Постанова

від 21.02.2018 по справі 910/10842/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/10842/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

скаржника - адвокат Касперчук З.В.

заявника - не з'явився

кредитора - Арбітражний керуючий Юдицький О.В.

учасники справи:

боржник - товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич",

арбітражний керуючий Юдицький Олександр Вікторович,

заявник - Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві,

кредитор - публічне акціонерне товариство "Київенерго",

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 07.12.2017

у складі колегії суддів: Сотнікова С.В. (головуючого), Доманської М.Л., Пантелієнка В.О.

у справі № 910/10842/17

за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

до товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

1. Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" (ідентифікаційний код 16458439), мотивуючи заяву тим, що останнє має кредиторську заборгованість в сумі 2 547 815 грн. 01 коп. і неспроможне її погасити.

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.07.2017 порушено провадження у справі № 910/10842/17 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В.

3. 18.10.2017 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання боржника про припинення провадження у справі у зв'язку з погашенням боржником в повному обсязі існуючої заборгованості.

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" про припинення провадження у справі; припинено провадження у справі № 910/10842/17 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич"; дію мораторію припинено; зобов'язано державного реєстратора Голосіївської районної у місті державної адміністрації внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич".

5. На підтвердження зазначеної позиції, суд першої інстанції зазначив наступне.

5.1 Заборгованість зі сплати податків і зборів перед Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби в розмірі в розмірі 2 547 815, 01 грн. погашена боржником, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 15.03.2017, а згідно квитанцій від 17.10.2017 № ПН916241, № ПН916227, № ПН916196, № ПН916217 погашена заборгованість в повному обсязі перед публічним акціонерним товариством "Київенерго", яке заявило свої вимоги в розмірі 14 295,80 грн.

6. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі № 910/10842/17 скасовано. Справу № 910/10842/17 направлено для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва на стадію розпорядження майном боржника.

7. На підтвердження зазначеної позиції, суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

7.1 Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника.

7.2 Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

7.3 Ухвалою підготовчого засідання від 31.07.2017, місцевий господарський суд встановив оплату послуг арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника, починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг розпорядника майна.

7.4 Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат.

7.5 Отже, місцевий господарський суд, встановивши арбітражному керуючому оплату послуг у даній справі при виконанні ним обов'язків розпорядника майна боржника, в порушення статті 80 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, статті 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", при припиненні провадження у справі не вирішив питання щодо розподілу таких витрат та їх присудження на користь арбітражного керуючого, чим позбавив останнього права на отримання грошової винагороди, гарантованої чинним законодавством.

7.6 В той же час, звіт арбітражного керуючого про грошову винагороду та понесені витрати під час процедури розпорядження майном боржника був поданий лише до суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим не розглядався в суді першої інстанції за незалежних від арбітражного керуючого обставин.

7.7 За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про можливість припинення провадження у даній справі зроблений передчасно з порушенням статті 80 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, статті 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції і залишення в силі ухвали суду першої інстанції, скаржник у своїй касаційній скарзі наводить наступні доводи.

6.1 Апеляційним судом порушено норми пункту 7 частини 1 статті 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що призвело до створення штучних умов перебування в процедурі банкрутства особи, яка не має жодних заборгованостей перед кредиторами.

6.2 Під час розгляду справи про банкрутство арбітражним керуючим не було подано жодної заяви про вирішення питання про оплату його послуг.

6.3 Законодавством оплата послуг арбітражного керуючого до судових витрат не віднесена.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. Від арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича надійшов відзив на касаційну скаргу у якому останній просить суд залишити касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 910/10842/17 без задоволення, а вказану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Вказаний відзив обґрунтований тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, а ухвалою суду першої інстанції не було вирішено питання про грошову винагороду арбітражного керуючого, чим були порушені його права та охоронювані законом інтереси.

Позиція Верховного Суду

8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г. від 18.01.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 910/10842/17 за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 910/10842/17; призначено до розгляду касаційну скаргу на 21.02.2018; повідомлено учасникам про право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в порядку статті 295 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, у строк до 14.02.2018.

9. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

10. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

11. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. Колегія суддів перевіривши доводи скаржника зазначає наступне.

13. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами.

14. Частинами 2 та 3 статті 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що провадження у справі про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5, 9 і 10 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом); у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 і 11 частини першої цієї статті - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом. Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала.

15. В той же час, статтею 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено право арбітражного керуючого (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користуватися усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

16. Частиною 1 статті 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

17. Відповідно до частини 2 статті 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

18. З наведеного вбачається, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про припинення провадження у справі № 910/10842/17 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич", але всупереч вимогам пункту 3 частини 1 статті 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не вирішив питання про виплату арбітражному керуючому винагороди.

19. Згідно статті 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

20. Так, норми вказаного закону є спеціальними і мають пріоритет у застосуванні над нормами Господарського процесуального кодексу України.

21. Тому суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, скасувавши ухвалу та направивши справу для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва на стадії розпорядження майном боржника.

22. Разом з тим, мотивуючи свою постанову, суд апеляційної інстанції неправильно ототожнив винагороду арбітражного керуючого з судовими витратами посилаючись на статтю 80 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017.

23. Відповідно до змісту статті 49 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, та статті 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" винагорода арбітражного керуючого не відноситься до судових витрат.

24. Згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

25. Даний конкретний випадок до вказаних підстав скасування рішення не відноситься.

26. Тому, неправильне посилання судом апеляційної інстанції на норму процесуального закону (стаття 80 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017) не призвело до прийняття судом апеляційної інстанції неправильного рішення, а відтак не може бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

27. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

28. За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

29. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 910/10842/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі №910/10842/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко