Постанова

від 01.03.2018 по справі 820/537/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/537/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2017р., суддя Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 10.11.17 року по справі № 820/537/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рентгенівського обладнання "Квант"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод рентгенівського обладнання "Квант", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001121409 від 30.09.2016 р. та № 0002321402, № 0002331402, № 0002341402 від 14.12.2016 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2017р. по справі № 820/537/17 позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі. В доводах апеляційної скарги вказує на те, що перевіркою встановлено господарські взаємовідносини підприємства позивача у перевіряємому періоді з ТОВ Анкара груп , ТОВ Лінда 2012 , ТОВ СК Вавілон , ТОВ КП Пріорітет , ТОВ МПК Фенікс , ТОВ Схід-Опт-Торг , ТОВ Віва-Торг , ТОВ Харпромгруп , ТОВ Алсан плюс , ТОВ Овен-2014 , ТОВ Рейлтек , ПП фірма Олбі та іншими контрагентами за договорами поставки. Відповідно до баз даних АС Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДФС , АС Податковий блок , Архів електронної звітності за перевіряємий період, немає можливості встановити походження товару, придбаного позивачем, що обґрунтовано відсутністю необхідних ресурсів, неможливістю проведення зустрічних звірок та перевірок. Зазначив також про те, що господарські операції непідтверджені товарно-транспортними накладними.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали з підстав та мотивів, викладених у скарзі, просили її задовольнити.

Окрім того, представники відповідача надали суду пояснення, що по контрагентам позивача ТОВ Рейлтек , ТОВ МПК Фенікс і ТОВ КП Пріорітет після проведення перевірки, прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та ухвалення судового рішення у справі проведено оперативні заходи і слідчі дії, в ході яких допитані в якості свідків директора вказаних підприємств.

Протоколи допитів свідків відповідач просив залучити до матеріалів справи, обґрунтовуючи в порядку ч. 4 ст. 296 КАС України їх неподання до суду першої інстанції, відсутністю вказаних доказів станом на дату прийняття постанови суду першої інстанції та їх отримання після подачі апеляційної скарги.

Розглянувши клопотання про залучення вказаних протоколів допиту свідків, добутих в процесі проведення слідчих дій, колегія суддів з урахуванням ч. 4 ст. 308 КАС України, яка передбачає, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, прийняла дане клопотання та залучила докази для надання їм оцінки з урахуванням положень ч.ч. 1,2 ст. 308 та ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, пояснення представників сторін, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, перебуває на обліку у Східній ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Вказані обставини визнаються учасниками справи, а тому, в силу приписів ч. 1 ст. 78 КАС України, не підлягають доказуванню.

Відповідачем на підставі направлень від 30.06.2016 року №№ 3760, 3761, 3762, 3763, 3764, 3765, 3766 згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року.

Результати перевірки оформлені актом № 409/20-40-14-02-07/32871873 від 27.07.2016 року (а.с. 32-128, т.1).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 7 п. 4 розділу V "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", в результаті чого ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" занижено ПДВ в сумі 1678104 грн., а також встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 податкової декларації з ПДВ) у відповідних податкових періодах на загальну суму 675637 грн.;

- п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету;

- п. 2.8 глави 2 Положення № 637, а саме встановлено понадлімітний залишок готівки в касі ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" на кінець дня у сумі 1300 грн. протягом 4 днів, згідно видаткового касового ордера № 31 від 25.11.2013 року (зазначена сума отримана одержувачем коштів 29.11.2013 року).

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, надав до Головного управління ДФС у Харківській області заперечення.

За результатами розгляду вказаних заперечень, ГУ ДФС у Харківській області листом від 27.09.2016 року № 5467/10/20-40-14-02-16 надав відповідь про залишення без змін висновків акту.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення - рішення від 30.09.2016 року №№ 0001121409, 0001651402, 0001631402, 0001621402, 0001641402.

ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант", не погодившись із вказаними рішеннями податкового органу, звернувся до ДФС України зі скаргою в порядку адміністративного оскарження.

