Постанова

від 27.02.2018 по справі 916/590/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. ОдесаСправа № 916/590/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.В. Лашин

суддів В.І. Жекова

ОСОБА_1

При секретарі Є.О. Чеголя

За участю представників сторін:

Від Приватного підприємства з іноземною інвестицією "Агенція з спеціальних авіаційних послуг АВІАСПЕЦСЕРВІС" - ОСОБА_2 - директор;

Від Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" - не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства з іноземною інвестицією "Агенція з спеціальних авіаційних послуг АВІАСПЕЦСЕРВІС"

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 12.12.2017

по справі №916/590/13-г

За заявою Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" про поновлення пропущеного строку для предявлення до виконання наказу господарського суду Одеської області від 24.05.2013р. у справі № 916/590/13-г

За позовом: Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса"

До відповідача: Приватного підприємства з іноземною інвестицією "Агенція з спеціальних авіаційних послуг АВІАСПЕЦСЕРВІС"

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_3

час та місце прийняття судового рішення: 12.12.2017 р., м. Одеса, просп.. Шевченка 29 господарський суд Одеської області

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.05.2013 р. позовні вимоги комунального підприємства Міжнародний аеропорт Одеса (у наступному за текстом - КП Міжнародний аеропорт Одеса ) задоволені частково й з приватного підприємства з іноземною інвестицією Агенція з спеціальних авіаційних послуг Авіаспецсервіс (далі - ОСОБА_4 Авіаспецсервіс) на користь позивача стягнуто заборгованість у сумі 6269,71 грн., 3% річних у сумі 185,27 грн., пеню у сумі 472,67 грн., а також судовий збір у сумі 1613,99 грн.

24 травня 2013 року господарським судом Одеської області виданий наказ на виконання згаданого судового рішення.

У листопаді 2017 року КП Міжнародний аеропорт Одеса звернулося до господарського суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що постановою держвиконавця від 27.06.2014 р. виконавчий документ повернутий заявнику без виконання, однак вказана постанова отримана КП Міжнародний аеропорт Одеса лише 02.11.2017 р. разом із супровідним листом Овідіопольського райвідділу ДВС ГТУЮ в Одеській області від 24.10.2017 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12 грудня 2017 року (суддя Рога Н.В.) КП Міжнародний аеропорт Одеса поновлений строк для пред'явлення до виконання господарського суду Одеської області від 24.05.2013 р. у даній справі.

Не погоджуючись з цією ухвалою, ОСОБА_4 Авіаспецсервіс в апеляційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування господарським судом норм матеріального права, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що стягувач, в межах строку пред'явлення наказу до виконання, звертався до виконавчої служби з вимогами: виконати наказ; повернути його або оскаржував бездіяльність органу державної виконавчої служби. Скаржник, посилаючись на справу Європейського суду з прав людини Пономарьов проти України , зазначає про невстановлення господарським судом підстав для поновлення строків, які б виправдовували втручання у принцип res judicata.

В відзиві на апеляційну скаргу КП "Міжнародний аеропорт Одеса" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи її доводи надуманими, та просить залишити оскаржувану ухвалу господарського суду без змін.

Усі сторони були належним чином повідомлені про час, дату і місце судового розгляду, однак позивач своїми процесуальними правами не скористався, свого представника у судове засідання апеляційної інстанції не направив.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції до набрання чинності Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 р., виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Статтею 115 названого Кодексу в редакції, до набрання чинності Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 р., передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

За приписами статті 22 Закону України Про виконавче провадження в редакції Закону станом на 18.01.2013 р., чинної на момент видачі наказу господарським судом, судові рішення пред'являються до виконання протягом року.

Частиною 3 статті 23 названого Закону було встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Водночас, ч. 5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент винесення ВДВС постанови про повернення наказу стягувачу) було передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, в редакції до набрання чинності Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 р., у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Господарський процесуальний кодекс України (у відповідній редакції) не пов'язував право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви про його поновлення, з урахуванням положень ст. 43 названого Кодексу, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 травня 2013 року господарським судом Одеської області був виданий наказ № 916/590/13-г про стягнення з ППІ АСАП Авіаспецсервіс на користь КП Міжнародний аеропорт Одеса заборгованість у розмірі 6 269,71 грн., 3% річних у розмірі 185,27 грн., пені у розмірі 472,67 грн., а також судового збору у розмірі 1613,99 грн. 99 коп. Зазначений наказ був пред'явлений стягувачем до примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області.

