Рішення

від 30.01.2018 по справі 758/11587/16-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/11587/16-ц

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Супрун Г. Б.,

при секретарі - - Цукурової Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив поділити спільне сумісне майно подружжя, придбане в період шлюбу з ОСОБА_3 Враховуючи уточнені позовні вимоги ( а.с.71-94 т.3) просив визнати спільною сумісною власністю подружжя наступне майно:

- земельну ділянку загальною площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_11

- житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_11;

- автомобіль марка SAAB, модель 9-3, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_7;

- автомобіль марка MAZDA, модель 3, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9, шасі № НОМЕР_8 сєдан-B;

- страхову суму, отриману ОСОБА_3 від ПАТ ГРАВЕ Україна Страхування життя по договорам добровільного особистого страхування життя, поліси № 11.100.923 - Тариф GX-3 та 10.033.917 - Тариф GX-1.

Просив за собою визнати право особистої приватної власності на:

- квартиру АДРЕСА_1;

- майнові права та обов'язки згідно попереднього договору купівлі-продажу машиномісця НОМЕР_11, яке знаходиться на 1-му поверсі напівпідземного паркінгу №1, загальною площею 26,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1;

- автомобіль BMW, 2016 року випуску, VIN: НОМЕР_10, д.н. НОМЕР_2.

В порядку поділу спільного майна подружжя:

- автомобіль SAAB, модель 9-3, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_7, виділити ОСОБА_2,

- автомобіль марка MAZDA, модель 3, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9, шасі № НОМЕР_8 сєдан-B, виділити ОСОБА_3,

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_11 та житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_11, залишивши іншу частину земельної ділянки та будинку у власності ОСОБА_2 або у разі необхідності, стягнувши з нього на користь ОСОБА_3 вартість її частки;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину страхової суми, отриманої ОСОБА_3 від ПАТ ГРАВЕ Україна Страхування життя по договорам добровільного особистого страхування життя, поліси № 11.100.923 - Тариф GX-3 та 10.033.917 - Тариф GX-1 та стягнути з ОСОБА_3 1/2 частини страхової суми на користь ОСОБА_2.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали. Пояснили, що квартиру АДРЕСА_1, майнові права та обов'язки згідно попереднього договору купівлі-продажу машиномісця НОМЕР_11, яке знаходиться на 1-му поверсі напівпідземного паркінгу №1 та автомобіль BMW, 2016 року випуску, позивачем було придбано за позикові кошти.

Також зазначили, що автомобіль НОМЕР_3 було придбано вже після фактичного припинення шлюбних відносин з відповідачкою, тобто не під час спільного проживання, припинили шлюбні відносини з весни 2016 року.

Посилається на те, що відповідачка не дбала про матеріальне забезпечення сім'ї, не приймала ані трудової ані фінансової участі у придбанні та утриманні спільного майна, навпаки пошкоджувала спільне майно.

Відповідачка ОСОБА_3 подала зустрічний позов про поділ майна, вимоги якого неодноразово уточнювала та яким в останній його редакції від 02.11.2017 року (том 3, а.с. 71 ). Відповідачка та її представники ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9 просили суд в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на майно: квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марка MAZDA, модель 3, 2012 року випуску, р.н. НОМЕР_9 . Решту спільного майна визнати на праві особистої приватної власності за відповідачем ОСОБА_2, а саме: квартиру АДРЕСА_4; земельну ділянку загальною площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_11 житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_11; майнові права та обов'язки згідно попереднього договору купівлі-продажу машиномісця НОМЕР_11, яке знаходиться на 1-му поверсі напівпідземного паркінгу №1 за адресою: АДРЕСА_1; автомобіль SAAB, модель 9-3, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_7; автомобіль BMW, 2016 року випуску, VIN: НОМЕР_10 д.н. НОМЕР_2; грошові кошти, які були внесені до 16.08.2017 року на рахунки АТ Райффайзен Банк Аваль , відкриті на ім'я ОСОБА_2 та викупна сума станом на 16.08.2017 за договорами укладеними між ПрАТ ГРАВЕ Україна страхування життя . Обгрунтувала свій позов тим, що кожне набуте майно за період шлюбу є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і що воно підлягає поділу в зазначеному нею переліку.

