Ухвала

від 07.05.2019 по справі 810/978/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 травня 2019 року м. Київ № 810/978/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоблокмонтаж

до Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю м.Києва

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування

рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Енергоблокмонтаж з позовом до Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю м.Києва в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ Енергоблокмонтаж вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, а також складання акту перевірки від 29.11.2017 б/н; припису від 29.11.2017 б/н та постанови про накладення штрафу від 07.12.2017 № 78/17/073-11376.

- визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 07.12.2017 № 78/17/073-11376 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 відкрито провадження у справі № 810/978/18 та вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 відмовлено у забезпеченні позову, з тих підстав, що позивачем не наведено та не надано жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі.

09.07.2018 протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.09.2018.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 суд на підставі ч.3 ст. 194, ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

03.05.2019 до суду від позивча надійшла заява про забезпечення позову, яка була передана судді 06.05.2019, відповідно до змісту якої позивач просить суд зупинити дію постанови Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.12.2017 № 78/17/073-11376 про накладення штрафу у розмірі 79 290 грн.; зупинити стягнення на підставі постанови Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.12.2017 № 78/17/073-11376 про накладення штрафу у розмірі 79 290 грн., за яким стягнення відбувається у безспірному порядку.

В обґрунтування доводів вказаної заяви, позивач зазначив, що 10.04.2019 на електронну адресу ТОВ Енергоблокмонтаж надійшло електронне повідомлення уповноваженої особи КРУ КБ Приватбанк м. Києва, відповідно до якого товариство дізналося про накладення 10.04.2019 арешту на грошові кошти на банківські рахунки згідно з постановою Києво-Святошинського РВ ДВС Головного ТУЮ у Київській області від 29.03.2019.

Позивач вказує, що станом на день подання даної заяви, постанова ДДАБК про накладення штрафу у розмірі 79 290,00 грн. - в якості виконавчого документа - передано для примусового виконання до Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ; відкрито виконавче провадження та накладено арешт на грошові кошти позивача у банківських установах.

Також, позивач зазначає, що такі дії ДДАБК м. Києва вже наносять значну матеріальну шкоду ТОВ Енергоблокмонтаж , примусово стягуючи в дохід бюджету грошові кошти у значних для товариства розмірах сукупно в сумі - 88288, 00 грн. та накладений арешт на грошові кошти позивача з подальшим їх примусовим списанням до бюджету, беззаперечно призведе до необґрунтованого порушення строків розрахунків з постачальниками та виконання інших взятих позивачем на себе договірних зобов'язань.

Позивач звертає увагу, що у разі, якщо постанову ДДАБК м. Києва від 07.12.2017 № 78/17/073-11376 буде скасовано судом, виникне необхідність стягувати сплачені кошти з державного бюджету, що породжує нові судові витрати, а також вимагає дотримання певної процедури виплати коштів з Державного бюджету України.

При цьому позивач зауважує, оскільки протиправність прийняття ДДАБК оскаржуваної постанови є предметом розгляду адміністративної справи № 810/978/18 та у разі задоволення позовних вимог про її скасування, ТОВ Енергоблокмонтаж доведеться докласти зусиль, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання виконавчого документа, тому існують всі передбачені статтями 150-156 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з вимогами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу та іншим особам здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Слід зауважити, що принцип рівності сторін - один із складників концепції справедливого судового розгляду та передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ, серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, Серія A № 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, Серія A № 245-C, п. 26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).

Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом ОСОБА_1 Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Так, у заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 07.12.2017 № 78/17/073-11376 та зупинення стягнення на підставі цієї постанови.

Вимоги позивача вжити обрані ним заходи забезпечення позову обумовлені примусовим виконанням постанови Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 07.12.2017 № 78/17/073-11376.

У свою чергу, доводи позивача в частині зупинення дії постанови від 07.12.2017 про накладення штрафу не приймаються судом до уваги, оскільки як вбачається зі змісту постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07.12.2017 відповідачем вказано, що вона набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а саме: 22.02.2017. При цьому, у вказаній постанові ТОВ "Енергоблокмонтаж" було роз'яснено, що дане рішення може бути оскаржено до суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову. Штраф підлягає сплаті у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови. У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку.

При цьому, судом встановлено, що на час звернення позивача до суду спірна постанова набрала законної сили. Крім того, спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.

Водночас, до заяви про забезпечення позову позивачем було додано копію постанови Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні ВП № 55581389 від 29.03.2019 про арешт майна боржника відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках та всіх інших відкритих рахунках ТОВ Енергоблокмонтаж (код ЄДРПОУ 23242964) у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/ основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 88288 грн.

Наявність вказаної постанови свідчить про реальну можливість стягнення з рахунків відповідача коштів на підставі спірної постанови, правомірність прийняття якої буде встановлено судом у даній справі, та необхідності прикладення зусиль позивачем, щодо відновлення своїх прав та повернення свого майна (коштів), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання виконавчого документа.

Розглянувши доводи заяви про забезпечення позову в частині зупинення стягнення, суд звертає увагу на те, що позивачем доведено суду, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист порушених чи оспорюваних прав позивача, що полягає у стягненні коштів і понесенні значних матеріальних витрат позивчем до прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог та набрання рішенням у даній справі законної сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову частково.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариство з обмеженою відповідальністю Енергоблокмонтаж про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

2. Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 55581389, яке відкрито Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо примусового виконання постанови від 07.12.2017 № 78/17/073-11376 Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю м.Києва про стягнення суми штрафу в розмірі 79290,00 грн. до набрання рішенням суду у справі № 320/978/18 законної сили.

3. У задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову відмовити.

4. Копію ухвали про забезпечення позову негайно надіслати сторонам та відповідно до вимог частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України Києво-Святошинському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області до відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.