Рішення

від 01.03.2018 по справі 638/15765/17

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

справа № 638/15765/17

провадження № 2-а/638/119/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Штих Т.В.

при секретарі Вакула І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради Харківської області, треті особи Департамент земельних відносин Харківської міської ради Харківської області, Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради Харківської області про визнання дії суб'єкта владних повноважень незаконним, скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до Харківської міської ради, треті особи: Департамент земельних відносин Харківської міської ради, Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради про визнання дій незаконними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що він є учасником бойових дій, а тому у зв'язку із першочерговим правом на відведення земельних ділянок для індивідуального будівництва відповідно до ст.ст. 31, 33, 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні Харківська міська рада мала всі підстави для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із подальшою передачею у приватну власність орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в межах м. Харкова на території Шевченківського району.

05.07.2017 ОСОБА_1 звернувся до Харківської міської ради із заявою за № І-10-25672/1-17 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із подальшою передачею у приватну власність орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в межах м. Харкова на території Шевченківського району.

Відповідно п. 7 додатку 2 рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про надання дозволу та відмову в наданні дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 20.09.2017 № 743/17 ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Шевченківського району.

Згідно з п. 7 додатку 2 рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про надання дозволу та відмову в наданні дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 20.09.2017 № 743/17 за результатами розгляду заяви (клопотання) від 05.07.2017 вх. № 1-10- 25672/1-17 з доданими до неї графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, відмовити, як то передбачено ст.118 Земельного Кодексу України, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів (Земельного кодексу України, Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ), оскільки відповідно до наданих управлінням містобудування та архітектури пропозицій від 28.07.2017 №4094/0/27-17 та схеми, на якій зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, встановлено що згідно з планом зонування території (зонінгом) міста Харкова, затвердженим рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 №1024/13, зі змінами, затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 26.10.2016 № 396/16, земельна ділянка розташована частково в рекреаційній зоні, підзоні Р-3: зона озеленених територій загального користування, земельну ділянку перетинають транзитні інженерні мережі.

Позивач не погоджуючись із зазначеним рішенням Харківської міської ради звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:

Визнати незаконним та скасувати рішення 14 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 20.09.2017 за № 743/17 в частині, що стосується Позивача, яким йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із подальшою передачею у приватну власність орієнтовною площею 0,10 га, якап розташована в межах м.Харків на території Шевченківськоо району поряд з земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1

Зобов'язати Харківську міську раду повторно розглянути заяву вд 05.07.2017 за №К-1-25672/1-17 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із подальшою передачею у приватну власність орієнтовною площею 0,10 га, якап розташована в межах АДРЕСА_1

В судовому засіданні позивач та представник позивача наполягали на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача заперечув проти задоволення вказаних позовних вимог, надав відзив на позовну заяву.

Представники третіх осіб також заперечували проти задоволення позовних вимог.

Вивчивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 286 КАС України передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевим загальним судом, як адміністративним судом протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 3 ст.24 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст.12 ЗК до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

П.34 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються, відповідно до Закону, питання регулювання земельних відносин, а отже питання надання дозволю на розробку проекту землеустрою є виключними повноваженнями Харківської міської ради.

Статтею 122 ЗУ України визначено що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Стаття 33 Закону відносить до відання виконавчих органів міських рад організацію і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Згідно зі ст. 118 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разінадання земельної ділянки із зміною її цільового призначення, формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту,їх ландшафтної організації.

Рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 № 1024/13, зі змінами, затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 26.10.2016 № 396/16, затверджено план зонування території (зонінг) міста Харкова.

Відповідно до графічних матеріалів - схеми, яку було надано позивачем, та на якій зазначено бажане місце розташування земельної ділянки встановлено, що зазначена земельна ділянка розташована:

- частково в житловій зоні, підзоні Ж-1, зоні садибної забудови (1-3 пов.), а також, частково в рекреаційній зоні, підзоні Р-3, зоні озеленених територій загального користування;

- поза межами червоних ліній вул. Дерев'янка;

- перетинають транзитні інженерні мережі: каналізація.

Згідно зі ст.ст. 50, 51, 52 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням,а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306, серед земель рекреаційного призначення відсутні земліза цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Розміщення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) діючим законодавством в рекреаційній зоні не передбачено.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.

Згідно зі ст. 25 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

Таким чином, за результатами розгляду заяви (клопотання) від 05.07.2017 вх. № І-10-25672/1-17 з доданими до неї графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради було підготовлено пропозиції від 28.07.2017 № 4094/0/27-17 на розгляд сесією питання щодо відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з подальшою передачею земельної ділянки у приватну власність на території Шевченківського району, у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам затвердженої містобудівної документації та Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Місце розташування земельної ділянки на території Шевченківського району згідно з наданими графічними матеріалами для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не відповідає вимогам затвердженої містобудівної документації м. Харкова (зонінгу), що є підставою згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України для відмови в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Судом було встановлено, що заяву позивача було розглянуто на сесії Харківської міської ради та відмовлено з підстав, передбачених ЗК України. До рішення була додана інформація, з якої вбачається, що земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність, розташована в рекреаційній зоні, а саме зоні озеленених територій загального користування, тобто не є зоною житлової забудови. Розміщення земельної ділянки не відповідає вимогам затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного суду України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 241-250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради Харківської області, треті особи Департамент земельних відносин Харківської міської ради Харківської області, Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради Харківської області про визнання дії суб'єкта владних повноважень незаконним, скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного адміністративного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Т.В. Штих