В ході судового розгляду позивачем заявлено клопотання про необхідність встановити джерело коштів, за які було придбано спірне майно, а також час фактичного припинення шлюбних відносин із відповідачкою. ОСОБА_3 та її представник подали заяву щодо недопустимості доказів, а саме: договору позики від 10.11.2011 року (т.1, а.с. 81-82) та виключити його як об'єкт спільної сумісної власності. Крім того, відповідачка в ході судового засідання неодноразово уточнювала зустрічну позовну заяву, в зв"язку з чим оголошувались переви в судовому засіданні, а тому її посилання на те, що суд позбавив її процесуального права надавати докази, а розпочав розгляд справи по суті, не відповідають дійсності. Також оголошувались перерви в судовому засіданні для мирного врегулювання спору щодо поділу майна, позивач пропонував укласти мирову угоду, втім відповідачка не погодилась.

Вислухавши сторони, їх представників, дослідивши письмові докази, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 24.06.1999 року між сторонами було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (т. 1, а.с. 5).

Від шлюбу народилося двоє дітей: ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а.с. 6,7).

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від16.08.2017 року із змінами згідно рішення Апеляційного суду м. Києва від 12.10.2017 року, шлюб між сторонами розірвано та виключено з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на те, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені з весни 2016 року (т. 3, а.с.127-131).

Судом встановлено, а відповідачкою не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами, що з квітня 2016 року шлюбно-сімейні стосунки сторін погіршились та з листопада 2016 року вони проживають окремо, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, що підтверджується також і поясненнями сторін ( представниками), даними в судовому засіданні 23.11.2017 року та 18.12.2017 року, матеріалами звернень до Подільського УП ГУНП як позивача так і відповідачки в період з 22.05.2016 року по 12.01.2017 року з приводу економічного, психологічного та фізичного насильства в сім'ї (т.2 , а.с. 130- 170).

Також суду надані докази того, що позивач з вересня 2016 року добровільно почав сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_3 та дітей, що підтверджує банківськими квитанціями (т. 1, а.с. 111 - 114) та зверненням до суду з даним позовом про поділ спільного майна у вересні 2016р.

На даний час згідно рішення Подільського районного суду м. Києва від 23.11.2017 року відповідачка отримує аліменти від позивача в розмірі 1/4 частини від усіх його доходів.

З наданих суду матеріалів вбачається, що 23.05.2001 року квартира АДРЕСА_5 була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 18.05.2001 року, згідно якого він отримав у дар вказану квартиру від батька ОСОБА_13 (т.1, а.с.36,37). Вартість вказаної квартири складає суму 2 893 500,00 грн. на підставі консультаційного висновку, складеного 05.12.2016 року (т.1, а.с. 175). Тому суд не відносить зазначену квартиру, отриману на підставі договору дарування, до спільного сумісного майна подружжя, а це є особистим майном ОСОБА_2, яке не підлягає розподілу взагалі.

22.09.2005 року був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 автомобіль марка SAAB, модель 9-3, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_7, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію (т.1 а.с. 77,78). Вартість вказаного автомобіля 198 830,00 грн. на підставі консультаційного висновку про вартість, складеного 02.12.2016 року (т.1, а.с. 223). Спір у сторін щодо вартості відсутній, вважають що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти.

30.01.2006 року була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 земельна ділянка кадастровий №3222782600:00:001:0103 загальною площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Березівка, Макарівського району Київської області, що посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку, який виданий на підставі договору купівлі- продажу від 23.12.2005 року (т.1, а.с. 39-42). Вартість вказаної ділянки 449 480,00 грн. на підставі консультаційного висновку про вартість, складеного 05.12.2016 року (т.1 а/с 187). Спір у сторін щодо вартості відсутній, сторони вважають, що джерелом її набуття є спільні сумісні кошти.

26.03.2013 року був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 житловий будинок №23 по вулиці Дорожна, село Березівка Макарівського району Київської області, свідоцтво про право власності видано на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 21.05.2007 року, технічного паспорту від 24.11.2012 року (т.1, а.с. 38, 44-52). Вартість вказаного будинку 1 755 500,00 грн. на підставі консультаційного висновку про вартість, складеного 05-06.12.2016 року (т.1, а.с. 194). Спір щодо його вартості відсутній, сторони вважають що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти.

10.11.2011 року ОСОБА_2 набуто майнові обов'язки по договору позики, укладеного із ОСОБА_14 на суму у розмірі 2 394 210,00 гривень (в еквіваленті складає 300000,00 доларів США) зі строком погашення до 15.01.2022 року (т. 1, а.с. 81-83). Цільове використання цієї позики зазначено - придбання квартири АДРЕСА_1, що в м. Києві, машиномісця (паркомісця) за цією адресою, тощо. Заборгованість за вказаним договором на час розгляду справи складає 147 500,00 доларів США (т.1, а.с. 86).

12.08.2013 року була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності (т.1,а.с.53), згідно договору бронювання приміщення Б-9/6/50 від 28.11.2011 року, укладеного ОСОБА_2 з ПАТ Агрофірма Троянда (т.1,а.с. 55-63). Вартість придбання цієї квартири склала 1 882 270, 72 грн., яка була сплачена позивачем, і це підтверджується банківськими документами (т.3, а.с. 132-136), актом виконаних зобов'язань від 24.02.2012 року (т.1, а.с. 64). В зв язку з тим, що сторонами не надано будь- яких інших доказів вартості цієї квартири та вони не заперечували про таку вартість придбання цієї квартири в судовому засіданні, спору про вартість не було, тому суд виходить із вартості цієї квартири в сумі 1 882 270,72 грн.

20.10.2016 року набуто ОСОБА_2 майнові обов'язки по договору позики укладеного із ОСОБА_14 на суму у розмірі 1027729,56 грн. (в еквіваленті складає 40 000,00 доларів США) зі строком погашення до 01.02.2020 року (т. 1, а.с. 84-85, 86). Заборгованість за вказаним договором на час розгляду справи складає 38000,00 доларів США (т.1,а.с.86).

04.11.2016 року набуто ОСОБА_2 автомобіль BMW, 2016 року випуску, VIN: НОМЕР_10 д.н. НОМЕР_2, на підставі договору купівлі продажу загальною вартістю 960 799,74 гривень (т.1, а.с.74), свідоцтво про реєстрацію (т.1, а.с. 75,76). Виходячи з того, що між сторонами з квітня припинені шлюбно-сімейні відносини і з листопада 2016р. вони навіть не проживали разом, тому суд не відносить цей автомобіль до спільного сумісного майна подружжя, а це є особистим майном ОСОБА_2, яке не підлягає розподілу взагалі, але позивач просив визнати за ним право особистої приватної власності, тому це право не підлягає захисту, оскільки на сьогоднішній день позивач є власником цього майна.

12.09.2014 року набуто ОСОБА_2 майнові права та обов'язки згідно попереднього договору купівлі-продажу машиномісця НОМЕР_11, яке знаходиться на 1-му поверсі, напівпідземного паркінгу №1 загальною площею 26,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, загальна вартість договору складає 344 782,98 гривень (т.1, а.с. 68-73). Сплачено за договором 381 135,53 грн., що підтверджується довідкою від 12.08.2016 року (т.1 а.с. 67).

21.02.2013 року набуто ОСОБА_3 автомобіль марка MAZDA, модель 3, 2012 року випуску, р.н. НОМЕР_9, шасі № НОМЕР_8 сєдан-B, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію (т.1, а.с. 79,80). Вартість вказаного автомобіля 360 330,00 грн. на підставі консультаційного висновку про вартість складеного 02.12.2016 року (т.1 а.с. 214),. Спір у сторін щодо вартості відсутній, вважається що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти.

01.04.2012 року ОСОБА_2 укладені договори добровільного страхування життя з ПАТ Граве Україна Страхування життя , посвідчені полісом №10033921 зі строком дії до 01.04.2032 року, полісом №11100924 зі строком дії до 01.04.2027 року, полісом №11100925 зі строком дії до 01.04.2032 року та полісом №11100926 зі строком дії до 01.04.2032 року. Виплати за цими договорами страхування життя проводяться у випадках настання страхового випадку або дострокового розірвання цих договорів. Станом на 20.06.2017 року кошти до виплати ОСОБА_2 не нараховувались. Вказане вище підтверджується листом ПАТ ПАТ Граве Україна Страхування життя (т.3, а.с. 3).

