Постанова

від 28.02.2018 по справі 826/6909/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6909/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Вівдиченко Т.Р.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м.Києві Гончарова Володимира Валерійовича, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Житлобудінвест , Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про скасування рішення та припису, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), звернувся до суду з даним позовом, в якому просив скасувати рішення відповідача від 20 березня 2017 року про скасування дії Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Новоселицька, 23, 25/4 та вул. Буслівська, 12, 14/2 у Печерському районі м. Києва від 02 червня 2014 року №7/14/12-3/009-14 (для будівництва житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом) та припис від 20 березня 2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 січня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Серед іншого апелянт наголошував на тому, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача судовий збір на користь позивача, який також є суб єктом владних повноважень.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м.Києві Гончаровим В.В. проведена перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Перевіркою встановлено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Новоселицька, 23, 25/4 та вул. Буслівська, 12, 14/2 у Печерському районі м. Києва від 02 червня 2014 року №7/14/12-3/009-14 прийняті з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме: порушено абзац другий пункту 2.4 Порядку надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109

За результатами перевірки головним інспектором складено акт перевірки від 20.03.2017 та прийнято рішенням від 20.03.2017 року про скасування дії Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Новоселицька, 23, 25/4 та вул. Буслівська, 12, 14/2 у Печерському районі м. Києва від 02 червня 2014 року №7/14/12-3/009-14.

Крім того, відповідачем видано Департаменту містобудування та архітектури припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 20 березня 2017 року, в якому зазначено, що Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 02.06.2014 надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки Будівництво житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: вул. Новоселицька, 23, 25/4 та вул. Буслівська, 12, 4/2 у Печерському районі м. Києва за №7/14/12-3/009-14 при невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, чим порушено абз. п. 2.4. Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109".

У зв'язку із наведеними порушеннями відповідач у приписі вимагає: усунути причини та умови, що стали підставою для вчинення виявлених порушень, в термін до 20 червня 2017 року та вжити заходи щодо притягнення посадових осіб Департамент містобудування та архітектури, винних у вчинені порушень, що зафіксовані в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 20 березня 2017 року, до передбаченої законодавством України відповідальності в установлені законодавством порядку та строки.

Вважаючи вказані рішення та припис протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих рішень, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Так, Закон України Про архітектурну діяльність (далі - Закон №687) визначає правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.

Статтею 10 цього Закону передбачено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 №3038 (далі - Закон №3038).

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону №3038 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний нагляд - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року №698 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі (далі - головні інспектори будівельного нагляду) шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

Відповідно до п.4 Порядку з метою здійснення нагляду головні інспектори будівельного нагляду, зокрема, перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду.

Відповідно до п. 5 Порядку у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право, серед іншого, видавати обов'язкові до виконання об'єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених Законом України Про регулювання містобудівної діяльності повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

Відповідно до п. 23, 27 Порядку за результатами планової або позапланової перевірки головний інспектор будівельного нагляду, який проводив перевірку, складає акт перевірки за формою згідно з додатком 4.

У разі відмови керівника об'єкта нагляду, або його заступника, або уповноваженої керівником особи підписати акт головний інспектор будівельного нагляду, який склав акт перевірки, робить відповідну відмітку у такому акті.

Пунктом 29 Порядку встановлено, що у разі виявлення головним інспектором будівельного нагляду під час проведення перевірки порушення складається протокол про правопорушення за формою, встановленою Мінрегіоном. Разом з протоколом видається припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (далі - припис) за формою згідно з додатком 5.

Припис складається у двох примірниках. Один примірник надається керівнику об'єкта нагляду, або його заступнику, або уповноваженій керівником особі, другий залишається у головного інспектора будівельного нагляду, який його видав.

Відповідно до пункту 32 Порядку, якщо рішення об'єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.

Про скасування або зупинення дії рішення об'єкта нагляду головним інспектором будівельного нагляду приймається рішення за формою згідно з додатком 6, яке надсилається об'єкту нагляду протягом трьох робочих днів з дати його прийняття рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч.2, 5 ст. 26 Закону №3038 суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Згідно із ст. 29 Закону №3038 основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Так, судом установлено, що ТОВ Житлобудінвест є замовником та генеральним підрядником об'єкта будівництва Будівництво житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Новоселицькій, 23, 25/4 та вул. Буслівській, 12, 14/2 у Печерському районі м. Києва .

