Постанова

від 27.08.2020 по справі 758/11587/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 758/11587/16-ц

провадження № 61-9170св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду

м. Києва від 30 січня 2018 року у складі судді Супрун Г. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що він з ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24 червня 1999 року. У шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Він та ОСОБА_3 бажають поділити майно, але взаємної згоди на поділ майна ними не досягнуто.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку загальною площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 ; житловий будинок

АДРЕСА_1 ; автомобіль марки Saab , реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль марки Mazda , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; страхову суму, отриману ОСОБА_3 від ПАТ ГРАВЕ Україна Страхування життя по договорам добровільного особистого страхування життя, поліси № 11.100.923 - Тариф GX - 3 та 10.033.917 - Тариф GX - 1.

Просив суд визнати за собою право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 ; майнові права та обов`язки згідно попереднього договору купівлі-продажу машиномісця

в„– НОМЕР_3 , що знаходиться на першому поверсі напівпідземного паркінгу в„– 1, загальною площею 26,00 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль марки BMW , реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Просив суд у порядку поділу спільного майна подружжя, виділити

ОСОБА_3 автомобіль марка Mazda , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Виділити йому в порядку поділу спільного майна подружжя автомобіль марки Saab , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 та житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , залишивши іншу частину земельної ділянки та будинку у власності ОСОБА_1 або у разі необхідності, стягнувши з нього на користь ОСОБА_3 вартість її частки.

Визнати за ним право власності на 1/2 частину страхової суми, отриманої ОСОБА_3 від ПАТ ГРАВЕ Україна Страхування життя по договорам добровільного особистого страхування життя, поліси № 11.100.923 - Тариф GX - 3 та 10.033.917 - Тариф GX - 1 та стягнути з ОСОБА_3 1/2 частини страхової суми на користь ОСОБА_1 .

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що майно, зазначене у позовні заяві ОСОБА_1 набуте за період шлюбу, крім цього також було придбане і рухоме майно. Вона проживає із дітьми у квартирі

АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 є інвалідом з дитинства, який перебуває на системі неперервного моніторингу Dexcom , інсулінозалежий та потребує постійного особливого догляду за ним. Вважала, що ця обставина має суттєве значення під час розгляду справи.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд, в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя, визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль марка Mazda , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Решту спільного сумісного майна подружжя визнати на праві особистої приватної власності за відповідачем ОСОБА_1 , а саме: квартиру

АДРЕСА_4 ; земельну ділянку загальною площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 ; житловий будинок АДРЕСА_1 ; майнові права та обов`язки згідно попереднього договору

купівлі-продажу машиномісця в„– НОМЕР_3 , що знаходиться на першому поверсі напівпідземного паркінгу в„– 1 за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль марки S aab , реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль BMW, реєстарційний номер НОМЕР_5 ; грошові кошти, які були внесені до 16 серпня 2017 року на рахунки АТ Райффайзен Банк Аваль , відкриті на ім`я ОСОБА_1 та викупна сума станом на 16 серпня 2017 року за договорами, укладеними між ПАТ ГРАВЕ Україна страхування життя , поділити рухоме майно, яке знаходиться в квартирах та будинку, відповідно до його місця знаходження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року об`єднано в одне провадження позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності та поділ спільного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, присвоївши їм спільний № 758/11587/16-ц.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задоволено частково.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя: земельну ділянку, кадастровий номер 3222782600:00:001:0103, загальною площею 0,20 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку у с. Березівка Макарівського району Київської області; житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки Sаав , реєстраційний номер НОМЕР_6 ; автомобіль марки Mazda , реєстраційний номер НОМЕР_7 ; майнові права та обов`язки згідно попереднього договору купівлі-продажу машиномісця

в„– НОМЕР_3 , яке знаходиться на 1-му поверсі, напівпідземного паркінгу в„– 1, загальною площею 26,00 кв. м за адресою: АДРЕСА_2; квартиру в„– 4-50, загальною площею 140, 4 кв. м (житлова 91,3 кв. м), розташовану

в будинку АДРЕСА_2 ; грошову суму 83 900,00 грн за договором добровільного страхування, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ Граве Україна Страхування життя , посвідченого полісом № 10.033.917 та полісом

№ 11.100.923, отриману ОСОБА_3 12 червня 2017 року.

У порядку поділу майна визнано право особистої приватної власності за ОСОБА_1 на: автомобіль марки Sаав , реєстраційний номер НОМЕР_6 (вартістю 198 830,00 грн); квартиру

АДРЕСА_2 (вартістю 1 882 270, 72 грн); майнові права та обов`язки згідно попереднього договору купівлі-продажу машиномісця в„– НОМЕР_3 , яке знаходиться на 1-му поверсі, напівпідземного паркінгу в„– 1, загальною площею 26,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2

(вартістю 381 135, 53 грн), а усього на суму 2 462 236,25 грн.

