Ухвала

від 01.03.2018 по справі 810/978/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

01 березня 2018 року м.Київ 810/978/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоблокмонтаж"

до Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю м.Києва

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоблокмонтаж" з позовом до Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю м.Києва в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ Енергоблокмонтаж вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, а також складання акту перевірки від 29.11.2017 б/н; припису від 29.11.2017 б/н та постанови про накладення штрафу від 07.12.2017 № 78/17/073-11376.

- визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 07.12.2017 № 78/17/073-11376 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Крім того, разом із вказаною позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення адміністративного позову.

В обґрунтування доводів вказаної заяви позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача про накладення штрафу містить очевидні ознаки протиправності з огляду на незаконність та безпідставність проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), відсутність правопорушень з боку позивача законодавства у сфері містобудування тощо.

Крім того, зауважив, що зазначену постанову відповідачем було передано для примусового виконання до Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та 18.01.2018 по даному виконавчому документу відкрито виконавче провадження (реєстраційний номер 55581389).

Позивач вказує, що такі дії відповідча (звернення постанови до примусового виконання та стягнення в дохід бюджету грошових коштів у значних для підприємства розмірах, а саме 79290,00 грн.) наносять значну матеріальну шкоду ТОВ "Енергоблокмонтаж". Разом з цим, звертав увагу суду, що під час відкриття виконавчого провадження додатково до суми штрафу примусово стягується також виконавчий збір у розмірі 10% від суми боргу (7929,00 грн.) та понесені витрати виконавчого провадження (близько 300,00 грн).

З огляду на зазначене, позивач вважає, що існують всі передбачені законодавством підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а тому просить суд вжити заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 07.12.2017 № 78/17/073-11376 та зупинення стягнення на підставі цієї постанови.

Розглянувши заяву про забезпечння позову, суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з вимогами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

У свою чергу, судом не встановлено, а позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

Крім того, позивачем не наведено та не надано жодних доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Суд також наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення сторони з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Водночас, як встановлено судом, позивач в обґрунтування доводів клопотання про вжиття заходів забезпечення позову вказує про звернення відповідачем оскаржуваного рішення (постанови про накладення штрафу) до примусового виконання.

У свою чергу, вказані доводи позивача не приймаються судом до уваги, оскільки не свідчать в чому полягає існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Разом з цим, суд звертає увагу, що як вбачається зі змісту постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07.12.2017 відповідачем вказано, що вона набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а саме: 22.02.2017. При цьому, у вказаній постанові ТОВ "Енергоблокмонтаж" було роз'яснено, що дане рішення може бути оскаржено до суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову. Штраф підлягає сплаті у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови. У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку.

Судом встановлено, що зазначена постанова була отримана позивачем 14.12.2017, отже позивач був обізнаний про право на оскарження зазначеного рішення до набрання ним законної сили, а також про наслідки його невиконання у визначений термін.

У свою чергу, позивачем не надано жодних доказів про оскарження даної постанови про накладення штрафу протягом п'ятнадцяти денного строку з моменту її винесення контролюючим органом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено та не надано жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній адміністративній справі.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що як вбачається зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, позивач просить суд (крім іншого) зупинити стягнення на підставі постанови від 07.12.2017 № 78/17/073-11376, тобто шляхом фактично зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження з урахуванням того, що 18.01.2018 Києво-Святошинським районним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області по даному виконавчому документу відкрито виконавче провадження з реєстраційним номером 55581389.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Тобто, з наведеного вбачається, що при застосуванні Закону України Про виконавче провадження або заходів забезпечення позову, наступають такі ж правові наслідки, які перешкоджають подальшому вчиненню дій по виконавчому провадженню.

Водночас, необхідно враховувати, що незважаючи на подібність положень, за своєю правовою природою зупинення виконавчого провадження та вжиття видів забезпечення позову різні, так як, по-перше, при застосуванні Закону України Про виконавче провадження проходить тимчасове зупинення виключно сфери дії примусового виконання боржником рішення, а при застосуванні процесуального кодексу тимчасово втрачається правова сила того рішення, що було зупинено.

Також є суттєва різниця у тому, як проходить ця процедура: за Законом України Про виконавче провадження - це повноваження державного виконавця, яке може бути оскаржене до суду, в іншому випадку - це повноваження суду, яке може бути оскаржене в апеляційному порядку. При цьому суд не може зупинити виконавче провадження, так як це виключне повноваження державного виконавця. Навіть у разі оскарження дій державного виконавця, який не зупинив виконавче провадження, суд вправі визнати його дії незаконними та зобов'язати зупинити виконавче провадження, а не сам зупиняє таке провадження.

З огляду на викладене, в дадному випадку, суд не може зупинити виконавче провадження (стягнення на підставі постанови від 07.12.2017 № 78/17/073-11376), оскільки це дискреційні повноваження Державної виконавчої служби.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не довів необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у суду відсутні законні підстави для ухвалення судового рішення про забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.

Таким чином, судом встановлено, що заява про забезпечення адміністративного позову є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адмінітсративного судочинства України

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ТОВ Енергоблокмонтаж про забезпечення адміністративного позову, - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.