На заяву позивача Департаментом містобудування та архітектури 02.06.2014 року видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Новоселицька, 23, 25/4 та вул. Буслівська, 12, 14/2 у Печерському районі м. Києва №7/14/12-3/009-14.

На думку відповідача, вказані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані при невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, чим порушено абзац другий пункту 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109, а саме: цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд; землі житлової забудови, не відповідає Генеральному плану міста Києва до 2020 року; згідно з пунктом 3.19 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" забудова не повинна перевищувати 4-х поверхів, водночас, згідно наданого замовником розрахунку, кількість поверхів: 7-23.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109, для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Відповідно до абз. 2 пункт 2.4 вказаного Порядку підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у разі надання необхідних документів замовником, підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Пари цьому, як вірно зазначає суд першої інстанції, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які б спростовували факт надання третьою особою 1 усіх необхідних документів для отримання містобудівних умов та обмежень та доказів, які б підтверджували невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Так, п. 3.19* ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень регулює питання садибної забудови, разом з тим, у справі відсутні докази того, що ТОВ Житлобудінвест має намір здійснення садибної забудови.

Крім того, відповідачем не доведено, що цільове призначення земельної ділянки, на якій здійснюється забудова, не відповідає Генеральному плану міста, не зазначено, яке саме цільове призначення слід зазначити. В той же час, у справі відсутні докази, що свідчать про інші невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Як вбачається з матеріалів справи, комунальна організація Інститут генерального плану м.Києва Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) висновком від 17.09.2013 №15-1073 змінив функціональне призначення земельної ділянки (вул. Новоселицька, 23, 25/4 та вул. Буслівська, 12, 14/2 у Печерському районі м. Києва) з житлової садибної забудови на перспективну житлову середньо- та багатоповерхову забудову (а.с.65-66).

Окрім того, відповідно до п 8 ст. 1 Закону №3038 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Як наголошувалось вище, містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Отже, з наведених норм законодавства слідує, що містобудівні умови та обмеження за своєю юридичною суттю є актом індивідуальної дії та направлені на врегулювання правовідносин, у даному випадку, між товариством та спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій згідно з нормами Закону.

Таким чином, містобудівні умови та обмеження не є рішенням Департаменту архітектури та містобудування в контексті Порядку, яке може бути скасоване чи зупинене за результатами перевірки у порядку державного архітектурно-будівельного нагляду.

При цьому, як вірно зазначає суд першої інстанції, чинна на момент видання спірних містобудівних умов та обмежень редакція Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , не передбачала можливості скасування містобудівних умов та обмежень. Таку можливість законодавець передбачив лише у Законі України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності , який набрав чинності 10.06.2017 року, тобто після дати прийняття оскаржуваних у даній справі рішень.

Також, судом вірно зазначено, що у відповідності до пункту 32 Порядку передбачено зупинення рішення об'єкта нагляду, яке порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, в разі можливості усунення виявлених порушень. Водночас, відповідач не довів неможливість усунення виявлених перевіркою порушень, та обов'язковість скасування містобудівних умов та обмежень без попереднього зупинення їх дії.

При цьому, відповідачем порушено положення п. 29 Порядку щодо обов язковості складення протоколу у разі виявлення під час проведення перевірки порушення .

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції з урахуванням встановлених обставин прийнято правильне рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права,

Водночас, приймаючи рішення про розподіл судових витрат і стягуючи судовий збір, суд першої інстанції не врахував положення ч.2 ст. 139 КАС України, відповідно до якої при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судове рішення в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 243 , 250 , 315, 317 , 321 , 322 , 325 , 329 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 січня 2018 року - змінити.

Виключити абзац четвертий резолютивної частини рішення.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 02 березня 2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Т.Р.Вівдиченко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Федотов І.В.

Вівдиченко Т.Р.