Як встановлено в судовому засіданні і підтверджено відповідачкою ОСОБА_3, що 12.06.2017 року нею після припинення шлюбних відносин отримано виплату викупних сум в сумі 83900,00 грн. по договорах добровільного страхування життя, укладених з ПАТ Граве Україна Страхування життя . Виплати за цими договорами страхування життя проводяться у випадках настання страхового випадку або дострокового розірвання цих договорів. Згідно ж наданих квитанцій оплату по вказаних договорах страхування життя за відповідачку, проводив позивач (т.3, а.с. 137-142).

Частиною 4 ст. 55 СК України визначено, що дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.

Норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно- правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими: 1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності; 2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60,69 СК України, ч.3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.ч.2,3 ст. 235 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України та ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Так, ч. 2 ст. 70 СК при вирішенні питання про поділ майна між подружжям надає суду право відступити від засад рівності часток подружжя, зокрема, якщо один з них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Частка чоловіка або дружини може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч. 3 ст. 70 СК).

Відповідно до ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Стаття 372 ЦК України передбачає, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, якімають істотне значення. При поділі кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному майні.

Пунктами 22 -24 Постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року N 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя зазначено: Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.3 ст. 61 СК України). Частина 4 ст.65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти за договором позики та як наслідок - на майно, набуте за ці кошти, також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники. Така позиція міститься у правому висновку ВСУ, викладеному в постанові № 6-486цс16 від 27.04.2016 року.

Суд вважає доводи позивача про купівлю спірної квартири (АДРЕСА_1) за позичені кошти достовірними та такими що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду. Сторонами не було надано жодних доказів того, що в період шлюбу подружжя заробило гроші на цю спірну квартиру, зокрема це підтверджується відомостями про джерела та суми доходу позивача в період з 2009 по 2016 рік з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків (т.2, а.с.184 - 186), довідками про доходи (т.1, а.с. 117-120), поясненнями відповідачки в судовому засіданні 18.12.2017 року, про те, що вона разом з донькою витрачала заробітну плату позивача ( на картковому рахунку)на споживчі цілі. Це також підтверджується довідкою АТ Райффайзен Банк Аваль (том 1, а.с. 87, том 3,а.с. 116) та виписками по даному рахунку (т.1, а.с. 88-110, т.3, а.с. 117-126) та співставлення цих доходів та витрат.

Квартира АДРЕСА_9 не може бути визнана спільним майном подружжя за зустрічними вимогами ОСОБА_3 з тих підстав, що вартість даної квартири ніби-то суттєво збільшилася за рахунок праці і коштів ОСОБА_3, а тому вона має право на її половину, оскільки такі вимоги ОСОБА_3 не ґрунтуються на вимогах закону.

Зокрема, ст.62 СК України передбачає можливість набуття майном одного з подружжя статуту спільного майна подружжя лише в тому разі, якщо поліпшення майна було істотним та здійснене трудовими чи грошовими затратами іншого з подружжя.

Жодних доказів ОСОБА_3 щодо істотного поліпшення цієї квартири здійснене її трудовими чи грошовими затратами суду не надано.

Судом встановлено та підтверджується сторонами, що відповідачка користується вказаним житловим будинком АДРЕСА_11 разом з дітьми. Крім того, ОСОБА_3 зверталась до Оболонського районного суду м. Києва у 2017 році із позовом про вселення та що вказаний будинок придатний для проживання, оскільки позивач чинить перешкоди у користуванні цим будинком.

З врахуванням даних обставин суд приходить до висновку про доцільність при поділі спірного майна виділення відповідачці зазначеного будинку з метою забезпечення інтересів неповнолітньої дитини та самої відповідачки.

Враховуючи положення ч. 5 ст. 57 СК України об'єктом спільної сумісної власності подружжя можуть бути виплати одержані в т.ч. за добровільним особистим страхуванням одним із подружжя, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок спільних коштів.

Оскільки виплата в розмірі 83900,00 грн. отримана ОСОБА_3 є спільною сумісною власністю подружжя, тому вона підлягає поділу між сторонами.

Крім того, у зустрічних позовних вимогах ОСОБА_3 зазначає про грошові кошти, які були внесені до 16.08.2017 року на рахунки АТ Райффайзен Банк Аваль , відкриті на ім'я ОСОБА_2 та просить визнати їх спільною сумісною власністю.

