Постанова

від 27.02.2018 по справі 2а-3200/10/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №2а-3200/10/1370

адміністративне провадження №К/9901/4498/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Маргаринторг на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року (суддя - Дем`яновський Г.С.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року (судді: Левицька Н.Г., Обрізко І.М., Сапіга В.П.) у справі №2а-3200/10/1370 за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Маргаринторг про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Маргаринторг (далі - позивач, ТОВ Маргаринторг ) про стягнення до Державного бюджету України податкової заборгованості у розмірі 110 266,89 грн.

Фактичною підставою для звернення контролюючого органу до суду стала наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 110 226,89 грн, який виник на підставі узгоджених податкових зобов'язань несплачених у встановлений законом строк.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року, задоволено адміністративний позов. Стягнено з ТОВ Маргаринторг до Державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 110 266,89 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про те, що оскільки відповідач не вжив заходів щодо ліквідації заборгованості та відсутні докази її погашення, то у контролюючого органу наявні підстави для звернення до суду з позовом про стягнення такого боргу.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог контролюючого органу.

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, зважаючи на відсутність узгодженого податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями, які скасовані у судовому порядку. Крім того, відповідач вказує на порушення контролюючим органом податкового законодавства у частині не вручення податкової вимоги, яка передує стягненню податкового боргу у судовому порядку.

Крім того, ТОВ Маргаринторг звернулось до суду першої інстанції із заявою про перегляд постанови Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року у справі №2а-3200/10/1370 за нововиявленими обставинами з посиланням на скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови, що належить переглянути, а саме ухвала Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2013 року №К-51531/0, якою касаційну скаргу ТОВ Маргаринторг задоволено частково, постанову Господарського суду Львівської області від 3 вересня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2015 року, відмовлено у відкритті провадження за нововиявленими обставинами. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 8 червня 2015 року, відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ Маргаринторг з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2006 року по 31 березня 2007 року, про що складено акт від 15 серпня 2007 року №1718/23-2/33894865, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України Про податок на додану вартість .

За результатами акту перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення №0002162302/0/26749/23-2 від 3 вересня 2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 57 395,00 грн та №0002172302/0/26748/23-2 від 3 вересня 2007 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 52 978,50 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідач оскаржив їх у судовому порядку. Так, постановою Господарського суду Львівської області від 3 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2009 року у справі №12/155А за позовом ТОВ Маргаринторг до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 3 вересня 2007 року №0002162302/0/26749/23-2, №0002172302/0/26748/23-2, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2013 року, скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2013 року у справі №813/6216/13-а за позовом ТОВ Маргаринторг до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 3 вересня 2007 року №0002162302/0/26749/23-2 та №0002172302/0/26748/23-2. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ Маргаринторг відмовлено.

Викладене свідчить, що на момент розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, спірне грошове зобов'язання було узгодженим на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі №813/6216/13-а, яка набрала законної сили з моменту проголошення та якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 3 вересня 2007 року №0002162302/0/26749/23-2 та №0002172302/0/26748/23-2, на підставі яких у позивача виник податкових борг, що спростовує доводи відповідача викладені у касаційні скарзі відносно неузгодженості податкового боргу у зв'язку з прийняттям ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2013 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з урахуванням переплати загальний податковий борг ТОВ Маргаринторг становить 110 266,89 грн.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до цього закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що не суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення. Остаточне рішення вищого (центрального) контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Згідно із підпунктом 5.4 статті 5 вказаного Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом направлені відповідачу перша податкова вимога від 7 грудня 2009 року №1/1335 на суму 110 266,89 грн та друга податкова вимога від 18 січня 2010 року №2/93 на суму 110 266,89 грн, про що свідчить наявні у матеріалах справи копії квитанцій про відправлення поштових відправлень №2259808 та №2331355, що спростовує доводи відповідача викладені в касаційній скарзі щодо відсутності податкових вимог.

Викладене свідчить про те, що контролюючим органом вчинено заходи досудового стягнення податкового боргу, передбачені податковим законодавством, однак, вони не призвели до погашення податкового боргу.

Враховуючи вручення платнику податків податкових вимог у відповідності до норм податкового законодавства та відсутність доказів щодо самостійного погашення наявного податкового боргу у розмірі 110 266,89 грн, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Маргаринторг на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Маргаринторг залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року у справі №2а-3200/10/1370 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова ,

Судді Верховного Суду