова

від 22.02.2018 по справі 344/5922/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12313/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Шиманської Н.С.,

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2017 року у справі № 344/5922/17 (постанова ухвалена в м. Івано-Франківську в складі головуючої судді Пастернак І.А.) за адміністративним позовом Приватного підприємства КЛИВА до Івано-Франківської міської ради, Управління земельних відносин Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ПП КЛИВА 10.05.2017 звернулося в суд із адміністративним позовом до Івано-Франківської міської ради, Управління земельних відносин Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_3, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.11.2017 просило визнати нечинним та скасувати пункт 19 Рішення 11 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15.03.2017 № 67-11 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань ; зобов'язати Івано-Франківське міське управління земельних ресурсів вчинити дії по державній реєстрації встановленого в інтересах ПП КЛИВА земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку комунальної власності в межах існуючого, згідно наданої ПП КЛИВА пропонованої план-схеми заїзду біля будинку АДРЕСА_1

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано п. 19 рішення 11 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15.03.2017 №67-11. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ФОП ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційну каргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі №1-9/2009, зміст частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону визначено так, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України). Отже, органом місцевого самоврядування було в законному порядку приведено своє рішення від 26 квітня 2016 року у відповідність до норм чинного законодавства до моменту його виконання.

У відзиві на апеляційну скаргу та при апеляційному розгляді представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги, вказавши, що сервітут немає відношення до даного спору. Звернув увагу на те, що оскаржуваним рішенням права апелянта не порушено, представивши погодження проекту відводу земельної ділянки.

Представник третьої особи підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Він також доповнив, що проект відводу земельної ділянки ним розпочато, але не закінчено.

Відповідач 1 та відповідач 2 в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.04.2015 індексний №35983646, ПП КЛИВА на праві приватної власності належить земельна ділянка будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови площею 0,0955 кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с. 13).

Згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.04.2017, яке набрало законної сили відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2017, земельні ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0432 га та 0,1476 га, належать на праві комунальної власності Івано-Франківській міській раді.

13.01.2010 між Івано-Франківською міською радою та ФОП ОСОБА_3 укладено договори оренди земельних ділянок: договір оренди землі №1 площею 0,0432 га для обслуговування цеху хімчистки та адміністративного приміщення, яка знаходиться в АДРЕСА_1; та договір оренди землі №2 площею 0,1476 га для обслуговування цеху хімчистки та адміністративного приміщення, яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Згідно копії Додатку №1 до рішення 5 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 26.04.2016 №135-5, ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення орієнтованою площею 0,0696 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В графі 7 Примітки зазначено при умові встановлення сервітуту на право проходу, проїзду (а.с. 8, 9).

Згідно пункту 19 Витягу з рішення 11 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15.03.2017 №67-11 про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань на підставі звернення гр.ОСОБА_3 від 27.12.2016 внесено зміни в п. 11 додатку 1 до рішення 5 сесії міської ради від 26.04.2016 №135-5, виключивши з графи 7 примітку при умові встановлення сервітуту на право проходу, проїзду .

Як видно з копії відповіді Управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 29.09.2015 №797/01-17/08, заїзд до приватної земельної ділянки ПП КЛИВА на АДРЕСА_1, проходить між орендованими підприємцем ОСОБА_3 земельними ділянками на АДРЕСА_1 площею 0,0432 га та 0,1476 га (з кадастровими номерами: НОМЕР_1) та відноситься до земель міської ради (загального користування) (а.с. 153).

Відповідно до копії відповіді Управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18.03.2016 №1332/01-17/08, підприємцю ОСОБА_3 наголошено не обмежувати користування землями Івано-Франківської міської ради загального користування до моменту оформлення їх у власність чи користування (а.с. 155).

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що рішення 5 сесії 7 демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 26.04.2016 №135-5 є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, актом одноразового застосування, вичерпало свою дію фактом його виконання, а саме встановленням земельного сервітуту на право проїзду.

Вказав, що позовні вимоги в частині зобов'язання управління земельних ресурсів вчинити дії по державній реєстрації земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку комунальної власності в межах існуючого, згідно ПП КЛИВА запропонованої план-схеми заїзду біля будинку №4 по вул. Крайківського в м. Івано-Франківську, не підлягають до задоволення, так як позивач не надав суду доказів звернення із заявою про реєстрацію вказаного сервітуту.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі №1-9/2009 положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, визначено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відтак, колегія суддів вважає, що орган місцевого самоврядування має право скасовувати свої акти одноразового застосування, у випадках невідповідності таких актів Конституції чи законам України та при умові, що вони ще не виконані.

Рішенням 5 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 26.04.2016 №135-5, ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення орієнтованою площею 0,0696 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В графі 7 Примітки зазначено при умові встановлення сервітуту на право проходу, проїзду (а.с. 8, 9).

На погляд колегії суддів, така умова є протиправною, так як, по-перше: не передбачена законом при наданні дозволу на складання проекту землеустрою; по-друге: сервітут може бути встановлений тільки у випадках і порядку, визначеному законом.

Статтею 402 ЦК України визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Щодо встановлення земельного сервітуту законом, то чинним законодавством України не передбачено випадків, коли земельний сервітут виникав би безпосередньо на підставі закону.

Згідно ст. 100 ЗК України земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.

Договір земельного сервітуту не укладався та не підписувався жодною із сторін, що не заперечується позивачем.

Заповіт та рішення суду про встановлення сервітуту в матеріалах справи також відсутні.

В матеріалах відсутні відомості про те, що позивач звертався із заявою про реєстрацію вказаного сервітуту, внаслідок чого суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні його вимоги про зобов'язання Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів вчинити дії по державній реєстрації встановленого в інтересах ПП КЛИВА земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку комунальної власності в межах існуючого, згідно наданої ПП КЛИВА пропонованої план-схеми заїзду біля будинку №4, що знаходиться по вул. Крайківського м. Івано-Франківськ.

На погляд колегії суддів, зазначена у рішенні органу місцевого самоврядування Примітка при умові встановлення сервітуту на право проходу, проїзду (а.с. 8, 9) не передбачає особи, в користь якої встановлюється сервітут, тому невідомо кому належить звертатися з питанням реєстрації сервітуту.

Водночас, встановлення сервітуту для самого органу місцевого самоврядування і на належній йому ж земельній ділянці (рішенням було надано тільки дозвіл на складання проекту землеустрою на відведення земельної ділянки третій особі) також не передбачено законом.

Отже, Примітка при умові встановлення сервітуту на право проходу, проїзду в рішенні 5 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 26.04.2016 №135-5 про надання ОСОБА_3 дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення орієнтованою площею 0,0696 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не ґрунтується на вимогах закону, відтак, скасувавши цю Примітку органом місцевого самоврядування було в законному порядку приведено своє рішення від 26 квітня 2016 року у відповідність до норм чинного законодавства до моменту його виконання.

Виходячи з вимог ст. 6 КАС України, якою встановлено право на судовий захист порушеного права, колегія суддів зазначає, що рішення 5 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 26.04.2016 №135-5 про надання ОСОБА_3 дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки не порушує право позивача, позаяк цим рішенням не надано земельну ділянку у власність і навіть не затверджено проект землеустрою.

Посилання представника позивача, що проект землеустрою погоджувався відповідними службами не спростовує твердження третьої особи, про закінчення процедури складання проекту і його затвердження, що могло б вказувати на реалізацію рішення органу місцевого самоврядування в цій частині.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця суб'єктивного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього.

Таким чином, відсутність у позивача прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням, яке його безпосередньо не стосується, не породжує для останнього права на захист, тобто права на звернення до суду з адміністративним позовом. Відсутність спірних правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, яке підлягає судовому захисту.

Представник позивача не довів того, що права КЛИВА порушено наданням дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки третій особі.

Суд першої інстанції не врахував вищенаведених обставин та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору помилково встановив фактичні обставини справи та надав їм не належну правову оцінку, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2017 року у справі № 344/5922/17 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства КЛИВА відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Д. М. Старунський судді В. М. Багрій А. І. Рибачук Повне судове рішення складено 27.02.2018