Рішення

від 21.02.2018 по справі 908/2213/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/148/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2018 Справа № 908/2213/17

м. Запоріжжя

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат, ордер ЗП № 010160 від 12.02.2018, свідоцтво № 011011 від 07.04.2014;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 22 від 05.01.2018; ОСОБА_3, директор, розпорядження № 89к від 26.09.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Монополія» , м. Запоріжжя

до відповідача: Комунального підприємства «Токмак Теплоенергія» Токмацької міської ради, Запорізька область, м. Токмак

про стягнення заборгованості в розмірі 6 040 570,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

06.11.2017 року до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Монополія» з позовом до Комунального підприємства «Токмак Теплоенергія» Токмацької міської ради про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 1/12/13 від 30.12.2013 року в розмірі 6 040 570,00 грн.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 30.12.2013 року між ТОВ «Матриця» та КП «Токмак Теплоенергія» Токмацької міської ради, укладено договір фінансового лізингу № 1/12/13, відповідно до умов якого, ТОВ «Матриця» зобов'язується передати відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу обладнання визначене в додатку № 1 Специфікація, який є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Отримання предмету лізингу підтверджується видатковою накладною № РН-0000072 від 30.12.2013 року.

22.09.2017 року між ТОВ «Матриця» та ТОВ «Юридична компанія «Монополія» укладено договір відступлення права вимоги, підписано акт приймання-передачі, за цим договором ТОВ «Юридична компанія «Монополія» набуває право вимагати від відповідача належного виконання усіх зобов'язань за основним договором - фінансового лізингу № 1/12/13 від 30.12.2013 року.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу № 1/12/13 від 30.12.2013 року, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором фінансового лізингу № 1/12/13 від 30.12.2013 року в сумі 6 040 570,00 грн., а саме: 715415,00 грн. пені, 204 313,00 грн. 3 % за користування коштами, 1646 064,00 грн. інфляційних втрат, 882 226,00 грн. інших втрат та 2 592 552, 00 грн. основного боргу.

06.11.2017 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.11.2017 року справу № 908/2213/17 прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/148/17 та призначено розгляд справи на 23.11.2017 року об 11 год. 00 хв.

22.11.2017 року через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю надання відповідачу додаткового часу для підготовки відзиву на позовну заяву та підготовки доказів.

Ухвалою від 23.11.2017 року розгляд справи відкладено на 12.12.2017 року о 12 год. 30 хв.

12.12.2017 року через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 08.12.2017 відповідно до якого відповідач зазначає, що з позовними вимогами не згоден, оскільки ним допущено прострочення виконання зобов'язань з проведення оплати лізингових платежів з поважних причин, об'єктивних та суб'єктивних обставин, в тому числі внаслідок несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію всіма категоріями споживачів. Крім того, на всі поточні рахунки, кошти та майно підприємства Державною виконавчою службою накладено арешт. Також, положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 обмежено можливість КП «Токмак Теплоенергія» розпоряджатися коштами, що надходять від споживачів за спожити послуги та здійснювати сплату першочергових платежів, а також виконання зобов'язань за укладеними договорами. Відповідач зазначив, що КП «Токмак Теплоенергія» проведено сплату сум лізингових платежів за укладеним договором на суму 3 699 666,67 грн. На підставі зазначеного відповідач просить суд у задоволенні позову ТОВ «Юридична компанія «Монополія» відмовити.

Ухвалою від 12.12.2017 розгляд справи продовжено на 15 днів та відкладено до 11.01.2018 року об 11 год. 30 хв.

09.01.2018 року через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого КП «Токмак Теплоенергія» наголосило, що відповідачем сплачено суму лізингових платежів за укладеним договором. Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності про стягнення пені з відповідача.

Також відповідачем до свого клопотання додано розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат.

Судом долучено до матеріалів справи контрозрахунок відповідача.

Стосовно клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, суд зазначає, що дане клопотання буде враховуватися під час прийняття рішення.

10.01.2018 року на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшов розрахунок санкцій, нормативне обґрунтування та судова практика.

Судом долучено до матеріалів справи надані позивачем документи.

11.01.2018 року господарським судом Запорізької області відповідачу вручено нарочно, а позивачу направлено поштою повідомлення про неможливість проведення судового засідання з розгляду справи призначеного на 11.01.2018 року об 11 год. 30 хв. та повідомлено, що наступне судове засідання відбудеться 23.01.2018 року об 11 год. 00 хв.

23.01.2018 року на електронну адресу господарського суду Запорізької області від КП «Токмак Теплоенергія» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в якому відповідача зазначив, що в зв'язку з погодними умовами представник відповідача немає змоги прибути до суду для участі у судовому засіданні, відповідач бажає бути присутнім у судовому засіданні та просить суд розгляд справи відкласти.

23.01.2018 року на електронну адресу господарського суду Запорізької області від КП «Токмак Теплоенергія» надійшла заява про застосування строків позовної давності в якій відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ «Юридична компанія «Монополія» щодо стягнення пені в сумі 715 415,00 грн. та відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

Ухвалою суду від 23.01.2018 року, у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання та враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 06.02.2018 року о 14 год. 30 хв.

Також, даною ухвалою від 23.01.2018 року сторін повідомлено, що відповідно до ч.1 п.9 Перехідних положень ГПК України, який набрав чинності з 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Враховуючи викладене вище, розгляд справи продовжується за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.

23.01.2018 року від позивача через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 434647 грн. пені, 20421 грн. 3% річних з користування коштами, 1251545 грн. інфляційних витрат, 962422 грн. компенсації відсотків за кредитом (інших витрат), 2207407 грн. основного богу та судовий збір у розмірі 90608,56 грн.

02.02.2018 року через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог від 02.02.2018. відповідно до провальної частини заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у сумі 474 985,60 грн. пені, 214593 грн. 3% за користування коштами, 1 273 619 грн. інфляційних втрат, 962 422 грн. конпенсації відсотків за кредитом (інших витрат), 2 207 407 грн. основного боргу, а загалом 5 133 026,60 грн. та судовий збір у розмірі 90 608,56 грн.

Розглянувши клопотання позивача про зменшення позовних вимог та про збільшення від 02.02.2018 суд у судовому засіданні 06.02.2018, враховуючи те, що розгляд справи по суті вже розпочався, а також після запитання позиції відповідача, суд не прийняв їх до розгляду та повернув заявнику з підстав викладених в ухвалі суду від 06.02.2018.

У судовому засіданні 06.02.2018 року судом, на підставі частини 3 статті 216 ГПК України, оголошено перерву до 21.02.2018 року о 14 год. 30 хв.

Про перерву у судовому засіданні, місце, дату та час нового судового засідання учасників справи повідомлено під розписку, яку долучено до матеріалів справи.

21.02.2018 року через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від позивача надійшли письмові пояснення у справі від 20.02.2018 щодо розрахунку заявленої у позові суми, з проханням здійснити судом перерахунок заборгованості, що підлягає стягненню, з метою повного і всебічного розгляду справи, які долучено до матеріалів справи.

Від відповідача 21.02.2018 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи № 61 від 23.01.2018 та заява про застосування стоків позовної давності щодо стягнення пені № 62 від 23.01.2018, які були направлені раніше на електронну пошту суду.

Розгляд справи здійснювався за допомогою засобів технічної фіксації програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

У судовому засіданні 21.02.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги, проти застосування строку позовної давності заперечив, оскільки вважає що строк переривався.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.02.2018 просив суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені.

У судовому засіданні 21.02.2018, справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст.ст. 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

30.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Матриця» (лізингодавець) та Комунальним підприємством «Токмак Теплоенергія» Токмацької міської ради (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 1/12/13 (надалі договір), за умовами якого, лізингодавець передав лізингоодержувачу в платне користування, на умовах фінансового лізингу, обладнання (надалі іменується - «Предмет лізингу» ), визначене в додатку № 1 (специфікації) до цього договору, який є невід'ємною частиною договору та не може розглядатися окремо від нього, а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу та зобов'язався сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Вартість предмету лізингу становить 3 148 000,00 (три мільйони сто сорок вісім тисяч гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ 524 666,67 грн. (п. 2.1 договору фінансового лізингу).

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000072 від 30.12.2013, ТОВ «Матриця» передало відповідачу: «Теплова магістраль» від мереж котельної № 1 по вул. Гоголя, 54 до мереж котельної № 3 по вул. Гагаріна, 13 в двотрубному вимірі діаметр 150/250 (двісті метрів) та насос CNX300-250-500 s1LL1 (одна шт.), загальною вартістю 3 148 000,00 грн.

Загальна сума платежів за даним договором, включаючи вартість предмету лізингу, компенсацію відсотків за кредитом, комісійну винагороду та інші витрати лізингодавця, становить 3 699 666, 67 грн. (три мільйони шістсот дев'яносто дев'ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень, 67 копійок), в т.ч. ПДВ 524 666,67 грн. (п. 2.2 договору фінансового лізингу).

Згідно п. 3.1 договору фінансового лізингу, строк лізингу - 725 днів та складається з періодів лізингу, зазначених у додатку № 2 (графіку платежів) до цього договору (надалі - «додаток № 2 (Графік платежів)» ), який є невід'ємною частиною договору та не може розглядатися окремо від нього.

Відповідно до п. 4.2 договору фінансового лізингу, лізингові платежі включають:

- суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу;

- компенсацію відсотків за кредитом та комісійну винагороду лізингодавця;

-інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору.

Лізингодавець має право змінити графік платежів у разі зміни процентної ставки за банківським кредитом або облікової ставки Національного Банку України, попередивши про це лізингоодержувача не пізніше ніж за 10 (десять) робочих днів.

У відповідності до п. 4.3 договору фінансового лізингу, розмір авансового платежу складає 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн. Авансовий платіж вноситься не пізніше 20 січня 2014 року.

Згідно п. 4.4 договору фінансового лізингу, лізингові платежі вносяться послідовно, не пізніше 25-го числа поточного місяця. Якщо сплата лізингового платежу припадає на вихідний чи святковий день, то днем оплати бути перший робочий день після вихідного чи святкового дня.

Згідно пункту 4.13 договору фінансового лізингу, платежі по договору лізингу, що сплачуються лізингоодержувачем зараховуються у такій послідовності:

4.13.1. Штрафи і пені нараховані лізингодавцем;

4.13.2. Компенсація відсотків за кредитом;

4.13.3. Комісійна винагорода та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору;

4.13.4. Відшкодування частини вартості предмету лізингу.

Лізингоодержувач зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору. Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком 2 до договору фінансового лізингу «Графік платежів» , а саме:

- 25.01.2014 - 154 466,67 грн.;

- 25.02.2014 - 152 627,78 грн.;

- 25.03.2014 - 150 788,89 грн.;

- 25.04.2014 - 148 950,00 грн.;

- 25.05.2014 - 147 111,11 грн.;

- 25.06.2014 - 145 272,22 грн.;

- 25.07.2014 - 143 433,33 грн.;

- 25.08.2014 - 141 594,44 грн.;

- 25.09.2014 - 139 755,56 грн.;

- 25.10.2014 - 137 916,67 грн.;

- 25.11.2014 - 136 077,78 грн.;

- 25.12.2014 - 134 238,89 грн.;

- 25.01.2015 - 132 400,00 грн.;

- 25.02.2015 - 130 531,11 грн.;

- 25.03.2015 - 128 722,22 грн.;

- 25.04.2015 - 126 883,33 грн.;

- 25.05.2015 - 125 044,44 грн.;

- 25.06.2015 - 123 205,56 грн.;

- 25.07.2015 - 121 366,67 грн.;

- 25.08.2015 - 119 527,78 грн.;

- 25.09.2015 - 117 688,89 грн.;

- 25.10.2015 - 115 850,00 грн.;

- 25.11.2015 - 114 011,11 грн.;

- 25.12.2015 - 112 172,22 грн.

На виконання зобов'язань за договором відповідачем здійсненні наступні платежі: платіжне доручення № 190 від 20.01.2014 на суму 500 000,00 грн. (авансовий платіж); платіжне доручення № 196 від 22.01.2014 на суму 44 133,33 грн.; платіжне доручення № 201 від 23.01.2014 на суму 55 333,34 грн.; платіжне доручення № 203 від 23.01.2014 на суму 27 000,00 грн.; платіжне доручення № 205 від 24.01.2014 на суму 10 000,00 грн.; платіжне доручення № 206 від 27.01.2014 на суму 18 000,00 грн.; платіжне доручення № 406 від 05.03.2014 на суму 110 333,34 грн.; платіжне доручення № 407 від 05.03.2014 на суму 42 294,44 грн.; платіжне доручення № 142 від 05.05.2014 на суму 19 333,33 грн.; платіжне доручення № 121 від 05.05.2014 на суму 79 072,23 грн.; платіжне доручення № 123 від 05.05.2014 на суму 110 333,33 грн.; платіжне доручення № 150 від 06.05.2014 на суму 15 000,00 грн.; платіжне доручення № 155 від 07.05.2014 на суму 6 000,00 грн.; платіжне доручення № 175 від 08.05.2014 на суму 5 000,00 грн.; платіжне доручення № 181 від 12.05.2014 на суму 5 000,00 грн.; платіжне доручення № 188 від 13.05.2014 на суму 3 000,00 грн.; платіжне доручення № 222 від 22.05.2014 на суму 3 000,00 грн.; платіжне доручення № 252 від 26.05.2014 на суму 3 000,00 грн.; платіжне доручення № 1 від 02.09.2015 (банком проведено 03.09.2015) на суму 500 000,00 грн.; платіжне доручення від15.10.2015 на суму 250 000,00 грн.; платіжне доручення № 3 від 13.10.2015 (банком проведено 20.10.2015) на суму 250 000,00 грн.; платіжне доручення № 2 від 01.11.2016 (банком проведено 03.11.2016) на суму 800 000,00 грн.; платіжне доручення № 1 від 06.04.2017 (банком проведено 07.04.2017) на суму 841 833,33 грн.

В порушення частини першої статті 530 Цивільного кодексу України та умов договору фінансового лізингу відповідач не здійснював своєчасно та в повному обсязі оплату чергових лізингових платежів, відповідно до додатку № 2 до договору, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 25.10.2017 року становить 2 207 407 грн.

22.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Монополія» (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедет відступив цесіонарієві, а цесіонарій набув право вимоги, належне цементові і став кредитором за договором за договором фінансового лізингу № 1/12/13 від 30.12.2013 укладений між цементом і Комунальним підприємством «Токмак Теплоенергія» Токмацької міської ради.

За цим договором цесіонарій набув право вимагати від боржника належного виконання усіх зобов'язань за основним договором - договором фінансового лізингу № 1/12/13 від 30.12.2013.

На підставі акту приймання передачі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» передало, а ТОВ «Юридична компанія «Монополія» прийняло на виконання умов договору про відступлення права вимоги від 22.09.2017 документи згідно переліку , у т.ч. договір фінансового лізингу № 1/12/13 від 30.12.2013 з додатками. З огляду на викладене вище, до ТОВ «Юридична компанія «Монополія» перейшло право вимоги за договором фінансового лізингу № 1/12/13 від 30.12.2013.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1,5 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За приписами частини першої статті 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно зі ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Таким чином, відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України «Про фінансовий лізинг» (частина 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» ).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За результатами дослідження наданих доказів судом встановлено, що відповідачем було порушено зобов'язання з оплати чергових платежів за Договором фінансового лізингу (відповідно до графіку сплати лізингових платежів.

З цього приводу відповідач зазначає, що загальна сума сплачена відповідачем за договором становить 3 699 666,67 грн., останній платіж був здійсненний 07.04.2017.

З графіку платежів до договору фінансового лізингу, судом встановлено, що останній платіж за договором повинен був бути здійснений 25.12.2015.

Також, п.4.10 договору фінансового лізингу, сторони погодили, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені цим договором лізингові платежі. У випадку прострочки лізингоодержувачем сплати лізингодавцю лізингових платежів, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пені, від належної до сплати суми за кожен день прострочки. Сплата пені не звільняє лізингоодержувача від проведення передбачених договором розрахунків.

Пунктом 4.13.1 договору фінансового лізингу встановлено, що платежі по договору лізингу, що сплачуються лізингоодержувачем зараховуються у такій послідовності: (п. 4.13.1) штрафи і пені нараховані лізингодавцем, (п. 4.13.2) компенсація відсотків за кредитом, (п. 4.13.3) комесійна винагорода на інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору та (п. 4.13.4) відшкодування частини вартості предмету лізингу.

Тобто, грошові кошти, які сплачувались відповідачем несвоєчасно за графіком платежів зараховувалися на нараховану пеню.

До суду не надано доказів належного виконання зобов'язання щодо сплати платежів за графіком або відсутності підстав для його виконання.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Договором більш тривалого терміну нарахування пені не передбачено.

З урахуванням викладеного, на підставі п. 4.10 договору фінансового лізингу, позивачем нараховано відповідачу пеню за текстом прохальної частини позовної заяви у розмірі 715 415 грн., згідно розрахунку наданого до позовної заяви - у сумі 2 580 319 грн.; згідно уточнюючого розрахунку на вимогу суду - у сумі 434 647,51 грн.

Судом проаналізувавши надані розрахунки позивача встановлено, що розрахунки здійснено всупереч вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

З огляду на наведе, не вбачається можливим здійснити перерахунок пені, оскільки невірно зазначені періоди, суми та за кожним розрахунком наданим позивачем на вимогу суду різняться суми на які нараховано пеню, а тому позовні вимоги в цій частині відхиляються судом як необґрунтовані.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення пені, суд зазначає, що оскільки судом відмовлено у стягненні пені повністю то вказане клопотання не розглядається.

За змістом ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позивачем було нараховано на заборгованість відповідача 3% річних за період з 26.11.2014 по 25.10.2017 у розмірі 204 313 грн. та інфляційні втрати за період з 26.11.2014 по 25.09.2017 у розмірі 1646064 грн.

Перевіривши надані розрахунки, суд зазначає наступне:

Щодо нарахування 3% річних, судом перевірено правильність нарахування 3% річних за допомогою інформаційної системи «Законодавство» , та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних за період з 26.11.2014 по 25.10.2017 у розмірі 180 111,66 грн., зважаючи на пояснення позивача щодо зарахування останньої суми сплаченої відповідачем 07.04.2017 частково в рахунок пені та частково в рахунок основної заборгованості, та допущенням арифметичної помилки при розрахунку.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Найменшим періодом нарахування інфляції є місяць.

Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що позивачем інфляційні втрати починали нараховуватись з відповідної дати, а не за місяць та з місяця, в якому виникли зобов'язання по сплаті платежів, що суперечить нормам діючого законодавства України.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат, судом було встановлено що правильною сумою до стягнення є 1 184 539,14 грн. за період з грудня 2014 по вересень 2017. В іншій частині позовних вимог в цій частині відмовити.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму інших витрат у розмірі 882 226 грн. Позивач зазначає, що це компенсація відсотків за кредитом, які передбачені п. 4.13. договором та ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» , а також в підтвердження надав довідку АТ «Місто Банк» вих. № 99БТ від 30.01.2018 про те що за договором № 31/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 09.08.2011 по траншу у сумі 3 148 000,00 цільовим використанням якого було придбання обладнання для постачання КП «Токмак теплоенергія» , заборгованість ТОВ «Лізингова компанія «Матриця» перед АТ «Місто Банк» станом на 30.01.2018 складає 975 132,89 грн.

Розглянувши вказану вимогу, судом встановлено, що договір № 31/Ю від 09.08.2011 про надання кредиту на умовах кредитної лінії укладено між Публічним акціонерним товариством «Місто Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» , відповідно до п. 1.3.2 якого укладення між банком та позичальником/поручителем, на прийнятих для банку умовах, та набрання чинності, зокрема, майнові права вимоги лізингових платежів .... за договором фінансового лізингу № 4/08/11 від 08.08.2011 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Токмак Теплоенергія» .

Позовні вимоги позивача, в частині стягнення інших витрат у розмірі 882 226 грн. обґрунтовуються укладанням договору фінансового лізингу № 1/12/13 від 30.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Матриця» та Комунальним підприємством «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради, тобто іншого договору, ніж той що передбачений умовами договору № 31/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії та з іншим лізингоодержувачем.

Позивачем не надано суду в обґрунтування заявленої позовної вимоги в частині стягнення інших витрат належних та допустимих доказів підтвердження.

З огляду на викладене, суд відмовляє в частині стягнення інших витрат у розмірі 882 226 грн., як таких, що недоведені належними доказами.

Згідно статей 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності, проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2 207 407 грн. основного боргу, 180 111,66 грн. 3% річних, 1 184 539,14 грн. інфляційних витрат як такі, що заявлені правомірно та доведені належними та допустимими доказами. В іншій частині заявленої суми до стягнення суд відмовляє з вищевказаних підстав.

На підставі вище викладеного, позовні вимоги судом задовольняються частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Токмак Теплоенергія» Токмацької міської ради (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 45-а; код ЄДРПОУ 37510516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Монополія» (69095, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, буд. 7 код ЄДРПОУ 40359563) 2 207 407 грн. 00 коп. (два мільйона двісті сім тисяч чотириста сім грн.) основного боргу, 180 111 грн. 66 коп. (сто вісімдесят тисяч сто одинадцять грн. 66 коп.) 3% річних, 1 184 539 грн. 14 коп. (один мільйон сто вісімдесят чотири тисячі п'ятсот тридцять дев'ять грн. 14 коп.) інфляційних витрат та судовий збір у розмірі 53 580 грн. 87 коп. (п'ятдесят три тисячі п'ятсот вісімдесят грн. 87 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 02 березня 2018р.

Суддя О.А. Топчій