Рішення

від 26.02.2018 по справі 924/804/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2018 р.Справа № 924/804/17

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Гладюка Ю.В., судді Димбовського В.В., судді Виноградової В.В., при секретарі судового засідання Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Лайнекс» , с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області;

до дочірнього підприємства „Шелі» , Хмельницький;

про стягнення 63 225, 39 грн. заборгованості

з підстав неналежного виконання договору

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю

з перервою в судовому засіданні

встановив:

Позивач у позовній заяві, із врахуванням зміни підстав позову, просить суд стягнути із дочірнього підприємства „Шелі» на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Лайнекс» заборгованість за поставлений товар згідно видаткової накладної №2807/2 від 28.07.2016р. в сумі 45 851,50 грн. основного боргу, 14 780,47 грн. інфляційних витрат та 2 593,42 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що хоча між сторонами був укладений договір поставки від 16.03.2015р. №16/03/15-П, частина товару на суму 262 483,50 грн. поставлялась по ньому відповідно до специфікацій. Також, товар на загальну суму 133 368,00 грн. був поставлений та прийнятий відповідачем згідно видаткової накладної №2807/2 від 28.07.2016р. відповідно до виставлених рахунків №26077 від 26.07.2016р., №2807/2 від 28.07.2016р.

Відтак, позивач стверджує, що у відповідача виникли наступні грошові зобов'язання з оплати за товар, який прийнятий по видатковій накладні №2807/2 від 28.07.2016р. на суму 133 368,00 грн. з простроченням оплати починаючи з 29.07.2016р., а також за товар на суму 262 483,50 грн. по договору поставки від 16.03.2015р. №16/03/15-П зі строком оплати до 05.08.2016р. (п. 4.5 договору). Вказує, що відповідач частково сплатив вартість товару на суму 350000,00 грн. згідно платіжних доручень, решта 45 851,50 грн. не погашено.

Крім того, за прострочення оплати товару позивач просить стягнути із відповідача, крім основного боргу, також 14 780,47 грн. інфляційних витрат та 2 593,42 грн. 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України згідно уточнених розрахунків. Просить суд також врахувати, що позивач не скористався своїм правом на збільшення позовних вимог, оскільки при уточненому розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат є значно більші, ніж заявлено у позові.

Відповідач у відзиві від 10.10.2017р. із позовними вимогами не погоджується, вказуючи на те, що поставлене обладнання не може використовуватись за призначенням, оскільки неналежної якості, про що позивача повідомлено листами від 06.06.2017р., від 12.06.2017р. Посилаючись на ст.ст. 265, 269, 678, 615, 651 ЦК України відповідач вказує на виявлені під час експлуатації устаткування недоліки, які неможливо усунути, відтак відмовляється від зобов'язання оплачувати неякісний товар. Вказує на необхідність повернення сплачених за товар коштів, просить відмовити в позові.

У додатковому письмовому поясненні від 13.10.2017р. позивач не погоджується із позицією відповідача щодо виявлених недоліків товару, які ніби-то могли спричинити неможливість його подальшої експлуатації саме з вини позивача. Враховуючи вимоги ст. ст. 673, 674, 675, 679 ЦК України щодо порядку передачі та виявлення товару у випадку його неналежної якості, позивач звертає увагу на те, що під час прийняття товару відповідачем претензій стосовно неналежної якості позивачу пред'явлено не було.

Зазначає, що устаткування майже рік експлуатувалось відповідачем, натомість вихід обладнання із ладу могло бути наслідком некваліфікованого монтажу устаткування, порушення правил експлуатації тощо.

В уточненні підстав позову позивач вказує, що фактичне прийняття товарів на суму 395 851, 50 грн. підтверджується видатковою накладною № 2807/2 від 28.07.16р. Незважаючи на те, що рахунки на оплату та накладна про передачу виписувались одним документом відносно усього обсягу фактичної поставки, з огляду на різні підстави поставки (а саме договір поставки № 16/03/15 -П від 16.03.15 викладений у формі єдиного документу та договір поставки, укладений у спрощений спосіб 28.07.16) у відповідача виникли різні зобов'язання відносно оплати. Зокрема, за спрощеним договором прострочення настало з дня, наступного за днем прийняття товару (з 29.07.16); за договором від 16.03.15 протягом 7 днів з моменту поставки.

Як вказувалось, у відповідача виникли такі зобов'язання: 133 368 грн. зі строком сплати до 28.07.16; 262 483, 50 зі строком виплати до 05.08.16.

Відповідач здійснив такі платежі на суму 350 000 грн.:

- 50 000 грн. за платіжним дорученням від 10.10.16;

- 100 000 грн. за платіжним дорученням від 02.11.16;

- 100 000 грн. за платіжним дорученням від 19.12.16;

- 100 000 грн. за платіжним дорученням від 17.01.17

Оскільки здійснені боржником платежі відносились на погашення основного боргу за зобов'язаннями в черговості їх виникнення, оплата ультрофіолетових установок здійснена відповідачем повністю, а тому заборгованість в сумі 45 851, 50 грн. виникла внаслідок відсутності оплати решти товару за накладною.

Враховуючи зміну підстав нарахування основної заборгованості, у позивача виникло право на перерахунок річних та інфляційних. Проте, незважаючи на таке право, що дає можливість на більші суми вказаних нарахувань, позивач просить стягнути дані нарахування в первинній сумі.

В запереченнях на заяву позивача про зміну підстав позову відповідач відзначає таке. Позивач вказав про наявність двох підстав виникнення боргу - спрощеного договору (накладна) та договору, оформленого складанням єдиного документу (№ 16/03/15П). В подальшому вказав, що борг виник в силу невиконання договору № 16/03/15П, який виконаний через накладну № 2807/2. Однак, позивач не надав до справи копії договору № 16/03/15П.

Також, у накладній № 2807/2 не зазначено, що її складено на підставі договору № 16/03/15П. Вказана накладна містить посилання на рахунок № 26077, копію якого надано відповідачем. В цьому рахунку вказано, що його оформлено на виконання умов договору від 18.02.16, а не № 16/03/15П.

Вказані обставини свідчать про те, що поставка товару за накладною 2807/2 не є такою, що здійснена на виконання будь - якого з вказаних договорів, в тому числі, як вказує позивач, договору № 16/03/15П.

Також, відповідач подав клопотання про призначення у справі судової експертизи, на розгляд якої поставити наступне питання - чи відповідали ультрафіолетові установки середнього тиску 0, 4 кВт (УФ№1 та УФ №2), поставлені позивачем, стандартам якості в момент їх передачі відповідачу, яка відбулась 28.07.16р?

Обгрунтовуючи клопотання відповідач вказує, що для правильного вирішення спору, суду потрібно встановити, чи мали місце недоліки у поставлених товарах (УФ 1 і 2) та чи відповідали товари вимогам до їх якості в момент передачі. Вказане питання необхідно з'ясувати в силу того, що при наявності недоліків відповідач має право відмовитися від договору (про що і було поінформованого останнього листом). Відсутність же договору буде свідчити про припинення існування підстав до задоволення позову.

Наявність недоліків відповідач підтверджував доданим до справи висновком експертизи № 68.09.04.78117 від 04.09.17. Проте, як стверджує відповідач вказаний висновок не відповідає принципам належності доказів, оскільки він (висновок) не отриманий в результаті судових процедур. Відтак, для підтвердження наявності недоліків належним доказом буде судова експертиза.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав, просив про задоволення позову.

Представник відповідача в засіданні суду проти позовних вимог заперечив із підстав, викладених у відзиві.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

В матеріалах справи наявний договір поставки від 18.02.2015р., що укладений між ТОВ „Лайнекс» (постачальник) та ДП „Шелі» (покупець), згідно п.п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити обладнання та матеріали (товар), необхідне у повному об'ємі для проведення монтажних робіт щодо водопідготовки згідно проектної документації у асортименті й кількості, по ціні, на суму що зазначена у додатку №1 на об'єкт замовника: реконструкція будівлі майстерні центральної садиби, торгового центру, будівлі майстерні з добудовою під фізкультурно-оздоровчий комплекс з плавальними басейнами для оздоровчого плавання та ігор (аквапарк), автопаркінгу (до 100 автомобілей), та надбудовою над торговим центром та будівлею майстерні мансардного поверху, та службові приміщення по вул. Кам'янецькій, 122 в м. Хмельницькому (надалі - об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Згідно видаткової накладної №2807/2 від 28.07.2016р. ТОВ „Лайнекс» (постачальник) поставив ДП „Шелі» (покупцю) товар на загальну суму 395 851,50 грн. (в т.ч. ПДВ) із відмітками про отримання товару представником покупця за довіреністю №50 від 28.07.2016р.

Оплату проведено на загальну суму 350 000 грн., що підтверджено платіжними дорученнями №826 від 10.10.2016р. на суму 50 000 грн., №876 від 02.11.2016р. на суму 100 000 грн., №991 від 19.12.2016р. на суму 100 000 грн., №1070 від 17.01.2017р. на суму 100 000 грн. Докази оплати решти суми у розмірі 45 851,50 грн. відсутні.

02.06.2017р. позивач звернувся до відповідача із претензією за вих.№12-06/17, відповідно до якої просив у п'ятиденний строк із дня отримання претензії оплатити заборгованість в сумі 45 851,50 грн. за отриманий відповідачем по видатковій накладній товар.

ДП „Шелі» листами від 06.06.2017р. за вих.№47, від 12.06.2017р. за вих.№50 повідомило ТОВ „Лайнекс» про неможливість провести остаточний розрахунок по причині того, що останнім отримано устаткування із дефектами, які неможливо усунути, що унеможливлює його використання за цільовим призначенням, вказує про необхідність заміни товару або повернення сплачених за нього коштів.

Листом від 08.06.2017р. за вих.№2017-08/07-1 позивач повідомив відповідача про необхідність сплатити заборгованість за поставлений відповідачу товар по видатковій накладній, не погодився із претензіями щодо якості товару.

Листом від 09.10.2017р. за вих.№80 відповідач повідомив позивача про відмову від укладеного у спрощений спосіб договору (шляхом оформлення видаткової накладної №2807/2 від 28.07.2016р.) та вимагає повернути сплачені кошти в сумі 133368,00 грн.

До того ж, в справу додано:

- додатки до договору поставки від 16 березня 2015 року № 16/03/15 - П (специфікація обладнання). Проте, копії самого договору не додано;

- висновок експертизи № 68.09.04 781 17, проведеної за результатами експертного дослідження електроустановок та електроустаткування підвищеної небезпеки Аквапарку „7 Океан» , які знаходяться за адресою - вул. Кам'янецька, 122, м. Хмельницький;

- рахунок - фактура від 26 липня 2016 року № 25077 на суму 395 851, 50 грн.; рахунок - фактура від 26.07.16 № 26077 на суму 395 851, 50 грн. з вказівкою на договір від 18.02.16.

Досліджуючи надані сторонами докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується таке .

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст.181 ГК України).

В ході вирішення справи судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 395 851,50 грн., що підтверджено видатковою накладною №2807/2 від 28.07.2016р. із відміткою про отримання товару відповідачем за відсутності претензій щодо якості, недоліків тощо. Натомість відповідач частково сплатив товар в сумі 350 000 грн., що підтверджено платіжними дорученнями: №826 від 10.10.2016р. на суму 50 000 грн., №876 від 02.11.2016р. на суму 100 000 грн., №991 від 19.12.2016р. на суму 100 000 грн., №1070 від 17.01.2017р. на суму 100 000 грн. Решта боргу в сумі 45 851,50 грн. залишилась непогашеною (докази оплати відсутні).

Судом враховується, що відповідач отримав товар (обладнання, матеріали) згідно переліку по видаткові накладні №2807/2 від 28.07.2016р. на загальну суму 395 851,50 грн. В накладній зазначено, що вона складена за замовленням по рахунку - фактурі № 26077 від 26.07.16. Додані до матеріалів справи рахунки - фактури № 26077 від 26 липня 2016 р. не містять вказівки про те, що вони складені на підставі договору від 18.02. 15 чи договору № 16/03/15-П. Натомість, в рахунках відмічено - „замовлення - договір поставки від 18.02. 16» та „Без замовлення» . При цьому, судом відмічається, що додатки до договору № 16/03/15П, що містяться в матеріалах справи не можуть прийматися судом, у якості доказів виникнення відповідних правовідносин саме на підставі цього договору з огляду на те, що в процесі вирішення спору сторонами не надано самого договору.

