Ухвала

від 27.08.2021 по справі 390/2160/17

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 390/2160/17

Провадження №6/390/45/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2021 р. Суддя Кіровоградського районного суду Кіровоградської області Бойко І.А., розглянувши подання державного виконавця Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) - Гуржин І.І. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа,

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) звернувся до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документа. Подання обґрунтовано тим, що на виконанні вказаного відділу державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . У зв`язку з тим, що майно, яке належить боржнику, відсутнє, боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тому державний виконавець просить вжити даний захід примусового виконання.

Згідно ч.4 ст.441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Суд, дослідивши матеріали подання та долучені до нього документи, вважає, що подання задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.02.2018 року Кіровоградським районним судом Кіровоградської області у справі № 390/2160/17, провадження № 2/390/125/18 ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 3114,52 доларів США , що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на 19 лютого 2018 року, складає 84049,62 грн, а також судових витрат в сумі 850,00 грн.

27.03.2018 року судом видано виконавчий лист у даній справі.

13.04.2018 року державним виконавцем Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/390/125/18, 390/2160/17 виданого 27.03.2018 року.

З відповіді начальника Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) №36138115/5 від 29.03.2021 року вбачається, що з метою примусового виконання вищевказаного виконавчого листа державним виконавцем здійснені запити до відповідних реєструючих органів та отримані відповіді, згідно яких у боржника відсутні будь-які транспортні засоби та сільськогосподарська техніка. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у боржника відсутнє нерухоме майно, яке належить йому на праві власності. Згідно довідки Вільненської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області ОСОБА_1 належить земельна ділянка з кадастровим номером № 3522581900:02:000:9115, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно. Згідно відповіді Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби ОСОБА_1 доходів не отримує та не має відкритих рахунків у банківських установах. Згідно відповіді Первозванівської сільської ради та акта державного виконавця боржник зареєстрований, але не проживає в АДРЕСА_1 . Ухвалою суду від 14.08.2018 року оголошено розшук боржника. Згідно заяви стягувача та акта державного виконавця Фортечного ВДВС з`ясовано, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Державним виконавцем 09.01.2020 року направлено повідомлення до органу поліції про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України. На виклики державного виконавця Фортечного ВДВС боржник не з`являвся. Згідно акта державного виконавця Фортечного ВДВС від 19.11.2020 ОСОБА_1 вже не проживає в м.Кропивницький і можливо перебуває у с.Вільне, Кіровоградського району. 04.12.2020 року виконавче провадження направлено до Кропивницького РВ ДВС. 04.03.2021 року начальником Кропивницького ВДВС повторно направлено повідомлення до органу поліції про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України.

З відповіді заступника начальника ГУНП в Кіровоградській області № 512/05/25-12021 від 01.04.2021 року вбачається, що в ході розгляду звернення начальника відділу ДВС працівниками поліції встановлено, що ОСОБА_1 перебував за межами місця проживання, так як прямував за кордон на заробітки. З приводу боргу перед ОСОБА_2 ОСОБА_1 , повідомив, що він повністю з ним розрахувався восени 2019 року. У зв`язку з тим, що працівниками поліції не виявлено обставин, які можуть свідчити про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тому підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не встановлено.

26.05.2021 року державним виконавцем до ГУНП в Кіровоградській області на вищевказане рішення подано скаргу, яку мотивовано тим, що на депозитні рахунки відділу державної виконавчої служби кошти від ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості перед ОСОБА_2 не надходили, документи на підтвердження сплати боргу ним не надано, згідно неодноразових заяв ОСОБА_2 рішення суду боржником не виконано. На виклики до державного виконавця боржник не являється, тому державний виконавець просить притягнути ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

19.05.2021 року державним виконавцем Кропивницького відділу ДВС здійснено виклик боржника ОСОБА_1 за адресою проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді управління ДМС України в Кіровоградській області ; 3501.3-3024/35.2-21 від 21.07.2021 року ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон та двічі здійснював виїзд за межі України: з 03.10.2018 року по 08.12.2018 року, а також з 24.03.2019 року по 11.05.2019 року.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку , запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Відповідно до ч.3 ст.269 ЦК України особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для закордонних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України № 3857-XII від 21.01.1994 року.

Положеннями п.5 ч.1 ст.6 цього Закону встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань.

Наведені норми матеріального права дають підстави зробити висновок, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Згідно з п.19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішенням про стягнення періодичних платежів.

Зміст і форма подання державного (приватного) виконавця щодо тимчасового обмеження фізичної особи боржника у праві виїзду за межі Українинормативно врегульовані в Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка набрала чинності 17.04.2012 року, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5. Зокрема в розділі ХІІІ Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в`їзду в Україну , встановлено, що подання має обов`язково містити обґрунтування наявності фактів ухилення боржника фізичної особи від виконання своїх зобов`язань.

Згідно матеріалів провадження, наданих державним виконавцем, судом встановлено, що на виконанні Кропивницького відділу ДВС знаходиться виконавче провадження 56138115 з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової заборгованості. Дане виконавче провадження також перебувало в провадженні Фортечного відділу ДВС.

Під час вжиття заходів примусового виконання відділами державної виконавчої служби надавалась відповідь стягувачу, подавались скарги до органу поліції про притягнення боржника до кримінальної відповідальності через умисне невиконання ним рішення суду, здійснювались виклики боржника за місцем реєстрації, а також встановлено отримання ним документа, що надає право на виїзд за кордон, яким боржник користується.