Рішенням ДФС України від 08.12.2016 року № 26567/6/99-99-11-01-01-25 скаргу ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" частково задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення від 30.09.2016 року №№ 0001651402, 0001641402 в частині зменшення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Крістал-Торг", ТОВ "Рокфор-Маркет", ТОВ "Біглайн", ТОВ "Євроконсалтинг-софт", ТОВ "Світ-Маркет", ТОВ " РТП "Таргет", ТОВ "Техпромсталь", ТОВ "Парадайз Компані" та у відповідній частині санкцій; скасовано податкові повідомлення - рішення від 30.09.2016 року №№ 0001631402, 0001621402 в частині зменшення витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Компані Продіс", ТОВ "Лакрос ЛТД", ТОВ "Лікон-Трейд", ПП "Калісто", ТОВ "Крістал-Торг", ТОВ "Рокфор-Маркет", ТОВ "Біглайн", ТОВ "Євроконсалтинг-софт", ТОВ "Світ-Маркет", ТОВ " РТП "Таргет", ТОВ "Техпромсталь", ТОВ "Парадайз Компані" та в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток по операціях за період 2015-2016 років, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ТОВ "МПК Фенікс", ТОВ "Схід-Опт-Торг", ТОВ "Віва-Торг", ТОВ "Харпромгруп", ТОВ "Алсан плюс", ТОВ "Овен - 2014", ТОВ "Рейлтек", ПП фірма "Олбі" та у відповідній частині штрафних санкцій; залишено без змін податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 30.09.2016 року № 0001121409.

На підставі вищезазначеного, ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002321402, № 0002331402, № 0002341402 від 14.12.2016.

Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями: № 0001121409 від 30.09.2016 та № 0002321402, № 0002331402, № 0002341402 від 14.12.2016, звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, слугувало відображене в акті судження про неможливість встановлення походження товару, придбаного позивачем, яке обґрунтовано у акті виключно податковою інформацією, отриманою від інших податкових органів, яка вказувала на неможливість проведення перевірок та звірок по постачальникам контрагентів позивача - ТОВ "Анкара груп", ТОВ "МПК "Фенікс", ТОВ "СК" Вавилон", ТОВ "Схід-опт-торг", ТОВ "КП "Пріоритет", ТОВ "Віва-Торг", ТОВ "Харпромгруп", ТОВ "Алсан Плюс", ТОВ "Обен-2014", ТОВ "Рейлтек", ПП фірма "Олбі", ТОВ "Лінда 2012".

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ст. 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статт198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За правилами частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) і ТОВ "СК" Вавилон" (постачальник) укладено аналогічні за своєю правовою природою договори купівлі - продажу № СК-04/2014 від 23.03.2014 року та № СК-05/2014 від 05.05.2014 року (т.2 а.с.91-92, 94).

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виконання вказаних договорів підтверджується видатковими накладними № РН-290403 від 29.03.2014 року, № РН-140501 від 14.05.2014 року, специфікаціями до вказаних договорів.

Надані позивачем копії платіжних доручень № 204, № 234 засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника (т.2 а.с. 91-93, 95-97).

Реальність виконання умов договору № 100869 від 10.08.2015 року, украденого між ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) та ТОВ "Алсан Плюс" (продавець) підтверджується видатковою накладною № 2073 від 17.08.2015 року, платіжним дорученням № 559 від 17.08.2015 року (т.2 а.с. 98-100).

На підтвердження вчинення господарських операцій між ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) та ПП фірма "Олбі" (постачальник), позивачем надано договір № К-03/16 від 11.03.2016 року, специфікацію до вказаного договору, рахунок-фактуру № РН-14031 від 14.03.2016 року, видаткову накладну № РН-14031 від 14.03.2016 року та платіжне доручення № 228 від 14.03.2016 року (т.2 а.с. 198-202).

