Постанова

від 22.02.2018 по справі 821/902/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/902/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача ОСОБА_1 суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3 за участю: секретаряОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ГУ ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року по справі за позовом Дочірнього підприємства "Агрокомплекс Рубанівський" ТОВ "Град .ОСОБА_5" до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірне підприємство "Агрокомплекс Рубанівський" ТОВ "Град .ОСОБА_5" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 29.03.2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, якими до Підприємства за порушення строків сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ, на підставі ст.126 Податкового кодексу України, застосовано штраф на загальну суму 15 358,62 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки чинне законодавство не надає право контролюючому органу застосовувати штрафні санкції при виконанні п.9 ст.87 ПК України в разі врахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно черговістю його виникнення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ГУ ДФС у Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального права, адже відповідно до положень ст.87 ПК України, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення. Крім цього апелянт зазначив, що за приписами п.76.3 ст.76 ПК України камеральні перевірки з питань, не пов'язаних з поданням податкової звітності, проводяться з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПК України (не пізніше закінчення 1095 днів), отже висновки суду першої інстанції про відсутність у податкового органу права проводити камеральну перевірку за період до 01.01.2017 року не ґрунтуються на законі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10 березня 2017 року на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, ст.76 ПК України посадовими особами ГУ ДФС у Херсонській області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати податку на додану вартість платником ДП Агрокомплекс Рубанівський ТОВ Град.Ка ОСОБА_5 за грошовим зобов'язанням, визначеним податковим повідомленням-рішенням (форми Н ) №000242301 від 24.06.2011 та по деклараціям з ПДВ за лютий-серпень 2014 року, за результатами якої складено акт №278/21-22-12-01/31187041.

За висновком контролюючого органу, Підприємством допущено порушення термінів сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість, відповідальність за що передбачена п.126.1 ст.126 ПК України.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми Ш від 29 березня 2017 року №0005871201 на суму 3 581,40 грн. та №0005881201 на суму 11 777,22 грн.

Законність зазначених податкових повідомлень-рішень є предметом спору в справі, що розглядається.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в період несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань за приписами діючого на той час законодавства (2014 рік) предметом камеральної перевірки не могли бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, податковий орган не мав права проводити камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. За висновком суду першої інстанції, таке право виникло у податкового органу з січня місяця 2017 року.

Однак колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає помилковим, з огляду на наступне.

Згідно пп.16.1.4 п.16.4 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

За приписами пунктів 36.1, 36.2 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Пунктами 38.1 ст.38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В свою чергу, відповідно до п.14.1.39 ст 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п.14.1.156, 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності з абз.1 та абз.4 п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

За приписами п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В свою чергу, відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, якій підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобовязання.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобовязання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, якій залежить від терміну прострочення.

Вказана правова позиція висловлена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 18.11.2014 року №1602/11/10/14-14, в якому, зокрема, зазначено, що норма пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України поширюється також і на випадки, коли погашення податкового боргу відбулося в примусовому порядку, на підставі рішення суду, ухваленого згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України.

Зазначене пояснюється тим, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент здійснення платежів в оплату податкових зобов'язань із податку на додану вартість позивач мав податковий борг, тому податковий орган зараховував сплачені позивачем суми в рахунок погашення наявного податкового боргу, що виник у попередніх податкових (звітних) періодах, а не згідно призначення платежу, зазначеного у дорученнях на перерахування коштів, що підтверджено примірниками зворотного боку облікової картки зі сплати податку на додану вартість Дочірного підприємства "Агрокомплекс Рубанівський" ТОВ "Град .ОСОБА_5"Комунального підприємства Тетіївтепломережа за 2014 рік та випискою по рахунках платника податків.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що зарахування податковим органом коштів, які надходили від позивача в оплату податкових зобов'язань із податку на додану вартість, на погашення податкового боргу, що виник у попередніх податкових періодах, та нарахування штрафних санкцій за погашення податкового боргу з простроченням його сплати, є правомірним.

Що стосується висновків суду першої інстанції щодо застосування закону в часі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21 грудня 2016 року №1797-VIII підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України доповнено абзацом другим такого змісту: "Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах".

Відповідно до Прикінцевих положень цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.

Водночас, за приписами п.76.3 ст.76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що з 01.01.2017 року у податкового органу зявились підстави для проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах", а з урахуванням положень ст.102 ПК України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Таким чином, оскільки камеральну перевірку проведено відповідачем 10 березня 2017 року, тобто після набрання чинності Закону України №1797-VIII, а норми ПК України передбачають проведення камеральних перевірок в межах 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, податковий орган, провівши таку перевірку та встановивши порушення позивачем вимог податкового законодавства із прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв в межах наданих повноважень та відповідно до приписів чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи є обгрунтованими, тому ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 317 , 321, 322, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ГУ ДФС у Херсонській області - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року по справі за позовом Дочірнього підприємства "Агрокомплекс Рубанівський" ТОВ "Град .ОСОБА_5" до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні позову Дочірнього підприємства "Агрокомплекс Рубанівський" ТОВ "Град .ОСОБА_5" - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: Л.В. Стас

ОСОБА_3.