Проте жодних доказів внесення цих грошових коштів та їх розрахунків не надано. В судовому засіданні 18.12.2017 року вона пояснила, що на вказаний рахунок вносилась заробітна плата позивача, яку вона разом з донькою витрачали на споживчі цілі, вказане також підтверджується довідкою АТ Райффайзен Банк Аваль (т.1, а.с. 87, т.3 , а.с. 116) та виписками по даному рахунку (т.1, а.с. 88- 110, т.3, а.с. 117-126). Під час судового розгляду не знайшли підтвердження аргументи відповідачки про те, що вона приймала участь у матеріальному забезпеченню сім'ї, трудової чи фінансової участі у придбанні та утриманні спільного усього майна, що є предметом спору.

Також судом враховується той факт, що відповідачка здійснювала пошкодження спільного майна, а саме 22.05.2016 року розпочала сварку на побутовому ґрунті, в ході якої навмисно пошкодила частину музичного центру, а саме саббуфер (вартість 60 000,00 гривень), залила його чаєм та розбила скляні двері (вартість 6000,00 гривень), що підтверджується висновком ДОП Подільського УП ГУНП в м. Києві лейтенанта поліції Семенюк В.В. , складеного на підставі рапорту інспектора ПП роти №7 батальону №1 УПП в м. Києві ДПП лейтенантом поліції від 22.05.2016 року (т.2, а.с. 131, 132), поясненнями ОСОБА_2 від 22.05.2017 року (т.2 а.с. 133), поясненнями ОСОБА_3 від 22.05.2016 року (т.3 , а.с. 134), заявою ОСОБА_2 до Подільського УП ГУНП в м. Києві від 12.01.2017 року про психологічне та економічне насильство в сім'ї (т.3, а.с. 151-154).

29.12.2016 року ОСОБА_3 пошкодила систему відео нагляду та мережу інтернет, що підтверджується протоколом про прийняття заяви про вчинення правопорушення від 29.12.2016 року та поясненнями ОСОБА_2 від 29.12.2016 року (т.2 а.с. 159- 162).

З урахуванням зазначених вище обставин та відносин, що склались між сторонами на даний час, наявність у позивача за основним позовом не погашеного боргу, суд вважає що спільне володіння і користування спірним майном, а саме квартирою та будинком є неможливим і тому підлягає виділу позивачу квартири та паркомісця, а відповідачці житлового будинку, що не завдасть істотної шкоди інтересам сторін та неповнолітній дитині. Факт існування боргових зобов'язань підтверджується поясненнями представника позивача, письмовою заявою ОСОБА_14 від 14.12.2016 року, посвідченою приватним нотаріусом КМНО Матвієнко М.Г. (т.2, а.с. 186), письмовою заявою ОСОБА_2 від 16.05.2017 року, посвідченою приватним нотаріусом КМНО Матвієнко М.Г. (т.1, а.с. 182, 183), а відповідачка та її представник, заперечуючи факт укладання вказаного договору позики, вважаючи його підробленим, жодних доказів на підставу своїх заперечень суду не надала, за весь час перебування справи в суді вимоги про недійсність правочину не заявляла.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивачки за зустрічним позовом з поділу як спільного майна укладених 01.04.2012 року ОСОБА_2 договорів добровільного страхування життя з ПАТ Граве Україна Страхування життя , оскільки з наданих суду доказів вбачається, що виплати за цими договорами страхування життя проводяться у випадках настання страхового випадку або дострокового розірвання цих договорів, станом на 20.06.2017 року кошти до виплати ОСОБА_2 не нараховувались, що підтверджується листом ПАТ ПАТ Граве Україна Страхування життя (т.3, а.с. 3).

З урахуванням наданих суду доказів суд вважає доведеними вимоги позивача щодо відсутності підстав для поділу як спільного майна подружжя автомобіля BMW, 2016 року випуску, (т.1 а/с 74), свідоцтво про реєстрацію (т.1 . а.с. 75,76) та виникненням у зв'язку з цим майнових обов'язків по договору позики укладеного ним із ОСОБА_14на суму у розмірі 1027729,56 гривень (в еквіваленті 40 000,00 доларів США) зі строком погашення до 01.02.2020 року (т. 1, а.с. 84- 86), заборгованість за вказаним договором на час розгляду справи складає 38000,00 доларів США (т.1, а.с. 86), оскільки відповідачкою не спростовано той факт, що майно було придбано після припинення між ними шлюбних відносин і набуто в інтересах саме сім'ї, а не особисто позивачем. Крім того, автомобіль BMW, 2016 року випуску та квартира АДРЕСА_10 є особистим майном позивача, не підлягає розподілу в якості спільного майна подружжя, тому не потребує додаткового визнання за ним права власності.

При ухваленні рішення суд відповідно оцінює докази з урахуванням вимог ст.ст. 77, 78, 79, 80 ЦПК про їх належність, допустимість, достовірність та достатність. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси ( статті 4 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи.

Крім того, Верховний Суд України в листі від 01.04.2014 року Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України значив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 71 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги сторін знайшли своє часткове доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позови підлягають частковому задоволенню з викладених вище підстав в вищезазначеній частині вимог.

Враховуючи, що сторони при подачі позовних вимог сплачували судовий збір в максимальному розміру відповідно до заявлених вимог, та враховуючи частково задоволені позовні вимоги обох сторін, тому витрати взаємозараховуються.

Керуючись ст.ст. 57, 60, 77, 71 СК України, ст. ст. 16, 372 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 265-268, 273, 353-355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2. до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити частково

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя -задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя:

- земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_12 загальною площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Березівка, Макарівського району Київської області,

- житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_11;

- автомобіль марки SAAB , модель 9-3, 2004 року випуску, р.н.НОМЕР_13, шасі № НОМЕР_7;

- автомобіль марки MAZDA , модель 3, 2012 року випуску, р.н. НОМЕР_9, шасі № НОМЕР_8, сєдан-В;

- майнові права та обов'язки згідно попереднього договору купівлі-продажу машиномісця НОМЕР_11, яке знаходиться на 1-му поверсі, напівпідземного паркінгу №1 загальною площею 26,00 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1;

- квартиру АДРЕСА_1;

- грошову суму 83 900,00 грн. по договорам добровільного страхування, укладеного між нею та ПАТ ГРАВЕ Україна Страхування життя , посвідчений полісом № 10.033.917 та полісом № 11.100.923, отриману нею 12.06.2017 року.

В порядку поділу майна визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідент. номер НОМЕР_4 ) на:

- автомобіль марки SAAB , модель 9-3, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_13, шасі № НОМЕР_7 (вартістю 198 830,00 грн.)

- квартиру АДРЕСА_1 (вартістю 1 882 270, 72 грн.)

- майнові права та обов'язки згідно попереднього договору купівлі-продажу машиномісця НОМЕР_11, яке знаходиться на 1-му поверсі, напівпідземного паркінгу №1 загальною площею 26,00 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (вартістю 381 135, 53 грн)

А всього на суму 2 462 236,25 грн.

В порядку поділу майна визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентиф. номер НОМЕР_5) на :

- автомобіль марки MAZDA , модель 3, 2012 року випуску, р.н. НОМЕР_9, шасі № НОМЕР_8 сєдан-В (вартістю 360 330,00 грн)

- земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_12, загальною площею 0,20 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку в селі Березівка Макарівського району Київської області (вартістю 449 480,00 грн)

- житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_11, загальною площею 102,7 кв. м., (житлова площа 36,3 кв. м.) (вартістю 1 755 500,00 грн)

- грошову суму 83 900,00 грн. по договорам добровільного страхування укладеного між нею та ПАТ ГРАВЕ Україна Страхування життя посвідчений полісом № 10.033.917 та полісом № 11.100.923, отриману нею 12.06.2017 року

А всього на суму 2 649 210,00 грн.

Припинити за сторонами право спільної сумісної власності на вказане майно.

Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Подільського районного суду від 23.02.2017 р. (суддя Декаленко В.С.), а саме:

- автомобіль марки SAAB , модель 9-3, 2004 року випуску, р.н. НОМЕР_13, шасі № НОМЕР_7

- квартиру АДРЕСА_1

- житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_11, загальною площею 102,7 кв. м., (житлова площа 36,3 кв. м.)

Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Подільського районного суду від 08.02.2017 р. (суддя Декаленко В.С.), а саме:

- автомобіль марки МAZDA , модель 3, 2012 року випуску, р.н. НОМЕР_6, шасі № НОМЕР_8, сєдан-В.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р. апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідний суд, а матеріали справи надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Г. Б. Супрун