Також, між ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) і ТОВ "Лінда 2012" (постачальник) укладено аналогічні за своїм предметом договори № 01-07/2013 від 01.07.2013 року та № 18-04/13 від 18.04.2013 року.

За умовами вказаних договорів ТОВ "Лінда 2012" зобов'язався продати, а ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" купити комплектуючі матеріали в асортименті.

Виконання договорів підтверджується видатковими накладними № 13702 від 02.07.2013 року, № Л-0426/1 від 26.04.2013 року, № Л-0423/1 від 23.04.2013 року, специфікаціями, платіжними дорученнями № 20 від 23.03.2013 року, № 35 від 02.07.2013 року та банківською випискою (т.2 а.с. 206-213).

Реальність вчинення господарських операцій ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) з ТОВ "Харпромгруп" (постачальник) згідно договору № 19/08 від 19.08.2015 підтверджується видатковою накладною № ХП-168 від 25.08.2015 року, специфікацією до договору, платіжним дорученням № 622 від 08.09.2015 року (т.2 а.с. 217-219).

Щодо взаємовідносин ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) з ТОВ "Віва-Торг" (постачальник), судом встановлено, що вони склались на підставі договору № 7/15К від 20.07.2015 року, виконання якого підтверджується специфікацією, рахунком - фактурою № РФ-200715/12 від 20.07.2015 року, видатковою накладною № РН-290715/4 від 29.07.2015 року та платіжними дорученнями (т.2 а.с. 220-229).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) з ТОВ "Обен-2014" (постачальник) позивачем залучено до матеріалів справи договір № 8/15-К від 27.08.2015 року, специфікаціях, видаткові накладні № РН-310801 від 31.08.2015 року, № РН-150901 від 15.09.2015 року, платіжні доручення № 602 від 01.09.2015 року, № 657 від 15.09.2015 року (т.2 а.с. 233-237).

Щодо взаємовідносин ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) з ТОВ "Рейлтек" (постачальник), то вони сформувались на підставі аналогічних договорів № 07/12-К від 07.12.2015 року та № 06/0116-К від 06.01.2016 року, виконання яких підтверджується видатковими накладними № РН-101201 від 10.12.2015 року, № РН-130101 від 13.01.2015 року, специфікаціями, платіжним дорученням № 995 від 11.12.2015 року, № 25 від 13.01.2016 року з відміткою банківської установи про їх виконання (т.2 а.с. 244-249).

Також, позивачем надано договір купівлі - продажу № 2/2015 від 20.03.2015 року, у відповідності до якого ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" закуплено у ТОВ "МПК Фенікс" комплектуючі матеріали, що підтверджується специфікацією, видатковою накладною № РН-240302 від 24.03.2015 року, податковими накладними № 63 від 24.03.2015 року, № 92 від 24.03.2015 року з розрахунком коригування кількісних та вартісних показників, картками рахунку № 631, платіжним дорученням № 212 від 26.03.2015 року (т. 4 а.с. 194-205).

Реальність виконання господарських операцій ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) та ТОВ "Анкара Груп" (постачальник) згідно договору № 1 від 01.12.2014 року підтверджується специфікацією, видатковими накладними, податковими накладними, картками рахунку 631, платіжним дорученням (т.4 а.с. 206-227).

З матеріалів справи судом також встановлено, що між ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) та ТОВ "КП Пріоритет" укладено аналогічні за своєю правовою природою договори купівлі-продажу № 11/2014 від 25.11.2014 року та № 12/2014 від 19.12.2014 року, виконання яких підтверджується специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними з доказами їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, картками рахунку 631, платіжними дорученнями (т. 3 а.с. 170-193).

Реальність вчинення господарських операцій ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) з ТОВ "Схід-опт-торг" (постачальник), позивачем залучено до матеріалів справи аналогічні за своєю правовою природою договори № К-08/15 від 14.08.2015 року, № К-12/15 від 14.12.2015 року, № К-01/16 від 05.01.2016 року, специфікації до вказаних договорів, видаткові накладні, платіжні доручення (т.3 а.с. 250, т.4 а.с. 1-13).

Також, позивачем залучено до матеріалів справи копії податкових накладних, які були виписані контрагентами позивача на виконання вищезазначених правочинів з доказами реєстрації вказаних податкових накладних до Єдиного реєстру, зауважень щодо чого у відповідача не виникало (т.4 а.с. 176-250, т. 5 а.с. 1-38).

Наявність у ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" транспортних засобів підтверджується копіями свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, протоколом перевірки стану транспортного засобу, копією полісу обов'язкового страхування (т.3 а.с. 16-18).

Окрім того, наявність у ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" необхідного кваліфікованого персоналу підтверджується довідками про персонал за 2013-2016 роки, зауважень щодо чого у контролюючого органу не виникало.

Потреба в укладенні вищезазначених договорів та, відповідно, купівля комплектуючих механізмів зумовлена необхідністю виготовлення комплексів рентгенівського діагностичного обладнання, що відповідає господарській діяльності ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант", що підтверджується копіями комплектації комплексів рентгенівського діагностичного обладнання, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку № 361 за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 26 "Готова продукція", а також подорожніми листами на підтвердження подальшого транспортування виготовленого обладнання, зауважень щодо чого у контролюючого органу не виникало як під час проведення перевірки, так і в ході розгляду справи в суді (т.4 а.с. 228-250, т.5 а.с. 1-162, т.5 а.с. 91-108).

Так, в судовому засіданні представники відповідача пояснили, що підприємство позивача дійсно провадить господарську діяльність, виготовляє обладнання з комплектуючих та реалізує його третім особам. Окрім того, представники відповідача пояснили, що при проведенні перевірки контролюючим органом інвентаризація товарно-матеріальних цінностей не проводилась, проте кількість придбаних комплектуючих відповідає реалізованим, виготовленим із них, товарам. Фактично, відповідач має зауваження щодо суб'єктів господарювання, які здійснювали поставку комплектуючих, контролюючий орган припускає, що такі комплектуючи придбані в інших контрагентів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при проведенні перевірки контролюючим органом не встановлено обставин відсутності товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем у перевіряємому періоді у контрагентів, з якими він мав господарські взаємовідносини та по операціям з якими сформовано податковий кредит, не встановив контролюючий орган і невикористання позивачем у господарській діяльності придбаних комплектуючих.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи в суді першої інстанції надані всі первинні документи, які відповідають вимогам статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV), відображають реальність господарських операцій з його контрагентами в частині задоволених позовних вимог та є підставою для формування податкового обліку Товариства відповідно до пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що податкова інформація, акти про неможливість проведення зустрічних звірок і перевірок, акти про результати проведення податкових перевірок контрагентів позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов'язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі № 826/1398/14, яка враховується судом при розгляді даної справи в силу приписів ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

З приводу доводів апеляційної скарги про необхідність оформлення ТТН, колегія суддів зазначає наступне.

Такий факт, як відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та інших перевізних документів, у даному разі не може слугувати підставою для позбавлення товариства права на податковий кредит та на формування валових витрат. Оскільки, згідно Закону України "Про автомобільний транспорт" та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія, позивач до зазначених категорій суб'єктів господарювання не відноситься.

Колегія суддів зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Таким чином, за наявності доказів, які є належними та допустимими і підтверджують обставину фактичного виконання сторонами договорів їх умов, відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про їх невиконання.

З приводу наданих відповідачем до матеріалів справи вироків суду по кримінальним справам по контрагентам позивача - ТОВ "Крістал-Торг", ТОВ "Лакрос ЛТД"", на які контролюючий орган не посилається ані в акті перевірки, ані в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Донарахування по взаємовідносинам із вказаними підприємствами не включено контролюючим органом до оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, що підтверджується наданим відповідачем розрахунком, а отже операції з наведеними контрагентами не були підставою прийняття оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим наведені вироки не є належними докази, тобто не містять інформацію щодо предмета доказування в розумінні ч. 1 ст. 73 КАС України.

Наведене підтверджено в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником відповідача.

Щодо доводів відповідача про банкрутство ІП "Калісто" і ТОВ "Рокфор Маркет", колегія суддів зазначає наступне.

Донарахування по взаємовідносинам із вказаними підприємствами також не включено контролюючим органом до оскаржуваних податкових повідомлень - рішень згідно наданого відповідачем розрахунку, а взаємовідносини позивача з ТОВ "Лінда 2012" завершено в 2013 році, тобто до моменту визнання у 2014 році вказаного підприємства банкрутом, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість такої позиції податкового органу.

Щодо висновків контролюючого органу про те, що діяльність ТОВ "СК "Вавилон" підпадає під ознаки спеціальної судової доктрини "Угода по кроках" (т.1 а.с. 84), колегія суддів зазначає, що це лише доктрина, яка, в свою чергу, являє собою вчення, теорію або систему поглядів групи людей щодо того чи іншого питання.

Поряд з цим, відповідачем не надано до суду доказів того, що чинне законодавство України містить механізми застосування та поняття "Угоди по крокам", приймаючи до уваги те, що вказана доктрина не закріплена в жодному законодавчому акті України та не ратифікована Верховною Радою України, а відтак її застосування в практичній діяльності органів фіскальної служби не має під собою правового підґрунтя.

З приводу позиції ГУ ДФС у Харківській області щодо отримання від ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області висновку про результати відпрацювання ризикового платника податків ТОВ "СК Вавилон" та отримання від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області узагальненої податкової інформації щодо ТОВ "Віва-Торг", відповідно до яких контролюючому органу не вдалось встановити місцезнаходження вказаних підприємств (т.1 а.с. 83, 90), колегія суддів зазначає, що відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою станом на момент звірки не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаними контрагентами у момент їх укладення та виконання. Згідно із вимогами законодавства належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Відповідного витягу з реєстру з наявністю такого запису податковим органом не надано.

На жодну з сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

З приводу залучених до матеріалів справи копій протоколів від 14.12.2017 року допитів у якості свідків директорів підприємств - контрагентів позивача: ТОВ КП Пріорітет - Романенко Оксани Євгенівни, ТОВ МПК Фенікс - Сергієнка Олексія Григоровича та від 11.01.2018 року ТОВ Рейлтек -Пелих Юрія Валентиновича, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, суд перевіряє обґрунтованість рішення, надаючи йому оцінку з урахуванням обставин, що слугували фактичною підставою для прийняття.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно протоколів допиту директорів ТОВ МПК Фенікс і ТОВ Рейлтек , останні дали свідчення про те, що фактично в господарській діяльності вказаних підприємств участі не приймали. Проте, вказані свідчення добуті після проведення перевірки і прийняття оскаржуваних податкових повідомлень- рішень, а отже не були і не могли слугувати підставою для прийняття контролюючим органом рішень.

Окрім того, будь-яких рішень компетентних органів та судом за результатами кримінального слідства відносно вказаних осіб не приймалось і відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що в розумінні ч. 1 ст. 73 КАС України, протоколи допитів в якості свідків директорів ТОВ МПК Фенікс і ТОВ Рейлтек не можна визнати належними, оскільки вказані докази не містять інформацію щодо предмета доказування, тобто підстав прийняття оскаржуваних рішень.

Окрім того, з протоколу допиту Романенко Оксани Євгенівни судом встановлено, що остання була директором ТОВ КП Пріорітет , вироком Московського районного суду від 29.09.2016 року по справі № 64/9338/16-к визнана винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України (підробка документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи). Вказаним вироком встановлено, що Романенко Оксана Євгенівна у серпні 2014 року засвідчила установчі документи як директор ТОВ КП Пріорітет при реєстрації вказаного підприємства, і вказані документи містили завідомо неправдиві відомості.

Таким чином, надаючи оцінку показанням свідка Романенко О.Є., добутим при проведенні слідчих дій та наявності вироку, колегія суддів звертає увагу на те, що ані пояснення, ані вирок суду відносно вказаної особи як директора підприємства-контрагента позивача не були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Окрім того, колегія суддів враховує і ту обставину, що вироком суду не встановлено вину Романенко О.Є. за складом злочину фіктивне підприємство, в даному випадку, у межах кримінальної справи не досліджувалась господарська діяльність ТОВ КП Пріорітет , в тому числі, і по взаємовідносинам із підприємством позивача.

Всі подані пояснення в якості свідків, долучені до матеріалів справи судом за клопотання відповідача, оцінюються судом з урахуванням вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Вказані докази (пояснення свідків), подані суду апеляційної інстанції, не були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень і відповідачем не надано доказів того, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття цих рішень. Навпаки, в судовому засіданні представники відповідача пояснили, що підставою для порушення кримінального провадження відносно контрагентів позивача слугували направлені матеріали перевірки ТОВ "ЗРО Квант" та оскаржувані податкові - повідомлення рішення, під час проведення перевірки контролюючим органом та до прийняття рішень, питання щодо діяльності контрагентів перед слідчими правоохоронними органами не ставилось.

З урахуванням наведеного та п. 3 ч. 2 ст. 2 та ч. 2 ст. 77 КАС України, колегія суддів не визнає вказані докази обґрунтованими і допустимими при розгляді даної справи про оскарження рішень суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій з придбання ТМЦ у контрагентів.

Щодо перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток при взаємовідносинах з контрагентами, то контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, колегія суддів зазначає, що факт реальності господарських операцій з контрагентами ТОВ "Анкара груп", ТОВ "СК" Вавилон", ТОВ "КП "Пріоритет", ТОВ "Лінда 2012" доведено вище.

Таким чином, враховуючи, що усі первинні документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам чинного законодавства, висновок відповідача щодо встановлення позивачу порушення п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та відповідно донарахування податку на прибуток є необґрунтованим.

Господарські операції позивача з ТОВ "Анкара груп", ТОВ "МПК "Фенікс", ТОВ "СК" Вавилон", ТОВ "Схід-опт-торг", ТОВ "КП "Пріоритет", ТОВ "Віва-Торг", ТОВ "Харпромгруп", ТОВ "Алсан Плюс", ТОВ "Овен-2014", ТОВ "Рейлтек", ПП фірма "Олбі", ТОВ "Лінда 2012" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0002321402, № 0002331402, № 0002341402 від 14.12.2016 є протиправними та підлягають скасуванню.

З приводу правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення № 0001121409 від 30.09.2016 р., яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів, колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки судом встановлено (т.1 а.с. 134-135), що контролюючим органом встановлено понадлімітний залишок готівки в касі підприємства на кінець дня у сумі 1300,00 грн. протягом 4 днів, згідно видаткового касового ордера № 31 від 25.11.2013 року (зазначена сума отримана одержувачами коштів 29.11.2013 року), чим порушено п. 2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (надалі - Положення № 637).

Так, у відповідності до п. 2.8 глави 2 Положення № 637. підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Поряд з цим, згідно п. 5.9 глави 5 Положення № 637, готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Грошові кошти у розмірі 1300, 00 грн., видані за видатковим касовим ордером № 31 від 25.11.2013, були оприбутковані до каси підприємства за прибутковим касовим ордером № 14 від 25.11.2013 року (на суму 1300,00 грн.), що також підтверджується копією листа касової книги за 25.11.2013 року (т.3 а.с. 14-15), доказів на спростування чого відповідачем до суду не надано.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем не допущено перевищення ліміту касу у контексті розуміння Положення № 637, що також підтверджується вищезазначеними доказами, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість податкового повідомлення - рішення № 0001121409 від 30.09.2016 р.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2017р. по справі № 820/537/17- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Тацій Судді А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 02.03.2018.