Постанова

від 05.09.2018 по справі 344/5922/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 344/5922/17

провадження № К/9901/37854/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 344/5922/17

за позовом Приватного підприємства Клива до Івано-Франківської міської ради, Управління земельних відносин Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою Приватного підприємства Клива на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Старунського Д. М., Багрія В. М., Рибачука А. І.,) від 22 лютого 2018 року, встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У травні 2017 року Приватне підприємство Клива (далі - ПП Клива ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської міської ради, Управління земельних відносин Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2), в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- визнати нечинним та скасувати п. 19 рішення 11 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15 березня 2017 року № 67-11 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань ;

- зобов'язати Івано-Франківське міське управління земельних ресурсів вчинити дії по державній реєстрації встановленого в інтересах ПП Клива земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку комунальної власності в межах існуючого, згідно наданої ПП Клива пропонованої план-схеми заїзду біля будинку АДРЕСА_1.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що вказане рішення Івано-Франківської міської ради прийняте з порушенням конституційних гарантій і норм чинного законодавства України, з грубим порушенням принципу непорушності права приватної власності та обмеженням реалізації тріади повноважень власника. Позивач вказує, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення було звернення гр. ОСОБА_2, яка надала недостовірну інформацію.

На думку позивача, рішення 11 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15 березня 2017 року № 67-11 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань , прийняте з порушенням ст. 19, 41 Конституції України, ст. 25, 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, ст. 78, 90, 153 Земельного кодексу України.

Зокрема позивач вказує, що незважаючи на закріплений у ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України та ст. 153 Земельного кодексу України принцип непорушності права приватної власності, Івано-Франківська міська рада прийняла рішення, яким позбавила його можливості користуватися приватною власністю. Так, задовольняючи заяву гр. ОСОБА_2 про виключення обтяження (сервітуту) щодо земель комунальної власності, Івано-Франківська міська рада заперечила право позивача на заїзд до приватної земельної ділянки на АДРЕСА_1, через земельну ділянку, що належить до земель комунальної власності.

3. Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано п. 19 рішення 11 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15 березня 2017 року № 67-11. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП Клива 1600 грн. витрат по оплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ПП Клива у задоволенні позовних вимог.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 14 березня 2018 року ПП Клива звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2017 року залишити в силі.

6. Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2018 року, з урахуванням виправлень внесених ухвалою від 04 травня 2018 року, відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

7. 16 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Івано-Франківської міської ради на касаційну скаргу, в якому відповідач просив постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року залишити без змін, а касаційну скаргу ПП Клива - без задоволення.

8. 21 травня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ФОП ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому третя особа просила касаційну скаргу ПП Клива залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року залишити без змін.

9. 06 липня 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання ПП Клива (Клопотання № 1) про долучення до матеріалів справи: науково-експертного висновку доктора юридичних наук, професора, завідувача відділу правового забезпечення ринкової економіки НДІ приватного права і підприємництва імен. акад. Ф. Г. Бурчака НАПрНУ, члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді ОСОБА_4; копію рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 7-рп/2009; витяг з постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ .

10. 18 липня 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання ПП Клива (Клопотання № 2) про долучення до матеріалів справи: копії Витягу з Рішення Івано-Франківської міської ради (19 сесія) сьомого демократичного скликання № 135-19 від 02 травня 2018 року; копії Додатку 3 до Рішення Івано-Франківської міської ради (19 сесія) сьомого демократичного скликання № 135-19 від 02 травня 2018 року; копії Витягу з Рішення Івано-Франківської міської ради (5 сесія) сьомого демократичного скликання № 135-19 від 26 квітня 2016 року; копії Додатку 1 до Рішення Івано-Франківської міської ради (5 сесія) сьомого демократичного скликання № 135-19 від 26 квітня 2016 року; копії супровідного листа Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, вих. № 18/01-20/3264 від 09 липня 2018 року.

11. 03 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшла заява ПП Клива про пришвидшення розгляду справи.

12. Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін на 29 серпня 2018 року.

13. У судовому засіданні 29 серпня 2018 року розглянуто вказані клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Прийнято рішення задовольнити Клопотання № 1 та відмовити у задоволенні Клопотання № 2, оскільки суд касаційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України, не може надавати оцінку новим доказам, які не вивчались судами попередніх інстанцій.

14. Під час судового засідання колегією суддів було прийнято рішення про подальше письмове провадження у справі, проти чого не заперечували учасники справи.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06 квітня 2015 року індексний № 35983646, ПП Клива на праві приватної власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови площею 0,0955 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

16. 13 січня 2010 року між Івано-Франківською міською радою та ФОП ОСОБА_2 укладено договори оренди земельних ділянок: договір оренди землі № 1 площею 0,0432 га для обслуговування цеху хімчистки та адміністративного приміщення, яка знаходиться в АДРЕСА_1; договір оренди землі № 2 площею 0,1476 га для обслуговування цеху хімчистки та адміністративного приміщення, яка знаходиться в АДРЕСА_1.

17. Вказані земельні ділянки межують із земельною ділянкою, яка на праві приватної власності належить ПП Клива .

18. Згідно копії відповіді Управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 29 вересня 2015 року № 797/01-17/08, заїзд до приватної земельної ділянки ПП Клива по АДРЕСА_1, проходить між орендованими ФОП ОСОБА_2 земельними ділянками на АДРЕСА_1, площею 0,0432 га та 0,1476 га (з кадастровими номерами: НОМЕР_2 і НОМЕР_3) та відноситься до земель міської ради (загального користування).

19. Відповідно до копії відповіді Управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18 березня 2016 року № 1332/01-17/08, ФОП ОСОБА_2 наголошено не обмежувати користування землями Івано-Франківської міської ради загального користування до моменту оформлення їх у власність чи користування.

20. Рішенням 5 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 26 квітня 2016 року № 135-5 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань ФОП ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення орієнтованою площею 0,0696 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В графі 7 Примітки п. 11 Додатку 1 до цього рішення зазначено при умові встановлення сервітуту на право проходу, проїзду .

21. Пунктом 19 рішення 11 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15 березня 2017 року № 67-11 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань на підставі звернення гр. ОСОБА_2 від 27 грудня 2016 року внесено зміни в п. 11 Додатку 1 до рішення 5 сесії міської ради від 26 квітня 2016 року № 135-5, виключивши з графи 7 Примітку при умові встановлення сервітуту на право проходу, проїзду .

22. Не погоджуючись із вказаним рішенням Івано-Франківської міської ради, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення 5 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15 березня 2017 року № 67-11 є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, актом одноразового застосування, і вичерпало свою дію фактом його виконання, а саме встановленням земельного сервітуту на право проходу, проїзду.

24. Водночас суд першої інстанції вказав, що п. 19 рішення 11 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15 березня 2017 року № 67-11 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань суперечить вимогам ст. 102 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим, визнав нечинним цей пункт та скасував його.

25. Разом з тим суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання Івано-Франківське міське управління земельних ресурсів вчинити дії по державній реєстрації встановленого в інтересах ПП Клива земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку комунальної власності в межах існуючого, згідно наданої ПП Клива пропонованої план-схеми заїзду біля будинку АДРЕСА_1, не підлягають задоволенню, оскільки позивач не надав доказів того, що він звертався до Державного кадастрового реєстратора центрального органу виконавчої влади із заявою про реєстрацію вказаного сервітуту.

26. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що орган місцевого самоврядування має право скасовувати свої акти одноразового застосування, у випадках невідповідності таких актів Конституції чи законам України та при умові, що вони ще невиконані.

27. Надаючи оцінку рішенню 11 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15 березня 2017 року № 67-11 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань , суд апеляційної інстанції вказав, що зазначена у графі 7 Додатку 1 до цього рішення Примітка при умові встановлення сервітуту на право проходу, проїзду є протиправною, оскільки, по-перше: не передбачена законом при наданні дозволу на складання проекту землеустрою та, по-друге: сервітут може бути встановлений тільки у випадках і порядку, визначеному законом. Також вказана примітка не передбачає особи, в користь якої встановлюється сервітут, тому невідомо кому належить звертатися з питанням реєстрації сервітуту.

28. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скасувавши примітку при умові встановлення сервітуту на право проходу, проїзду органом місцевого самоврядування було в законному порядку приведено своє рішення від 26 квітня 2016 року у відповідність до норм чинного законодавства до моменту його виконання.

29. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення 5 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 26 квітня 2016 року № 135-5 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань про надання ФОП ОСОБА_2 дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки не порушує право позивача, позаяк цим рішенням не надано земельну ділянку у власність і навіть не затверджено проект землеустрою.

30. Відсутність у позивача прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням, яке його безпосередньо не стосується, не породжує для останнього права на захист, тобто права на звернення до суду з адміністративним позовом. Відсутність спірних правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, яке підлягає судовому захисту.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

31. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції встановивши, що позивачу належить на праві приватної власності земельна ділянка по АДРЕСА_1, дійшов помилкового висновку, що оскаржуване рішення Івано-Франківської міської ради не стосується та не порушує права позивача.

32. Скаржник вказує, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що Примітка при умові встановлення сервітуту на право проходу, проїзду не передбачає особи, в користь якої встановлюється сервітут, не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

33. На думку скаржника, оскаржуваним рішенням суд апеляційної інстанції всупереч ст. 317, 319, 373 Цивільного кодексу України позбавив позивача можливості реалізувати повноваження власника земельної ділянки, а саме: користуватися та розпоряджатися своєю приватною власністю, та позбавив можливості реалізувати право користування комунальною власністю, чим порушив ст. 401 Цивільного кодексу України, ст. 98, 99 Земельного кодексу України.

34. Також скаржник зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не врахував рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009.

35. Скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що в ФОП ОСОБА_2 було відсутнє процесуальне право на подання апеляційної скарги.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

36. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

37. Колегія суддів вважає, що предметом спору у цій справі є дії Івано-Франківської міської ради щодо прийняття п. 19 рішення 11 сесії сьомого демократичного скликання від 15 березня 2017 року № 67-11 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань , яким внесені зміни до п. 11 Додатку 1 до рішення 5 сесії міської ради від 26 квітня 2016 року № 135-5.

38. Тож, вирішуючи правовий спір, колегія суддів має відповісти на питання: чи було рішення 5 сесії міської ради від 26 квітня 2016 року № 135-5 актом індивідуальної дії і, якщо так, то чи були виконані передбачені законодавством умови для внесення змін у це рішення.

39. У своїй оцінці спірних правовідносин колегія суддів виходить з наступного правового регулювання.

40. Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

41. Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні питання щодо скасування актів органів виконавчої влади, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

42. Частинами 9 та 10 ст. 59 вказаного Закону визначено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

43. Конституційним Судом України у рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч. 1, 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зазначено, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

44. У вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

В той же час, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

45. Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема: відсутність факту виконання рішення, що скасовується; відсутність факту виникнення правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб'єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

46. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій у тому, що рішення 5 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 26 квітня 2016 року № 135-5 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань є актом індивідуальної дії, отже, відповідач міг вносити до нього зміни, за умов встановлених законом.

47. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, рішенням відповідача від 26 квітня 2016 року № 135-5 ФОП ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення орієнтованою площею 0,0696 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 при умові встановлення сервітуту на право проходу, проїзду.

48 . Колегією суддів вивчено зміст науково-експертного висновку доктора юридичних наук, професора, завідувача відділу правового забезпечення ринкової економіки НДІ приватного права і підприємництва імен. акад. Ф. Г. Бурчака НАПрНУ, члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді ОСОБА_4, долученого до матеріалів справи на підставі клопотання ПП Клива , в якому поставлене питання: чи є рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки актом індивідуальної дії та чи вичерпує свою дію за умови, що ця земельна ділянка сформована як об'єкт цивільних прав та їй присвоєно кадастровий номер?

49. У зазначеному науково-експертному висновку міститься наступна відповідь на питання про виконання рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на складання проекту землеустрою:

Безумовно отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не свідчить про прийняття позитивного рішення про надання її у власність чи користування. Механізмом, що забезпечує контроль за законністю рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, є погодження (або відмова у погодженні) проектів землеустрою, що здійснюється працівниками територіальних органів Держгеокадастру, які вибираються на сьогодні за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру та іншими установами відповідно до вимог законодавства.

Так, відповідно до ч.1 ст. 186-1 ЗК проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

... Системний аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що позитивний висновок щодо погодження проекту землеустрою є підтвердженням законності рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в момент його прийняття.

...Наступним етапом відведення земельної є присвоєння їй кадастрового номера та реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та стає об'єктом цивільних прав.

Зроблено загальний висновок:

Рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є актом індивідуальної дії та вичерпує свою дію, якщо у встановленому законом порядку така земельна ділянка сформована як об'єкт цивільних прав та їй присвоєно кадастровий номер.

50. У своїй оцінці щодо факту виконання рішення відповідача від 26 квітня 2016 року № 135-5, колегія суддів враховує, що метою надання дозволу на складання проекту землеустрою є його безпосереднє виготовлення, погодження та затвердження рішенням відповідної місцевої ради. Саме затвердження проекту землеустрою рішенням відповідної місцевої ради свідчить про завершення стадії складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а отже, свідчить про повне виконання рішення місцевої ради про надання відповідного дозволу.

51. У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_5 пояснила, що, на її думку, рішення 5 сесії міської ради від 26 квітня 2016 року № 135-5, яким надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення орієнтованою площею 0,0696 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не було виконане , оскільки Висновок про погодження проекту землеустрою від 01 липня 2016 року (Т. 3, а. с. 88) було отримано, але не було затверджено на сесії відповідної місцевої ради. Більше того, строк дії цього висновку обмежується 6 місяцями і вже сплинув. Натомість, після внесення змін відповідно до п. 19 рішення 11 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15 березня 2017 року № 67-11 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань , ОСОБА_2 було отримано інший Висновок про погодження проекту землеустрою та затверджено у встановленому законом порядку.

52. Водночас, судами попередніх інстанцій не встановлено та матеріали справи не містять доказів того, що вказаний Висновок про погодження проекту землеустрою від 01 липня 2016 року був затверджений на сесії відповідної місцевої ради.

53 . Цим обставинам суди попередніх інстанцій не приділили належної уваги та не дослідили належним чином питання виконання рішення 5 сесії міської ради від 26 квітня 2016 року № 135-5, яким надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення орієнтованою площею 0,0696 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Натомість суд першої інстанції пов'язав виконання зазначеного рішення із встановленням земельного сервітуту на право проходу, проїзду. Мотивація суду апеляційної інстанції ґрунтується на оцінці законності рішення місцевої ради в частині вимоги встановити сервітут, а також прав позивача щодо оскарження зазначеного рішення.

54. Отже, суди попередніх інстанцій не виконали обов'язку щодо вжиття всіх передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

55. Не заслуговує на увагу твердження позивача про те, що у ФОП ОСОБА_2 було відсутнє процесуальне право на подання апеляційної скарги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

56. За змістом ч. 1, 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

57. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

58. Враховуючи викладене, Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

59. За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

60. Оскільки Суд повертає справу для нового розгляду до суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Клива задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 344/5922/17 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб