Постанова

від 16.09.2021 по справі 638/15765/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 638/15765/17

адміністративне провадження № К/9901/55895/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 березня 2018 року (суддя Штих Т.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року (колегія суддів: Бартош Н.С., Макаренко Я.М., Мінаєва О.М. у справі № 638/15765/17 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради Харківської області, треті особи - Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради Харківської області, Департамент земельних відносин Харківської міської ради Харківської області, про визнання дій суб`єкта владних повноважень незаконними, скасування рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення 14 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 20.09.2017 р. № 743/17 в частині, що стосується позивача, яким йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із подальшою передачею у приватну власність орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в межах м. Харкова на території Шевченківського району поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136300:16:003:0049; зобов`язати Харківську міську раду повторно розглянути заяву від 05.07.2017 р. за вх. № К-1-25672/1-17 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із подальшою передачею у приватну власність орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в межах м. Харкова на території Шевченківського району.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.03.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій не досліджували схеми з плану зонінгу території м. Харкова, відповідно до яких не вся земельна ділянка відноситься до рекреаційної зони. Вказує, що судами не врахована відображена суть клопотання про надання відповідного дозволу, в якому чітко зазначено надати дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га, тобто саме надання відповідного дозволу не означає позитивного рішення щодо надання саме земельної ділянки в 0,1 га, а може бути прийняте рішенням в рамках закону із зазначенням площі земельної ділянки, яку можливо надати відповідно до містобудівної документації.

Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2018 відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу відповідачі просять залишити судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 05.07.2017 звернувся до Харківської міської ради із заявою за № І-10-25672/1-17 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із подальшою передачею у приватну власність орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в межах м. Харкова на території Шевченківського району.

При цьому, позивач є учасником бойових дій, а тому у зв`язку із першочерговим правом на відведення земельних ділянок для індивідуального будівництва відповідно до ст. ст. 31, 33, 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вважав, що Харківська міська рада мала всі підстави для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із подальшою передачею у приватну власність орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в межах м. Харкова на території Шевченківського району.

Відповідно п. 7 додатку 2 рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про надання дозволу та відмову в наданні дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 20.09.2017 р. № 743/17 позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Шевченківського району.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов до висновку, що місце розташування земельної ділянки на території Шевченківського району згідно з наданими графічними матеріалами для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не відповідає вимогам затвердженої містобудівної документації м. Харкова (зонінгу), що є підставою згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України для відмови в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України Про землеустрій .

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у її наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому приписи статті 136 Земельного кодексу України свідчать про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це також є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відмова у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки обґрунтована невідповідністю місця розташування, а саме через розташування бажаної земельної ділянки в межах рекреаційної зони.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності закріплені у Законі України Про регулювання містобудівної діяльності , який відповідно до загальних положень спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня. Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

За приписами ч. 2 ст. 25 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 № 1024/13, зі змінами, затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 26.10.2016 № 396/16, затверджено план зонування території (зонінг) міста Харкова.

Згідно з планом зонування територій (зонінгом) міста Харкова, земельна ділянка. орієнтовною площею 0,10 га, частково розташована в рекреаційній зоні, підзоні Р-3; зона озеленених територій загального користування, що підтверджується наданими відповідачем до суду апеляційної інстанції копією матеріалів (витягу) з Плану зонування території (зонінг) міста Харкова (в частині розташування бажаної земельної ділянки позивача).

Враховуючи те, що місце розташування земельної ділянки, на яку претендує позивач, не відповідає вимогам до земель, які можуть бути надані для приватизації, відмова Харківської міської ради у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою узгоджується з положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Доводи касаційної скарги досліджувались судами попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, наданих суду першої інстанції.

Так, судом апеляційної інстанції вірно відхилено доводи позивача про порушення відповідачем місячного строку розгляду клопотання позивача, так як встановлено, що відповідачем вчинялися дії щодо розгляду клопотання у встановленому порядку та строки, а також доводи позивача про те, що згідно з наданими відповідачем схемами, здійснено просторове розміщення земельної ділянки на власний розсуд відповідача, оскільки таке розташування позивачем було відмічене, і відповідач також вказує на картографічних матеріалах місце розташування спірної земельної ділянки.

Жодних порушень норм процесуального права судами при розгляді справи встановлено не було.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук