Рішення

від 26.02.2018 по справі 824/95/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 р. м. Чернівці справа № 824/95/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом малого приватного виробничо-комерційного підприємства Елітор до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Мале приватне виробничо-комерційне підприємство "Елітор" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень №0020595401 та № НОМЕР_1 від 19 грудня 2017 року.

Ухвалою суду від 25 січня 2018 року відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

Згідно позовної заяви та відповіді на відзив (письмових пояснень), позивач в обґрунтування позову вказував, що 14 лютого 2017 року ним подано податкову декларацію з орендної плати за землю з юридичних осіб за 2017 рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями, в якій були допущені арифметичні та автоматичні помилки: замість суми орендної плати за липень місяць 2170,52 грн була зазначена сума 21070,52 грн. Ця помилка потягла за собою іншу помилку, що призвело до того, що сума річної орендної плати за землю також була зазначена не вірно - 29046,27 грн. В зв'язку з цим 20 березня 2017 року та 10 жовтня 2017 року позивачем подана уточнююча податкова декларація з плати за землю, в якій вже вірно зазначено суми орендної плати, що підлягали сплаті.

Позивач вказував, що помилка в декларації не мала наслідком недоплату податків до бюджету і не призвела до порушення інтересів держави та суспільства, внаслідок даної помилки ні переплати, ні недоплати не відбулось, адже підприємство платило ту суму орендної плати, яку і повинно було платити щомісяця.

Крім цього, зазначав, що відповідачем пропущено строк проведення камеральної перевірки, оскільки уточнюючу декларацію подано 10 жовтня 2017 року, строк перевірки сплив 10 листопада 2017 року, а в акті зазначено, що перевірку проведено 04 грудня 2017 року.

Разом із цим вказав, що йому не прийшла квитанція №2 про не прийняття декларації.

Вважає проведення камеральної перевірки в той спосіб і строки, що були обрані відповідачем, незаконним, упередженим, недобросовісним та необґрунтованим, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваних рішень.

Також позивач вказував, що подання ним уточнюючого розрахунку не є погашенням податкового боргу, а є виправленням допущеної помилки, що виявилось у невірному зазначені суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю. Відтак, за відсутності джерела сплати податкового боргу, на думку позивача, відповідачем безпідставно притягнуто його до відповідальності згідно статті 126 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач у відзиві та запереченнях щодо задоволення позову заперечував. Зокрема, вказував, що камеральна перевірка проводилась з приводу несвоєчасності сплати узгоджених зобов'язань з орендної плати за землю на підставі інформаційних баз податкового органу, із урахуванням статті 102 Податкового кодексу України. За результатами перевірки було складено Акт №6308/24-13-12-06/31161484 від 04 грудня 2017 року, яким зафіксовано порушення пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати грошових зобов'язань з орендної плати за землю, визначених у податковій декларації за 2017 рік, а саме: за липень 2017 року: граничний термін сплати - 30 серпня 2017 року, фактичні дати сплати - 22 вересня 2017 року (затримка 23 дні), 06 жовтня 2017 року (затримка 38 днів), 10 жовтня 2017 року (затримка 41 день) - за серпень 2017 року: граничний термін сплати - 30 вересня 2017 року, Фактична дата сплати 10 жовтня 2017 року (затримка 10 днів).

Вважає позицію позивача з приводу застосування до камеральної перевірки щодо несвоєчасності сплати податкового зобов'язання строків, передбачених для перевірки декларацій, помилковою.

Щодо позиції позивача, що помилка в декларації з орендної плати за землю контролюючим органом мала бути виявлена одразу і декларація не мала бути прийнята, то відповідач посилаючись на статтю 48 та 49 Податкового кодексу України зазначив, що закон не надає контролюючому органу право не прийняти декларацію з підстави арифметичних помилок чи з будь-яких інших підстав, окрім тих, що визначені законом. Не передбачає закон і проведення будь-яких перевірок показників декларації до її прийняття.

Вважає, що виправлення помилок у декларації шляхом подання уточнюючих декларацій не впливає на неможливість застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань, а тому до позивача правомірно застосовано штраф у розмірі 10 % та 20 % погашеної суми податкового боргу.

В судовому засіданні представник відповідача, вказуючи про правомірність оскаржуваних рішень, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14 лютого 2017 року малим приватним виробничо-комерційним підприємством "Елітор" подано до Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), якою самостійно визначено платником грошове зобов'язання (по орендній платі за землю) за липень в сумі 21070,52 грн, річна сума-29046,27 грн.

20 березня 2017 року малим приватним виробничо-комерційним підприємством "Елітор" подано до Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області уточнюючу податкову декларацію з плати за змелю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), якою самостійно визначено платником грошове зобов'язання (по орендній платі за землю) за липень в сумі 2170,52 грн, річна сума- 26046,27 грн.

10 жовтня 2017 року малим приватним виробничо-комерційним підприємством "Елітор" подано до Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), якою самостійно визначено платником грошове зобов'язання (по орендній платі за землю) за липень в сумі 2170,52 грн.

Вказані декларації були доставлені до контролюючого органу та прийняті ним.

На підставі підпункту 19-1.1 та підпункту 19-1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України головним державним ревізором - інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Чернівецького управління Головного управління Головного управління ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_3, проведено камеральну перевірку малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Елітор" щодо несвоєчасної сплати податкового зобов'язання по сплаті орендної плати за землю з юридичних осіб за липень та серпень 2017 року.

За результатами камеральної перевірки складено Акт №6308/24-13-12-06/31161484 від 04 грудня 2017 року.

Контролюючим органом встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по платі за землю з юридичних осіб протягом строків, визначених пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України.

Так, самостійно визначене платником грошове зобов'язання по орендній платі за землю:

- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 року за липень 2017 року у сумі 21070,52 грн: граничний термін сплати - 30 серпня 2017 року, сплачено 22 вересня 2017 року в сумі 2171,00 грн із затримкою 23 дні;

- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 року за липень 2017 року у сумі 21070,52 грн граничний термін сплати - 30 серпня 2017 року, сплачено 06 червня 2017 року в сумі 2171,00 грн із затримкою 38 днів;

- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 року за липень 2017 року у сумі 21070,52 грн граничний термін сплати - 30 серпня 2017 року, сплачено 10 жовтня 2017 року в сумі 12290,79 грн із затримкою 41 день.

- податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 року за серпень 2017 року у сумі 2170,52 грн граничний термін сплати - 30 серпня 2017 року, сплачено 10 жовтня 2017 року в сумі 2170,52 грн, із затримкою 10 днів.

Відтак, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати грошових зобов'язань з орендної плати за землю, визначених у податковій декларації з орендної плати за землю з юридичних осіб за 2017 рік.

07 грудня 2017 року позивачем подано до начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області заперечення до акту камеральної перевірки, в якому вказано, що камеральна перевірка проведена після спливу строків її проведення. Посилаючись на пункт 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, зазначено, що залежно від обраного способу виправлення помилки розділяють такі розміри штрафів: 3%- у разі виправлення помилки через уточнюючу декларацію; 5% - у разі виправлення помилки через поточну декларацію, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання.

Вказував, що притягнення до відповідальності за пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України є незаконним.

Разом із цим зазначив, що помилка в декларації не мала наслідком недоплату податків до бюджету і не призвела до жодного порушення інтересів держави та суспільства, внаслідок даної помилки ні переплати, ні недоплати не відбулось, адже підприємство платило ту суму орендної плати, які і повинно було платити щомісяця.

Листом №3949/10/24-13-12-06 від 18 грудня 2017 року відповідачем надано відповідь за результатами розгляду заперечення, яким повідомлено позивача про те, що у зв'язку із порушенням строків сплати податкового зобов'язання із терміном прострочення до 30-календарних днів та більше 30-календарних днів до підприємства була застосована штрафна санкція в розмірі 10% та 20%.

19 грудня 2017 року Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0020595401, яким на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України мале приватне виробничо-комерційне підприємство "Елітор" зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 2892,36 грн за платежем орендна плата з юридичних осіб.

В той же день Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0020585401, яким на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України мале приватне виробничо-комерційне підприємство "Елітор" зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 434,15 грн за платежем орендна плата з юридичних осіб.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, мале приватне виробничо-комерційне підприємство "Елітор" звернулось до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що на думку відповідача позивачем було допущено порушення пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Статтею 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Статтею 286 Податкового кодексу України передбачений порядок обчислення плати за землю.

Згідно пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підпунктами 16.1.1 -16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;. подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 49.1. статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків, а згідно пункту 49.2. статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Водночас згідно пункту 50.1. статті 50 Податкового кодексу України У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновків, зокрема, про те, що платник податку зобов'язаний сплачувати орендну плату за землю, визначаючи суму такої самостійно в поданих до контролюючого органу податкових деклараціях. Поряд з цим платник податку має право у разі виявлення помилок в оформленні податкових декларацій подати до неї уточнюючий розрахунок. Подання платником уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у разі самостійного виявлення помилок у розрахунку податкових зобов'язань у податковій декларації за минулий податковий період, що виявилось у завищенні суми податкового зобов'язання, є правом платника податку, якому кореспондує обов'язок податкового органу прийняти поданий уточнюючий розрахунок при умові наявності та достовірності заповнення всіх обов'язкових реквізитів. Водночас законодавцем не обмежено характеру помилок, які можуть бути виправлені платником податків. Результатом помилки може бути не лише заниження податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету, але й завищення попередньо задекларованого податкового зобов'язання, як такого, що підлягало сплаті до бюджету. Фактично, лише виявлення факту заниження податкового зобов'язання призводить до виникнення у платника податку підстав для сплати штрафних санкцій за подання такого уточнюючого розрахунку та за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, на підставі якої відповідачем прийнято оскаржувані рішення, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, обов'язковою умовою для застосування до платника податку штрафу на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України є сплата ним грошового зобов'язання або факт погашення податкового боргу.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.152. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Статтею 87 Податкового кодексу України передбачені джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Так, згідно пунктів 87.1, 87.2,87.5 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4 1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. У разі якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або у разі недостатності у платника коштів для погашення податкового боргу, контролюючий орган визначає дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків.

Отже, з аналізу наведеного вбачається, що іншим джерелом погашення податкового боргу окрім власних коштів, майна платника податків та за рахунок надміру сплачених сум може бути лише дебіторська заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи. При цьому зазначена норма закону передбачає обов'язково зміни у майновому стані такого платника податків.

Відтак, подача уточнюючого розрахунку у зв'язку з виявленням допущених помилок не є джерелом сплати податкового боргу в розумінні статті 87 Податкового кодексу України. Законодавець пов'язує погашення грошових зобов'язань саме з фактичною їх сплатою або за рахунок грошових коштів, або за рахунок переплати, або за рахунок майна, але не із зменшенням самостійно визначеної платником податків суми податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене, в даному випадку подання позивачем 10 жовтня 2017 року уточнюючого розрахунку відносно орендної плати за землю за липень 2017 року не є погашенням ним податкового боргу, а тому підстави для застосування до нього штрафу згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відсутні.

Зважаючи, що штраф нараховується лише на ті суми податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету, то у випадку, коли позивач шляхом надання уточнюючого розрахунку зменшив суму податкового зобов'язання (грошового зобов'язання), задекларовану раніше, така сума (до зменшення) не підлягає сплаті в бюджет і, відповідно, на таку суму не нараховується штраф.

Оскільки оплати повної суми боргу, що на думку відповідача становив 21070,52 грн, з підтвердженням відповідними платіжними документами на вказану суму чи за рахунок майна платника податку або у разі зарахування в рахунок погашення податкового боргу надміру сплачених сум з інших платежів або за рахунок дебіторської заборгованості платника податку не було, то момент для початку та закінчення нарахування штрафних санкцій відсутній.

Подаючи уточнюючий розрахунок 10 жовтня 2017 року позивачем не було погашено податковий борг (що мав місце бути на думку відповідача), а лише виправлено допущену помилку.

Як вбачається зі встановлених обставин справи, у позивача, по суті, був відсутній борг зі сплати орендної плати за землю у 2017 році. Позивач не зменшував уточнюючою декларацією суму податкового боргу, адже такий борг взагалі не виникав. Фактично, в податковій декларації сума податкового зобов'язання платником податків була визначена неправильно (допущена механічна помилка - замість орендної плати за липень 2017 року в розмірі 2170,52 грн вказано 21070,52 грн, що потягло за собою іншу помилку - сума річної орендної плати зазначено неправильно - 29046, 2 грн), а тому відсутня протиправна поведінка платника податку і, як наслідок, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0020595401 та №0020585401 від 19 грудня 2017 року є незаконними.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено помилковість висновків відповідача про несвоєчасну сплату позивачем грошових зобов'язань з орендної плати за землю, визначених у податковій декларації за 2017 рік, та про наявність підстав для накладення штрафу згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваних рішень. Його доводи спростовуються наведеними вище висновками.

Таким чином, даний позов підлягає задоволенню повністю.

Визначаючи спосіб захисту порушених прав позивача як платника податків, суд враховує наступне.

Повноваження суду при вирішенні справи передбачені статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої указаної статті при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відтак, суд визнає протиправними та скасовує прийняті Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2017 року №0020595401 та №0020585401.

Щодо розподілу судових витрат варто зазначити таке.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що за подання даного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 1762,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2 від 18 січня 2018 року.

Таким чином, оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат, що складаються із судового збору, у розмірі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2017 року №0020595401 та №0020585401.

Стягнути з Головного управління ДФС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200а, ЄДРПОУ 39392513) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь малого приватного виробничо-комерційного підприємства Елітор (58023, м. Чернівці, вул. О.Пчілки, буд.5, ЄДРПОУ 31161484) судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Чернівецький окружний адміністративний суд до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 березня 2018 року.

Суддя О.П. Лелюк