Відтак, видаткова накладна №2807/2 від 28.07.2016р. є первинним та єдиним належним доказом, який підтверджує виникнення між сторонами зобов'язань з поставки на яку відповідно поширюються норми щодо регулювання купівлі-продажу. За відсутності письмового договору суд виходить з того, що поставка відбулась на підставі усної домовленості, а відтак зобов'язання по оплаті отриманого товару у відповідача виникли в момент отримання товару (ст. 692 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення із відповідача 45 851,50 грн. основного боргу правомірною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

За відсутності договору судом не приймаються доводи позивача, викладені у заяві про зміну підстав позову про те, що заявлений борг (основна сума) виник на підставі договору № 16/03/15П, виконання якого здійснено по накладній № 2807/2.

Враховуючи фактичну безпредметність заяви про зміну підстав позову, заперечення відповідача на вказану заяву не приймається судом до уваги.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у нього обов'язку оплачувати неякісний товар, з недоліками, що унеможливлюють його використання за цільовим призначенням, судом такі доводи не можуть прийматись до уваги, оскільки під час передачі товару та прийняття його відповідачем про недоліки товару не заявлялось.

Згідно ч.1, 3 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Відповідно ст. 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Натомість, в матеріалах справи відсутні докази того, що на позивача покладені гарантійні зобов'язання щодо якості товару (товару із недоліками, дефектами тощо) або встановлені гарантійні строки їх виконання, а у видатковій накладній строки виконання гарантійних зобов'язань також не були визначені.

Враховуючи, що під час передачі товару нарікань з боку відповідача відносно якості товару не було, відсутність доказів того, що на позивача покладені гарантійні зобов'язання, а також висунення притензій щодо якості майже через рік з моменту відпуску товару, судом критично оцінюються, тобто як необгрунтовані, посилання відповідача на недоліки в роботі отриманих та оплачених ультрафіолетових установок. При цьому враховується і те, що відповідачем не спростовані доводи позивача щодо можливих недоліків в роботі УФ установок внаслідок їх неналежного монтажу (встановлення) обладнання, а також неналежної експлуатації цього обладнання, а саме не проведення належного технічного обслуговування, недотримання технічних регламентів тощо. Тому суд констатує відсутність сукупності умов, передбачених ст. 99 ГПК, необхідних для призначення експертизи, а відтак клопотання відповідача про призначення експертизи судом відхилене як необгрунтоване. Крім того судом враховано, що клопотання про призначення експертизи заявлено відповідачем на стадії вирішення справи по суті і обгрунтування позивача про неможливість звернення з даним клопотанням на стадії підготовчого провадження не можуть бути оцінені судом як переконливі.

З наведених вище підстав судом не приймається як доказ долучений відповідачем до матеріалів справи висновок експертизи.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача, крім основного боргу, також 14 780,47 грн. інфляційних витрат та 2 593,42 грн. річних. Судом в даному випадку приймається до уваги таке.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховується, що інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Враховуючи вказані норми ЦК, а також факт наявності боргу, вимоги про стягнення інфляційних та річних обґрунтовані. Розмір підтверджується розрахунком (за період наявності боргу з урахуванням оплат). При цьому, суд врахував те, що період часу, який включений позивачем до розрахунку річних, враховуючи підстави стягнення основної суми боргу, є меншим, максимально можливого в даному випадку.

Відповідно до част.1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із Дочірнього підприємства „Шелі» (29000, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 122, код ЄДРПОУ 35125413, рах. 2008017022399 в ПАТ „Укрексімбанк» , МФО 31509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лайнекс» (08131, с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, вул. Толстого, 8, код ЄДРПОУ 23721802, рах. 260040134197 в ПАТ „Сбкрбанк» ) 45 851, 50 грн. (сорок п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят одна грн. 50 коп.) основного боргу, 2 593, 42 грн. (дві тисячі п'ятсот дев'яносто три грн.. 42 коп.) 3% річних, 14 780, 47 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят грн.. 47 коп.) грн. інфляційних нарахувань, 1 600 грн. (одна тисяча шістсот грн.. 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Повний текст рішення складено 01.03.18р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Головуючий суддя Ю.В. Гладюк

суддя В.В. Димбовський

суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (08131, Київська обл., Києво - Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Толстого,8)

3- відповідачу(29000, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 122)

всім рек з пов.