У порядку поділу майна визнано право особистої приватної власності за ОСОБА_3 на: автомобіль марки Mazda , реєстраційний номер НОМЕР_7 , (вартістю 360 330,00 грн); земельну ділянку, кадастровий номер 3222782600:00:001:0103, загальною площею 0,20 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Березівка Макарівського району Київської області (вартістю 449 480,00 грн); житловий будинок, який знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 102,7 кв. м, (житлова площа 36,3 кв. м) (вартістю 1 755 500,00 грн); грошову суму

83 900,00 грн за договором добровільного страхування, укладеного між нею та ПАТ Граве Україна Страхування життя , посвідченим полісом

№ 10.033.917 та полісом № 11.100.923, отриману нею 12 червня 2017 року,

а всього на суму 2 649 210,00 грн.

Припинено за сторонами право спільної сумісної власності на вказане майно.

Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року, а саме: автомобіль марки Sаав , реєстраційний номер НОМЕР_6 ; квартиру

АДРЕСА_2 ; житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 102,7 кв. м, (житлова площа 36,3 кв. м).

Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року, а саме: автомобіль марки Мazda , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29 червня 2018 року у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя у частині питання розподілу рухомого майна за об`єктами знаходження (за адресами:

АДРЕСА_2 ;

АДРЕСА_4 ) відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з квітня 2016 року

шлюбно-сімейні відносини сторін у справі погіршились та з листопада

2016 року вони проживають окремо, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Суд вважав доводи позивача про купівлю спірної квартири ( АДРЕСА_2 ) за позичені кошти достовірними та такими що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду. Квартира АДРЕСА_4 не може бути визнана спільним майном подружжя за зустрічними вимогами

ОСОБА_3 з тих підстав, що вартість указаної квартири ніби-то суттєво збільшилася за рахунок праці і коштів ОСОБА_3 , а тому вона має право на її половину, оскільки такі вимоги ОСОБА_3 не ґрунтуються на вимогах закону.

Судом встановлено та підтверджується сторонами, що відповідачка користується вказаним житловим будинком

АДРЕСА_1 разом з дітьми. Крім того, ОСОБА_3 зверталась до Оболонського районного суду м. Києва у

2017 році із позовом про вселення та що вказаний будинок придатний для проживання, оскільки позивач чинить перешкоди у користуванні цим будинком. З врахуванням цих обставин суд дійшов висновку про доцільність при поділі спірного майна виділення відповідачці зазначеного будинку з метою забезпечення інтересів неповнолітньої дитини та самої відповідачки.

З урахуванням відносин, що склались між сторонами, наявності у позивача за основним позовом не погашеного боргу, суд вважав, що спільне володіння і користування спірним майном, а саме квартирою та будинком, є неможливим і тому підлягає виділу позивачу квартира та паркомісце, а відповідачці житловий будинок, що не завдасть істотної шкоди інтересам сторін та неповнолітній дитині.

З урахуванням наданих суду доказів суд вважав доведеними вимоги позивача щодо відсутності підстав для поділу як спільного майна подружжя автомобіля BMW, 2016 року випуску, та виникнення у зв`язку з цим майнових обов`язків по договору позики, укладеного ним із ОСОБА_5 на суму у розмірі 1 027 729,56 грн (в еквіваленті 40 000,00 доларів США) зі строком погашення до 01 лютого 2020 року, заборгованість за вказаним договором на час розгляду справи складає 38 000,00 доларів США, оскільки відповідачкою не спростовано той факт, що майно було придбано після припинення між ними шлюбних відносин і набуто в інтересах саме сім`ї, а не особисто позивачем. Крім того, автомобіль BMW, 2016 року випуску та квартира АДРЕСА_4 є особистим майном позивача, не підлягає розподілу як спільне майно подружжя, тому не потребує додаткового визнання за ним права власності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року та додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 червня 2018 року скасовано та постановлено нове рішення, яким у порядку поділу майна подружжя виділено у власність ОСОБА_1 грошову компенсацію за автомобіль марки Sаав , проданий ним 24 грудня 2016 року за 45 000,00 грн; квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 140,4 кв. м, вартістю 5 303 000,00 грн; майнові права на машиномісце № НОМЕР_3 , яке знаходиться на 1-му поверсі напівпідземного паркінгу № 1, загальною площею 26 кв. м, за адресою АДРЕСА_2 , вартістю 381 135,53 грн. Усього майна на загальну суму 5 729 135, 53 грн.

У порядку поділу майна подружжя виділено ОСОБА_3 автомобіль марки Mazda , модель 3, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_9 сєдан - B, вартістю 360 330,00 грн; земельну ділянку, кадастровий № 3222782600:00:001:0103, загальною площею 0,20 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку у

с. Березівка Макарівського району Київської області, вартістю 449 480,00 грн; житловий будинок АДРЕСА_1 , вартістю 1 755 500,00 грн; грошову суму

83 900,00 грн за договорам добровільного страхування, укладеного між нею та ПАТ Граве Україна Страхування життя посвідченого полісом

№ 10.033.917 та полісом № 11.100.923, отриману нею 12 червня 2017 року. Усього майна на загальну суму 2 649 210,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію різниці у виділеній їй частці спільного сумісного майна подружжя у розмірі

1 539 962, 77 грн, що знаходяться на рахунку Київського апеляційного суду

№ 37310033182186 , МФО банку 820172, ІПН/ЄДРПОУ 42258617 Держказначейська служба України, м. Київ.

У іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що проаналізувавши та оцінивши вищевикладені обставини у їх сукупності, колегія суддів вважала, що з квітня 2016 року сімейні відносини між сторонами погіршилися, а з вересня 2016 року шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про припинення між сторонами шлюбних відносин з квітня 2016 року. Таким чином, майно, придбане ОСОБА_1 після вересня 2016 року, колегія суддів визнала особистою приватною власністю. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що автомобіль марки ВМW F 10 520i,

2016 року випуску, є особистою власністю ОСОБА_1 , оскільки він придбаний ним 04 листопада 2016 року після припинення сімейно-шлюбних відносин із відповідачкою ОСОБА_3 та за кошти, які він 20 жовтня 2016 року отримав на підставі договору позики, укладеного із ОСОБА_5 , а тому поділу як спільне сумісне майно подружжя не підлягає. Грошові кошти, сплачені позивачем ОСОБА_1 за попереднім договором

купівлі-продажу машиномісця № НОМЕР_3 з вересня 2016 року, є його особистою приватною власністю, у зв`язку з чим частина майнових прав за вказаним договором, сплата вартості яких відбулася з вересня 2016 року, належить позивачу на праві особистої власності відповідно до статті НОМЕР_3 СК України і поділу між подружжям не підлягає.

Щодо автомобіля марки Saab , реєстраційний номер НОМЕР_1 ,то сторони визнають, що він був придбаний в період шлюбу і був спільним майном подружжя, а тому оскільки автомобіль відчужено позивачем одноособово, то грошові кошти в сумі 45 000 грн, отримані позивачем ОСОБА_1 в результаті продажу автомобіля, включаються до складу майна , що підлягає поділу між подружжям і сума від продажу автомобіля підлягає виділенню ОСОБА_1 , який її отримав, відчуживши автомобіль.

Всього між сторонами підлягає поділу майно на загальну суму 8 378 345,

53 грн. Частка кожного із сторін становить 8 378 345, 53 грн: 2 = 4 189 172,

77 грн. Так як відповідачу виділено майно лише на 2 649 210 грн, то з позивача на користь відповідача підлягає стягненню компенсація різниці у вартості майна 4 189 172, 77 грн - 2 649 210 грн=1 539 962, 77 грн. Зазначену суму внесено представником позивача на депозит суду.

Колегія суддів, проаналізувавши та оцінивши надані ОСОБА_3 докази у їх сукупності, дійшла висновку про те, що оскільки позивач за зустрічним позовом, заявляючи зустрічні вимоги про поділ майна подружжя, не надала доказів існування речей, які вона просить поділити, не зазначає, яким чином вони повинні бути поділені між сторонами, які конкретно її вимоги в цій частині (не зазначила, що просить виділити із спільних речей саме їй), не вказала їх вартість, та чим вона підтверджена, то в задоволенні зустрічних позовних вимог в частині поділу предметів домашнього обіходу повинно бути відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила суд скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до

ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що заявник не погоджувалась на компенсацію відповідно до вимог статті 71 СК України та у всіх судових інстанціях зазначала, що позивач може забрати все майно, крім квартири, в якій вона проживає з дітьми. Син хворіє на важку форму цукрового діабету, є інсулінозалежним та потребує щоденних ін`єкцій. Необхідну медичну допомогу йому зможуть надати лише в м. Києві, також в цьому місті він відвідує школу. Крім того, не було досліджені житлові умови будинку

у с. Березівка Макарівського району Київської області, оскільки це дачний будинок і він не пристосований для проживання з дітьми. Суд апеляційної інстанції не обґрунтував те, що припинення права власності відповідача на спільну квартиру не завдасть істотної шкоди інтересам дітей. Натомість позивачу суди присудили квартиру

АДРЕСА_2 , незважаючи на того, що саме ОСОБА_3 проживає за вказаною адресою з двома дітьми, а сам ОСОБА_1 зазначав, що він зареєстрований та проживає разом зі своєю співмешканкою за іншою адресою.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , поданий представником - ОСОБА_2 , на касаційну скаргу ОСОБА_3 , у якому він просив вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 червня 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб

(а. с. 5, т. 1).

Від шлюбу подружжя має двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2

(а. с. 6, 7, т. 1).

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року шлюб між сторонами розірвано. Рішенням Апеляційного суду м. Києва

від 12 жовтня 2017 року виключено з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на те, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені з весни 2016 року (а. с. 127-131, т. 3).

ОСОБА_1 з вересня 2016 року добровільно почав сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_3 та дітей, що підтверджує банківськими квитанціями та звернувся до суду з цим позовом про поділ спільного майна у вересні 2016 року (а. с. 111-114, т. 1).

За рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада

2017 року ОСОБА_1 сплачує аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх його доходів.

30 січня 2006 року за ОСОБА_1 була зареєстрована на праві власності земельна ділянка, кадастровий №3222782600:00:001:0103 загальною площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в

с. Березівка, Макарівського району Київської області, що посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2005 року (а. с. 39-42, т. 1). Вартість вказаної ділянки становить 449 480 грн, що вбачається з консультаційного висновку про вартість, складеного 05 грудня 2016 року

(а. с. 187, т. 1).

26 березня 2013 року було зареєстровано на праві власності за

ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 , свідоцтво про право власності видано на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 21 травня 2007 року, технічного паспорту від 24 листопада 2012 року (а. с. 38, 44-52,

т. 1).

Вартість вказаного будинку становить 1 755 500 грн на підставі консультаційного висновку про вартість, складеного 05-06 грудня 2016 року (а. с. 194, т. 1).

21 лютого 2013 року ОСОБА_3 придбано автомобіль марки Mazda , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію (а. с. 79, 80, т. 1).

Вартість вказаного автомобіля становить 360 330 грн на підставі консультаційного висновку про вартість складеного 02 грудня 2016 року

(а. с. 214, т. 1).

12 вересня 2014 року ОСОБА_1 набуто майнові права та обов`язки згідно попереднього договору купівлі-продажу машиномісця в„– НОМЕР_3 , що знаходиться на першому поверсі напівпідземного паркінгу в„– 1, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 26,00 кв. м, загальна вартість договору складає 344 782,98 грн. Сплачено за договором

381 135,53 грн, що підтверджується довідкою від 12 серпня 2016 року

(а. с. 67, 68-73, т. 1).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу 8043/2016/262014, автомобіль марки Saab продано ОСОБА_1 24 грудня 2016 року за 45 000 грн.

(а. с. 209, т. 4).

Із листа регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України

від 29 червня 2017 року № 31/26-7229 вбачається, що вказаний автомобіль 24 грудня 2016 року було перереєстровано на нового власника (а. с. 234, т. 4).

12 серпня 2013 року за ОСОБА_1 була зареєстрована на праві власності квартира АДРЕСА_2 , свідоцтво про право власності, згідно договору бронювання приміщення

Б-9/6/50 від 28 листопада 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 з

ПАТ Агрофірма Троянда . Вартість придбаної квартири складала

1 882 270, 72 грн, що підтверджується банківськими документами, актом виконаних зобов`язань від 24 лютого 2012 року (а. с. 53, 55-63, 64, т. 1,

а. с. 132-136, т. 3).

Однак, із висновку експерта від 23 січня 2019 року за № 03/2019 вбачається, що дійсна ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 станом на дату оцінки становить

5 303 000 грн (а. с. 162-178, т. 4).

Представником позивача ОСОБА_2 надано суду квитанцію 26969776

від 11 березня 2019 року про внесення на депозитний рахунок Київського апеляційного суду суми 1 539 962, 77 грн та довідку Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року № 4/0417/19 на підтвердження факту зарахування вказаних грошових коштів на зазначений рахунок (а. с. 206, т. 4).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України) .

Відповідно до частини четвертої статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених

ЦК України.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Згідно із статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Скасовуючи рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про поділ майна подружжя, апеляційний суд не надав оцінки тому, що ОСОБА_3 не надавала згоди на отримання грошової компенсації за її частку у спільній квартирі та не обґрунтував свій висновок про те, що припинення права власності співвласника на частку в спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. При цьому не навів мотивів відхилення доводів

ОСОБА_3 про те, що вона просила в порядку поділу залишити їй квартиру, де вона проживає з дітьми, одна з яких є інсулінозалежою, діти навчаються в м. Києві, іншого житла вона не має, а ОСОБА_1 у квартирі не проживає та зареєстрований і проживає в іншому місці і ці обставини вважала істотними при поділі спірної квартири, як єдиного її з дітьми житлового приміщення.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволених вимог про поділ спільного майна сторін і направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року в частині задоволених вимог про поділ спільного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_3 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович