Рішення

від 19.02.2018 по справі 390/2160/17

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 390/2160/17

Провадження № 2/390/125/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2018 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Бойко І.А.,

при секретарі - Губанові М.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні, в заочному порядку, в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського районного суду Кіровгорадської області з позовом, відповідно до якого просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу в розмірі 3114, 52 доларів США та судові витрати. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 21.01.2017 року ОСОБА_2 позичив у нього грошову суму у розмірі 2900 доларів США, які зобов'язався повернути до 14.02.2017 року. Відповідач взяв на себе зобов'язання у разі прострочення терміну повернення коштів щоденно сплачувати позивачу 10% від суми заборгованості за кожний день прострочення, про що написав розписку. До теперішнього часу відповідач борг не повернув, тому він змушений звернутися до суду.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові, просив розгляд справи проводити без його участі проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2, який про місце, дату і час розгляду справи повідомлявся за зареєстрованою адресою проживання, в судове засідання не з'явився, заперечення проти позову ним не подано.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення по справі при заочному розгляді, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши всі перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд, вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, дослідивши та проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, встановив наступне.

25 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав у борг грошові кошти сумі 2900 доларів США до 14.02.2017 року та в разі затримки боргу взяв на себе зобов'язання сплачувати 10% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

На підтвердження укладення вищезазначеного договору позики, відповідачем ОСОБА_2 була написана розписка. Згідно розписки від 25.01.2017 року позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві грошові кошти в сумі 2900 доларів США до 14.02.2017 року. У встановлений у розписці строк, кошти повернуто не було.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 2 липня 2014 року № 6-79цс14).

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником певної грошової суми саме в борг із зобов'язанням її повернення, та дату отримання коштів. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Саме така правова позиція про застосування статей 1046, 1047 ЦК України міститься в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13.

З огляду на зміст наданої розписки, суд приходить до висновку про наявність між сторонами грошових зобов'язань, які випливають із договору позики.

Приписами ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені Договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тож зважаючи, що відповідач в установлений у розписці строк своє зобов'язання не виконав, тим самим порушив вимоги ст. 1049 ЦК України, у зв'язку з чим має заборгованість в розмірі 2900 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається з боргової розписки, відповідач отримав позику та в разі затримки боргу взяв на себе зобов'язання сплачувати 10% від суми заборгованості за кожний день прострочення, у зв'язку з тим, що кошти у встановлений в розписці строк не повернуті то позивачем була нараховано проценти по день написання позову, а саме по 15.11.2017 року (270 днів прострочення платежу), що становить 214,52 доларів США.

Разом із тим, беручи до уваги, що предметом укладеного між сторонами договору позики є грошові кошти в іноземній валюті, слід зазначити таке.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим, ч. 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Таким чином, незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобов'язання, передбачені, зокрема, у статті 1048 ЦК України, та при застосуванні статті 625 ЦК України.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п. 14 Постанови від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Оскільки судом установлено наявність підстав для стягнення з відповідача в користь позивача суми боргу в розмірі 2900 доларів США та 214,52 доларів США процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, загальний розмір яких становить 3114,52 доларів США, цю суму боргу слід перевести на національну валюту з урахуванням офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на 19 лютого 2018 року (день винесення рішення), який складає 2699,0889 гривень за 100 доларів США. Таким чином сума основного боргу, що підлягає до стягнення з відповідача, в переведенні на національну валюту становить 78273,57 гривень, 10% від суми заборгованості за кожний день прострочення - 5776,05 гривень.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2900 доларів США основного боргу та 214,52 доларів США процентів, а всього 3114,52 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на 19 лютого 2018 року, складає 84049,62 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 850 грн. сплаченні при подачі позову.

На підставі ст.ст. 554, 611, 612, 625, 634, 1046, 1047, 1048, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) про стягнення заборгованості- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії ЕА № 437708 виданий Кіровоградським РВ УМВС України в Кіровоградській області від 05.05.1998 року, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, заборгованість в розмірі 3114,52 доларів США , що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на 19 лютого 2018 року, складає 84049,62 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 850,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції.

Суддя