Розглядаючи дане подання та надаючи оцінку наданим суб`єктом звернення доказам, суд виходить з того, що питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за поданням державного (приватного) виконавця при виконанні судових рішень та рішень інших органів, у порядку, передбаченому ч.ч.3, 4 ст.441 ЦПК України, в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього, зокрема, судовим рішенням.

Відповідно до положення ст.12 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Таким чином, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні від виконання зобов`язань за рішенням суду, поки не буде доведено протилежне в порядку ст. 12 ЦПК України суб`єктом подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Отже, на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження, а обов`язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного (приватного) виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи боржника за виконавчим провадженням за межі України.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Невиконання зобов`язань може бути зумовлене об`єктивними причинами, зокрема, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, тяжкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання, - тобто він має змогу виконання зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

В обґрунтування необхідності тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України державний виконавець посилається на те, що боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_1 не виконує зобов`язання, покладені на нього судовим рішенням, та не вживає заходів, спрямованих на погашення заборгованості перед стягувачем за судовим рішенням, а так само не з`являється на виклики до державного виконавця, що в сукупності свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язання за судовим рішенням.

З такою позицією приватного виконавця суд не погоджується, виходячи з того, що самостійне невиконання боржником зобов`язань не може свідчити про умисне ухилення від виконання покладених на нього обов`язків, а державним виконавцем не доведено наявності факту свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання покладених на нього судовим рішенням обов`язків.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.28 Закону України Про виконавче провадження боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Однак, суду не надано доказів про доведення до відома ОСОБА_1 державними виконавцями Кропивницького відділу ДВС та Фортечного ДВС про наявність виконавчого провадження відносно нього, що викликає у суду обґрунтований сумнів в обізнаності боржника за даним виконавчим провадженням.

З документів, наданих суду, вбачається, що під час здійснення заходів виконавчого провадження встановлено адреси, за якими може проживати або перебувати боржник, проте не встановлено підстави проживання боржника за такими адресами (постійна реєстрація місця проживання чи тимчасове перебування), також не з`ясовано, чи наявне майно боржника за такими адресами, пояснення свідків щодо зазначеного відсутні.

Державний виконавець у скерованому до суду поданні також посилається на невиконання боржником за виконавчим провадженням ОСОБА_1 обов`язку своєчасно з`являтися до виконавця. На підтвердження факту отримання ОСОБА_1 кореспонденції надісланої державними виконавцями жодних документів не надано, що не може слугувати доказом відмови боржника від отримання кореспонденції, у зв`язку з чим дане твердження судом розцінюється критично, зважаючи, що отримання боржником викликів державного виконавця, жодними доказами не підтверджено, а тому факт неявки без поважних причин ОСОБА_1 до державного виконавця вважається судом недоведеним.

Відповідно до наданих суду документів боржник оголошувався в розшук, проте відповідних документів, щодо результатів його проведення суду також не надано.

Також суд звертає увагу на той факт, що державним виконавцем вказано на відсутність майна у боржника, проте згідно листа Вільненської сільської ради, на який посилається начальник Кропивницького ВДВС (вих. № 361/3815/5 від 29.03.2021 року) у власності боржника ОСОБА_1 перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 3522581900:02:000:9115. Суду не повідомлено, чи накладався державним виконавцем арешт рухомого та нерухомого майна боржника. На час розгляду подання вказана земельна ділянка належить іншій особі.

Отже, державним виконавцем не в повній мірі використано заходи, передбачені ст.ст.10, 18 Закону України Про виконавче провадження .

Крім того, суд наголошує на тому, що для застосування обмеження у праві виїзду за межі України необхідною умовою є доведення доцільності такого обмеження в світлі сприяння виконанню зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, воно має бути виправданим та пропорційним. Така позиція суду в повній мірі узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні у справі Хлюстов проти Росії від 11.07.2013 (скарга № 28975/05).

Однак, державним виконавцем не надано жодного належного обґрунтування того, яким саме чином встановлення тимчасового обмеження боржнику за виконавчим провадженням ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України сприятиме виконанню покладених на нього судовим рішенням зобов`язань.

З відповіді УДВС в Кіровоградській області вбачається, що боржник ОСОБА_1 має документ, що надає йому право виїзду за межі України, проте державним виконавцем не доведено, що такий документ боржник отримав з метою ухилення ним від виконання судового рішення на користь ОСОБА_2 зобов`язання, після перебування за кордоном боржник повертався. Станом на 17.06.2021 року ОСОБА_1 перебував на території України.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що державним виконавцем в поданні не мотивовано та належними доказами не підтверджено і не обґрунтовано свідоме ухилення боржника від виконання зобов`язання, покладеного на нього судовим рішенням, при цьому судом під час розгляду подання не встановлено, що боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_1 дійсно свідомо та навмисно не виконує належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково, маючи всі реальні можливості для їх виконання, більш того, державним виконавцем не доведено, яким чином застосовування до боржника за виконавчим провадженням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, може позначитися на виконанні останнім зобов`язань за рішенням суду і зазначений захід є дійсно необхідним та є достатні підстави вважати, що застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України забезпечить в подальшому належне виконання боржником за виконавчим провадженням зобов`язань за рішенням суду, на підставі чого суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання у зв`язку з його недоведеністю та безпідставністю.

Керуючись ст.18 Закону України Про виконавче провадження , ст.ст.260, 441 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання державного виконавця Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) - Гуржин І.І. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області протягом п`ятнадцяти днів.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області І.А. Бойко