Однак 27 червня 2014 року державним виконавцем ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку із відсутністю у боржника коштів та майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Натомість, вказану постанову ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області та оригінал наказу господарського суду Одеської області від 24.05.2013 р. було направлено стягувачу лише 24.10.2017 р. разом із супровідним листом ВДВС № 36-26594 від 24.10.2017 р. Зворотного матеріалами справи не доведено.

Задовольняючи заяву КП Міжнародний аеропорт Одеса про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, господарський суд виходив з того, що хоча строк пред'явлення наказу господарського суду Одеської області від 24.05.2013р. у справі № 916/590/13-г, з урахуванням положень п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження , сплинув у червні 2017 року, але супровідний лист ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області від 24.10.2017 р. разом з постановою про повернення виконавчого документа від 27.06.2014 р. та оригіналом наказу було отримано стягувачем лише 02.11.2017р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції стягувача, і ці обставини унеможливили своєчасне пред'явлення заявником до виконання наказу господарського суду у встановлений законодавством строк.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції цілком вірно встановив обставини справи та дав ним належну юридичну оцінку.

Так, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року) право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі Агрокомплекс проти України (заява № 23465/03) існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості і становить майно цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі Бурдов проти ОСОБА_3 , заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа ОСОБА_5 проти України , заява № 40450/04).

Сплив строку на пред'явлення наказу господарського суду до виконання не спричиняє недійсність примусу, що міститься у судовому рішенні, та не призводить до припинення зобов'язання боржника щодо виконання встановленого для нього судовим рішенням обов'язку сплати заборгованості, але обмежує право стягувача на використання наявних засобів правового захисту.

Одночасно з цим, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі "Герін проти Франції" від 29.07.98, п. 37). Відтак, встановивши поважність пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання, таке право підлягає захисту.

З матеріалів справи вбачається, що КП Міжнародний аеропорт Одеса , вважаючи, що рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2013 р., яким з ОСОБА_4 Авіаспецсервіс стягнута заборгованість, перебуває на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, мало законні сподівання на його виконання. Законодавством не встановлено обов'язку стягувача перевіряти процедуру примусового виконання, що спростовує посилання ОСОБА_4 Авіаспецсервіс щодо нездійснення КП Міжнародний аеропорт Одеса дій щодо оскарження бездіяльності органу ДВС.

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України (заява № 15729/07), пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату.

При цьому, доказів належного повідомлення органом ДВС стягувача про повернення виконавчого документу саме 27.06.2014 р. матеріали справи не містять. Навпаки, з матеріалів справи видно, що постанову про повернення виконавчого документу з оригіналом наказу господарського суду органом ДВС направлено лише 24 жовтня 2017 року. З урахуванням отримання цієї постанови органу ДВС лише 02.11.2017 р., у стягувача не було можливості пред'явити у встановлені законом строки наказ господарського суду до виконання.

Зважаючи на те, що неможливість повторного пред'явлення наказу до виконання в межах строків, передбачених законодавством, викликана недотриманням державним виконавцем порядку і способу направлення виконавчого документа, колегія суддів погоджується із правомірним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання, оскільки відмова у поновленні такого строку позбавить стягувача права на захист порушених прав та законних інтересів й впливатиме на можливість виконання рішення суду в цілому.

Посилання скаржника на рішення Європейського суду у справі Пономарьов проти України є помилковим, оскільки у вказаному рішенні предметом правового аналізу виступали дискреційні повноваження національних судів щодо поновлення строків на оскарження судових рішень (зі спливом значного терміну та після початку виконання рішення суду), яке можливо саме для виправлення серйозних судових помилок, а не для перегляду та нового вирішення справи, що є порушенням принципу юридичної визначеності та права на суд .

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому достатніх підстав для її скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 240, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу приватного підприємства з іноземною інвестицією Агенція з спеціальних авіаційних послуг Авіаспецсервіс залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 12.12.2017 р. по справі № 916/590/13-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 28.02.2018.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Судді: В.І. Жеков

ОСОБА_1