Постанова

від 21.02.2018 по справі 814/1903/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1903/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

ОСОБА_1

при секретарі: Голобородько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесіапеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016р. по справі за адміністративним позовом товариство з обмеженою відповідальністю Майстер скла до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013р. ТОВ Майстер скла звернулось в суд із адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ ДФС, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000251504 від 12.03.2013р..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ДПІ проведено документальну позаплановуневиїзнуперевірку ТОВ Майстер скла , за результатами якої 15.02.2013р. складено актперевірки за №422/15-414/33436552,у висновках якого встановлено порушення:

- п.198.2, 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит за квітень-травень 2011р. на загальну суму 85427грн.;

- п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України, внаслідок чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, та як наслідок занижено суму ПДВ на загальну суму 85427грн..

На підставі акту перевірки 12.03.2013р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000251504, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 85 428грн..

Позивач вважає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення ДПІ прийнято безпідставно, з порушенням норм чинного законодавства, а отже є таким, що підлягає скасуванню.

Посилаючись на зазначені обставини просило позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013р. у задоволенні позову ТОВ Майстер скла - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив судове рішення скасувати та прийняти постанову про задоволення позову, посилаючись на порушення норм права.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014р. (а.с.124-125) апеляційну скаргу ТОВ Майстер скла залишено без задоволення, а постанову Миколаївського ОАС від 17.05.2013р. залишено без змін.

ТОВ Майстер скла подало касаційну скаргу на Ухвалу Одеського ААС від 15.04.2014р..

Ухвалою ВАСУ від 14.09.2016р. касаційну скаргу товариства задоволено частково, постанову Миколаївського ОАС від 17.05.2013р. та ухвалу Одеського ААС від 15.04.2014р. - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У своїх висновках ВАСУ вказав на те, що попередніми судами не було перевірено, чи вказані операції призвели до реальної зміни майнового стану платника податків, не з'ясовано чи відбувся рух активів у процесі здійснення господарських операцій, не встановлено зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків. Касаційний суд вказав на необхідність дослідження під час нового розгляду, доводів податкового органу, які свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання, придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками, придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Після нового розгляду справи по суті, з урахуванням висновків ВАСУ, суд першої інстанції Постановою від 22 грудня 2016р. адміністративний позов задовольнив (а.с.94-96).

Скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПІ за №0000251504 від 12.03.2013р..

ПрисудивТОВ Майстер скла (ідентифікаційний код 33436552) судовий збір, сплачений квитанцією від 5.04.2013р. №12, у сумі 854,28грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області.

В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ ДФС просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, скасування постанови суду, з ухваленням по справі нової постанови, з наступних підстав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані до справи первинні документи податкового та бухгалтерського обліку свідчать про реальність господарських операцій та зміну майнового стану платника податку. Сам факт відсутності ТТН, на думку суду може вказувати лише на дотримання чи порушення правил перевезення, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та свідчать про безтоварність операцій.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вирішуючи спір по суті, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, постанову суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволені позову, з наступних підстав.

Так, судовою колегією встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Укрлісавтотранс за квітень 2011р., встановлено порушення платником податку п.198.2 , 198.3 ст.198 та п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України, що призвело до завищення ПК з ПДВ на загальну суму 85 427грн., у тому числі за квітень 2011р. на суму 66 760грн., за травень 2011р. на 18 667грн. (а.с.12-23).

На підставі виявлених порушень, 12.03.2013р. ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000251504 (а.с.10) про збільшення позивачу ГЗ з ПДВ на суму основного платежу 85 427грн. та за штрафними санкціями на 1грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки ДПІ про те, що підприємством на надано будь-яких первинних документів, які б підтверджували факт реальності господарської операції щодо поставки товару (скла) від ТОВ Укрлісавтотранс , а саме транспортування товару та надання транспортних послуг. Не надано жодного документу, який підтверджував би перевезення товару чи позивачем, чи іншим перевізником.

Перевіряючи правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, судова колегія виходить з наступного.

Спірні правовідносини щодо наявності у ТОВ Майстер скла права на формування податкового кредиту по господарський операцій з ТОВ Укрлісавтотранс , регулюються Податковим Кодексом України, ЗУ Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст.3 вказаного Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як визначено в ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, вищенаведені норми діючого законодавства чітко визначають перелік документів, які повинні оформлятися при проведенні господарських операцій, вимоги до їх оформлення, а також що фіксують такі первинні бухгалтерські документи.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Також, п.198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, наведені приписи податкового законодавства чітко визначають, що безумовною підставою для формуванняподаткового кредиту є, наявність належно оформлених первинних документів, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій та придбання цих товарів/послуг з метою подальшого використання у господарській діяльності. При цьому усі вказані первинні документи підтверджують реальність господарських операцій тільки за умови встановлення самого факту здійснення самої господарської операції,

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На підтвердження реальності господарських операцій, позивачем надано до перевірки та матеріалів справи: - договір купівлі-продажу №01/2-11 від 1.02.2011р. укладений між ТОВ Майстер скла та ТОВ Укрлісавтотранс на придбання комплектуючих до скла (а.с.54-55); - видаткові накладні на поставу скла 4мм. (у великій кількості) (а.с.62-64); податкові накладні на поставу товару (а.с.65-67); - фінансовий звіт постачальника станом на 1.10.2011р. (а.с.68); - ліцензія ТОВ Укрлісавтотранс на вид господарської діяльності -здійснення внутрішніх перевезень (а.с.69).

На думку позивача, надані документи свідчать про реальність господарських операцій між постачальником, а тому вони правомірно сформували ПК з ПДВ по цій господарській операції у квітні, травні 2011р. на суму 85 427грн..

Для повного та всебічного з'ясування усіх обставин по справі та перевірки реальності господарських операцій, за ініціативою апеляційного суду на адресу ТОВ Майстер скла були направлення повідомлення про прибуття до суду керівника підприємства у якості свідка та надання пояснень по спірним питанням щодо можливості здійснення господарської операції з позивачем, однак керівник підприємства, чи будь-яка особа, до суду неприбула. Проте, на адресу апеляційного суду надійшло повідомлення про те, що підприємство за адресою не знаходиться, кореспонденцію не отримує.

Надаючи оцінку доказам, доданим до матеріалів справи, у їх сукупності, судова колегія вважає за необхідним звернути увагу на те, що договором купівлі-продажу від 1.02.2011р. (а.с.54,55) передбачено, що приймання та передача поставленого товару здійснюється на підставі акту прийому-передачі, за умовами поставки такого товару транспортом продавця чи покупця (розділ 6,7 договору).

В той же час, при новому дослідженні усіх наданих документів, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ні до податкового органу, ні до суду не були надані акти приймання-передачі товару (скла), а також документи, які б свідчили про транспортування товару до платника податку. Зазначені документи, на думку судової колегії, підтвердили б факт реальності господарської операції та факт отримання товару від контрагента. На ці обставини посилався у своїх висновках і податковий орган.

Вказуючи на не реальності господарської операції з вказаним контрагентом, крім вже вище зазначеного, ДПІ в акті перевірки та своїх поясненнях вказало, що 12.05.2011р. анульовано свідоцтво платника ПДВ щодо ТОВ Укрлісавтотранс (а.с.73).

Аналізуючи вищевикладені обставини та наявні в ній докази, апеляційний суд приходить до висновку, що укладений позивачем договір не мав на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій позивача по контрагентам: ТОВ Укрлісавтотранс .

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що дії платника податку - позивача вказують на його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 7.02.2012р. №21-425во10, де вказано, що наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови не підтвердження та не встановлення судом факту здійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 2.06.2011, при розгляді справи по суті, судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в їх сукупності, слід зазначити, що Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до позиції Верховного Суду відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п.44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій.

За таких обставин, судова колегія вважає, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку з ПДВ, податковий органвиходив із встановлених під час перевірки обставин, та діяв межах своїх повноважень і у спосіб, визначений діючим законодавством.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належним чином не дав оцінку доказам, та дійшов помилкового висновку про доведеність реальності господарських операцій позивача із вказаним контрагентом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.315,317,321 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ ДФС - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016р.- скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову товариство з обмеженою відповідальністю Майстер скла до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 1 березня 2018р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

ОСОБА_1